Чаша розбрату

У давнього царя Мідаса була унікальна здатність перетворювати на золото будь-який предмет, до якого він торкався. Схоже, наш чиновник, неформальні можливості котрого більші, ніж у будь-якого античного князька, має унікальну здатність іншої, можна сказати протилежної, властивості. Він може одним розчерком пера кинути тінь на бездоганну репутацію будь-якої компанії, а вже якщо випаде нагода зробити привселюдну заяву, так і зовсім підмочить імідж усій країні.

У тому, що проект «Євро-2012» може стати золотим для України, переконані всі, крім тих, хто має до нього безпосередній стосунок. Принаймні завдяки зусиллям багатьох відповідальних за підготовку до цього заходу, в Європі вже практично не залишилося кутка, де б не сумнівалися в нашій спроможності прийняти футбольний форум. Але події останнього місяця недвозначно показали, що деяким нашим «антимідасам» і цього мало. Незрозуміла метушня навколо відсторонення від участі в реконструкції НСК «Олімпійський» тайванської компанії Archasia Design Group, що перемогла в офіційному конкурсі, загрожує Україні втратою репутації тепер уже й на широких азійських просторах.

При цьому високі чини Кабміну й Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту чомусь «наївно» думають, що загальних заяв і розпливчастих формулювань досить, аби запобігти міжнародному скандалу, що назріває. Щоб розвіяти ці «ілюзії», ми нагадаємо основні деталі, пов’язані з конкурсом з реконструкції олімпійської арени. Можливо, хоч це трохи протверезить охочих перетворити бізнес-проект державної ваги на аферу а-ля «Еліта-центр» з інтернаціональним забарвленням.

Наказ №899 про проведення конкурсу був підписаний в Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту 7 березня 2008 року. Цей документ затверджував програму й умови проведення конкурсу, а також склад конкурсної комісії. У цьому ж документі чітко зазначені всі потрібні тимчасові параметри. Дата оголошення конкурсу — 11 березня 2008 року, попереднього розкриття конкурсних пропозицій — 31 березня, остання дата приймання конкурсних пропозицій — 7 квітня, розкриття проектних пропозицій з метою визначення переможця конкурсу — 8 квітня. І, нарешті, дата визначення переможця конкурсу — 14 квітня 2008 року.

Відповідно до протоколу №6 засідання журі конкурсу з визначення найкращої проектної пропозиції з реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський» відбулося точно у відведений строк — 14 квітня, і у його роботі брали участь 25 членів журі. Переважною більшістю голосів («за» — 21) переможцем конкурсу була визнана компанія Archasia Design Group.

Така підвищена увага до строків не випадкова, оскільки дозволяє зробити доволі показовий висновок. Нагадаємо, що за офіційною міністерською версією вони припинили переговори з переможцем конкурсу з двох причин. По-перше, Archasia Design Group нібито не надала дозвільні документи на здійснення будівельної діяльності в Україні. А по-друге, українська компанія-адаптер Archasia Design Group не має ліцензії на проведення робіт такого ступеня складності, як на НСК «Олімпійський». Та в цьому зв’язку виникають резонні запитання: а куди дивилися відповідальні працівники міністерства, коли приймали до участі в конкурсі проектну документацію від тайванського претендента? Або коли розкривали конкурсну пропозицію? Тим більше що у світі ліцензії на проектні роботи різного типу видаються не організаціям, а персонально архітекторам (зауважимо з іронією, що наші чиновники не зобов’язані бути в курсі заведених у світі правил)…

Попутно звернімо увагу ще на одну характерну деталь, згадану адвокатом юридичної компанії «Василь Кісіль і партнери» Віктором Пророком (ця компанія здійснює юридичний супровід Archasia Design Group в Україні) на прес-конференції в «Інтерфакс-Україна», що відбулася 26 червня. Зокрема він зазначив таке: «Мінсім’ї 18 червня (через два місяці після оголошення переможця конкурсу? — К.Л.) звернулося до Archasia з вимогою надати легалізовані документи. При цьому 20 червня вони вже зажадали негайного надання цих документів, тобто всього через два дні. Проте ця процедура забирає два-три місяці. Міністерство посилається на те, що таку вимогу ставили ще в умовах конкурсу. Але ні в постанові, ні в умовах конкурсу цього не було зазначено».

З огляду на наведені обставини, нам здається, кожен незацікавлений спостерігач, розглядаючи цю ситуацію, постане перед вибором: засумніватися або в аргументованості претензій, пред’явлених до Archasia Design Group, або в компетентності тих, хто ці претензії пред’являє. Якщо ж додати до сказаного недавню заяву відповідального чиновника Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, що місце нібито вибулих тайванців займе компанія, яка посіла друге місце в конкурсі (що, як видно, має додати солідності й легітимності факту заміни), сумніви набудуть зовсім іншого напрямку. Річ у тому, що відповідно до того ж таки протоколу номер №6 засідання журі, конкурсант, який посів друге місце, здобув... усього ОДИН голос. Зазначимо при цьому, що претендент, котрий опинився на третьому місці, дістав... рівно стільки ж. Коментарі, як кажуть, зайві.

Та аж ніяк не зайвими будуть запитання, що стосуються другої претензії міністерства, стосовно браку ліцензії в компанії-адаптера Archasia Design Group в Україні на проведення робіт високого рівня складності. Облишмо казуїстичний бік питання, захований за евфемізмом «компанія-адаптер». Принаймні тому, що обгрунтованість цих претензій мала б спричинити, як мінімум, службове розслідування за фактом службової халатності осіб, які допустили до участі в конкурсі компанію, що не має достатнього досвіду. Але саме ця підозра-натяк і викликає найбільше обурення як у представників тайванської компанії й людей, котрі знають про її міжнародну репутацію, так і в українських членів журі, котрі (ще раз підкреслимо) визнали її проект найкращим і не відмовилися від свого вибору.

Можливо, наші чиновники не знають, що нині Archasia Design Group працює над проектом Олімпійського парку в Сочі й генеральним планом території, де 2012 року відбудеться саміт країн Азійсько-Тихоокеанського економічного співтовариства у Владивостоку? І що в її послужному списку — успішний досвід будівництва супердрома і стадіону в Тайбеї й, загалом, кілька десятків проектів різного ступеня складності? Та неінформованість — не виправдання. Адже невдовзі деякі наші чиновники нагадуватимуть міністра культури СРСР товариша Демічева, котрий потрапив у дуже популярний анекдот радянських часів, у якому незнання того, хто такий Пікассо, служило характерною ознакою, яка ідентифікує чиновника, відповідального за культуру в Радянському Союзі.

Сподіватимемося, наші відповідальні працівники хоча б не сумніваються в компетентності членів журі. Нагадаємо, що конструктивні рішення Archasia Design Group визнали найкращими 21 із 25 членів журі (до речі, конкурсну комісію призначали ті ж люди, які нині критикують тайванських проектувальників). Тим часом до його складу входили не тільки архітектори, а й фахівці зі стадіонів, представники МНС, Мінфіну й інших відомств, котрі оцінювали поряд із красою безпеку й економічність проекту. Зазначимо й ту обставину, що досі немає жодного фахового критичного відгуку щодо проекту-переможця. Навпаки, віце-президент Національної спілки архітекторів України Юрій Худяков, як і раніше, вважає, що «з поданих 19 проектів проект Archasia був, безумовно, найліпший. Усі архітектори на засіданні однозначно висловили свій погляд, оцінивши цей проект як найбільш успішний».

Отже, можна зробити висновок, що чиновники Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту під надуманим приводом не просто відмовили шанованій в усьому світі компанії, образивши її невмотивованою відмовою продовжити співпрацю, вони фактично обікрали всіх нас, учинивши спробу позбавити нас можливості насолоджуватися комфортом і безпекою найкращого з наявних варіантів реконструкції НСК «Олімпійський».

Як у цій ситуації не дослухатися до думки експертів, котрі вважають, що першопричина конфлікту полягає в переважному праві компанії-проектанта — переможця конкурсу — обирати підрядчика проведення робіт? Ця версія припускає, що високопоставлені лобісти не перешкоджали перемозі в конкурсі реально найкращого проекту, сподіваючись реалізувати свої інтереси на безпосередньому виконанні будівельних робіт. Проте тайванці несподівано виявили впертість — їхній статус переможця передбачав функцію авторського нагляду за реконструкцією. Природно, вони шукали такого підрядчика, який зміг би якісно реалізувати проект, і не дуже розуміли, навіщо їм так наполегливо пропонують компанії зовсім іншого будівельного профілю.

А про втрату репутації, яка загрожує всій країні, можна судити бодай з того, що представники Archasia Design Group подали прохання в Китайське посольство в Україні захистити їхні права. І, хоч як дивно, у цій ситуації тайванцям можна тільки позаздрити: їм хоч є до кого звертатися по захист, і можна не сумніватися, що він буде максимально ефективним. А до кого звертатися по захист своїх прав громадянам України, які бажають, зокрема, мати змогу вибирати найліпше, а не те, що з тих чи інших причин вигідне нашим чиновникам?!