«БРИДКЕ КАЧЕНЯ» МОБІЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ

Вивчаючи проблеми мобільного зв’язку в Україні, не можна не торкнутися проблеми розвитку в нашій країні стандартів мобільного зв’язку на основі технології CDMA. Технологія ця найбільш «просунута» і передова, на її основі розвиваються стандарти мобільного зв’язку третього покоління. Адже технологічні параметри CDMA дозволяють покрити стільниками всю територію України, при цьому витрати порівнювані із прокладанням кабельних мереж. Саме так вчинили в Китаї: там відмовилися від ідеї тягти телефонні кабелі сотням мільйонів абонентів, які потребують телефонізації, воліючи дати їм мобільні телефони одного зі стандартів CDMA. Втім, розвиток технології CDMA у нашій країні поєднується із помітними труднощами, пов’язаними як із державним регулюванням, так і з небажанням операторів, котрі працюють у стандарті GSM, пускати на ринок перспективних конкурентів. Попри це на ринку працюють кілька серйозних CDMA-операторів, наприклад «Велтон телеком» і ITC (торгова марка «CDMA Україна»). Однак схоже, держава вирішила поставити крапку у розвитку CDMA в Україні. У середині квітня з’явилася інформація про підготовку Укрчастотнаглядом обмеження використання технології CDMA в Україні до 2008 року — із метою звільнити займаний нині вищезгаданими операторами діапазон 800 МГц для розвитку цифрового телебачення. Збіг: того ж тижня з Москви прийшла інформація про скасування міністерством антимонопольної політики РФ аналогічного обмеження використання діапазону 800 МГц, накладеного на російські оператори CDMA тамтешнім міністерством зв’язку. Що переможе в цьому спорі — інтереси ринку чи політичні міркування?

Що може дати CDMA народу?

Про технологію CDMA (Code Division Multiply Access, множинний доступ із кодовим поділом каналів) написано силу-силенну книг і статей, тому детально розповідати про неї не будемо. Нагадаємо лише основні ринкові переваги цієї технології: стільники мають більшу абонентську ємність, відповідно, для покриття того чи іншого регіону необхідна менша кількість базових станцій; відсутнє таке явище, як неможливість доступу в мережу через перевантаження; «м’який» перехід рухомого абонента зі стільника в стільник (без втрати каналу); зміна потужності передаваного терміналом сигналу залежно від відстані до базової станції (наслідок — менший вплив випромінювання на організм і економія заряду акумулятора); висока перешкодозахищеність, у тому числі низька чутливість до вузькосмугових місцевих перешкод унаслідок відбиття від будинків і рельєфу місцевості; абсолютна неможливість перехвату і декодування корисного сигналу; можливість широкосмугової високошвидкісної передачі даних.

Говорячи про CDMA, слід мати на увазі, що ця абревіатура відноситься саме до технології передачі даних, на основі якої, у свою чергу, створено кілька стандартів мобільного зв’язку: IS-95, у якому працюють українські та російські оператори (і який використовує діапазон 800 МГц), PDC, перспективний стандарт, що розвивається на території США в діапазоні 1900 МГц, CDMA-450, розроблений для заміни застарілого аналогового стандарту NMT у діапазоні 450 МГц, розгорнутий у Румунії і готується до запровадження в Москві та Петербурзі. Технологія CDMA є основою розвитку стандартів зв’язку третього покоління, зокрема європейського UMTS.

Історія CDMA в Україні

Піонером CDMA в Україні є компанія «Телесистеми України». 1998 року компанія отримала ліцензію на надання послуг стільникового зв’язку у стандарті IS-95 у діапазоні 800 МГц (ця ліцензія № 002177 досі є єдиною мобільною ліцензією, яку Держкомзв’язку видав не GSM-оператору) і розгорнула тестову мережу в Києві на основі устаткування Quallcom. Якість зв’язку в цій мережі, за свідченням очевидців, нічим не різнилася від якості зв’язку по дротових цифрових лініях. Однак уже наприкінці 1999 року «Телесистеми України» змушені були згорнути мережу. Формальна причина — Quallcom не змогла сертифікувати своє устаткування в Україні. А приводом для згортання стала претензія компанії УРС про те, що базові станції «Телесистем» створюють перешкоди базовим станціям мережі WellCom. Однак справжньою причиною блокування діяльності «Телесистем» незалежні експерти вважають те, що заявлені компанією тарифи були як мінімум удвічі нижче від запропонованих операторами GSM.

Отже, майже весь 2000 рік Україна сиділа без CDMA. Восени 2000 року в Одесі стартувала компанія «Інтертелеком» (її пов’язують з ім’ям екс-заступника голови Держкомзв’язку, а нині директора з питань стратегічного розвитку «Укртелекому» В.Женжери, і це одна з небагатьох в Україні компаній, котрі мають свій міжнародний тризначний код доступу 045). А навесні 2001 року в столиці стартували відразу два оператори — харківський «Велтон» і київський ITC (торгова марка «CDMA-Україна»). Мережі цих компаній розгорнуто також у Чернігові, готується до покриття Житомир. «Велтон» і ITC розгортають мережі стандарту IS-95. І лише дніпропетровська CST на основі устаткування компанії Motorola розгортає мережу перспективнішого стандарту СDMA2000-1Х, із наступними планами трансформації її в мережу третього покоління СDMA2000-3Х. Особливо цікавою виглядає перспектива отримання ліцензії на розвиток мереж CDMA «Укртелекомом», чутки про яку ходять останнім часом. Поки не відомо, у яких діапазонах буде розвиватися ця технологія державним монополістом і чи буде вона використовуватися для телефонізації сільської місцевості.

Справи ліцензійні

Оператори CDMA мають ліцензії на надання послуг фіксованого місцевого телефонного, міжміського і міжнародного (не всі) зв’язку. Виняток, як уже наголошувалося, — «Телесистеми України», які залишили ринок. Сама фіксація теоретично означає, що «трубка» CDMA не може виходити за межі стільника, до якого «прив’язана». Однак на практиці оператори CDMA обходять цю вимогу (прив’язка термінала до стільника виконується програмно, а не апаратно, але якщо цього не зробити — ніхто й не помітить), підкреслюючи таким чином свої мобільні амбіції. У CDMA-операторів обмежений номерний ресурс (у більшості пакетів дається додатковий номер, який набирається через зірочку). Немає автоматичного роумінгу навіть у межах країни. До речі, таким же чином надає послуги компанія DCC, яка також має лише ліцензію на фіксований бездротовий місцевий зв’язок.

Цікаво, що ліцензуючи використання діапазону 800 МГц, держава перехитрила сама себе, примудрившись продати його двічі. Рішення про впровадження стандарту IS-95 для організації мереж фіксованого радіозв’язку було прийнято ще 1996 року, за узгодженням Головного управління з питань радіочастот (ГУРЧ) при Кабінеті міністрів України. Відповідно до цього рішення для стандарту виділялися смуги радіочастот 824—835/869—880 МГц. Однак вже 1997 року тоді адміністрацією зв’язку і радіочастот України підписано європейську міжнародну координаційну угоду для цифрового телемовлення стандарту DVB-Т, що передбачала використання для нього смуг 790—862 МГц. Таким чином усупереч власному рішенню Держкомзв’язку України схвалив використання тих самих смуг радіочастот для несумісних радіослужб. 1999 року Міжвідомча комісія з питань ліцензування використання радіочастот (МЛК) знову приймає рішення про поширення смуг частот до 839—844/884—889 МГц для ліцензування технології СDМА. 2000 року без проведення технічної експертизи Держкомзв’язку прийняв рішення № 34 — ВВ від 15 грудня про виділення смуг радіочастот 824—844,23/869—889,23 МГц для стандарту IS-95. Тож питання забезпечення сумісності стандарту IS-95 як із засобами аеронавігації, так і з базовими станціями стандарту GSM-900 у верхній частині діапазону залишився невирішеним. При цьому в рішенні окремо не позначено смуги для стандарту IS-134, США (технологія DAMPS), який також використовує діапазон 800 МГц.

Далі — більше. «Телесистеми України», отримавши ліцензію на мобільний CDMA, не змогли її реалізувати. Однак бажаючі розвивати мережі CDMA залишилися. І частоти, виділені колись «Телесистемам», віддали «Велтону» і ITC. І це попри те, що ліцензію у «Телесистем України» ніхто не забирав! І за виділені їй частоти компанія справно сплачує.

Однак усі ці міркування перетворюються на пустопорожні через основну проблему, а саме те, що до 2008 року діапазон 800 МГц має бути звільнений для цифрового телебачення. Тобто проданий утретє! Експерти ж стверджують, що в нинішньому вигляді діапазон у районі 800 МГц для стільникового телебачення використовувати неможливо — необхідно вивести звідти системи аеронавігації. Однак військові поки не готові розчистити діапазон. Тому цифрове телебачення залишається чимось на кшталт міфу, яким лякають операторів зв’язку, котрі використовують багатостраждальний 800-й. Однак принаймні одна заявка на ліцензію з цифрового телебачення вже подано компанією «Квант-Ефір».

Що ж стосується мобільності CDMA, то думка Держкомзв’язку залишається незмінною: Україна відноситься до європейської радіочастотної зони і має розвивати мобільний зв’язок стандарту GSM у діапазонах 900 і 1800 МГц. Однак усе вищесказане стосується більшою мірою стандарту IS-95, котрий сьогодні, із появою стандартів CDMA2000, а також у світлі перспективи розвитку мобільного зв’язку третього покоління, уже можна вважати деякою мірою застарілим.

Аналогічна ситуація склалася й у Росії — там використання стандарту IS-95 (так само як і DAMPS) у діапазоні 800 МГц також обмежене 2008 роком. А в цій же країні функціонують майже три десятки місцевих операторів IS-95, чимало з яких де-факто надають послуги мобільного зв’язку! Недавнє рішення МАП РФ про незаконність цього обмеження ще не означає «зелене світло» для розвитку мобільного CDMA. Проте в Росії існує ще одна перспектива розвитку технології CDMA — у діапазоні 450 МГц, замість застарілого аналогового стандарту мобільного зв’язку NMT. Першу мережу CDMA-450 було розгорнуто в Румунії наприкінці минулого року. У даний момент плани з розвитку цього стандарту розробляють російські оператори NMT — «Московская сотовая связь» і пітерський «Дельта-Телеком». Водночас спостерігається масове скуповування ліцензій на використання діапазону 450 МГц традиційними GSM-операторами — «Вымпелкомом» і МТС. Це може означати спробу з їхнього боку не допустити на ринок потенційно конкурентну технологію. У нашій країні ліцензію на діапазон 450 МГц «тримає» GSM-оператор UMС, котрому CDMA-450 не потрібен. Однак один із керівників галузі зв’язку якось наголосив, що CDMA-450 може отримати розвиток в Україні як зв’язок для силових структур.

Перспектива

Думка користувачів зв’язку стандарту CDMA однозначна: це найкраща на сьогодні пропозиція за якістю зв’язку і за ціною для жителів великих міст, котрі не виїжджають за їхні межі. Ходять уперті чутки, що «по блату» можна домогтися мобільності «трубки» у межах зони покриття (наприклад, Києва), і отримати таким чином фактично мобільний міський телефон. Існує кілька шляхів обходу нормативної заборони на мобільність CDMA — від видачі абоненту фіктивного посвідчення співробітника компанії до «прописки» у «трубку» логотипа DCC чи якогось GSM-оператора, щоб не афішувати її «просунення». Все це говорить про те, що попит на мобільний CDMA існує, і не малий. Які ж перспективи його задоволення?

Як сказав в одному зі своїх інтерв’ю екс-голова Держкомзв’язку Олег Шевчук, операторам CDMA варто активніше лобіювати свої «мобільні» інтереси. Так, аналога існуючій в Росії Асоціації операторів CDMA в Україні поки немає. А саме їй зобов’язані російські оператори недавньою антимонопольною перемогою над мінзв’язку. У керівництві українською галуззю зв’язку чудово розуміють просунення стандартів мобільного зв’язку на основі CDMA. А також те, що територія України ніколи не буде повністю, подібно до європейських країн, покрита мережами GSM — тут у населення не та щільність і не ті доходи. Тож національним стандартом, попри рекомендації Євросоюзу, GSM навряд чи можна буде назвати. Зате перспектива покриття всієї території України (і Росії) мережами CDMA, тотальної телефонізації населення і стирання відмінності між телефонією, Інтернетом, цифровим мовленням й іншими видами передачі даних (котрі передбачає CDMA) виглядає досить реальною. Що ж, залишається сподіватися, що розум і прогрес колись восторжествують...