Боротьба чи її імітація?

Свої пропозиції для рубрики «На злобу дня» читачі можуть надсилати на редакційний e-mail - sledz@mirror.ua

Доволі болюча, складна тема, яка глибоко в’їлася в сучасний український бізнес, - виплати зарплат у конвертах. Проблему, що викликає однаково негативну реакцію з боку як представників влади, так і бізнесу, що породжує широкі дискусії, такі ж радикальні, як і популістські, законодавчі ініціативи, останнім часом було визначено основною причиною неспроможності української податкової системи, якщо не економічних проблем держави загалом. Відповідно на боротьбу з нею кинули найкращі уми Міністерства соціальної політики, яке розродилося, м’яко кажучи, неоднозначними законопроектами у квітні поточного року, а також фахівці ДПА, котрі передбачили в Податковому кодексі додаткові заходи з протидії цьому згубному явищу.

На жаль, у цьому разі держава лікує наслідок, симптом, а не саму хворобу. До такого висновку підводить аналіз витоків проблеми. Адже її суть полягає не тільки і не стільки в масових зловживаннях підприємців, скільки в тому, що ця проблема є лише зовнішнім проявом глибоких системних метастазів не тільки української податкової системи, а й економіки держави загалом. І подібно до того, як хворобу не можна вилікувати, видаливши тільки частину пухлини, проблема «чорних зарплат» не може вирішуватися окремо від інших соціально-економічних проблем, які є з нею єдиним цілим. Саме тому пропозиції Мінсоцполітики, викладені на його сайті як законодавчі ініціативи, приречені на провал.

Просто невигідно

Адже, всупереч усталеній думці, зарплати в конвертах вигідні не меншою, а десь навіть і більшою мірою працівникові, ніж роботодавцеві. Хто сказав, що 15-17% податку на заробітну плату співробітника при легалізації зарплати роботодавець повинен узяти на себе? Логічніше і правильніше утримувати цей податок безпосередньо з зарплати співробітника, так, як це належить за законом. У такому разі найманий працівник недоотримає 15-17% своїх кревних, що для багатьох неабищо. Особливо для молоді, що навряд чи сприйме як адекватну компенсацію ті відрахування в Пенсійний фонд від зарплати, які, безперечно, збільшаться при її легалізації. І річ тут навіть не в тому, що молодь проти власної забезпеченої старості.
Просто в умовах перманентної економічної кризи, яка не припиняється останні 20 років пенсійної реформи, навряд чи хтось цілком тверезий і розсудливий зможе не тільки провести, а й, найголовніше, гарантувати чіткий причинно-наслідковий зв’язок між нинішніми відрахуваннями та забезпеченою
старістю. Тому будь-яка
молода людина з прагматичним мисленням вибере синицю в руці...

Звичайно, найбільше зацікавлений в існуванні чорних зарплатних схем роботодавець, економія якого на єдиному соціальному внеску становить від 36,76 до 49,7% від фонду оплати праці залежно від виду діяльності підприємства. Проте, ризикну припустити, що роботодавцем і працівником не обмежується коло осіб, зацікавлених у дотриманні статус-кво з виплатою зарплат «начорно». Вигідна теперішня ситуація і для деякої частини чинної влади, точніше, тим її представникам, які опікують конвертаційний бізнес. Боже мене збав від таких підозр на адресу вищого керівництва країни. Насправді активна протидія виплаті зарплат у конвертах з боку Миколи Яновича або, скажімо, Сергія Леонідовича переконують у їхній щирості. Проте, з іншого боку, яким чином може існувати добре налагоджена й поширена мережа конвертаційних центрів з набором універсальних і жорстко тарифікованих послуг, надаваних підприємцям? І це при значно розширених повноваженнях податкового відомства в Податковому кодексі! Чому, скажімо, вартість таких послуг істотно збільшилася з літа минулого року? Тобто діяльність не зупинили, а просто зробили дорожчою? Навели «порядок»? Повторюся, запитання абсолютно не до згаданих вище борців із зарплатами в конвертах. Але, можливо, вони знають, кому поставити такі запитання? Адже без конвертаційних схем неможливі були б і чорні зарплати як такі.

Існування чорних зарплат живить низка взаємозалежних обставин, коріння яких у недосконалості існуючої податкової та фінансової систем, корупції в державному апараті. Але найголовнішим чинником, який зумовлює безперспективність протидії цьому явищу репресивними заходами, є те, що наявний стан речей улаштовує всі сторони відносин, пов’язаних із цим явищем. Зарплати в конвертах це ж один із проявів корупційності не тільки нашої держави, а й суспільства, за яку несе однаковою мірою відповідальність і той, хто дає хабар, і той, хто його бере.

Ситуація із зарплатою в конвертах улаштовує всіх - громадян, які заощаджують на податках сьогодні; бізнес, який просто заощаджує на податках, і влада, окремі представники якої прикривають або навіть беруть участь в організації конвертаційного бізнесу. Програють тільки наступні покоління - їм уже сьогодні, від самого народження нав’язується філософія подвійних стандартів, починаючи з побутового рівня. Хоча хто сказав, що це не наш шлях?

Репресивні методи

Яким чином пропонує побороти зарплати в конвертах держава? Почнемо з пропозицій Мінсоцполітики, викладених в опублікованих на сайті міністерства законопроектах. Суть трьох запропонованих законопроектів, зводиться до запровадження гарантованих зарплат. Їхній розмір установлює КМ України для професійно-кваліфікаційних груп працівників, нижче якого зарплата працівникові не може виплачуватися, а також деякими нормами, що забезпечують виплату мінімальних зарплат. Нововведення грунтовно підкріплено розширеними майже до рівня податкової служби повноваженнями Держінспекції з питань праці та істотним збільшенням санкцій за порушення законодавства про оплату праці як стосовно юридичних, так і їхніх посадових осіб.

Можливо, виконуючи відповідне доручення президента про розробку законопроектів, С.Тігіпко не взяв до уваги свій попередній бізнес-досвід, можливо, просто змовчав - не хотів засмучувати шефа. Але уявити собі, щоб людина його рівня при здоровій пам’яті й тверезому розумі повірила в те, що такими репресивними методами можливо вирішити проблему «виплати зарплат за тіньовими схемами», як про це йдеться в пояснювальній записці, я відмовляюся. І це навіть не кажучи про незрозумілі механізми реалізації запропонованих норм. Для їх реалізації як мінімум треба привести у відповідність назву професій (посад) у кожній комерційній фірмі до існуючих державних класифікаторів, чого на сьогодні, не секрет, немає. Але це дрібниці. Найголовніше, можливо, Сергій Леонідович нам, як людям непоінформованим, наведе бодай один позитивний приклад досягнення позитивного економічного результату репресивними адміністративними заходами?

І ще один нюанс. Чому, власне, Мінсоцполітики ініціює підготовку документа, що регулює суто податкову проблему? Де тут компетенція міністерства - соціальний захист трудящих, якщо навіть у пояснювальній записці йдеться виключно про недонадходження в державний бюджет і Пенсійний фонд? Можливо, пана Тігіпка призначили крайнім за всі непопулярні законопроекти?

Ще один метод протидії тіньовим зарплатам міститься в Податковому кодексі. Отримання інформації про ухилення податкового агента від оподаткування виплаченої (нарахованої) зарплати є підставою для проведення відразу двох видів перевірок платника податків - документальної виїзної позапланової та фактичної (п. 78.1.13, п. 80.2.7 ПК). При цьому з суті закону не випливає, що проведення однієї перевірки виключає проведення другої. Не визначено й статус інформації, не вимагається доказів відповідності її дійсності (на відміну, скажімо, від аналогічних перевірок по податку на прибуток або ПДВ). У такий спосіб законодавець, борючись з тіньовими зарплатами, наділив скривджених працівників універсальною зброєю проти колишнього роботодавця - подарувати йому під завісу свого відходу позапланову податкову перевірку.

Проте, як і у випадку з квітневими ініціативами С.Тігіпка, цей адміністративний механізм навряд чи призведе до відчутного результату. Ризикну припустити, що вирішення проблеми тіньових зарплат лежить трохи в іншій площині. Економічній. Більше того, гордіїв вузол цієї проблеми не вдасться розрубати відразу. Тіньові зарплати належать до тієї категорії проблем, що вирішуються еволюційно, поступово, з розвитком економічних відносин. Вирішення проблеми можливо прискорити створенням потрібних економічних умов. Гадаю, в цьому Сергій Леонідович як економіст не може мене не підтримати.

Основний стимул конвертації

Простий приклад. Сьогодні відносно безпечна «конвертація» коштів, за свідченнями бізнесменів, на ринку коштує значно менше за вигоду підприємця, отримувану не тільки від економії на податках із зарплати, а й на сплаті ПДВ та податку на прибуток. Але, звичайно, єдиний соціальний внесок (ЄСВ) є одним з основних стимулів для використання системи конвертації. Зменшіть його до 15-17% (з одночасним підняттям планки максимально оподатковуваної ЄСВ зарплати), і підприємці з величезним задоволенням сплачуватимуть зарплату «по-білому». Вони, а не держава, стануть тією рушійною силою, яка утримуватиме з громадян прибутковий податок, до речі, без згоди останніх. Пропозиція, звісно, потребує економічних розрахунків. Проте саме в площині зустрічного руху держави та бізнесу лежить вирішення подібних проблем.

На жаль, з погляду держави, схоже, не все так просто. Мабуть, заморожування проблеми після ухвалення деяких неефективних репресивних норм і показове шмагання кількох підприємців є вигіднішими для влади, ніж простий і відкритий діалог із бізнесом...