Бізнес із майбутнього. Продають не повітря, а воду

Кажуть, що письменники-фантасти передбачили багато відкриттів майбутнього: телебачення, радіо, телефон. Боюся, що пророчими стануть і рядки поета Андрія Вознесенського, який написав в одному зі своїх віршів про деревце, з якого «будут доить кислород»...

Автоматів, що торгують чистим повітрям, у нас наразі немає, а от загадкові кіоски з написом «Питна вода» уже з’явилися в чотирьох «спальних» мікрорайонах Кіровограда — на Ковалівці, на вулицях Попова і Волкова та у Полтавському мікрорайоні.

Можливо, побачивши кіоск, якась перелякана бабуся випустить з рук сумку: невже і воду вже потрібно купувати? Хоча в посушливих східних країнах торгівля водою — справа звична. Хлопчики з глечиками, що зазивають перехожих, — одна з прикмет ісламських країн із давніх часів. А ось в Україні вже чого, а води, дякуючи Богу, завжди було досить.

Чим же викликана поява таких незвичних торгових точок?

Передумови

Екологи та вчені давно б’ють на сполох: вода з водопровідного крану з кожним днем стає дедалі небезпечною. Це підтверджують і тривожні звістки з різних регіонів країни.

Цього літа були відключені від електропостачання об’єкти обласного водопостачального підприємства «Дніпр-Кіровоград», зокрема лабораторія з відбору та дослідження проб води. Відключення лабораторії сталося в той період, коли «Кіровоградводоканал» проводив хлорування своїх систем дозами хлору, м’яко кажучи, небезпечними для здоров’я людей. Перебої з водопостачанням обласного центру (майже тижневе відключення води в 30-градусну спеку), її надлишкове хлорування через старі водопровідні труби (поки вода доходить до кіровоградського споживача, її хлорують п’ять разів — у Світловодську, Олександрії, Пантаївці, Знаменці та Кіровограді) викликає небезпідставні побоювання в людей.

У сусідніх Черкасах водопровідна система — одна з найдавніших в Україні: історія водопостачання міста розпочалася в 1914 році з будівництва водонапірної башти Шухова, буравлення двох підземних свердловин і прокладкою 10 км вуличної водопровідної системи з влаштуванням на ній чотирьох пунктів розливання води для продажу населенню. Відтоді черкаську систему ніхто не змінював, тільки додавали й прокладали нові магістралі.

Зношена іржава система водопостачання спроможна зробити неякісною навіть найкращу воду. Так і виходить: черкаська вода — одна з кращих поверхневих вод України — доходить до споживача з коричневим осадом на дні склянки. Щоб виправити становище, міська влада разом із колегами з американського міста Де Мойн встановили унікальне американське устаткування для контролю та поліпшення якості питної води.

У США контроль за водою набагато суворіший, ніж в Україні: її перевіряють більш ніж за 100 показниками. В українських містах — усього по 28, що відповідає нині чинному держстандарту, прийнятому ще в радянський час. Американці вкладають великі гроші в підготовку питної води, її собівартість набагато вища, ніж у нас.

Якщо дніпровська вода біля Черкас, яка раніше відповідала 1-й категорії якості, сьогодні належить вже до 3—4-ї категорії, що вже казати про якість води великих промислових центрів, таких як Маріуполь...

Вода менших річок, наприклад Росі — теж небезпечна. Цього літа жителі Білої Церкви, яка стоїть на Росі, пережили серйозне потрясіння: каналами місцевого ТБ пройшло повідомлення про необхідність кип’ятіння води до інформування жителів про її подальший стан. Водопровід у місті відключили, воду «міцно» прохлорували, а міські газети опублікували інформацію про «трупну» паличку у водовідстійнику. Попри те, що паличка у воді була «кишкова», а не якась інша, населення в паніці кинулося скуповувати бутильовану воду...

Чутки, відсутність об’єктивної інформації про стан води, її часті відключення стали звичним явищем для багатьох українських міст...

Як одесити «винайшли» воду

Загальновідомо: щоб стати щасливим бізнесменом, потрібно вгадати сподівання величезної кількості людей. Не дивно, що ідея торгівлі очищеною водою виникла в Одесі: ситуація з водою в цьому регіоні завжди була напруженою. Кажуть, перша установка водоочищення створювалася на базі... морського контейнера.

Нині в Одесі очищену воду купують навіть для купання немовлят — по 30—40 літрів, благо це не дуже дорого, 30 копійок за літр.

Можна було б засумніватися в якості очищеної вологи, оскільки майстерність одеських винахідників асоціюється з відомим жартом, що «весь імпорт роблять на Дерибасівській», але ім’я директора науково-технічного інженерного центру проблем водоочищення та водозбереження Фізико-хімічного інституту ім. О.Богатського НАН України, професора Бориса Псахеса змушує поставитися до даного винаходу з повагою.

Автор 54 винаходів і 146 наукових праць, академік Академії наук технологічної кібернетики України, дійсний член Нью-Йоркської академії наук, член міжнародної Водної асоціації (IWA), президент Асоціації виробників водоочисної техніки та очищеної води (АВТ) Борис Псахес займається цією проблемою не перший рік. Очолюваний ним центр «Водообробка» був створений в Одесі ще в 1989 році.

Фахівці центру пропонували встановити пристрої для очищення питної води у всіх будинках міста, прорахувавши, що вартість одного пристрою становитиме близько 200 у.о. Невідомо, скільки одеситів встановили у своїх квартирах очисники води, але торгують «водою Псахеса» в Одесі завзято.

Новий бізнес поступово знайшов своє місце в Запоріжжі, Нікополі та Херсоні... На черзі — Кіровоград, стосовно до води якого й розроблений різновид озонаторного фільтрувально-знезаражуючого комплексу.

Щоб торгувати водою з крану...

Щоб розпочати «водний» бізнес, потрібно купити установку очищення, яка коштує досить дорого, оскільки йде в комплекті з кіоском. Ця міні-торговельна точка спеціально обладнана, має внутрішнє покриття, яке повинне відповідати всім санітарним нормам.

Вихідний продукт — звичайна водопровідна вода, підведена до кіоску, як до будь-якої квартири. За своїм складом вона є стабільною на відміну від колодязів, де останній залежить від дощу та інших погодних чинників.

Вода з крану проходить шість ступенів очищення і знезаражування — очищується від мулу та іржі, пом’якшується шляхом зниження концентрації солей, очищується з допомогою активованого вугілля від хлору, пестицидів і важких металів. Та в основному на якість питної води впливає озон — він цілком знезаражує воду від хвороботворних організмів.

Вода після озонування чиста, як після грози, має характерний «дощовий» запах і присмак. Вона залишається природною, на відміну від бутильованої води. До речі, фахівці за кордоном давно відмовилися від хлорування води, віддаючи перевагу її озонуванню.

Кіровоградський підприємець Марія Комарова, яка відкрила перші чотири кіоски в місті, розповідає:

— Я вже бачила працюючу установку в Запоріжжі, де один кіоск продає до 1000 тонн води на добу. Там за водою стоїть ціла черга зі своєю тарою, адже 30 коп. за літр — це зовсім недорого, можна готувати й пити. У нас люди поки що дивляться насторожено, підходять, пробують. Ми пропонуємо свої 5-літрові сулії, благо в Кіровограді є завод харчової тари. Та «фірмової» етикетки в нас наразі немає, для цього потрібно одержати знак якості. У нас уже є пакет документів для отримання цього знаку, але ми повинні певний час пропрацювати під контролем санстанції, яка перевіряє нас за 18 показниками. З часом сподіваємося встановити такі кіоски в Знаменці, Олександрії та інших містах області...

Соціальний бізнес

Якщо є соціальне замовлення — «ніша» усе одно рано чи пізно буде заповнена. Вже сьогодні в Україні є чимало заповзятливих людей, які продають населенню воду. У тому самому Кіровограді існує представництво якоїсь київської фірми, котра розвозить питну воду на підприємства та у установи за ціною 80 коп. за літр — особливо не розгуляєшся.

У Білій Церкві місцева фірма пропонує «воду додому», рекламуючи її як «узяту з кращих джерел Феофанії».

Не слід скидати з рахунків і бутильовану воду, яку багато вчених називають «мертвою» або «штучною». Технологія виготовлення більшості видів такої води дещо інша: її очищають до стану ледь не дистильованої, вносячи потім відповідні добавки.

Хоч як там було б, але торгівлю питною водою, безсумнівно, потрібно віднести до соціального бізнесу, оскільки це потрібна, затребувана людьми діяльність.

Підприємця, який зважився на новий бізнес у Кіровограді, знає та любить усе місто. Тому, коли Марія Комарова почала реєструвати нову справу, її усюди зустрічали доброю усмішкою і намагалися підтримати. Випускниця Ленінградського технікуму радянської торгівлі та московського Плехановського інституту близько 60 років пропрацювала в місцевій торгівлі, є прекрасним економістом і уже відзначила своє 75-річчя...

— Я почала цю справа не стільки заради прибутку, скільки заради того, щоб мої земляки пили гарну воду, — каже підприємниця Комарова. І в це можна повірити, оскільки з висоти «мудрого» віку видно вічні цінності...