Безпрецедентний штраф із руйнівними наслідками

У цій статті автор не ставив за мету копирсатися в доказах сторін, вирішуючи для себе, хто має рацію чи навпаки в історії, котра закінчилася накладенням Антимонопольним комітетом України рекордного штрафу на 14 підприємств-деревообробників, загалом на суму 419 млн. грн. Урешті, це прерогатива юристів. Натомість проаналізуємо факти та події, про які стало відомо з відкритих джерел (навіть напередодні свого ймовірного банкрутства деревообробники не виявили бажання ділитися інформацією), і оцінимо наслідки для економіки України й галузі, в розвиток якої вкладено понад мільярд доларів іноземних та вітчизняних інвестицій. При цьому керуватимемося логікою, яка лежить на поверхні ситуації й цілком доступна для розуміння навіть неспеціалістові у сфері економіки чи права.

Сумний рекорд

На сьогодні Антимонопольним комітетом винесено рішення про найбільший штраф в історії України. Його накладено на асоціацію «Меблідеревпром» та 14 її учасників. Групу підприємств, що становлять ядро деревообробної галузі країни, чиновники звинувачують у антиконкурентних погоджених діях, які полягали у спотворенні результатів спеціалізованих аукціонів з продажу необробленої деревини у 2011 році. Суму цього штрафу визначено у максимально можливому розмірі - 10% від оборотів підприємств, що становить 419 млн. грн.

Для порівняння: за весь 2011 рік податкова поліція Державної податкової служби України забезпечила відшкодування завданих державі збитків на суму… 309 млн. грн.

Безпрецедентні штрафні санкції АМК накладено на групу підприємств, які виробляють деревостружкову плиту, фанеру, деревоволокнисту плиту. Три найбільші з них - це підприємства з іноземними інвестиціями, котрі вклали у місцеве виробництво сотні мільйонів доларів. Вони не мають особливих лобістичних можливостей, бо не тримають в акціонерах ні чиновників, ні депутатів, мабуть тому й виявилися безпорадними перед АМК у переговорному процесі.

Найбільші штрафи на оштрафовані АМК підприємства перевищують 164 млн. грн., 89 млн. грн. та 77 млн. грн. і жодним чином не враховують їхнього фінансового стану. Показово, що майже 500 тис. грн. АМК вирішив стягнути і з того виробника, котрий уже тепер (ще до сплати штрафу) балансує на межі банкрутства.

З історії продажів

Аби ситуація стала зрозумілою, слід нагадати, що до 2011 року необроблену деревину - техсировина, баланси (некондиція, або, як ще її називають жаргоном, - «дрова») - лісгоспи, тобто підприємства з державною формою власності, продавали на власний розсуд, укладаючи індивідуальні договори. Ціни на сировину диктувала ринкова кон’юнктура.

Однак торік Державне агентство з лісових ресурсів, що опікується всіма лісгоспами, запровадило нові порядки і створило механізм спеціалізованих аукціонів. Лісгоспи за його командою були змушені реалізовувати деревину на цих аукціонах. Причому адміністративно фіксувалася стартова ціна, нижче якої продавати не дозволялося. Тож ішлося швидше не про ринок, а про монополію єдиного продавця, який диктує як ціну, так і інші умови продажу.

У 2011 році відбулися чотири таких квартальних аукціони. Напередодні четвертого Держагентство пише лист до АМК і повідомляє, що, на його думку, потенційні покупці змовляються та ділять між собою лоти, тому без конкуренції не підвищується й ціна.

АМК починає розслідування, яке закінчується попередніми висновками у квітні 2012 року і остаточним рішенням АМК з накладенням зазначених штрафів
13 червня 2012 року.

Чи мали альтернативу підприємства, визнані винними? Так. Їм досить було покаятися, і сума штрафу впала б до символічної. Проте це означало б визнати себе винними у змові. Оскільки ж вони вважають, що не змовлялися й нічого між собою не ділили, то каятися були не готові (принаймні переважна більшість). Відповідно, їх оштрафували на повну, як ніколи й нікого.

Тобто ще ніколи АМК так не штрафував, не зіставляючи величину шкоди і величину покарання, хоча закон діє не один рік. Навіть у цій справі трьом підприємствам, котрі вирішили покаятись і визнати свою вину, штраф становив символічну, порівняно зі штрафом, накладеним на їхніх колег, суму - кожному по 30 тис. грн.

Непокірні платять

На перший погляд, 419 млн. грн. - достойне поповнення держбюджету. Безперечно, цих грошей вистачить, аби покрити всі збитки, завдані державі антиконкурентними узгодженими діями. Якщо такі збитки, звісно, були. А хто їх підраховував? Тоді чому така дика сума штрафу? Тільки тому, що закон допускає штрафування до граничної межі - 10% від обороту. Але хто вирішує, скільки саме? І потім: оборот підприємства - це величина, яка має такий приблизно стосунок до покарання, як колір очей у злодія.

Коли ми говоримо про промислове підприємство, то 10% його обороту перевищують його річний прибуток і його оборотні кошти, оскільки більшість підприємств купують основні засоби (будівлі, машини) на кредитні, а не за власні кошти. І якщо таке підприємство оштрафувати на ці 10%, то йому ніде буде взяти кошти. Тобто, щоб заплатити, воно муситиме продавати основні засоби за безцінь (якщо на них найдуться покупці), зупиняти виробництво і йти з ринку. Сценарій лежить на поверхні.

Але, схоже, питання рентабельності АМК не розглядав. Хоча з балансів підприємств не важко було з’ясувати, скільки вони заробили за минулий рік. Лінь копирсатися в балансах? То можна помітити, що вся деревина, придбана підприємствами за рік на аукціонах, коштувала менше, ніж сума накладених штрафів. Що вже казати про зиск від змови, якщо допустити, що вона справді була.

Справжня монополія - поза увагою

Перш за все, монопольні дії чітко простежувалися з боку самих організаторів аукціонів. З точки зору здорового глузду, тут і доводити нічого не потрібно. Якщо раніше працював поділений між лісгоспами ринок, і був він диверсифікований як із погляду покупців, так і з погляду продавців, то Держагентство зібрало всіх продавців на біржу, але повноцінних біржових торгів не започаткувало. (Це ж тоді ціни вислизнули б із-під контролю.) Натомість в адміністративному порядку примусило лісгоспи виставлятися на аукціонах, та ще й встановлювало на власний розсуд ціну, яка зростала у 2011 році від одних квартальних торгів до інших приблизно на 20%.

За рік стартова ціна на аукціонах підвищилася в середньому на 60-70%. Воно й не дивно, що під кінець року торгуватися на тих аукціонах уже й так не було куди, бо ціна встановлювалася зависока, і виробництво в таких умовах починало ставати збитковим, не кажучи вже про стагнацію на національному ринку ДСП та фанери. Тому підприємства шукали альтернативні джерела сировини.

Ось і виходить, що монополіст-продавець не тільки щоразу підвищував стартову ціну, а й хотів, аби учасники аукціонів активно торгувалися «вгору». А не отримавши бажаного, поскаржився в АМК: покупці, мовляв, домовляються про узгоджені дії на ринку. (Так і хочеться запитати: «Де ж той ринок, панове?»)

АМК схопився за інформацію й почав розслідування. Дивно, що при цьому він не розгледів узгоджених дій продавців деревини. Не зацікавився й аукціонами, на яких відбулася монополізація значної частину ринку, на яких стартові ціни зростали гіперінфляційними темпами (для довідки: інфляція у 2011 р. становила 4,6%). Хоча це свідчить про збагачення продавців-монополістів за рахунок споживачів меблів, тобто громадян України.

Жертва аукціонів

Натомість АМК зацікавила поведінка виробників, котрі потрапили в доволі неприємну ситуацію і практично стали жертвою цих спецаукціонів. Що теж наводить на певні роздуми. Галузь не продукує хліб чи бензин, але вона важлива для національної меблевої промисловості, яка на сьогодні левову частку меблів виготовляє з ДСП та фанери. Відповідно, якщо не буде вітчизняної сировини, то доведеться її закуповувати за кордоном, як це було років десять тому, доки в Україну не прийшли іноземні інвестори і не збудували заводи.

Тепер Україну чекає імпорт ДСП - а це сотні мільйонів доларів на рік, які будуть сплачені вітчизняними підприємствами на користь іноземців. Зараз 30-40% продукції оштрафованих підприємств експортується за межі країни, - а це також сотні мільйонів доларів, що будуть втрачені для країни. Замість розвивати національну деревообробну галузь, Україна фінансуватиме чужу промисловість і тішитиметься тим, що як компенсацію 2012 року поклала до державної скарбниці 52 млн. дол. (тобто 419 млн. грн. штрафу).

Слід також зазначити, що виробництва більшості оштрафованих підприємств розміщені переважно в районних центрах і є містоутворюючими. Тобто на місцях вони є основними роботодавцями та одними з найбільших платників податків. А тепер уявіть собі шок, який переживе місцева громада в разі одномоментної втрати засобів для існування. Що буде з фінансуванням соціальної сфери…

Не багато треба розуму, аби розгледіти досить сумну перспективу. Найнеприємніше, що коли штраф буде стягнуто, уникнути руйнування цілої галузі і зникнення окремого виду продукції вітчизняного виробництва в Україні практично буде неможливо, не кажучи про втрату десятків тисяч робочих місць та інвестиційної привабливості галузі.

«Дрова»

Постає логічне запитання: чи державними інтересами керувалися державні мужі, коли писали закони, коли свавільно встановлювали розмір штрафу або стартові ціни на оригінальному аукціоні? Де вільний ринок, де справедливість і пропорційність шкоди та покарання?

До речі, аукціони діють досі, і купують на них «дрова» ті ж компанії, що й купували. Правда обсяги вже не ті, й реалізація відбувається за цінами, близькими до стартової. А продавця, схоже, вже не цікавить зростання цін та обсягів. Тут втриматися б на нинішніх показниках. Адже виробництво падає не тільки в Україні, а й у світі.

І кому будуть потрібні ті «дрова» разом із аукціонами, якщо станеться те, що має зрештою статися з деревообробниками. Ймовірно, нікому не потрібна некондиція гнитиме в лісах. У кращому разі, її за безцінь вивезуть із країни, замість того щоб відправляти на експорт готову промислову продукцію з доданою вартістю, як роблять тепер. Меблевики ж почнуть завозити з-за кордону ДСП, витрачаючи валюту. Втратить держава й на податках.

Сталося те, що сталося. А відтак оштрафованим підприємствам уже тепер слід думати про свою гірку долю. Бо якщо дива не буде і суди підтримають рішення АМК, час працюватиме проти них. Адже далекоглядний законодавець передбачив до штрафу ще й пеню. Вона нараховуватиметься по 1,5% у день після набрання чинності рішенням АМК (через два місяці після його прийняття) або від дати набуття чинності судовим рішенням. А елементарні підрахунки дають невтішний для бізнесу результат - через 67 днів штраф подвоюється…