БАЗАРАМ НЕ ПОЗАЗДРИШ ВЕЛИКИЙ ТОРГОВИЙ ПОХІД ГОТУЄТЬСЯ У ЛЬВОВІ

Донедавна багато наших співгромадян із ностальгією згадували радянські часи, коли можна було зайти в торговий заклад і, не дуже витрачаючи час на ознайомлення з асортиментом, зробити оптимальний вибір. Сьогоднішня ж торгівля, в основному представлена базарами, дуже ускладнює життя покупцю. Іноді, щоб знайти в базарному лабіринті потрібне, людині доводиться витратити мінімум півдня. Втім, можна змиритися з долею і придбати в першій-ліпшій крамниці перший-ліпший варіант. З’явилася величезна проблема вибору. Причому меншою мірою вона обумовлена зрослим асортиментом — дуже часто товар бажаного вигляду і якості на наших ринках узагалі відсутній. Ці труднощі викликані «клаптевою структурою» торгівлі. Тинятися від ятки до ятки, чіпляючись у тісних проходах об заморожені брикети мойви чи хека, дихаючи запахом м’яса, котре не перший день лежить просто неба, стрибаючи в дощ по брудних калюжах, не настільки вже й приємне заняття. До того ж це хаотичне торгове середовище не несе ніякої відповідальності за надані послуги. Базарні продавці чеків не вручають, гарантій не дають, претензій щодо недоброякісного товару не приймають.

Начебто відповідаючи на не сформульований і не озвучений споживачем запит, ТОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» улітку цього року відкрила перший у Західній Україні супермаркет, який дійсно відповідає усім світовим стандартам.

В одному із мікрорайонів Львова (Сихові) почав працювати торговий комплекс «Арсен» загальною площею 6200 квадратних метрів, із яких 3500 — торговий зал. І справа, власне, не лише в кількості «квадратів», хоча без цього одночасно в одному торговому залі пропонувати більш як 20 тисяч найменувань різноманітних товарів, м’яко кажучи, складно. Головне, що покупець отримав можливість придбати все необхідне з продуктів харчування і супутніх товарів в одному місці. А максимальний асортимент супроводжується гарантованою якістю. Попри достаток, знайти потрібний товар не становить жодних труднощів, оскільки в супермаркеті панує сувора системність: якщо морепродуктам відведено місце в цьому секторі, то іншого стелажа з лангустами чи ікрою, приміром, за сектором екзотичних фруктів уже не варто шукати. Якість самого устаткування (морозильників, касових боксів, тих же стелажів й іншого) також не в останню чергу сприяє шопінгу. Підприємство купувало не просто нове обладнання, а — найкраще. Свої закупівлі клієнт може вивезти візком на безкоштовну стоянку безпосередньо до багажника свого автомобіля. Під одним дахом з основним торговим залом розміщено також пасаж під магазини промислових товарів і ресторан швидкого харчування. Щодо самої назви супермаркету... Багато «доброзичливців» із цим ім’ям пов’язували прихід у місто «осіб кавказької національності». Насправді Арсеном звуть старшого сина Романа Шлапака, генерального директора «Інтермаркету». Слово «Арсен» у перекладі з грецької означає «мужній»... Кажуть, як ви корабель назвете, так він і попливе.

Комфорт покупця, зрозуміло, коштував недешево. «Інтермаркету» весь комплекс обійшовся в 6 млн. дол. Однак керівництво підприємства у жодному разі не прагне чималі вкладення відбити через високі ціни. Націнка може складати і 2—4%. Підприємство бере своє за рахунок обороту. Тому товари в «Арсені» коштують стільки ж, скільки і на базарі, а найчастіше — навіть дешевше. А коли врахувати, що в супермаркеті не може бути й мови про обваження (що для базарів звичайна практика), то робити закупівлі в «Арсені» дуже привабливо. І клієнт потягнувся. Сюди йдуть не лише жителі мікрорайону, а й інших кінців міста. Магазин став популярним у заможного споживача: «Ти під’їжджаєш своїм автомобілем і отоварюєшся... Як в американському кіно!»

Розвиває «Інтермаркет» і мережу дисконтних магазинів «Барвінок». Цей різновид торгівлі також передбачає самообслуговування, але вона не надає «найвищих стандартів обслуговування». У дисконті менша, аніж у супермаркеті, кількість персоналу з розрахунку на один квадратний метр і бідніший асортимент. Зате пропонується ціна, одна з найнижчих на ринку. Хорошому торговцю небайдужий клієнт «із не дуже високими доходами». «Барвінки» також набули популярністі.

Натхнений успіхом «Інтермаркет» у свої найближчі плани записав спорудження в нашому обласному центрі ще чотирьох «Арсенів», а найперший супермаркет перетворити на гіпермаркет. Благо, що території, які поруч, дозволяють розширити площі торгового центру до 16 тисяч квадратних метрів. (Стандарт гіпермаркету — 10 тисяч квадратних метрів торгових площ.) Систему ж дисконтних магазинів «Барвінок» фірма має намір доповнити ще декількома десятками об’єктів. І це лише перша планка. А взагалі фірма інтенсивно готується до експансії на суміжні території. Глава Сихівської районної адміністрації міста Львова Іван Рудницький уже встиг оцінити плюси від появи на ввіреній йому території надсучасного торгового об’єкта: «Цей супермаркет просто прикрасив наш спальний район і підняв його престижність. Завдяки «Арсену» значно облаштовано настільки необхідні в цьому місці Сихова комунікації. «Арсен» це стабільний, серйозний роботодавець і спонсор району». Якби окрім загальнодержавних і міських бюджетних зборів існували ще й районні, то пан Рудницький сказав би, що «Інтермаркет» є ще й потужним платником податків. За три квартали цього року підприємством сплачено 4,6 млн. грн. податків. Настільки суттєві відрахування можливі тому, що Р.Шлапак принципово працює прозоро. Може, тому творець «Інтермаркету» не робить секрету з тих коштів, якими йому доводиться оперувати. На сьогодні товарообіг усіх підрозділів фірми складає кілька мільйонів доларів на місяць.

Звичка працювати «по-білому» у Шлапака сформувалася з перших днів комерціалізації вітчизняної економіки. І не тому, що він вважає для себе принизливим нишком підсувати подачки, аби не заважали працювати. Робота «по-чорному» прирікає підприємця на невиправданий ризик, пов’язаний із примхами і «моральністю» нашого чиновника. Коли ДПАУ навіть не збиралася зобов’язати кожну торгову точку завести касовий апарат, Шлапак на касах своїх магазинів уже впроваджував сканери і комп’ютерний облік. Тоді багатьом це здавалося кумедним. До речі, Роман Миронович першим у Львові впровадив не лише комп’ютеризацію кас, а й такі формати роботи торгових установ, як самообслуговування в європейському розумінні і торгівля зі складів-магазинів типу cash&carry.

Перераховані новаторські досягнення в галузі регіональної торгівлі продиктовані не одним бажанням догодити клієнту. У середовищі, умовно кажучи, наших торгових операторів дозріла «революційна ситуація». Критична маса самих торговців і їхнього потенціалу досягла тієї точки, коли в конкурентній боротьбі можуть перемагати лише ті, хто надає нову якість послуг. Окрім чинника внутрішньої конкуренції існує ще й чинник потенційної конкуренції зовнішньої. Західні торгові фірми від вторгнення на наші території стримує в основному лише низька купівельна спроможність українського населення. Західні кампанії віддають перевагу входженню на новий ринок у тому разі, якщо там щомісячний прибуток однієї людини вимірюється в середньому 150 доларами США. В Україні така сума дорівнює бюджету далеко не кожної сім’ї. Однак прозорливі керівники вітчизняних торгових підприємств відчувають гостру необхідність розвертати сьогодні торгові об’єкти «підвищеної комфортності». Адже іноземець, згідно з прогнозами маркетологів, прийде з усією своєю технологічною і фінансовою міццю років через два-три. Наші ж до цього часу можуть і не встигнути розгорнути конкурентоспроможну структуру. У тому, що іноземці прийдуть, можна не сумніватися. Купівельна здатність середньостатистичного українця, хоч і не так швидко, як хотілося б, а все ж зростає. Відомо, що останні роки ВВП має тенденцію до зростання. Таким чином, сьогодні настає той переломний момент, коли будівництво мереж супер-, а в недалекій перспективі і гіпермаркетів обіцяє рентабельне повернення капіталів. «Інтермаркет» за допомогою консультантів із Польщі спеціально досліджував львівський торговий ринок на предмет можливостей і швидкості повернення інвестиційного капіталу у великі торгові об’єкти. Результати аналізу виявилися позитивними.

Українська перспектива в галузі внутрішньої торгівлі добре простежується на прикладі Польщі, котра, у силу відомих причин, значно випереджає у своєму розвитку Україну. Анджей Марцинковскі, експерт із питань західного ринку, котрий консультує фірму «Інтермаркет», із цього приводу для читачів «ДТ» сказав: «У аналогічному Львову польському місті Познань ще сім років тому не було жодного супермаркету або гіпермаркету. Було десь три великі магазини, що належали місцевим власникам. Зараз у Познані вже є 10 гіпермаркетів, 20 супермаркетів і сила-силенна магазинів інших форматів (мінімаркетів, дисконтних). Ці показники стали можливі завдяки зростанню ВВП, який у Польщі досяг 120 відсотків. Спостерігається пряма залежність між купівельною здатністю громадян і кількістю подібних об’єктів. Коли західна компанія приходить на новий ринок, вона всіх місцевих «колег» зрівнює із землею, залишає після себе «випалену землю». Але знищення відбувається лише тих, хто організаційно і системно не підготувався до приходу сильних чужинців. Винятково польська мережа дисконтних магазинів «Бедронка» протягом перших трьох років, коли завойовувався польський ринок, мобілізувалася на динамічний розвиток. І вона виграла боротьбу з французькими, німецькими компаніями, які мають великий (часто — тридцятирічний і більше) досвід, торгову мережу по всій Європі. Зараз «Бедронка» у Польщі посідає перше місце. У розрізі одного року її оборот складає десь 700 мільйонів доларів. Але це стало можливим завдяки тому, що вона зуміла побудувати систему, так би мовити, торгову машину».

До останнього часу «Інтермаркет» працював, умовно кажучи, як фірма сімейна. Оскільки підприємство управлялося подружжям Шлапаків (вони ж — стовідсоткові власники «Інтермаркету»), родичами і близькими. При нечисленному персоналі, коли усі один одного знають в обличчя й усе будується на довірі, такий стиль керівництва може бути ефективним. Але коли кількість штатних працівників починає вестися на сотні чоловік, тоді вже необхідно переходити на новий якісний механізм управління. Взагалі дивно, як «Інтермаркет», до складу якого входили десяток магазинів, склади й інше, примудрявся ефективно розвиватися в режимі «великої рідні». Поява ж у структурі «Інтермаркету» «Арсена» (240 робочих місць різного функціонального рівня) і тим більше виникнення експансіоністських настроїв вимагають створення структури управління, побудованої на передових менеджерських технологіях. Далеко не зайвими видаються і сучасні технології в галузі організації системи поставок, логістики, маркетингу.

Подібного досвіду у нашій країні не було. Тому, природно, «Інтермаркет» звертався по організаційну підтримку до закордонних консультантів. Спочатку запрошували фахівців із Голландії та Німеччини. У даний момент «Інтермаркет» співробітничає з польськими консультантами Адамом Якубовскі й Анджеєм Марцинковскі з фірм Persona і Andzej Marcinkowski Konsalting, засновники яких за сім останніх років запустили в Польщі найбільшу мережу дисконтних магазинів (понад сімсот) «Бедронка». «Інтермаркет» зупинився на них з тієї простої причини, що польська економіка дуже близька українській за своїми характеристиками. До того ж польський досвід цінний тим, що містить приклади виживання в умовах конкуренції із західними торговими інтервентами.

Польські консультанти принесли науково обгрунтовану систему добору персоналу, чіткий професійний розподіл обов’язків і компетенцій тих чи інших посадовців, систему контролю (визначення доцільності перебування службовця на тій чи іншій посаді), прив’язаний до місцевих реалій принцип мотивації (систему винагород і систему кар’єрного росту). Прищепити всі ці черешки західних премудростей на наш кадровий матеріал ой як непросто! Менталітет пострадянського найманого робітника (а іноді — і партнера) в основній своїй масі не обтяжений такими тонкощами, як корпоративна солідарність, відповідальність за що представлений бренд, прагнення ставитися до своєї роботи творчо. Зате у найманого персоналу є величезне бажання піти геть від будь-якої відповідальності.

Вводячи в дію супермаркет «Арсен», підприємство разом із польськими консультантами розробило власну систему «вишколу» персоналу. Скажімо, при формуванні у касирів (цієї кінцевої ланки супермаркету, яка максимально контактує з клієнтом і фактично є обличчям фірми) безумовно доброзичливого ставлення до покупця імітувалися «певні магазинні ситуації». Тримати усмішку за будь-яких обставин касирів навчали... актори Театру імені Марії Заньковецької.

Робота з персоналом вимагає постійної роботи, але керівництво підприємства не схильне розцінювати національні особливості людського ресурсу як велику проблему — воно йде на вкладення в кадри. Набагато складніше «Інтермаркету» протистояти такому явищу, як «тіньова торгівля», котра у країні складає 70%. Конкурувати з базарними торговцями, звільненими від податку на додаткову вартість, дуже складно. Хіба що їм можна протиставити найвищу якість послуг, оптимізацію виробничого процесу й низькі націнки. У даній ситуації, зрозуміло, на надприбутки годі розраховувати.

Для «Інтермаркету» не є проблемою фінансовий ресурс. Завдяки послідовності та хорошій кредитній історії, сьогодні цьому торговому підприємству жоден банк не відмовляє в кредитах. Репутація «Інтермаркету» сьогодні вже така, що банки охоче надають йому фінанси. Йдеться не лише про вітчизняні фінансові установи. На створення, наприклад, супермаркету «Арсен» було використано також кредит у 3 млн. 100 тис. доларів, наданий польською стороною. Керівництво підприємства даний кредит справедливо розцінює як пільговий. Адже якщо українські банки сьогодні пропонують валютний кредит під 15% річних, то західні — ледь не утричі дешевше. Не готові наші банки і до надання інвестиційних кредитів, розрахованих мінімум на 5 років.

Не можна сказати, що «Інтермаркет» не знаходить розуміння у місцевої влади. Однак не від неї однієї залежить успішне і стабільне зростання бізнесу. Вирішальне значення для розвитку підприємництва відіграють такі банальні речі, як стабільність національного законодавства і фінансової політики, відсутність чинника державного тиску. Остання обставина... Недавно обласна податкова адміністрація поширила інформацію, відповідно до якої «Інтермаркет» здійснив такий «злочин»: «...при спорудженні супермаркету «Арсен» було залучено капітал, матеріали і робітників польської фірми...» Відколи це залучення закордонних інвестицій стало протиправним, податківці не пояснили. Промовчали митарі і про той факт, що сьогодні знайти в Україні підрядчика, який забезпечив би світовий стандарт у будівництві, поки важко. Цей необгрунтований випад обласної податкової виглядає тим більше дивно, що в недалекому минулому (2001 рік) ця ж структура нагородила «Інтермаркет» подякою як найкращого платника податків. За підсумками 2001 року Львівська обласна держадміністрація визнала Романа Шлапака найкращим роботодавцем області, більше того, у липні цього року на Всеукраїнських зборах підприємців Роман Шлапак із рук Президента України одержав нагороду і звання «Заслужений працівник сфери послуг України». І потім. До чого підприємству, яке збирається поширювати свою діяльність на інші області, підприємству, чий керівник не поспішає записуватися в жодну з провладних політичних сил, ризикувати роками напрацьовуваною репутацією?! На це запитання лише одна відповідь. До системності в роботі мають прагнути не лише найкращі підприємці. У поведінці наділених державною владою мужів мусить бути якнайменше суб’єктивізму і вже тим більше політичної заангажованості.