Авторинок без сірих плям

Автомобільний ринок України вже кілька років поспіль розвивається бурхливими темпами, а його легалізація дозволяє вивести з тіньового обороту десятки мільярдів доларів. Завдяки жорсткій конкуренції між провідними виробниками ціни на авто середнього класу поступово знижуються, внаслідок чого зменшується ціновий зазор між ними й автомобілями економ-класу. Щоб залучити клієнтів, автовиробники й офіційні імпортери йдуть шляхом збільшення періоду гарантійного обслуговування, виводять на ринок нові програми обслуговування, розвивають сервісну інфраструктуру.

Все це тішить автомобілістів, але отруює життя так званим сірим дилерам, які, намагаючись утриматися на ринку, вдаються до дедалі витонченіших схем. На жаль, це їм поки що вдасться. Адже в законодавстві достатньо лазівок, та й корумпованість тих, хто має пильнувати інтереси держави і її громадян, за рідкісними винятками залишається безкарною.

За інформацією Всеукраїнської асоціації автоімпортерів і дилерів, Асоціації українських автомобілевиробників та інформаційно-аналітичної агенції «Автоконсалтинг», останнім часом набула значного поширення практика ввезення на митну територію України не повністю укомплектованих, а точніше — попередньо роз­укомплектованих автомобілів. Незалежно від того, нові вони чи вживані, це найпрестижніші й найдорожчі марки. Митна вартість таких автомобілів при розмитненні занижується в три-чотири рази. Зате продають їх після доукомплектації в Україні за цілком нормальною ціною. Із січня до вересня цього року за такою схемою до України було завезено 23 тис. автомобілів, стосовно яких у графі 31 вантажної митної декларації значиться: «на а/м відсутні бампер передній у зборі, бампер задній, фара передня права, ліхтар задній лівий...». На підставі такого стереотипного запису митники і пропускають шикарні іномарки до країни за заниженою вартістю. Розмитнені таким чином автомобілі можна зустріти по всій Україні.

Але, даруйте, в чинному законодавстві немає поняття «роз­укомплектований автомобіль». Відповідно до статті 3 Закону України «Про розвиток автомобільної промисловості України», автомобіль із кузовом несучого типу при ввезенні на митну територію України вважається завершеним (готовим), якщо на його кузові встановлено один або більше з таких компонентів: силовий агрегат (двигун і коробка передач), передня підвіска (вісь), зад­ня підвіска (вісь). Автомобіль рамної конструкції вважається завершеним (готовим), якщо на його шасі (рамі) встановлено кузов (кабіну та/або вантажну платформу), паливну систему, систему випуску відпрацьованих газів. Тоді чому обсяги продажів, здійснюваних «сірими» дилерами, тримаються на такому рівні, що можна говорити про існування паралельного ринку?

Про це йшлося на круглому столі на тему «Сірий авторинок наступає: бюджет і громадяни України за рік втратили близько 3 млрд. гривень», що відбувся з ініціативи Всеукраїнського клубу автомобільних журналістів. У обговоренні взяли участь оператори автомобільного ринку України — офіційні імпортери автомобільних брендів «Мерседес-Бенц», «Крайслер», «Джип», «Додж», «БМВ», «Порше», «Вольво», «Бентлі», «Ауді», «Каділлак», керівники Всеукраїнської асоціації автоімпортерів і дилерів, інформаційно-аналітичної агенції «Автоконсалтинг», представники Державної митної служби України, СБУ, Кабінету міністрів. На думку учасників круглого столу, основні причини стрімкого зростання «сірого» імпорту в Україну такі:

— порушення митного законодавства, особиста зацікавленість певних категорій митного персоналу (під час митного оформлення не надається сертифікат, а тільки договір на сертифікацію, на підставі якого не може здійснюватися митне оформлення автомобіля);

— порушення процедури сертифікації — сертифікати видають на автомобілі, призначені для ринків Північної Америки, Близького Сходу тощо, які не відповідають експлуатаційним вимогам України й інших європейських країн;

— попит на «сірі» автомобілі, ціна яких за рахунок корупційних схем ввезення ниж­ча за ринкову. Покупця, втішеного можливістю заощадити при купівлі престижного автомобіля, не інформують про схему розмитнення та сертифікації, про методи і якість складання в Україні автомобіля після роз­укомплектування. Не розповідає продавець і про відсутність сервісної та гарантійної підтримки омріяного авто.

Для України, де за 8 місяців ц.р. продано близько 23 тис. «сірих» автомобілів, втрати держбюджету вже становлять майже 2,8 млрд. гривень. Якщо так буде й далі, то за рік вони перевищать 4 млрд. Що ж до споживачів, котрі здійснили настільки «вдалу» покупку, то їм варто знати, що автомобілі, неналежним чином складені в Україні та сертифіковані без відповідних лабораторних випробувань, небезпечні як для самого власника, так і для решти учасників дорожнього руху. Проблематичним є і ремонт транспортних засобів, адже «сірі» оператори не мають кваліфікованого персоналу для виконання сервісних робіт, не інвестують у діагностичне устаткування, у них немає ні відповідного інструменту, ні складу запасних частин. А про гарантійну підтримку офіційних дилерів годі й мріяти. Хто ж візьме на себе відповідальність за автомобіль, який було частково розібрано без санкції на те виробника? І нарешті, не слід виключати таку неприємність, як тривіальна конфіскація в дохід держави дорогої іномарки, завезеної до країни з порушенням митного законодавства, без будь-яких компенсацій власнику.

Очевидно, що «сірі» дилери не в змозі надавати своїм клієнтам тих послуг, що давно вже стали нормою в легальному бізнесі. Їхні автомобілі неможливо взяти в лізинг, під них практично неможливо отримати кредит, бо важко знайти банк, готовий надавати позики на купівлю авто у неофіційних дилерів, котрі, до того ж, не оформляють пакет документів на новий автомобіль, таких як страхування, реєстрація у МРЕВ. Тим часом на легальному ринку діють великі автоімпортери, які мають великий оборот і яким автовиробники надають значні знижки не лише на автомобілі, а й на запасні частини та фірмове устаткування, необхідне для високоякісного технічного обслуговування. Із «білими» дилерами охоче укладають партнерські угоди фінансові установи, відповідно до яких банки-партнери надають фіксовані відсоткові ставки і разом із трейдерами розробляють привабливі для клієнтів умови. Із вступом України до СОТ автомобільний ринок зможе остаточно вийти з тіні. Завдяки зниженню митних тарифів на 20—30%, іномарки стануть доступнішими, а лібералізація митних правил призведе до нежиттєздатності схеми ухилення від сплати податків, котрою «сірі» дилери користуються зараз.

Успіхи українського автомобільного бізнесу свідчать, що ринок, на якому чітко визначено правила гри і куди держава не втручається без особливої потреби, цілком здатний до саморегулювання. Причому вигідного й операторам, і споживачам, і державі. Однак нині, щоб не допустити розбалансування ринку, мільярдних втрат держбюджету, масових порушень митного законодавства і прав споживачів, державне втручання просто необхідне. У чому воно має виявлятися? Учасники круглого столу вважають, що регіональні митниці мусять отримати відповідні розпорядження й інструкції щодо чіткого виконання вимог статті 3 Закону України «Про розвиток автомобільної промисловості України». Також, із метою перекриття шляхів незаконного ввезення автомобілів на митну територію країни, необхідно обмежити кількість суб’єктів, котрі мають право здійснювати сертифікацію автомобілів, зосередивши їх у Києві. Крім того, пропонується розглянути можливість внесення змін і доповнень до «Порядку справляння мита, податку на додану вартість, акцизного й митних зборів при митному оформленні товарів і предметів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», затверджений наказом Державної митної служби України від 12 січня 2006 року №5. Зокрема щодо порядку визначення митної вартості нових транспортних засобів незалежно від їх комплектації та пошкоджень, і митного оформлення транспортних засобів, які ввозяться громадянами для вільного використання, надходять на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або у вантажних відправленнях.

Свої пропозиції учасники круглого столу виклали у відкритому листі, адресованому Кабінету міністрів України, Верховній Раді, секретаріату президента, Державній податковій адміністрації і Державній митній службі. У ньому вони просять сприяння у вирішенні питань посилення вимог до процедури сертифікації й оцінювання фактичної вартості автомобіля відповідно до індикативних цін.

Краще за офіційного імпортера ніхто не оцінить, наскільки декларована вартість автомобіля відповідає його реальній вартості. Тільки він володіє інформацією щодо реальних цін від виробників автомобілів. Тому, звертаючись до органів влади, імпортери розраховують на сприяння у виявленні корупційних схем і в запобіганні їх застосуванню.