Аукціонні торги втрачають своє значення. У 2016 р., щонайменше, 6,5 млн куб. м лісу реалізовано за прямими договорами або "лівими" схемами

Ринок деревини в Україні в багатьох сегментах непрозорий і напівпрозорий. Нині на експорт рубається все, що вдається. Тим часом невеликим підприємствам стає дедалі важче придбати лісоматеріали для переробки і створення з них продукції з високою доданою вартістю - аж до виготовлення меблів. Отож давно назрів закон про ринок деревини, який би унеможливив експорт лісу кругляка, розширив доступ малих і середніх деревообробних підприємств до сировини, стимулював внутрішній ринок деревини, дав робочі місця і податки до місцевих бюджетів. Тому тональність вимог учасників з'їзду асоціацій переробників деревини в Україні та керівників регіональних товарних бірж, що днями відбувся в Рівному, не могла бути низькою.

Торгівля діловою деревиною на аукціонах відіграла позитивну роль: вона створила конкурентне та прозоре середовище. І якщо в першому аукціоні, що відбувся 2007 р., взяло участь менше десятка покупців, то нині на торги в різних областях одночасно приходять понад 3,5 тис. учасників. Проте з нинішнім лісовим законодавством аукціонні торги втрачають своє значення. Із 16,7 млн кубометрів лісу, які заготовили всі лісокористувачі у 2016 р., на відкриті аукціони виставлено лише 3,3 млн кубометрів. Додайте сюди 1,2 млн метрів кубічних, реалізованих на спеціальних аукціонах, майже мільйон - на додаткових та електронних торгах - і вийде 5,5 млн кубометрів. Усі ці аукціонні продажі, разом узяті, не дотягують до 6,5 млн метрів кубічних, тобто мінімального обсягу продажів, який, за твердженням делегатів з'їзду, припадає на прямі договори або "ліві" схеми.

Чому ж так відбувається?

Наказ Держлісгоспу №42 "Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини", який відзначив своє перше десятиліття, подовжує існування непрозорого ринку деревини. Він містить декілька лазівок, які не дають змоги малим і середнім деревообробним підприємствам купувати на аукціонах достатню кількість деревини.

Розвиток конкуренції в деревообробній галузі підриває переробка деревини на давальницьких умовах. Крім того, квітне реалізація деревини за прямими договорами. Тут головне - реалізовували її не нижче собівартості, бо інакше фіскальна служба запитає про недоотримані доходи і несплачені з них податки. Ще один обхідний маневр - спеціалізовані аукціони для суб'єктів господарювання, які мають плитне, фанерне та целюлозно-паперове виробництво. Вони стали аукціонами для обраних.

Мінекономрозвитку визначило перелік із 21 підприємства, які можуть брати в них участь. Малим суб'єктам бізнесу доступ туди закритий. Нарешті, хоч аукціонні торги нині й відкриті для всіх бажаючих, загроза монополізації ринку деревини при цьому нікуди не поділася. Чимало деревини можуть скупити великі компанії, які потім її не вибирають або вибирають пиловник більшого діаметру, ніж заявлений.

Учасники з'їзду були впевнені, що як проміжний і тимчасовий варіант, до прийняття закону, Міністерство аграрної політики і продовольства чи Кабмін могли б прийняти нове положення про порядок реалізації необробленої деревини. Та які ж групи впливу не зацікавлені в цьому, адже новий документ погоджують у різних міністерствах вже майже два роки!

Голова Західноукраїнської асоціації деревообробників і лісозаготівельників Ігор Соболевський у розмові з автором цих рядків узагальнює позицію своїх колег:

- Прийняття нового положення гальмують на найвищих рівнях влади. Там відбувається лобіювання інтересів нерезидента, неукраїнського деревообробника. Склалася ситуація, коли не можуть ні мораторій на експорт необроблених лісоматеріалів скасувати, ні нове положення прийняти. Та найкращий варіант - треба прийняти закон "Про ринок деревини", який би стимулював розвиток деревообробної галузі, відродив целюлозно-паперову промисловість, повністю повернув внутрішній ринок деревини і унеможливив експорт лісу кругляка. Ми мусимо відстояти в законопроекті норми про те, що заготівля деревини є кінцевою фазою ведення лісового господарства. А деревообробні підрозділи нинішніх держлісгоспів і ті, які створені шляхом відокремлення від постійних лісокористувачів, мають купувати сировину на загальних умовах. Для простого лісорозпилювання треба 200-300 кубометрів лісу на одне робоче місце, а на деревообробку - 20-30 кубів. Економічний же ефект може бути в десяток разів вищий: якщо "лісопилка" платить 100-150 грн у розрахунку на кубометр, то деревообробка - до однієї тисячі грн. Тут уже роблять меблі, працює з десяток людей, платять податки. Треба зробити так, щоб відродити деревообробну промисловість і водночас зберегти екологію. Бо український деревообробник зацікавлений, щоб ліс ріс нині і в майбутньому...

До речі, ряд учасників з'їзду небезпідставно пропонували уряду надати пільги підприємствам, які ввозять обладнання для переробки деревини в Україні, - звільнити їх від сплати ввізного мита і розстрочити сплату ПДВ.

Так, із 1 листопада 2015 р. діє заборона на експорт лісу твердих порід - дуба, граба. Це певною мірою стимулювало внутрішній ринок деревообробки. За інформацією Державної служби статистики, у 2016 р. виготовлення виробів з деревини, виробництво паперу та поліграфічна діяльність усе-таки зросли на 0,8%, тоді як роком раніше було зафіксовано 11,1% спаду. Є надія, що заборона на вивезення сосни, яка з 1 січня 2017 р. доповнила чинний мораторій (а саме сосна становить 50% експорту лісу), сприятиме глибокій переробці деревини та виготовленню виробів із високою доданою вартістю.

Проте експорт лісоматеріалів у необробленому вигляді нікуди не подівся і нині таки відбувається. Громадські активісти, а вряди-годи і митники на різних пунктах пропуску вздовж західного кордону України виявляють ешелони з лісом-кругляком, що під виглядом паливних дров чи іншої низькосортної деревини прямує в європейські держави.

А тим часом ресурсу, який виставляється на відкриті торги, з кожним роком стає менше. Деревообробникам таки бракує сировини. І тому на з'їзді звучали не позбавлені логіки пропозиції урядовцям і депутатам: внести зміни до затверджених торік урядом Санітарних правил рубок у лісах і до закону "Про тваринний світ", які не дозволяють санітарні рубки в період так званого режиму тиші, тобто масового розмноження диких тварин - із 1 квітня по 15 червня. Натомість варто заборонити ці рубки у визначених місцях гніздування та розмноження диких тварин. А заборона здійснювати рубки головного користування на висоті 1100 м і вище, на переконання деревообробників, зокрема з карпатського регіону, взагалі виглядає як анахронізм. Доцільнішим запобіжником від "зникнення" деревини було б запровадження її електронного обліку, обов'язкового для всіх лісгоспів.

Нині торгівля необробленою деревиною проводиться на регіональних біржах, тобто в областях. Ці аукціонні торги відбуваються в живій формі, з голосу. Вони - децентралізовані, і податки від їх проведення залишаються в регіонах, спрямовуються до місцевих бюджетів. Більшість регіональних бірж не тільки проводять аукціони. Вони ведуть покупців і продавців до повного виконання угод: проводять збори, де, крім вирішення поточних питань, складають графіки проплат і поставок, а також врегульовують спірні питання з отримання товару. Проте зацікавлені особи лобіюють у Міністерстві аграрної політики ідею запровадження централізованої електронної торгівлі необробленою деревиною. І визначають для цього електронний майданчик Аграрної біржі. З цього приводу слушною є думка генерального директора Асоціації "Союз бірж України" Бориса Беренштейна:

- Ми з часом прийдемо до електронної торгівлі деревиною, але її не можна запроваджувати непідготовлено, спонтанно. Насамперед потрібно навчити всіх учасників торгів користуватися цією системою. Потім її треба захистити, щоб вона не давала збоїв, як це сталося з системою електронного декларування. Крім того, ця система має бути сертифікована державою, бо вона - система не тільки торгів, а й електронного документообігу та електронного підпису. Нарешті, щоб запобігти монополізації ринку деревини, електронна система має враховувати можливість проведення двох сесій торгів: першу - для місцевих деревообробників, а другу - для суб'єктів господарювання з усієї України. Доки цього не буде зроблено, систему не можна запроваджувати. Бо це те ж саме що заводити машину без двигуна.

Очевидно, обмежувальні заходи, яких було вжито в лісовій галузі, як, наприклад, мораторій на експорт лісоматеріалів, були вкрай потрібними. Вони призупинили хижацьке знищення лісів України. Бо ці втрати набагато перевищують одномільярдні транші кредиту Міжнародного валютного фонду. Проте тільки мораторій не вирішує ні економічно-господарських, ні екологічних проблем, які роками нагромаджувалися в лісовій галузі. Давно назріла комплексна реформа всієї системи ведення лісового господарства, заготівлі та реалізації лісу. Важливим етапом її проведення мав би стати базовий закон про ринок деревини, на чому наполягали чимало учасників з'їзду. Та чи не залишаться їхні побажання голосом волаючого в пустелі? Бо, на жаль, ніхто з керівників Кабміну, Міністерства агарної політики і Державного агентства лісових ресурсів не удостоїв це зібрання своєю увагою та присутністю.