Антимонопольний переділ

Ринок мобільного зв’язку знову постав перед перспективою примусового реформування в популістських цілях. Антимонопольний комітет України має намір визнати двох основних його гравців — UMC і «Київстар» — монополістами. Якщо це станеться, з операторів можуть стягти штрафи й обмежити тарифи. Наслідки такого втручання в роботу одного з найвільніших, високотехнологічних і інвестиційно привабливих в Україні ринків важко передбачити.

Олігополія страшніша від монополії?

Інтерес Антимонопольного комітету України до ринку мобільного зв’язку — не новина. Так, ще 14 квітня АМК розіслав операторам рекомендації з пропозиціями розглянути можливість зниження тарифів. А влітку комітет відповідно до своєї Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання, провів дослідження ринку послуг мобільного зв’язку. У результаті наприкінці серпня операторам було направлено листи з результатами пошуків і пропозицією висловити свої заперечення. Що оператори і не забарилися зробити: за єдиною думкою представників «Київстару» і UMC, тези послання АМК недвозначно підводять до визнання їх монополістами з усіма подальшими наслідками.

Саме дослідження ринку на перший погляд нагадує переказ букваря. АМК виявив п’ять працюючих мобільних операторів і трьох непрацюючих. Послуга мобільного зв’язку, як з’ясували для себе чиновники, суттєво різниться від фіксованого, пейджингового і транкінгового зв’язку. Зона покриття — більш як 70% території України. Частки ринку UMC і «Київстару» визначено відповідно в 51 і 40% за доходами і в 51,7 і 46,9% — за абонентською базою. За критерієм Герфіндаля—Гіршмана (індекс ринкової концентрації), ринок являє собою жорстку олігополію (до речі, у вищезгаданій Методиці немає визначень ні даного критерію, ні терміна «олігополія», на які посилається комітет). У АМК не забули підрахувати й операторські доходи. За даними дослідження, за 2003 рік виручка UMC становила 2,81 млрд. грн., «Київстару» — 2,2 млрд., «Голден телекому» — 270,7 млн., «Цифрового стільникового зв’язку» — 191,8 млн. і «Українських радіосистем» — усього 21,8 млн. грн. Цифри ці можуть знадобитися АМК для розрахунку штрафів, якщо до цього дійде. Нагадаємо, що відповідно до чинного законодавства, у разі прийняття комітетом рішення про те, що компанія зловживає монопольним становищем, з неї може бути стягнуто штраф до десяти відсотків річного доходу. Прямих обвинувачень у цьому поки не прозвучало, хоча непрямих було скільки завгодно.

Конкуренцію ще потрібно довести

На думку представників UMC і «Київстару», не можна казати про їхнє монопольне становище хоча б тому, що вони відчувають значну конкуренцію з боку одне одного. У своїх офіційних відповідях Антимонопольному комітету обидві компанії навели силу-силенну доказів існування цієї конкуренції, а також показали необгрунтованість ряду висновків чиновників.

Так, на думку їхніх юристів, при визначенні переліку товарів і послуг, на підставі яких робиться висновок про монопольне становище, а також товарних меж ринку не було враховано численні послуги, надавані мобільними операторами. Крім голосового зв’язку, це послуги передачі даних, факсимільного зв’язку, переадресації дзвінків, відправлення текстових повідомлень, доступ у Інтернет, послуги інформаційно-довідкових служб тощо. А отже, товарні межі ринку мобільного зв’язку не можна зводити лише до голосового зв’язку, як зробив АМК.

Крім цього, компанії не згодні з тим, що Антимонопольний комітет визначив географічні межі ринку як усю територію країни. АМК посилався на те, що розгорнуті операторами мережі покривають більш як 70% площі України, на якій проживає більш як 90% її населення. Але якби він послідовно розглянув дані за 2003 рік, на котрих формально базується дослідження, то з’ясувалося б, що на початок року цей показник був суттєво меншим — 46%, а отже, буде меншою й середня цифра. Інакше кажучи, по-перше, у межах України послуги мобільного зв’язку не надає на значній території жоден із операторів, тож ринок там вільний для будь-кого з них. А по-друге, у найбільш цікавих із ринкової точки зору регіонах — великих містах, зокрема й «мільйонниках» — працюють усі мобільні оператори, навіть невеликі! І говорити про обмеження там конкуренції неможливо в принципі!

Визначаючи, відповідно до своєї Методики, часові межі ринку мобільного зв’язку, Антимонопольний комітет так само однобоко підійшов і до цієї проблеми, зазначивши лише відсутність сезонних коливань попиту і зробивши висновки про стабільність його протягом року. Однак темпи розвитку цього ринку в нашій країні перевищують усі мислимі межі (що, втім, також відзначили в АМК). Так, зона покриття лише UMC 2003 року розширювалася на 4% щомісяця — щодня ставали до ладу кілька базових станцій. Абонентська база зросла з 1,7 до 3,3 млн. чоловік, тобто в 1,94 разу: середній щоденний приріст абонентів становив 4—5 тис. чоловік (у періоди проведення акцій — десятки тисяч на день). Це означає, що ринок не був незмінним не лише протягом року, а й змінювався щодня!

Це не кажучи вже про те, що при визначенні часових меж ринку АМК не врахував один із пунктів власної Методики: якщо період обороту капіталу при виробництві певного товару чи послуги перевищує один рік, то часові межі ринку визначаються як проміжок часу від одного до трьох таких періодів. Оскільки строк розгортання мереж мобільного зв’язку перевищує один рік, то часові межі ринку ніяк не можуть бути йому рівні.

Коли комітет виконував розрахунок часток ринку мобільних операторів, він використовував показники виторгу та кількості абонентів. Але ж загальний виторг оператора складається з надходжень від надання найрізноманітніших послуг — див. вище. А кількість абонентів ніяк не може характеризувати «загальний обсяг надходження товару на ринок», як визначається обсяг ринку відповідно до Методики. Для оцінки обсягу ринку краще було б використовувати натуральні показники — наприклад, хвилини трафіку.

Крім цього, вже з початку 2004 року суттєво змінилося конкурентне середовище на ринку. Якщо раніше конкуренція розвивалася між двома операторами — UMC і «Київстаром», то на даний момент у більшості обласних центрів України вже розгорнуто мережі «Українських радіосистем». Про запуск нових мереж до кінця року оголосив і «Цифровий стільниковий зв’язок України», що отримав інвестиції від Turkcell. Тому не можна настільки прямолінійно застосовувати норму п. 2 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відповідно до якого можна говорити про монопольне становище суб’єкта господарювання, якщо його частка ринку перевищує 35%. У даній статті далі чорним по білому написано: «якщо він при цьому не відчуває значної конкуренції». А п. 10 Методики пояснює, що таке «значна конкуренція»: або конкурентів немає взагалі (у нашому випадку вони є), або їхні ринкові частки незначні (на вітчизняному ринку присутні два оператори з великими частками).

Відсутність значної конкуренції можлива й у тому разі, якщо інші учасники ринку суттєво обмежені в можливостях закупівлі сировини, обладнання та збуту продукції, а також мають місце перешкоди для доступу на ринок нових гравців або пільги вже присутнім. Однак на сьогодні жоден оператор мобільного зв’язку не обмежений ні в можливостях закупівлі обладнання, ні, тим більше, у збуті послуг (попит існує навіть на послуги квазімобільного зв’язку, такі як «Алтай»). У висновках комітету містилася теза про те, що мобільні оператори жорстко прив’язані до постачальника обладнання, однак це не зовсім так: пропозиція на ринку обладнання дуже велика, і тільки UMC закуповує обладнання у низки виробників, таких як Siemens і Alcatel. І UMC, і «Київстар» вибирають постачальників обладнання за результатами тендера; до того ж жоден із виробників телекомунікаційного обладнання не є засновником жодного з українських мобільних операторів (про що також заявили в АМК).

Що стосується бар’єрів, то до них АМК відніс необхідність наявності ліцензії, дозволу на використання смуги частот, а також значних інвестицій для початку роботи. Проте і ліцензії, і частоти, й інвестиції є в усіх п’яти працюючих операторів (і навіть у трьох непрацюючих). Не кажучи вже про те, що ринок мобільного зв’язку — один із небагатьох в Україні, геть вільний від пільг і преференцій. Їх немає у жодного з гравців.

Ще кілька критеріїв стосуються так званої ринкової влади учасника ринку. Дослідження Антимонопольного комітету також призводить до висновку, що жоден із мобільних операторів в Україні такої влади не має. Жоден гравець цього ринку також не в змозі обмежувати випуск товарів і послуг із метою створення штучного дефіциту, котрий не можуть компенсувати конкуренти (один із пунктів Методики). Спробуй-но UMC або «Київстар» в односторонньому порядку створити такий дефіцит, як найближчий конкурент негайно заповнить його з користю для себе.

З цієї ж причини жоден із операторів не може в односторонньому порядку підвищити ціни на свої послуги й утримувати їх на рівні, що перевищує зумовлений конкуренцією. В умовах ринку мобільного зв’язку це миттєво призведе до відтоку абонентів до конкурентів. Більше того, оператори постійно проводять різні маркетингові акції, пов’язані зі зниженням цін. У даний момент це зниження вже досягло своєї логічної межі: на ряд послуг — як голосового зв’язку, так і відправлення текстових повідомлень — оператори встановили тариф у 0 гривень. А ще ж Адам Сміт у своїй книзі «Дослідження про природу та причину багатства народів» стверджував, що монополіст утримує або підвищує ціни (а не знижує їх — як в Україні), і при цьому лише невелике число споживачів може дозволити собі придбати цей продукт (на відміну від умов на ринку, коли існує значна конкуренція).

Народний депутат України Валерій Пустовойтенко вважає, що оскільки між двома основними мобільними операторами ведеться конкурентна боротьба, монополії на ринку бути не може.

— Я не хочу сперечатися з результатами досліджень Антимонопольного комітету, — каже В.Пустовойтенко. — Однак я думаю, що все не так сумно. У нас є й інші компанії, котрі працюють на ринку мобільного зв’язку. Однак через те що ці дві компанії — UMC і «Київстар» — більш активно вкладали інвестиції, вони й вирвалися вперед. Іншим, звісно, конкурувати з ними складно.

— На ринку мобільного зв’язку — величезний вільний сектор, — вважає народний депутат Борис Безпалий. — Хоч як рахуйте, а у нас на майже 50 млн. чоловік населення усього 10 млн. абонентів мобільного зв’язку. Тобто наш ринок не заповнений навіть на половину. Простору на ньому вистачить і для третього, і для четвертого операторів! І вони отримали відповідні ліцензії. Але чому вони не розвиваються — інше питання.

Антиконкуренція не по-європейськи

Ще одним аргументом АМК на користь висновку про монопольне становище операторів стало перевищення темпів зростання доходів і чистого прибутку операторів над темпами зростання їхніх витрат на одного абонента. Однак у цих розрахунках АМК не врахував той обсяг коштів, які оператори змушені інвестувати в розвиток технічної бази. Адже відношення EBITDA (прибуток до відрахування податків) до загального доходу велике в усіх європейських операторів і становить, як і у вітчизняних, близько 50%. Це — наслідок постійної необхідності інвестицій.

І UMC, і «Київстар» у своїх відповідях Антимонопольному комітету були також єдині в тому, що чиновники не до кінця врахували директиви ЄС про антимонопольне регулювання. Так, відповідно до спільної Директиви Европарламенту та Єврокомісії 2002/21 від 7 березня 2002 року «Про спільну регуляторну політику стосовно мереж телекомунікацій і послуг», при визначенні монопольного становища на динамічному ринку телекомунікацій необхідно аналізувати структуру ринку в перспективі, визначаючи, чи має тенденція існування конкуренції на ринку постійний характер. АМК ж у своєму дослідженні використовував лише дані за станом на кінець 2003 року. При цьому країни ЄС, відповідно до цієї директиви, мають утримуватися від неадекватних обмежень стосовно тих компаній, які хоч і мають ознаки домінуючого становища, проте працюють на ринку, що динамічно розвивається. Документ також говорить, що при визначенні домінуючого становища оператора на ринку телекомунікацій необхідно керуватися не формальними ознаками, такими, як ринкова частка чи кількість абонентів, а всім комплексом конкурентного законодавства. Про динамізм українського ринку мобільного зв’язку, ситуація на якому змінюється ледь не щодня, ми вже казали.

Критеріями монополізації в Євросоюзі вважаються — зрілість ринку (в Україні він далекий від насичення) і стабільність або зниження попиту на послуги (судячи з темпів зростання абонентської бази, нам це теж не загрожує). Відсутність просування інновацій на ринку зв’язку, тобто технологічний застій (ще одна ознака монополізації) у країні також не спостерігається: оператори, навіть не домінуючі, активно змагаються у введенні нових сервісів.

За даними аналітичної компанії Theron Business Consultong, що проводила незалежне дослідження українського ринку мобільного зв’язку, у більшості країн Євросоюзу видано три-чотири ліцензії для роботи на ринку мобільного зв’язку (у нас, нагадаємо, 8). У європейських країнах також присутні принаймні два домінуючі оператори, що займають більш як 35% ринку. Наприклад, частка ринку двох провідних операторів мобільного зв’язку у Франції становить 49% проти 36%, Бельгії — 56% проти 32%, Ірландії — 56% проти 40%, Люксембурзі — 63% проти 36%. В Україні на січень 2003 року — 46% (UMC) проти 49% («Київстар»), а на сьогодні — 51% (UMC) проти 46% («Київстар»). І хоча шановані в усьому світі антимонопольні комісії провідних європейських країн розглядали аналогічні випадки, ще жодного разу за увесь час існування галузі жоден оператор мобільного зв’язку не був визнаний монополістом! Середньостатистичні показники рентабельності UMC, зазначають аналітики Theron, також не перевищують середньоєвропейські. Але ж український ринок ще не досяг насичення, а це означає, що вони знижуватимуться й надалі.

— Монополізм потрібно шукати насамперед у сфері фіксованого зв’язку, де працює «Укртелеком», вважає народний депутат Борис Безпалий. — Його магістральними каналами змушені користуватися всі оператори, у тому числі і мобільні. І коли ми робимо дзвінок «мобільний—мобільний», то змушені платити і держмонополісту. На жаль, АМ у той бік не дивиться. А це ж колосальні резерви!