Адаптація адаптованого та гармонізація з неіснуючим

Хто міг би подумати, що адаптація українського законодавства до європейського буде настільки болісною для вітчизняного бізнесу. Адже на перший погляд потрібно лише вивчити посегментно вітчизняне, потім перекласти та проаналізувати відповідне йому європейське законодавство, порівняти й творчо адаптувати перше до другого. Проте, схоже, із творчістю в Державного департаменту з питань адаптації законодавства не завжди виходить. Через це правильні фрази, що «висять» на сайті департаменту, на кшталт «адаптація має грунтуватися на принципі доцільності», і «насамперед потрібно враховувати її наслідки» сусідять із досить сирими законопроектами, далекими від реалій бізнесу...

Треба щось розробити

Навряд чи можна вважати адаптацією до європейського законодавства ситуацію, коли у два різні законодавчих акти записують два аналогічні пункти (само по собі це вже дублювання) і встановлюють різний час набуття чинності цих пунктів. Прикра помилка? Мабуть. Та якби цим конфузом усе й закінчувалося...

Як бути, наприклад, із тим, що в процесі адаптації пропонують внести такі зміни, які не мають нічого спільного з європейським законодавством. Так, наприклад, сталося з проектом закону «Про внесення змін до закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення». Його розробка передбачена Кабміном у плані законопроектної роботи на 2006 рік. (Відповідний законопроект «Про внесення змін і доповнень до деяких законів України з попередження вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» підготовлений Держдепом з адаптації і розміщений на інтернет-сайті.) А плани вищого начальства треба виконувати.

Ще краще — перевиконувати. Напевно, тому, крім гармонізації закону з європейськими директивами 2001/37/ЄС «Про гармонізацію законів, указів і адміністративних правил ЄС щодо виробництва, презентації і продажу тютюнових виробів» і 2003/33/ЄС «Про наближення законів, указів і адміністративних правил країн-членів щодо реклами і спонсорства тютюнових виробів» у департаменті вирішили відразу адаптувати його ще й до Рамкової конвенції Всесвітньої організації охорони здоров’я із боротьби проти тютюну, що не належить до європейського законодавства. Забули, правда, про перехідні періоди (від трьох до п’яти років), передбачені Конвенцією для країн-учасниць, та це вже «деталі».

Набагато суттєвіше, що в результаті нововведень підприємства цілої галузі (нехай і специфічної, але легальної) в Україні сидять як на вулкані, не знаючи, що ще їх змусять виконати, не надавши можливості використовувати перехідний період. (Адже виробництво не терпить штурмівщини.) Ще гірше, коли вводять зміни на зміни (вибачте за тавтологію), уже записані в інших законах, але час дії яких ще не настав. Запитання, чи є потреба змінювати те, що ще не апробовано, але до чого вже на повний хід готують виробництво. Це ж питання банальної економічної доцільності. Марна витрата ресурсу тих, хто не отримує зарплату з держбюджету, а, навпаки, поповнює його.

Конкретний приклад. З 1 січня 2007 року Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» уже передбачені зміни маркірування, зокрема на пачках тепер друкуватимуть основне медичне попередження й одне (із шести) додаткових попереджень. «Адаптація» ж передбачає нанесення одного (із двох) основних медичних попереджень і одного (із 14) додаткових попереджень. Що, погодьтеся, не має принципового значення, зокрема і з погляду європейського законодавства, яке і в цьому питанні передбачає творчий підхід залежно від конкретних умов застосування. Та й самі формулювання написів не є догмою. Всім зрозуміло, що примітивним перекладом, який не враховує особливостей конкретної країни, ефекту не досягти.

Були б мізки — збожеволів би

А тепер — увага... Придивіться до назв 33-ї і 37-ї європейських директив. Неважко помітити, що вони регулюють питання, які слабо корелюють зі сферою дії Закону «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення». Зате регулюють положення, які в Україні належать до спеціальних законів «Про держрегулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» і «Про рекламу». І тому дуже мало сенсу змінювати спеціалізоване галузеве законодавство за допомогою законів, які регулюють відносини у сфері охорони здоров’я.

Ось тут би авторам обговорюваного законопроекту пригадати, що сам кабмінівський план називається орієнтовним. Отже, якщо немає необхідності в новаціях, то потрібно чесно про це сказати, а не висмоктувати ці самі новації з пальця. Навіщо, наприклад, даним законопроектом розмножувати — п’ять разів у трьох законах і ще в кодексі — по суті одне й те саме: «виробникам тютюнових виробів забороняється наносити на етикетки інформацію, що містить такі терміни, як «із низьким вмістом смол», «легкі», «суперлегкі», «ультралегкі»? Адже це й так записано в галузевому законі. І це ще півлиха, тому що даний спам-заклинання розбавляється, вибачте, «відсебенькою»: «(забороняється) вказування вмісту шкідливих речовин у тютюнових виробах за допомогою символічних кольорів, цифр, чисел або інших знаків на упаковці.., що можуть ввести в оману або створювати помилкову думку про те, що даний тютюновий виріб є менш шкідливим, ніж інші».

Немає рації загострювати увагу на тому, що процитованої приписки немає ні в директивах, ні в Рамковій конвенції. Немає там і жодного згадування про будь-які вкладиші в тютюнові вироби, між тим такі згадування з певного часу з’явилися в українському галузевому законодавстві. Здавалося б, якщо вже адаптувати, то потрібно було б не тільки додавати те чого бракує, а й прибирати зайве. Замість цього вітчизняна тема про вкладиші в процесі «гармонізації» розвивається за рахунок незрозумілої символіки.

Цікаво, що процитовану фразу про символічні кольори, цифри та числа пропонують внести ще й у Кодекс про адміністративні правопорушення. Отже, виробників і імпортерів збираються карати за використання символічного кольору, при цьому не розшифрувавши, який саме таким є — синій, зелений, салатовий чи помаранчевий... Ще гірші справи з забороною зазначати вміст шкідливих речовин у тютюнових виробах за допомогою символічних цифр і чисел. Оскільки, як європейське законодавство, так і вітчизняний закон «Про держрегулювання...» ст. 11 і, до речі, ст. 12 закону «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» давно зобов’язують указувати на пачках сигарет рівень вмісту смоли та нікотину. Природно, цифрами, а як інакше? Тепер ніхто з виробничників не знає, як задовольнити вимоги аналізованого законопроекту (у разі, якщо він стане законом), при цьому не порушуючи вимоги вже чинного законодавства, так само як і європейської директиви.

Коней на переправі
не міняють

Не менш уразливе місце — спроба підкоригувати закон «Про рекламу», який і так на повний хід змінюється парламентом. Зовсім недавно відразу два законопроекти (нардепів Миколи Томенка і Бориса Беспалого) пройшли перше читання під куполом. Тоді який сенс в адаптації закону, що перебуває в стадії змін? Хіба що в тому, аби заповнити ще піваркушика й поставити галочку про виконану роботу. Може, воно б і нічого, якби цими рядками потім, у разі прийняття законопроекту, комусь не довелося, чортихаючись, керуватися. А хіба в цьому сенс тієї самої адаптації, заради якої створений у Мін’юсті спеціальний департамент?

Тож, може, не варто створювати проблеми конкретній галузі, нехай і непопулярній, але яка приносить у бюджет, за даними Міністерства аграрної політики, близько 3 млрд. грн. податкових надходжень на рік? Не плодити статті-близнюки в законах, лише заради того, щоб відзвітувати про роботу, передбачену орієнтовним планом уряду. Не створювати законодавчі хитросплетіння, у яких потім ніхто не може і не хоче розбиратися. А замість цього засукати рукави й створити повноцінну систему технічного регулювання галузі, як це роблять у Європі. Щоб один закон був строго узгоджений з другим. З контролем і виробництва, і ринку...

Адже фішка не в тому, щоб плодити закони, а в тому, щоб вони суворо виконувалися та легко контролювалися. І легальний бізнес, будьте певні, тільки вітатиме нехай жорсткі, але прозорі, а головне, стабільні правила гри.