А чи варто «зливати» долар?

— Ми стали жити краще, — повідомив уряд.
— Ми за вас раді, — подумав народ.

Свіжий анекдот з Інтернету

2008 року багато громадян, котрі традиційно тримають заощадження в іноземних валютах, зазнали подвійного розчарування. З одного боку, «майже конвертована» (на думку чиновників Нацбанку) вітчизняна грошова одиниця в одну мить «погасила» і долар (який іще недавно рвався до 5,10), і модні сьогодні євро, британський фунт та швейцарський франк... З іншого боку, навіть на ці воднораз знецінені заощадження співвітчизник може отримати значно менше товарів і послуг, ніж це було можливо всього півроку тому. Що поробиш, інфляція.

Чи означає це, що економіка України раптом стала сильною та безпроблемною, а обтяжені економічними турботами європейці невдовзі відкриють нові гастарбайтерські маршрути в напрямку нашої країни й підпрацьовуватимуть на наших будівництвах та опорядженні квартир?

Можливо, такі сни й бачать деякі наші політичні лідери. Закордонні ж експерти, фахівці МВФ і Всесвітнього банку, та й прості співвітчизники з числа тих, хто не вірить у казки, вважають дещо інакше...

Спочатку ненормально велика кількість грошей

Насправді весь останній час країна жила за дуже популістським сценарієм. В економічному управлінні відбувалися речі, з погляду теорії та практики, не просто неприпустимі, а й абсолютно «антиекономічні».

Якщо людина веде нездоровий спосіб життя, полюбляє тютюнові вироби та міцні алкогольні напої, спочатку все може бути нормально й навіть досить весело, проте рано чи пізно все скінчиться дуже сумно.

Так і економіка: спочатку роздача незароблених грошових задоволень, відірваних від реальних темпів зростання продуктивності праці, справляє стимулювальний ефект, породжує кредитний і споживчий бум. А потім температура підвищується, і приходить інфляція, яка з’їдає зароблене.

Експерти МВФ визнали — за підсумками першого півріччя — інфляцію в Україні однією з найвищих у світі. А високопосадовці нашої країни запатентували нові методи боротьби з нею.

Потім гривнедефіцит

Так, жорстка монетарна політика створила величезний гривнедефіцит, «без грошей» залишилися як фінансові установи, так і суб’єкти господарської діяльності, яких посадили на голодний кредитний пайок. В умовах, коли гривня стала «на вагу золота», дещо знизився ринковий курс долара та інших валют, чим, звісно, не втратили можливості скористатися як виправданням наступних ревальваційних дій.

Отже, чого досяг Нацбанк із непрямої подачі деяких високопосадовців, котрі до цього відкрито критикували його за нерішучість у питанні ревальвації (втім, після знецінювання світових валют по відношенню до гривні згадані чиновники поспішили дистанціюватися від цього рішення)?

1. Внаслідок так званих «антиінфляційних» дій було штучно створено гривнедефіцит.

2. Скорочення грошової маси тимчасово послабило ринкові курси всіх світових валют до гривні й послужило приводом для проведення нібито назрілої ревальвації гривні.

3. Погіршилася кредито­спроможність фінансових установ, які й без того зазнавали серйозних проблем у зв’язку зі світовою фінансовою кризою. Найболючіше жорстка монетарна політика й подальші кредитні «утиски» вдарили по бізнесу. Результати «гасіння» ділової активності повною мірою дадуться взнаки до наступного року. Зниження темпів зростання стало практично неминучим.

У результаті жертвами зниження вартості долара стали будівельні компанії, яким бракує коштів, щоб завершити роботи на об’єктах. Адже вартість квадратного метра на первинному ринку в доларовому вимірі різко підвищилася, відповідно, охочих прикупити квартири стало менше.

Ще один сюрприз: нині багато підприємств, які виробляють будівельні матеріали (і які до цього часу невпинно нарощували виробничі потужності), вимушено гальмують випуск продукції. На деяких цегельних заводах у 2—2,5 разу впала реалізація. І це в розпал будівельного сезону! Причина проста: громадяни не бажають обмінювати знижений до рівня плінтуса долар та інші валюти на гривню й купувати будматеріали, які значно подорожчали внаслідок інфляції.

Звиклі до випробувань на живучість співвітчизники знайшли простий вихід — вони перестали робити значні покупки. Споживча активність згасає. Продукти й побутову хімію, звичайно, купують, бо якось же треба жити. А от придбання нового авто, завершення будівництва власного котеджу, ремонт житла чи його купівлю багато наших співвітчизників відклали до кращих часів.

Істотно — на десятки відсотків униз — полетіли продажі авто в Україні (попри знижені до 10% ціни на них). На межі краху завмерло багато підприємств, які не зуміли переспрямувати потік своєї продукції до економічно благополучніших сусідніх країн.

За ринком автомашин та будматеріалів у чергу на обвал вишикувалися ринок нерухомості і ринок землі. І хоча гравці ринку первинної нерухомості обурюються — як же можуть подешевшати квадратні метри за безпрецедентної вартості землі? Відповідь дуже проста: подешевшає земля, чиновники зменшать свої апетити, інакше ринок і зовсім припинить своє існування. Мало того, за повідомленням співробітників будівельних компаній (на умовах конфіденційності), земля під будівництво вже стала значно дешевшою, ніж іще рік тому, і розмір відкотів, за їхніми словами, також став адекватнішим.

А тим часом зміцнена гривня не спричинила здешевлення товарів народного споживання (у т.ч. й горезвісного бензину), але забезпечила надприбутки валютним спекулянтам та імпортерам. Значного зниження вартості імпортної електроніки, побутової техніки та й тих-таки будматеріалів, які у великій кількості надходять із сусідньої Польщі та інших країн, — не спостерігалося. Простіше сказати — влада свідомо переносить пріоритети з експорт­ного потенціалу країни на імпортний. Рентабельність експортерів «відійшла» до імпортерів, відповідно, ми фінансуємо насамперед не свого, а закордонного виробника.

Напевно, нікого не здивує, що подібні кроки призводять до нарощування негативного сальдо торгового балансу, яке впритул наблизилося до 10% від ВВП — показник дуже близький до «больового порога» загального дефолту. Процес, як бачимо, проходить із небезпечним наростанням. У грошовому вираженні, за підсумками поточного року, негативне торгове сальдо може сягнути майже 20 млрд. дол. Щоправда, негативне сальдо поки що «гаситься» прямими інвестиціями (більше ніж половина яких припадає на банки), а також і за рахунок спекулятивного капіталу, готового однієї чудової миті піти з країни…

Дорогі валюти, дорогий газ і дороге життя

Те, чого не помічають (або не хочуть помічати) наші чиновники, помітило рейтингове агентст­во Standard&Poor’s, яке знизило довгострокові кредитні рейтинги України за зобов’язаннями саме в іноземній валюті з «ВВ-» до «В+». Рейтинги України за зобов’язаннями в національній валюті також було знижено з «ВВ» до «ВВ-». Кредитний рейтинг — це універсальний механізм оцінювання надійності боргових зобов’язань позичальника та встановлення плати за відповідний кредитний ризик. Кредитний рейтинг дає можливість його власникові заявити потенційним інвесторам і партнерам про свою кредитоспроможність. Раніше, іще 2006 р., коли нинішні проблеми лише зароджувалися, інше агентство — Fitch — попередило про можливий перегляд рейтингу України, знизивши прогноз щодо нього з «позитивного» на «стабільний». Високопоставлені українські чиновники назвали рейтингову оцінку кредитоспроможності країни суб’єктивною і пообіцяли без особливих проблем домогтися нульового значення інфляції вже в червні. Нуля не вийшло, вийшло +0,8. Якщо так піде і далі, інфляційні орієнтири року доведеться переглядати щомісяця. За підсумками року, інфляція обіцяє бути безпрецедентною — понад 20%, чого останнім часом не траплялося.

Кредитний аналітик S&P Франк Жиль так пояснив зниження рейтингів України: «Зниження відображає провал у вживанні адекватних заходів щодо приборкання зростання інфляції в перегрітій українській економіці. Негативними чинниками для України є також збільшення проблем у зовнішньому фінансуванні, негаразди із залученням якого можуть вдарити по економічному зростанню. Агентство може підвищити рейтинги, якщо влада вживе більш надійних антиінфляційних заходів, які включають скорочення зростаючих нині номінальних витрат, а також заходів для дедоларизації банківських активів. В іншому разі, якщо бюджетна політика провокуватиме інфляцію, рейтинги підуть у бік подальшого зниження».

Вітчизняні чиновники розуміють скорочення витрат дещо інакше, ніж їхні європейські колеги. У нас це зазвичай має вигляд чергового «віддайте народу гроші». І не має значення, що роздавання по 100 гривень рік тому й по 100 гривень сьогодні, це, як кажуть одесити, дві великі різниці.

Наступного року нас очікують

Дороге життя. Судячи зі «щедрих» настроїв чиновників, інфляція лише наростатиме, звісно, з урахуванням «сезонних канікул» — традиційного літнього гальмування цін.

Дорогий газ. Це вже ніби неминучість, яка вдарить не лише по непідготовленій економіці країни, а й по гаманцеві простого громадянина.

Дорогі валюти. Не лише спекулятивні ринкові, а й поточні «нацбанківські» валютні курси необґрунтовано занижені. Різке наростання негативного торгового сальдо, нові ціни на енергоносії та очікуваний відтік капіталів у період президентських виборів в Україні послужать драйверами різкого виведення валюти за межі країни, тим паче що «скупитися» нині можна мало не задарма. Певної миті валюти на оплату імпорту, який постійно наростає, перестане вистачати.

Тобто настання економічної кризи в країні стає дедалі реальнішим. Тим часом є всі підстави вважати, що в кінцевому результаті, переживши тяжкі часи, вітчизняна економіка очиститься від популістського лушпиння, країна перестане працювати на закордонного виробника, а вийде на якісно новий виток розвитку внутрішнього виробництва. Питання лише в тому, яких форм набуде криза й чи можлива «м’яка посадка» перегрітої української економіки.

Втім, закордонні експерти (у т.ч. й деякі фахівці МВФ) усе ж схиляються до думки, що очищення й перехід до нової економічної моделі можливі лише після різкого девальваційного шоку, внаслідок якого країна може опинитися в епіцентрі кризи, як це було 1998 року, тобто в тому становищі, в якому тоді опинилися ряд азіатських країн і Росія.

Пам’ятаєте тогочасні дешеві ВАЗи й не менш дешеві московські квартири, які, втім, росіянам навіть за викидними цінами були не по кишені? Чи не це очікує Україну, котру тоді в силу неглибокої інтеграції до світової економіки криза майже не зачепила? Цього разу все може піти за іншим сценарієм.

У принципі можна навіть вирахувати дату остаточного визрівання економічних проблем для України. Річ у тому, що країна поки що цікава для іноземного капіталу не завдяки своїй інвестиційній привабливості, а швидше тому, що Сполучені Штати з їхньою мізерною ставкою рефінансування не дають достатньої віддачі для спекулятивних капіталів. Однак щойно привид рецесії зникне з обрію Америки, щойно ситуація за океаном, а потім і в країнах ЄС почне входити в норму, спекулятивні капітали можуть піти з багатьох ризикових ринків, що розвиваються (у т.ч. й українського), настільки ж стрімко, як і прийшли на них.

Девальвація гривні й відповідне зміцнення долара та інших валют обов’язково відбудеться. Адже ви не вірите у звичайну українську цеглину за ціною в один долар США? Отже, ціна товарів у гривнях зростатиме, а доларова, як мінімум, залишатиметься на тому ж рівні або падатиме, як у випадку з квартирами.

І взагалі, часто люди, котрі уособлюють владу, не зовсім коректно, рекламують власні «успіхи». Наприклад, повідомляють: «Ми дали народу багато грошей і ще багато дамо, які ми молодці, і нічого не сталося з економікою». Хоча чудово знають, що за популістські дії доведеться заплатити, тільки оплата за рахунком відбудеться з певним часовим лагом. А для того, щоб погіршити життєвий рівень співгромадян, не обов’язково знижувати їм заробітну платню, достатньо допустити в країні галопуючу інфляцію, яка полегшить не лише їхні сьогоднішні прибутки, а й заощадження. Це те саме, що податок і на поточні прибутки, і на заощадження.

В умовах, коли фондовий ринок із початку року перебуває в стані вільного польоту (індекс ПФТС пішов униз майже на 40%!), в умовах, коли почали обвалюватися ринки нерухомості, будматеріалів і землі, в умовах, коли зростають ризики фінансової стабільності та стійкості банківської системи, надійним засобом збереження заощаджень громадян є не купівля «дешевого» китайського електронного ширвжитку в мережевих магазинах (вартість середненького LCD-телевізора в нас перевищує вартість аналогічного на польській гуртовні на 500 повновагих американських доларів), і не купівля автомобілів.

Мабуть, є сенс замислитися над диверсифікацією своїх особистих фінансових ресурсів, у т.ч. й на користь американського долара чи будь-якої іншої вподобаної вами валюти, поки це можна зробити за дуже привабливим по відношенню до української гривні курсом.

У довгострокових перспективах «вічнозелений», звісно, падатиме по відношенню до майже всіх світових валют, проте його послаблення по відношенню української гривні є дуже малоймовірним.