...А виходить базар

Останніми роками в Україні спостерігається справжній бум створення оптових ринків. У 2010 р. такий статус було надано новобудовам у Київській, Львівській, Донецькій та Запорізькій областях, у 2011-му - в Маріуполі, Одеській і Херсонській областях, на початку 2012-го - у Харківській та Рівненській.

Спочатку держпрограма передбачала будівництво оптових ринків у всіх обласних центрах. Але, усвідомивши надмірність бюджетних видатків, її підкоригували. І тепер ідеться про партнерство держави та бізнесу у створенні оптових ринків здебільшого поблизу міст-мільйонників. Ряд таких підприємств, у тому числі перші черги "Столичного", вже працюють. Будівельну частину програми можна вважати успішною - складніше оцінити рентабельність цих дорогих об'єктів, особливо їхні цінорегулювальну та соціальну складові. Але на запитання, чи вдалося виправити ситуацію і надати торгівлі плодоовочевою продукцією цивілізованого характеру, однозначно відповісти складно.

Фермери потіснили посередників

Під час відвідин "Столичного", який пожвавив околицю Софіївської Борщагівки поблизу Київської Окружної, впала в око позитивна тенденція: фермери зі своїм товаром трохи потіснили посередників. У закритому овочефруктовому павільйоні вітчизняною продукцією торгують переважно самі сільські господарі, використовуючи зимовий перепочинок у роботі на землі. Масштаби та можливості представлених ними господарств дуже різні.

Світлана Городецька з Чернігівщини торгувала першим урожаєм яблук зі свого саду, який її сім'я посадила на земельному паї площею 4 га. Вона винаймає в теплому павільйоні оптового ринку куточок на кілька квадратних метрів, платить фіксовані 160 грн на день. І вважає, що надавані послуги варті того - тепло, затишно. Олександр Іванович з Вінниччини - фермер більшого масштабу. Він власник 22 га молодого саду. Щотижня привозить 8-10 тонн яблук. Незадоволений тільки тим, що для реалізації такої невеликої партії товару потрібно кілька днів.

Микола Підгорний представляє багатопрофільне сільгосппідприємство з Полтавщини, де під городами та садами понад 1000 га. Асортимент овочів і фруктів у нього широкий та різноманітний, тому орендує площу на складі і кілька торгових місць, наймає помічників.

Виявляється, на новому ринку сільгоспвиробникам не обов'язково звертатися до посередників або торгувати самим. З'явився й третій варіант: можна скористатися послугами працівників ринку. Два оператори жваво торгували овочами так званого борщового набору. Фермерам, які спостерігали за процесом, особливо сподобалося те, що контролює ситуацію і коригує ціни власник продукції, постійно виходячи на в'язок із ринковими операторами.

…Але поступаються місцем імпортерам

Однак оптового ринку, з відкриттям якого було пов'язано стільки очікувань від такого роду новацій, які спрощують і полегшують реалізацію продукції, недостатньо. Вітчизняні виробники займають лише невелику частину овочефруктового павільйону. Левову частку привабливої для торгівлі території заполонили розкладки з імпортними екзотами. Продавці вітчизняних яблук та овочів скаржаться, що їх поступово витісняють із комфортного простору. І річ не в упередженості, - можливості в конкурентів різні. Фермери та представники сільгосппідприємств із невеликими обсягами продукції орендують торгові місця на день-два, зрідка - на тиждень. А представники імпортерів, користуючись налагодженими поставками великих партій товарів, мають можливість викуповувати торгові площі на тривалий період - кілька місяців і більше.

Впало в око ще одне. Плодоовочевий павільйон "Столичного" мало чим, хіба - розмірами, відрізняється від звичайного добре обладнаного базару. Оскільки реалізації великих оптових партій продукції тут немає, всі закупки відвідувачів вміщаються у кілька фірмових розвозок. На виїзді з оптового гіганта серед потоку легкових автомобілів лише зрідка можна побачити вантажівки, та й то невеликі.

Ініціатори й розробники оптових ринків виходили з того, що ні продавцями, ні з покупцями проблеми не буде. Що всі структури, організації та окремі громадяни, кому треба буде продати або закупити великі партії овочів і фруктів, валом повалять на оптовий ринок. Якщо говорити про продавців, то ці розрахунки здебільшого справдилися: сільгоспродуктів завозять багато й охоче. А ось із покупцями, особливо готовими придбати великі партії товару, сталася осічка.

У мережевиків свій інтерес

Мережі, найпотужніші потенційні покупці, на співпрацю зі "Столичним" не йдуть. У них свої системи прямих закупівель у сільгоспвиробників та імпортерів, а новий оптовий ринок не може запропонувати їм великі партії стандартних, однакової якості овочів та фруктів. Таких у достатній кількості на внутрішньому ринку країни просто немає. Це реалії сільгоспвиробництва, системи зберігання та збуту. Плодоовочеву продукцію вирощують здебільшого малі й частково середні сільгоспвиробники. А вони вирощують і пропонують на реалізацію хто на що здатен. Навіть із великого потоку якісної, але різної за кондицією, термінами дозрівання, сортністю продукції великі оптові партії сформувати складно. Тому на нових оптових ринках не тільки мережевики, а й інші категорії оптовиків - нечасті гості.

Генеральний директор "Столичного" Олексій Чумак так характеризує основних покупців "Столичного". Це переважно власники плодоовочевих МАФів або невеликих магазинів. Вони приїжджають на оптовий кілька разів на тиждень, закуповуючи за один раз 0,8-2,5 т овочів та фруктів. Як бачимо, серед завсідників мало не те що великих - навіть оптовиків середньої руки (переробників, рестораторів), що істотно нівелює різницю між оптовим ринком і звичайним торговим майданчиком.

Через кілька місяців після відкриття першої черги "Столичного" (коли навіть дрібнооптові покупці не балували його увагою) вирішено було стимулювати роздрібну торгівлю. Цей захід виявився ефективним. Серед киян охочих купувати свіжі овочі та фрукти у півтора, а то й у два рази дешевше, ніж у мережах і на базарах, виявилося чимало. Оскільки ж серед роздрібних покупців переважають пенсіонери та незаможні, які не мають власних автомашин, було організовано безплатний автобусний маршрут і проведено відповідну рекламну кампанію. Таких заходів виявилося достатньо, аби адміністрація й маркетологи ринку відзначили "високий інтерес" роздрібних покупців до "Столичного". В цьому не було перебільшення, оскільки співвідношення роздрібних та оптових продажів становило, відповідно, 65 і 35%.

Але "свято" для пенсіонерів тривало недовго. Незабаром безплатні автобуси зняли з лінії. Більше того, навіть маршрутки нечасто повертають до "Столичного". Від такого "маркетингового ходу" постраждали не тільки пенсіонери й незаможні. Зазнають втрат і фермери, які торгують з автомашин на відкритих майданчиках "Столичного". Під час відвідин кореспондентом DT.UA продавців тут було мало, а покупців - ще менше. Фермери, які мерзли без діла, обурювалися: до відсутності оптових закупівельників вони звикли, але ж і роздрібні покупці, які в таких випадках виручали, кудись поділися. Мимохіть згадаєш, що в Києві, за кілька десятків кілометрів від "Столичного", є ще один невеликий оптовий ринок - "Фермер".

Конкуренти мимоволі...

Навіть важко уявити, що "Фермер" - оптовий ринок плодоовочевої продукції, що розмістився на Троєщині всього на 3 га, створений без цільових держпрограм і без використання великих бюджетних коштів, - став конкурентом самому "Столичному", за визначенням головному оптовому ринку країни. Цей ринок районного масштабу, який не вписувався в розроблену схему, намагалися закрити, і тільки зусиллями торгуючого та місцевого люду за підтримки міської й районної влади його вдалося відстояти.

"Фермер" багато в чому програє молодому супернику (на чию облаштованість виділено 140 га і чималі бюджетні кошти): дефіцит площ, скупченість, - доходить до того, що торгівля з автомашин здійснюється поза територією ринку, прямо на узбіччях пов'язаної з ним вулиці Електротехнічної. Але "Фермер" виграє в головному: торгівля тут жвавіша.

Вся річ у тому, що в безпосередній близькості від оптового працює роздрібний ринок, де щойно придбані товари реалізуються з мінімальними націнками. З цього своєрідного комплексу оптово-роздрібної торгівлі овочі та фрукти розходяться по невеликих ринках і торгових розкладках Троєщини. Доповнюють картину добре налагоджені маршрути громадського транспорту між торговими точками. Поблизу "Фермера" розміщені автобусна та трамвайна зупинки, що істотно впливає на торговий оборот. І, звісно, на ціни. Наприкінці січня оптові ціни на вітчизняні яблука і гриби, а також на цитрусові та деякі види овочів були на 1-3 грн нижчі, ніж на "Столичному". Однак головна перевага "Фермера" в тому, що в зоні його "впливу" (а це Троєщина і ряд прилеглих до неї мікрорайонів) овочі і фрукти в роздрібному продажу значно дешевші, ніж у середньому по Києву. Тобто налагоджена оптова торгівля здатна давати істотний соціальний ефект.

Більшість торговців, які неодноразово користувалися послугами обох ринків, одностайні у своїй думці: на "Столичному" послуги кращі й дешевші, але швидше реалізовується товар на "Фермері". На думку ж завсідники ринку, це добре, що після введення в експлуатацію нового оптового залишився і старий: у продавців та покупців є вибір, а в організаторів оптової торгівлі - можливість брати уроки з досвіду і прорахунків одні одних.

Що далі?

Хоча в різних куточках країни стали до ладу кілька великих оптових ринків, і на додачу до них - плодоовочевих сховищ, особливих зрушень у налагодженні цивілізованої торгівлі не спостерігається. Віддача гігантів невелика, особливо якщо порівняти з дедалі більшими масштабами виробництва овочів та фруктів. За експертними оцінками, щорічно в країні вирощується 20-24 млн т овочів, фруктів і картоплі, й лише мізерна частина цього врожаю проходить через оптові ринки. Лише на львівському "Шуварі", який працює вже давно, обсяг продажів більш-менш солідний: 450-500 тис. т продукції на рік. А на нових оптових ринках цей показник коливається в межах 100 тис. т, тоді як реалізовувати необхідно по кілька мільйонів тонн.

Труднощі оптової торгівлі плодоовочевою продукцією зумовлені не тільки прорахунками маркетологів, а й особливостями самого сільгоспвиробництва в країні. Латифундисти і великі землекористувачі вирощують найбільш прибуткову, експортно орієнтовану продукцію - зерно, соняшник. Овочами і фруктами займаються переважно малі господарства, які вирощують хто що хоче і що може. А тому нинішнє сільгоспвиробництво не в змозі сформувати й запропонувати великі партії стандартної, розфасованої продукції, цікавої оптовикам. На відміну від чиновників Мінагрополітики, котрі вбачають в оптових ринках серцевину логістики, до якої згодом докладеться все інше, багато експертів переконані: налагодження цивілізованої торгівлі слід починати з першої ланки, тобто з сільгоспвиробників, чия розрізненість на етапі збуту істотно обмежує можливість ефективно взаємодіяти з оптовими ринками. Пропонуючи свої правила гри, малі виробники, які виробляють понад 80% продукції, де-факто перетворюють оптові ринки на роздрібні.