Повертаємо людям історію, історії повертаємо людей
Перший рік на посаді керівника Інституту національної пам'яті я присвятив насамперед інституційним змінам: реформі інституту, формуванню команди, формулюванню завдань. Змінивши інститут, створивши з нього інструмент реалізації державної політики, близько півсотні мотивованих людей узялися змінювати й країну. Мушу уточнити, що півроку, через бюрократичні трансформації і звичаєвий (припустимо, лише звичаєвий) опір Системи, нас було лише близько двох десятків. Утім, сподіваюся, що поставлене завдання: аби ці трансформації не позначилася на результатах, ми виконали на максимально можливому рівні.
Рік змін
Можна сперечатися, чи рік - достатній період для серйозних змін навіть в окремій галузі суспільного життя. Але впевнений: його точно достатньо, щоб почати реформи. Більше того, саме перший рік, сповнений особливої енергії неофіта-керівника, який не завжди розуміє, що робить неможливі речі, дає унікальну нагоду закласти незворотні зміни.
(Не)подоланий тоталітаризм. Український урок
Історія жорстока вчителька, яка нагадує про незасвоєні уроки. Суть українського уроку в тому, що тоталітаризм не зникає безслідно, він може підняти голову і взяти реванш. Тим паче що має можливість зіпертися на підтримку агресивного сусіда.
Довга дорога до волі
Досі проблемою була не погана ефективність інструментів ненасильницького спротиву, а неспроможність вповні ними скористатися. Забракло організованості й послідовності.
Як Голодомор зробив нас нацією
Незважаючи на відмову офіційного Києва від концепції Голодомору як геноциду, кількість українців, котрі вважають його саме таким, продовжує зростати і нинішнього року сягнула 66%. Трагедія 1932-1933 рр. стала темою з минулого, ХХ ст., розуміння якої найбільше об'єднує українців.