Працювати тільки через посередників?

На початку року через багато ЗМІ пройшла новина про те, що IIPA (Міжнародний альянс інтелектуальної власності - одна із найвпливовіших міжнародних структур у галузі авторських прав) включив Україну до списку країн під пріоритетним спостереженням (Priority Watch List). Відреагувавши на цю подію, Верховна Рада у першому читанні прийняла законопроект №6523 про внесення змін до законодавства про авторське право та суміжні права, який, як анонсувалося, врахував усі побажання IIPA і був націлений на люту боротьбу з піратством в Україні.

Однак, поглянувши на цей документ пильніше, можна помітити, що основною його метою було все ж таки не стільки врахування пропозицій IIPA, скільки виведення на ринок нових посередників і заборона теле- й радіокомпаніям працювати в обхід їх. Завдяки цьому фокусу на рахунках посередників осідатимуть десятки й сотні тисяч гривень фактично задарма, оскільки всі телерадіокомпанії, які використовують в ефірі куплені фільми, передачі, музику, формати програм і т.п., будуть зобов’язані всі відносини із правовласниками вибудовувати не самостійно, як це тривало десятиліттями, а через цих-таки посередників.

Сьогодні на ринку телерадіомовлення у плані очищення авторських прав діє чітке правило: або компанія укладає прямий договір із правовласником, або вільно вибирає посередника, і ці питання він вирішує за тебе. Посередниками найчастіше виступають так звані організації колективного управління правами (ОКУ) - приватні компанії, основна діяльність яких - посередництво у стягуванні коштів за використання музики, фільмів, передач тощо. Але при цьому телеканали все-таки частіше віддавали перевагу укладанню прямих договорів із правовласниками, оскільки це здебільшого і безпечніше, і дешевше.

Зрозуміло, грошові потоки, які йдуть мимо посередників, цих самих посередників не могли не засмучувати. Судячи з усього, законопроект №6523 і покликаний такі прикрощі усунути.

Що пропонується

Передусім законопроект №6523 пропонує зробити посередництво ОКУ обов’язковим для всіх теле- й радіоканалів. У разі його ухвалення телеканал не зможе (як раніше) укладати прямі договори з правовласниками на використання в ефірі передач, фільмів, музичних кліпів тощо. Натомість телеканал або радіо­станція муситимуть укладати договір із посередником - організацією колективного управління, яка, теоретично, й займатиметься питаннями авторського права для телеканалу.

Хоч офіційної статистики про обсяги телевізійного ринку в Україні немає, можна з упевненістю казати, що в результаті такого нововведення призначені державою ОКУ отримають у своє розпорядження просто колосальні суми: вартість відеоконтенту середнього українського телеканалу може становити кілька мільйонів доларів на рік. У разі ухвалення законопроекту, перш ніж потрапити до реальних правовласників, ці гроші мають лягти на рахунок ОКУ як посередників.

Цікава деталь: законопроект пропонує поширити зазначену схему не тільки на ті випадки, коли ОКУ отримала від правовласників повноваження збирати гроші у їхніх інтересах. Законопроект зобов’язує телеканали укладати договори з ОКУ і тоді, коли ОКУ самі не знають, чиї гроші їм перерахували на рахунок і кому вони мають бути передані далі. Захотівши, ці гроші можна просто «депонувати» в себе як «не розпізнані» і користуватися ними «для власних потреб», доки реальні правовласники до них самі заявляться.

Як зміниться телевізійний ринок України від такого проекту, поки що важко уявити. А ось як до цього поставляться реальні правовласники, котрі не зможуть вчасно отримувати ліцензійні платежі й потонуть у паперовій тяганині при листуванні з ОКУ, - передбачити можна вже тепер. Згідно із законопроектом, ОКУ повинна перерахувати отримані нею кошти правовласникам упродовж одного року (!), і останні не зможуть відчутно впливати на ці терміни. А якщо ОКУ зібрала гроші за трансляції в ефірах фільмів та передач, із правовласниками яких у неї немає власних договорів, то автори муситимуть надати тонни паперів, які підтверджуватимуть наявність саме в них відповідних прав. Також не виключено, що по ці гроші звертатимуться не реальні власники, а підставні компанії. У такому разі гроші могтимуть благополучно (і практично - безкарно) приземлятися в одній із країн із затвердженого Кабміном переліку офшорних зон.

Порушення договору прирівняли до криміналу

Щоб телеканали активніше укладали посередницькі договори з ОКУ й робили перерахунки, законопроект пропонує їх серйозно простимулювати. Наприклад, пропонується встановити відповідальність за укладення телеканалом прямих договорів із правовласниками в обхід ОКУ. Кожен такий випадок може коштувати телеканалу стягнення з нього компенсації на суму від 10 до 50 тисяч мінімальних зарплат. Незрозуміло при цьому, що саме компенсуватиметься таким чином, - адже, за законопроектом, метою діяльності ОКУ не є отримання доходів. А якщо немає доходів, те незрозуміло, як можна компенсувати їх відсутність.

Також може серйозно здивувати така новація, як притягнення до кримінальної відповідальності за порушення умов договорів із ОКУ. Слід нагадати, що кримінальна відповідальність - найсуворіший вид покарання в нашій країні, який застосовують за злочини, пов’язані із зазіханням на базові підвалини держави та суспільства. Та чи можна вважати порушення звичайного договору порушенням базових підвалин - запитання риторичне. Слід тільки зазначити, що досі Україна ще не додумувалася брати своїх громадян під варту за порушення договорів із іншими приватними особами. Пікантності ситуації додає те, що навіть коли виявиться, що телеканал повністю віддав належне кіностудії і прямо (без посередників) заплатив за використовуваний в ефірі фільм, - від кримінальної відповідальності це його не врятує.

Взагалі, становище правовласників законопроектом тільки погіршується. Наприклад, правовласник не має права самостійно встановлювати суму плати, яку муситиме заплатити телеканал за використання фільмів, передач, кліпів тощо, котрі належать правовласнику. Крім того, його позбавляють можливості визначати терміни ліцензійних виплат. Згідно із законопроектом, ці питання надалі береться вирішувати ОКУ. При цьому отримані від телеканалу гроші мають перераховуватися авторам не відразу, а, як зазначалося вище, впродовж року з часу їх отримання організацією колективного управління.

Надзвичайні повноваження контролерів

Уже тепер можна уявити, як здивуються в IIPA, довідавшись, що спроби України врахувати їхні зауваження в місцевому законодавстві призвели до серйозного обмеження світових кіностудій у їхніх правах.

Але обмеження правовласників, які вводяться законопроектом, не йдуть у жодне порівняння з тим, як постраждають від його прийняття користувачі - телеканали, радіостанції, ресторани, кав’ярні тощо. Не в останню чергу це пов’язано з безпрецедентним посиленням статусу ОКУ. Згідно із законопроектом, ОКУ - це приватні компанії, які займаються нічим не обмеженою контрольною діяльністю. Обсяг повноважень, які законопроект дає ОКУ, як мінімум дивує. Так, ОКУ отримує право безперешкодно і без будь-якого санкціонування входити в будь-які приміщення, вимагати фінансові документи і багато чого іншого. Слід зазначити, що навіть міліція не має права цього робити без наявності чітко встановлених законом підстав. У разі прийняття законопроекту, ОКУ, на відміну від міліції, здобуває можливість проводити перевірки без будь-яких чітких обмежень, що в умовах України майже завжди призводить до свавілля.

Ринок телерадіомовлення зав­жди приваблював своїми фінансовими потоками. Тому охочих узяти участь у їх розподілі ніколи не бракувало. Очевидно, що досить багато норм у законопроекті №6523, пов’язаних із діяльністю ОКУ, спрямовані не так на реальну боротьбу з піратством, як на бажання набити кишені за рахунок електронних ЗМІ. Нам же залишається щиро сподіватися, що до другого читання Верховна Рада зможе знайти в собі сили викреслити всі сумнівні пункти з цього законопроекту, внаслідок чого становище легальних користувачів і правовласників аудіо- та відеоконтенту як мінімум не погіршиться.

КОМЕНТАР

Данило ГЕТМАНЦЕВ, кандидат юридичних наук, доцент:

- Відносини телерадіокомпаній із організаціями колективного управління правами ніколи не були рівними. Суди переповнені справами між ними на мільйонні суми, причиною яких традиційно є конфлікт інтересів цих двох груп. Дров у вогонь підкидає й те, що встановлені чинним законодавством мінімальні ставки за використання в ефірі аудіо/відеоконтенту економічно не обґрунтовані, і відповідно до них телеканал або радіостанція мають віддавати ОКУ кілька відсотків від усіх рекламних надходжень.

Очевидно, у разі прийняття законопроекту №6523 в такому вигляді, в якому він пройшов перше читання, ситуація на ринку тільки загостриться. І сумніви експертів щодо користі, яку здатен принести цей законопроект авторам і телеканалам/радіостанціям, цілком обґрунтовані.