У ПОШУКАХ ФІНАНСОВОЇ ІМПЕРІЇ БІН ЛАДЕНА. ЗАЯВА. БУШ ОГОЛОШУЄ ЕКОНОМІЧНУ ВІЙНУ

Минулого тижня американський президент відкрив новий фронт у війні з тероризмом, оголосивши економічну війну Усамі бін Ладену, якого США вважають головним підозрюваним в організації терактів 11 вересня. Наказано заморозити всі банківські рахунки, до яких причетний бін Ладен і його компанія al Qaeda («Аль Каїда»), та ті, що належать його партнерам, соратникам, симпатикам, а також просто поміченим у зв’язках із терористичними організаціями. Список 27 підозрюваних, складений Білим домом, складався з назв 11 організацій, 13 приватних осіб, двох благодійних фондів та однієї компанії.

Наказ стосувався і США, і закордонних урядів, фінансових регулюючих органів, банків. З-за кордону відповідь надійшла негайно. Бо питання поставлено було жорстко: хто не з нами, той проти нас, той із терористами — однозначно попередив Буш.

З одного боку, неважко зрозуміти, чому війна з тероризмом ведеться на економічному фронті. США намагаються знайти докази того, що за терактом 11 вересня стоїть саме бін Ладен. З’явилася надія, що вдасться простежити рух «терористичних» грошей і збагатити слідство додатковими доказами.

З другого — важко зрозуміти, чому наказ про заморожування рахунків і руху по них віддали тільки 24 вересня, через два тижні після теракту. Не кажучи вже про те, що були перед тим тижні, місяці й роки, коли ніщо не заважало розгорнути боротьбу з фінансовою опорою тероризму.

У перші ж дні після теракту американська влада заявляла, що для підготовки такого масштабного злочину були необхідні величезні гроші. І ці гроші, на її переконання, могла дати лише одна людина — мільйонер-терорист Усама бін Ладен. Задля справедливості не зайве нагадати, що в торішньому звіті держдепу головним спонсором тероризму 2000 року проголосили Іран. 2001-го, як бачимо, пальму першості віддано бін Ладену.

Після докладнішого підрахунку виявилося, що не такі вже великі суми знадобилися для самої терористичної операції — основні витрати становила оплата авіакурсів для майбутніх самовбивць, їхніх перельотів по світу, а також дешеві готелі, оренда автомобілів і готівка для досить-таки скромного існування. Мова, звісно, не про мільйони, у кращому разі — про кілька сотень тисяч. Тим більше що «замовник» нічого не платив за «виконану роботу» — «добровольці»-камікадзе свій смертельний номер виконують безплатно. За «райське» життя на небесах. Інша річ, що величезні суми бін Ладен витрачає на утримання і підготовку величезної армії бойовиків у горах Афганістану.

Витоки.
Батьківська спадщина

Що стосується фінансової імперії Усами, то точних розмірів її не знає ніхто. Є кілька джерел, за рахунок яких вона створювалася й існує сьогодні. Проте з незліченних відомостей лише окремі мають очевидні підтвердження.

Перший камінь у фінансову імперію сина заклав батько. Спадщина, кажуть, становила 80 млн. дол. (за іншими даними— 100, 300 і більше). І це при тому, що Усама був одним із 54 дітей і одним із 20 синів свого батька Мохаммеда бін Ладена, справді дуже багатої і дуже шанованої людини в Саудівській Аравії.

За всіма мірками, Мохаммед бін Ладен зробив приголомшливу кар’єру. У 30-ті роки він був усього лише іммігрантом із Ємену, що приїхав у Саудівську Аравію в пошуках роботи і знайшов місце муляра в Арабсько-американській нафтовій кампанії, заробляючи 25 центів на день. Згодом він заснував власну інженерно-будівельну компанію і заодно знайшов спосіб наблизитися до королівської сім’ї. Для короля Абдель Азіза він вибудував спеціальний трап, яким можна було заїжджати в палац у лімузині. Відтоді його справи різко пішли вгору. Компанія отримувала найбільш «ласі» контракти в Саудівській Аравії, як, наприклад, на розширення Святої мечеті в Мецці та реконструкцію Святої мечеті пророка в Медіні. Коли старий бін Ладен загинув 1968 року в авіакатастрофі, його імперія оцінювалася в 5 млрд. дол.

Тоді як на Заході ім’я бін Ладена асоціюється з фанатизмом і тероризмом, в арабському світі воно відоме завдяки процвітаючій компанії. Сьогодні однією з найбільших будівельних компаній у світі — Binladin Group International (BGI) — володіють і управляють сини Мохаммеда. Саме вони значно примножили багатства компанії, беручи участь у створенні інфраструктури в Саудівській Аравії та інших країнах Перської затоки під час нафтового буму 70-х, коли в регіоні мільярди інвестувалися у будівництво автотрас, аеропортів, лікарень. Пізніше компанія навіть побудувала в Саудівській Аравії базу військово-повітряних сил США «Принц Султан». Цікаво, що свого часу глава сімейства шейх Бакр Мохаммед бін Ладен пожертвував мільйони доларів Гарвардському університету — для заснування стипендіального фонду на факультетах права та дизайну.

Сьогодні офіси холдингу BGI розкидано по всьому світу, вони є в усіх розвинених країнах. Спектр діяльності дуже широкий — від виробництва одягу та дитячих книжок до судноплавства і перевезення вантажів. Шість близьких родичів Усами живуть у Британії. Одна сестра має будинок у центрі Лондона вартістю 3 млн. дол. і, кажуть, через два дні після теракту вилетіла з Лондона до Парижа. Решта п’ять сестер і братів живуть у престижних районах Лондона в дорогих апартаментах. Усі діти Мохаммеда отримали частину від його мільярдів у спадщину. У тому числі й Усама.

Початок.
Побудова власної імперії

Усама бін Ладен народився в Джеді 1957 року. Він виріс в атмосфері привілеїв, серед найвищої саудівської еліти. Сім’я, природно, була віруючою, але з усіх дітей лише Усама впав у глибокий фундаменталізм. 1979 року, коли радянські війська вторглися в Афганістан, він вирушив на «священну» війну — добровольцем до лав партизанів-моджахедів. Через десять років повертається додому героєм — бойовим партизанським командиром, і його мало цікавить сімейний бізнес. За час війни він перейнявся ненавистю до всього неісламського, особливо до Заходу, і починає відкрито виступати проти дислокації американських військ у Саудівській Аравії під час війни в Затоці 1991 року. Коли його атаки перетворилися на відкритий виклик королівській сім’ї, Усаму позбавили саудівського громадянства і видворили з країни. Відтоді всі члени сім’ї припинили з ним будь-які контакти. 1993 року, після вибуху у Всесвітньому торговому центрі в Нью-Йорку, саудівські власті видали ордер на його арешт.

Що стосується фінансової імперії бін Ладена, то саме в перший афганський період створюється підприємство під назвою «Аль Каїда» (al Qaeda), яке згодом перетвориться на потужну організаційно-фінансову компанію. Первинним капіталом для її створення послужила частина батьківської спадщини, потім фонди різко зросли за рахунок великих добровільних пожертв, які надходили від арабських мільйонерів для підтримки моджахедів у боротьбі проти Рад. Тоді ж деякі західні журналісти переказували легенди афганських бойовиків про містичного «саудівського принца», який з’являвся на полях битв із «їжею, медикаментами, ласкавим словом, бульдозерами та іншою технікою».

У світлі останніх подій дуже цікавий той факт, що іншим спонсором «Аль-Каїди» були секретні служби ЦРУ, які надавали посильну фінансову «допомогу» бін Ладену в боротьбі з росіянами. Хоча навряд чи «знайдуться» документи, які підтверджують зв’язки ЦРУ й «Аль-Каїди», однак не секрет, що американці дуже підтримували моджахедів. Історія цілком у дусі холодної війни. І хто знав тоді, що мине якихось 20 років — і ті ж таки американці об’єднаються з тими ж росіянами в пошуках бін Ладена, який переховується в тих-таки горах Гіндукуш...

Залишивши саудівську батьківщину, Усама переселяється до Судану, де виявляє себе як зрілий бізнесмен і фінансист. 1991 року в Судані зазнає краху і «помирає» сумно відомий Bank of Credit and Commerce International (BCCI), що його використовували ісламські добродійні й інші мусульманські організації для відмивання грошей тих багачів, які підтримували військові формування ісламістів. Кажуть, послугами цього ж банку користувалося і ЦРУ. Щоб «допомогти» моджахедам, Усаму бін Ладена як висококваліфікованого економіста (?) запросили до Судану «рятувати» фінансову мережу, яка розвалювалася. Він одразу запропонував свої власні офшорні рахунки в банках на Кіпрі, у Швейцарії, на Карибах, щоб відновити мережу «покійного». Тоді ж він створює в Судані власну компанію, яка відбудовує порти і більшу частину доріг у країні.

За свою бурхливу діяльність Усама здобуває в суспільстві репутацію філантропа, а від уряду в рахунок оплати послуг отримує контроль над державною компанією «Арабська мануфактура». Gum Arabica не тільки володіла секретами рецептів коли, а й виробляла тисячі найменувань харчових і косметичних продуктів. Доходи вона давала величезні. У цей же час Усама бін Ладен керує банком Al-Shamaal, засновує дві інвестиційні компанії в Судані і ще дві торговельні компанії за його межами. Майже всі доходи спрямовуються на утримання секретних тренувальних баз бойовиків на території Афганістану і для організації фондів на підтримку «джихаду» на територіях західних країн.

Однак 1996 року суданські власті під тиском США змушені були вислати бін Ладена з країни. Він перебирається до Афганістану. При цьому його бізнес і фінансові структури в Судані залишаються недоторканними. Ось чому адміністрація Клінтона свого часу віддала наказ бомбити один із фармацевтичних заводів у Судані, який належить бін Ладену.

Доходи.
Пошуки багатства

Поступово у свідомості західного обивателя створюється образ бородатого терориста №1, що сидить десь на афганській базі і тримає в руках усю глобальну фінансову мережу ісламського світу. Хоча навряд чи. Втім, цілком імовірно, що його контакти з багатими спонсорами з країн Перської затоки не припинялися з часів афганської війни. Відомо, наприклад, що величезні суми спрямовувалися, як правило, у благодійні фонди при мечетях, а потім організовано розподілялися для підтримки «мусульманських борців за свободу» під час конфліктів на території Боснії, Сербії, Косова. Сьогодні, до речі, американці концентрують свою увагу саме на різного роду ісламських благодійних організаціях, які вважаються авангардом у мережі «Аль-Каїди».

За даними розвідувальних служб, «Аль-Каїда» має свої законспіровані осередки в 30 країнах світу. Її гроші використовуються для організації й утримання груп ісламських фундаменталістів у великих містах Західної Європи та Америки. Оскільки «Аль-Каїда» як організація складається з багатьох малих філій, секретним службам важко відстежити їх, а тим більше проникнути всередину. В одному з інтерв’ю, ще 1996 року, бін Ладен зазначив, що його «організована допомога» покриває 13 країн, у тому числі Албанію, Малайзію, Пакистан, Нідерланди, Британію, Румунію, Росію, Туреччину, Лівію, Ірак і деякі країни Затоки.

Один із всезнаючих англійських журналістів стверджує, нібито бін Ладен зі свого кабінету (тобто з аскетичної печери) телефонує з мобілки своїм брокерам і віддає розпорядження, чим і як торгувати на біржі. І це навряд чи. Хоча, безумовно, гроші «Аль-Каїди» не можуть залишатися в бездіяльності і, швидше за все, активно працюють у світовій фінансовій системі. Однак виявити, відокремити їх від решти грошей, вочевидь, неможливо, а то вже давно знайшли б. Поки що знайдені сліди ведуть до світових фінансових центрів, таких як Лондон, Нью-Йорк, Швейцарія, Амстердам і, безперечно, до провідних фондових бірж.

Не випадково ЦРУ звернулося до регулюючих органів лондонського Сіті з проханням розслідувати підозрілий продаж акцій на мільйони саме в останню перед 11 вересня п’ятницю. Ішлося про акції авіаліній, страхових компаній, військових виробництв, які в результаті теракту постраждали найбільше. В Америці посилено шукають тих, хто за кілька днів до теракту на короткостроковому продажу цінних паперів американських авіакомпаній на Нью-йоркській та Чиказькій фондових біржах «заробив» понад 30 млн. дол. Як відомо, до такого ф’ючерсного продажу в розрахунку на зниження курсу акцій (short selling) біржові спекулянти вдаються тоді, коли ставлять на зниження ціни в майбутньому. Після теракту акції авіакомпаній упали майже на самісіньке дно, їх можна було купувати за безцінь. Про факти такого незвичного продажу на фондових біржах заявили власті Німеччини, Франції, Швейцарії, де за два-три дні до атаки масово реалізовувалися акції страхових компаній. Важко повірити, що це випадковий збіг. Слідство, зрозуміло, триває.

Бін Ладен, як і раніше, використовує мережу своїх офшорних компаній для відмивання грошей. В останніх повідомленнях секретних служб є також дані про те, що багато країн Південної Америки, де наркодилери володіють нелегальними фінансовими установами, стали «улюбленим» місцем для приховування його грошей. За деякими даними, щорічний доход бін Ладена становить понад 50 млн. дол. Розвідка стверджує, що частина цих грошей останнім часом іде на купівлю ракет і нових хімічних та атомних технологій.

До речі, на початку року по офісах лондонського Сіті циркулювали анонімні документи, в яких ішлося, що емісари терориста №1 намагалися знайти в Європі збагачений уран для створення власної атомної зброї. Інше джерело, також анонімне, підтверджувало, що бін Ладен ще 1998 року придбав кілька атомних бомб і переправив їх на зберігання в талібанський секретний комплекс біля Кандагара. Однак користуватися ними він не може, оскільки бомби запрограмовані ще радянською кодовою системою і для їхньої активації потрібен сигнал із Москви. Що це — жарт секретників? Чи інформація від бін Ладена з цілком конкретною метою — залякати?

Кажуть, чималу частину доходів приносить Усамі торгівля героїном. Знову ж, немає надійних доказів. Але те, що під безпосереднім прикриттям талібів вирощується мак на гірських рівнинах, і те, що з Афганістану він розпливається по світу, — правда. 80% усієї європейської «отрути» виробляється на землях Афганістану. Цілком можливо, що бін Ладен і таліби політичні соратники, можуть бути й бізнесовими партнерами.

Знахідки.
Хто не з нами —
той проти нас

Дружно відгукнувшись на заклик американського президента розгорнути масштабні пошуки бінладенівських капіталів, європейські країни відрапортували про виконану роботу. Берлін, наприклад, доповів, що кількість заморожених у Німеччині рахунків сягнула 214 на загальну суму 8 млн. марок (3,7 млн. дол.). Причому 200 рахунків було виявлено протягом останнього тижня. Решта 14 (близько 3 млн. марок) — заморожено за період із 1999 року, що є частиною санкцій ЄС проти уряду афганських талібів. Французьке МЗС заявило, що відповідно до резолюцій ООН 1999 і 2000 років, уже заморожено рахунки на загальну суму 4,27 млн. євро, до яких причетні таліби й Усама бін Ладен. Швейцарія відрапортувала, що у вересні заблоковано один рахунок.

Найпалкішу підтримку в економічній війні, на думку США, їм надала дружня Великобританія, де, за словами міністра фінансів Гордона Брауна, заморожено талібських рахунків на понад 88 млн. дол. Причому Британія значно розширила американський список підозрюваних на основі власної інформації.

Що стосується деталей, то в пресу просочилися дані про закриття днями лише одного рахунку в банку Barclays, по якому вже кілька років не проводилося жодних операцій, оскільки його власник, саудівський дисидент Халід аль-Фаваз, перебуває у британській в’язниці з 1998 року і чекає рішення про екстрадицію до США у справі вибуху американського посольства в Найробі. Але є свідчення його спільників, що цей рахунок входив у світову фінансову мережу, вибудувану бін Ладеном. Обвинувачувані повідомили на суді, який відбувся нинішнього року у США, що терористи мали у своєму розпорядженні рахунки в лондонських банках Barclays, HSBC Holdings, Lloyds TSB і в не названих банках у Малайзії, Гонконгу, Дубаї, на Кіпрі.

У самих США, починаючи з 1998 року, конфісковано банківських рахунків, до яких причетна «Аль-Каїда», на суму понад 100 млн. дол. За три останніх тижні та ж сама доля спіткала вклади на 6 млн. дол. (заблоковано 50 рахунків). Однак, як заявили американські власті, на їхній заклик про заморожування поки що не відгукнулися африканські банки. І це при тому, що «Аль-Каїда» базувалася в Судані кілька років і що її осередки оперували в Сомалі, Кенії, Танзанії, Ефіопії.

Поки що американці не тиснуть на «неслухняних». Але попереджають, що казначейство США має повноваження заблокувати вклади і трансакції будь-якої фінансової установи, яка не зголосилася сприяти в розслідуванні.

Боротьба. Резолюціями
та санкціями —
по відмивачах грошей

Економічний бій терористам, оголошений Бушем, так чи інакше веде до війни з відмиванням грошей — давньої і дуже складної для розв’язання проблеми. Резолюції ООН, санкції ЄС, 40 принципів фінансового регулювання від ОЕСР та її робочої групи з фінансових дій (FATF) — але щось не чутно про приголомшливі результати. Попри навіть те, що більшість країн підписали ці 40 правил і взяли їх на озброєння. І хоча Джордж Буш у своєму заклику заморожувати підозрілі рахунки не згадував про офшорні зони, всім більш-менш було зрозуміло, що поки безподаткові офшорні «небеса» існуватимуть, ніякої ефективної боротьби з відмиванням грошей — чи то наркотичних, чи то «збройових», чи терористичних — не передбачається. Бо головне правило — «Знай свого клієнта», виконання якого вимагають від банків, несумісне з рахунками, що належать офшорним (тобто, м’яко кажучи, анонімним) компаніям.

Але ж саме Конгрес США відмовився 1999 року прийняти закон про жорсткіші правила щодо «знання свого клієнта», мотивуючи це тим, що він загрожує громадянським правам. І, попри те, що в США кожна банківська операція на суму понад 10 тис. доларів має бути заявлена в регулюючі органи, європейські банки часто з підозрою ставляться до платежів з американських банків саме через слабкість їхніх «знань про клієнта». Ще до травня ц.р. команда Буша була налаштована скептично щодо міжнародних ініціатив із розкриття «офшорної» таємності, здебільшого через тиск тих самих груп, які заблокували прийняття жорсткіших правил щодо знання клієнта.

Однак не слід гадати, що банки під тиском державних регулюючих органів так і рвонуть до відкритості: ну хто ж добровільно підрубає гілку, на якій сидить і за рахунок якої існує, — таємницю банківського вкладу? Так, наприклад, досі не знайдено грошей диктатора Абачі, попри спільні британо-нігерійські урядові зусилля. Встановлено, що з 4 млрд. дол. велику частину було «перекачано» через лондонські банки, і — жодних слідів. Як прийшли — так пішли. Чи про багато рахунків наркобаронів дізнався світ? Так і не знайдено грошей КПРС, попри всі реальні й удавані зусилля як усередині Росії, так і за її межами. Як не знайдено й багато іншого. Скільки років минуло, поки відкрилася таємниця нацистських банківських вкладів? Отож бо...

Якщо до всього сказаного додати жорстку конспірацію в організаціях бін Ладена, його популярність у мусульманському світі і граничну власну обережність, то навряд чи пошуки його мільйонів увінчаються швидкою перемогою.

Є багато «навряд чи» у всій цій історії, тобто речей малоймовірних і таких, які важко довести. Але, з іншого боку, хоч би які віртуозні повороти моделювала історія, вони все одно колись втрачають містичний ореол і стають сухим фактом. І в цьому випадку слід покладатися на час, який рано чи пізно розкриє багато таємниць.