Зерновий спаринг-партнер

Ну, не вдається уряду, хоч ти вбий, декламувати одночасно красиво, розумно і правдиво. Кабмін звітує, що затоварив аграріїв здешевленими мінеральними добривами та пальним. Натомість витратні матеріали у розпал весняно-польових робіт пропонує не державний повпред, а одіозна комерційна структура із неукраїнським корінням. Зате від імені держави…

І мінеральна пожива, і солярка виступають приманкою у договорі про купівлю майбутнього ужинку далеко не за конкурентними цінами. Такий собі сублімований форвардний контракт, розрахований на телепнів. Цим самим влада вперто намагається реалізувати сценарій «єдиного вікна» - присутності на ринку зерна монополіста - державного оператора і переконати сліпих, що їх уже перевели через дорогу. Хоча ще й не прийняли відповідного закону…

Натомість реалії мусять добряче остудити Міністерство аграрної політики та продовольства. Недобір обігових коштів через заблоковане експортними квотами зерно, відсутність кредитних ліній змушують аграріїв підживлювати озимі, сіяти ярі з того, що нашкребуть. І ганити при цьому недолугу державну політику в агросекторі. Всупереч «одностайності» підтримки державного курсу в АПК, яку декларує керівництво як Асоціації фермерів та приватних землевласників, так і Аграрного союзу.

Це вже справа уряду - дослухатися чи пропустити повз вуха лайки-прокльони низів на свою адресу. Але одне мусить насторожити владу: прогнози жнив-2011 можуть не справдитися. Із завойованих торік зернових вершин Україна ризикує скотитися на рубежі 2005-2006 років, які, ой, як віддаляють від омріяних 80 млн. тонн зерна.

Теперішнє чиновництво наловчилося завуальовувати відсутність бюджетних коштів на ту чи іншу програму спонтанно придуманими… новими програмами, з гучною приставкою «національна зернова», «національна тваринницька», яких і в очі ніхто не бачив.

Замість того, аби компенсувати сільгосптоваровиробникам 50% страхових платежів, влада носиться із «новацією» - концепцією розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції. В її основі - створення Державної аграрної страхової компанії, яка і буде відшкодовувати… оті 50% вартості полісу. Але при ній діятиме ще й Фонд гарантування покриття катастрофічних збитків, що наповнюватиметься за рахунок відрахування 3% від премій страхувальника. Якщо ж і в фонді забракне коштів, то йому дозволять запустити руку у держбюджет. Не врятує й кредит, тоді заборгованість перед державою погашатимуть за рахунок… чого ви думаєте? Підвищення тарифів на агрострахування.

Держрезерв теж вирішив присмачити свою діяльність і прямі функціональні обов’язки втиснув у кіот соціально гучних програм «Борошно», «Крупи», «Цукор»… Лишень Аграрного фонду не чути: чи то самоусунувся, чи то остаточно спустив дух. Замість нього сільськими просторами човником снує сумнозвісний «Хліб Інвестбуд», якого влада коронувала на роль монополіста на ринку зерна. Саме ця компанія реалізовує для сільгоспвиробників президентське «покращення життя вже сьогодні».

У Венеції за перетин вулиці на червоне вічко світлофора у вас на місяць відбирають плавки або купальник. А в нас бізнес-структуру, що підсіла на корупційні схеми, навіть не присоромили. Зволікає з відповіддю щодо неї і прем’єр-міністр, котрий привселюдно обіцяв розібратися, звідки в «Хліб Інвестбуду» ростуть ноги. Чи, може, керівник Кабміну здрейфив через буцімто зв’язки цього ТОВ із Wall Street?

Нагадаю Миколі Яновичу його виступ у ранзі першого віце-прем’єр-міністра на засіданні уряду 23 липня 2003 року. «Я буквально на минуту отвлекусь и скажу для всех: последний тендер, который провел Госрезерв по закупкам зерна, выявил предложения от 750 до 1100 грн. за тонну. И кто же нам предлагает закупить зерно?

Международная юридическая промышленная организация - 200 тыс. тонн, выплачено платежей в бюджет этой организацией - 1 тыс. грн. за прошлый год. Размер ее статутного фонда - 14 тыс., а занимается она в основном консультационными услугами и адвокатскими.

Следующий «активный игрок» на рынке зерна - топливно-энергетическая компания «Укренергозбереження». Размер тендерных предложений - 110 тыс. тонн зерна. Выплачено платежей в бюджет этой «мощной организацией» за прошлый год - 200 грн. Размер статутного фонда - 11 тыс. грн. Количество постоянно работающих - 1 лицо. Впечатляет?!

Еще один «гигант» - товарищество «Лекаспорт Киев». Размер тендерных предложений - 75 тыс. тонн зерна. Размер статутного фонда - 11 тыс. грн. Оплачено платежей в бюджет - 700 грн., количество постоянно работающих - 1 человек.

Неужели государству не стыдно иметь дело с такими организациями? Или мы что, распишемся в собственном бессилии покупать по таким ценам зерно у посредников?»

Правда, цікаве дежавю, Миколо Яновичу? Це я щодо теперішнього делегування функцій державного оператора одній із структур на кшталт тих, що настільки роздратували вас у далекому 2003 році. Скажіть, щось відтоді змінилося? Тільки й того, що замість розпорошених «товариществ» сьогодні на ринку заправляє одне, якому ви й вручили національну зернову булаву.

За її негайне освячення, себто ухвалення Верховною Радою законопроекту №8163, який законодавчо закріпить домінуючу роль державного монополіста, виступає Микола Миркевич, президент Асоціації фермерів і приватних землевласників (АФЗУ). Щоправда, його закличне слово про те, що це стане запорукою «зміцнення достатку селян, захисту родючості земель і забезпечення продовольчої безпеки України», донесли не речники АФЗУ, а… прес-служба Державної продовольчо-зернової корпорації. Якщо зважити на те, що керівника останньої Олександра Лавренчука записали до ради АФЗУ, такий «обмін люб’язностями» цілком умотивований.

Мене ж цікавило, чи виголошував президент АФЗУ з приводу законопроекту №8163 консолідовану думку більшості із 43 тис. фермерських господарств. Після «гарячої лінії» з усіма регіонами переконався: ніхто не уповноважував Миркевича заявляти безапеляційне «одобрямс» від їхнього імені.

Я не доймав фермерів провокаційними запитаннями - лише двома толерантними: яка готовність до весняно-польових робіт і чи позитивно вплине на них присутність на зерновому ринку держкомпанії з ширшими повноваженнями?

Майже всі зійшлися на думці, що через заборону експорту зерна фермери фінансово програли. А через дорожнечу мінеральних добрив і пального доводиться економити, що негативно позначиться на якості майбутнього врожаю.

Так, фермери вимагали, щоб на ринку зерна з’явився державний трейдер. Але виключно на кооперативних засадах, щоби до цього формування увійшли фермери і держава. А що вигадали? Приватну структуру плюс держава. І всі лобіюють цю структуру, щоби тільки через неї аграрії продавали вирощене. І це трактують як захист селян від здирників-трейдерів!

Одначе фермерів цікавили й інші проблеми, які президенту АФЗУ ніколи розтлумачувати через зайнятість VIP-агітаційною діяльністю. Зокрема, моїх співрозмовників стривожила інформація про наміри Державної продовольчо-зернової корпорації розширити земельний банк до 1 млн. гектарів. За рахунок чиїх наділів? Звісно, не розкиданих людських паїв, а цілісних масивів. Не виключаю, що й фермерських. Дивись, мине небагато часу - і в Україні вималюється такий собі «заземлений» титульний фермер, і мало хто здивується, якщо назва його буде співзвучна із «Хліб Інвестбуд».

Адже наразі фаворит - він! І те, з яким завзяттям ТОВ консолідує матеріально-технічні ресурси (мінеральні добрива, засоби захисту рослин, пальне, насіння), свідчить про його жагу верховодити одноосібно. Пропоновані ж компанією контракти можуть стати останніми у діяльності багатьох фермерів і сільгосппідприємств. Президент АФЗУ міг би вберегти своїх членів від імовірного краху, якби вчитався у договірні положення, що приховують підступні пастки.

«Хліб Інвестбуд» купує за форвардом продовольчу пшеницю по 1683 грн. за тонну. За собівартості 1400 грн. мені начеб і вигідно укласти із ним контракт. Проте коли до прямих витрат додати ще й непрямі та адміністративні, то моя собівартість істотно «поважчає». Однак бажання дістати одразу півціни за майбутній ужинок пересилило, і я почав оформляти документи на партію обсягом 1 тис. тонн.

Застрахувати врожай можна лише в одній із чотирьох компаній, розцінки у яких коливаються від 3,3 до 4%. Додатково сплачуєш 0,1% - державне мито, плюс 300 грн. - нотаріальний збір, плюс 17% із суми державного мита.

Змилостивилася погода, виколосилася пшениця, і законтрактовані 1 тис. тонн пшениці слід транспортувати на зберігання виключно на сертифікований елеватор. Отут ви починаєте працювати в мінус. Ану, перевезіть за власний кошт вантажівками тисячу тонн зерна, припустимо, за 50 кілометрів. Лічіть грубо: гривня за кілометр…

Заповнили збіжжям складське приміщення - і відтепер, знову ж таки, з власної кишені оплачуватимете послуги за зберігання. Де правлять 15 грн. за місяць (за тонну), а де й усі 30. Плюс разове оформлення усієї зернової партії: 5-15 грн. за тонну. Скільки перебуватиме там моя пшениця, одному «Хліб Інвестбуду» відомо. Два місяці, півроку… І весь цей час склад вимагатиме з мене плату за схоронність.

Коли прибутки поступово почнуть атрофуватися, навіть у гіркому відчаї не здумайте збути зерно, вже продане столичному ТОВ, якомусь зальотному зернотрейдеру. Навіть якщо той пропонуватиме подвійну ціну. Вона не покриє суми штрафу за зрив контракту. Донедавна санкції становили 9% від загальної суми контракту, тепер їх розмір підскочив до 20%. До всього, доведеться повернути до копійки кошти, надані вам у вигляді авансу й остаточних розрахунків.

Кажуть, до осені група депутатів і чиновників, котрі знайомилися з досвідом Бразилії щодо дожнивного фінансування фермерів, запропонує подібне законодавство і для наших аграріїв. Я ж відповідаю: адаптуй не адаптуй, а в Україні воно не приживеться! І не тому, що в Бразилії власники фазенд послуговуються кредитами під майже 7% річних, а в нас - під 20.

У країні, де прем’єр - відповідальний за гречку, а президент переймається цінами на борошно та хліб, прогресивне навряд чи пустить пагони.

Тому зерновий лан видається мені рингом, на якому спаринг-партнер в особі комерційного чужинця-монополіста гамселить беззахисного українського аграрія. Хоча на місці останнього п’ятий кут мав би шукати уряд.