ЦЕЙ ГІРКИЙ ЧЕРВОНИЙ ХЛІБ

Кінець травня приніс покупцям хлібних магазинів Кіровоградщини несподіваний і досить-таки неприємний «сюрприз». Замість звичних високих, пухких і білих булок на прилавках з’явився дивний хліб — темнуватий, із м’якушем жовтувато-червоного відтінку. Мало того, що він був незвичний на вигляд і смак, та ще й виявився набагато дорожчим. Якщо раніше хлібина коштувала 80—90 копійок, то тепер за неї доведеться віддати 1,2—1,3 грн. Це хліб із казахстанської і російської пшениці. Його змушені жувати в провінційних містах під заспокійливі реляції столичних чиновників щодо наявних запасів зерна і борошна та готовності підтримувати стабільну ціну на хліб. Жувати і кривитися. Покупці — від незвичного смаку і високої ціни. Пекарі — від нової турботи. Їм доводиться вносити корективи в технологію випічки, вислуховувати незадоволені зауваження покупців і проводити своєрідний лікнеп серед «непросунутого» населення, яке, бачте, звикло до споживання білого хліба з місцевої продукції. Пояснювати, що хліб із так званих червоних сортів казахстанської пшениці хоч і не такий пишний, але за якістю, мовляв, не гірший, а за деякими параметрами і перевершує вироби з української сировини.

Останнє підкреслюється особливо. Мабуть, для того, аби переконати покупців, що подорожчання зумовлене поліпшенням якості. Адже ціна тих нових 7—8 сортів хліба з імпортної сировини зросла наразі на 5—8%. Але від цього людям, які все ж таки змушені платити більше, не легше. Навіть попри те, що, паралельно з новими сортами хліба, поки що продаються і звичні булки за старими цінами. Проте день у день їх меншає — купити можна тільки вранці. До того ж таке «двоціння», швидше, поглиблює ситуацію. З’явилися відомі з радянських часів тривожні симптоми: черги вранці, «блатна» торгівля з підсобок, а також відверта спекуляція — малі торговці і пекарі скуповують дешевий хліб, який ще печуть великі виробники, і перепродують за вищою ціною.

В обласному центрі, впритул до якого підступають ниви, розуміють, що непевні часи можуть протривати і до врожаю-2004. Посіви ранніх зернових якщо не вигоріли зовсім, то ледь-ледь піднялися над землею. З багатьох полів не вдасться повернути навіть посіяне насіння. Вляглася і традиційна переджнивна метушня, пов’язана із закупівлею сільгосппідприємствами пального та пошуком сільгосптехніки, якої бракує. У розмові з кореспондентом «ДТ» керівники машинно-технологічних станцій і механізованих загонів, які звикли підробляти під час жнив, скаржилися, що їхня техніка залишається незатребуваною. Навіть постачальники пального, які зазвичай «стимулювали» сезонне подорожчання своєї продукції, трохи вгамували апетити. Ціна дизпалива на Кіровоградщині в середині червня була, мабуть, найнижчою по країні — 1,3—1,35 грн. за літр, — на третину вища, ніж торік і позаторік.

Так, складати хлібний баланс нинішнього несприятливого року, після кількох років хлібного достатку, — невеселе заняття. Ще наприкінці квітня на позачерговій сесії обласної ради (а тоді ще сподівалися, що посіви підправлять травневі дощі) був зроблений невтішний висновок: дефіцит озимої пшениці на Кіровоградщині може становити 275 тис. тонн. Надії на погоду не справдилися, і цифра ця значно зросла.

Посуха для регіону — явище нерідкісне. Місцеві селяни в усі часи знали, що, господарюючи в зоні ризикованого землеробства, треба залишати запас зерна на неблагополучні роки. Проте область, у якій два останні роки поспіль було зібрано більш ніж пристойний урожай (2001 року — 2,7 млн. тонн, а 2002-го — 2,6 млн. тонн), виявилася без запасів. І вже наприкінці весни цей хлібний регіон попросив дотацій з центру. 2 тис. тонн борошна, що надійшли з держрезерву за ціною 800 грн. за тонну (це на третину нижче від ринкової ціни на той момент), запомогли ненадовго. Тим часом якби в регіоні залишилася бодай десята частина від проданого за останні два роки зерна, то нинішніх проблем не було б і близько.

Отже, дефіцит зерна в одній із найбільш хлібних областей виник не від убогості врожаю, що нині зріє. Причина — в іншому. На обласній агротоварній біржі, яка має гарантувати простоту, ефективність і прозорість операцій на цьому ринку, кореспондент «ДТ» застав повне затишшя. «Не приживається в області прозора торгівля зерном», — скаржиться гендиректор біржі Леонід Крамаренко. За його словами, за минулих два врожайних роки через відкриті торги пройшла така мізерна кількість зерна, що й казати незручно. Більшість операцій відбувається за стінами цієї установи, і назвати їх прозорими язик не повертається. За підрахунками місцевих фахівців, майже 90% зерна врожаю минулого року закупили приїжджі торговці. Подейкують, одна з одеських фірм за кілька тижнів примудрилася сформувати експортну партію зерна в 35 тис. тонн, отримавши високий прибуток. У 2000 році лише через розрив між закупівельними цінами в області і країні загалом область втратила 82 млн. грн., у 2001-му — вже 136 млн. грн., а в 2002-му — 189 млн. грн. Нинішнього року динаміка безповоротно втрачених коштів перерветься з тієї простої причини, що вже нічим буде торгувати.

На запитання, чому одна з найбільш хлібних областей України відчуває гострий дефіцит зерна, намагаються відповісти і працівники обласної прокуратури. Під час розслідування 17 кримінальних справ, заведених ними за фактами перевірок, виявлено цілий «букет» усіляких зловживань. Так, у низці сільгосппідприємств Онуфріївського, Петрівського, Новоукраїнського, Новомиргородського районів приховували від обліку посівні площі, занижували врожай. Після прокурорського втручання керівникам сільгосппідприємств, які порушили закони, довелося додатково задекларувати 8,2 тис. тонн зерна. На Долинському, Олександрійському хлібоприймальних підприємствах, на одному з підприємств Маловисківського району викрито факти розбазарювання коштів, привласнення зерна посадовими особами на суми в сотні тисяч гривень. ДП «Торговий дім Кіровоградщини» мав відіграти головну роль у створенні регіональних запасів зерна. Для цього йому було створено всі умови, у тому числі виділено кредит. Результатом же діяльності цієї установи стало те, що не залишилося ні зерна для потреб регіону, ні коштів для повернення кредитів на суму 2,5 млн. грн.! В області з’явилися й зовсім екзотичні зловживання. Основною виробничою діяльністю однієї з фірм було зберігання зерна. Ділки, не маючи ліцензії і відповідних дозволів, створили щось на кшталт підпільного хлібоприймального пункту, де зерно не враховувалося. На час перевірки працівників прокуратури в ньому було 2,5 тис. тонн продукції.

Тепер, звісно, навколо хлібної проблеми закрутилася карусель. В обласному центрі і на місцях створено робочі групи, які відстежують ціни на всі сорти хліба, контролюють витрати-доходи хлібозаводів та пекарень. Але виправити становище за рахунок самих лише жорстких заходів навряд чи можливо. Це, схоже, уже всі розуміють.