ТРИ ПРОБЛЕМИ «ПЕРЕДРИНКОВОГО» АПК 2002 РОКУ ВСЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО КРИМУ ЗБИТКОВЕ. ЧОМУ?

2002-й сільськогосподарський рік фактично завершено. Підбито попередні підсумки роботи й уже оголошено: сільгосппідприємства Криму в цілому одержать 98 млн. гривень збитків. І лише Ленінський район прогнозує прибуток у 1,4 млн. Про це з посиланням на міністра агропромислового комплексу автономії Сергія Дроботова повідомило Кримське агентство новин, коментуючи результати ще одного післяреформеного року в колись, як вважали, процвітаючому сільському господарстві Криму.

Із середини 90-х громадський сектор в АПК скоротився в 2,1 разу. І створення приватних формувань виявилося, м’яко кажучи, не панацеєю від сільськогосподарських бід. Річ у тому, що поки наше село перебуває все ще в «передринковому» стані, воно й не може бути високоефективним...

Сьогодні в автономії функціонують 135 приватних і приватно-орендних підприємств (20 відсотків працюючих господарств), 212 господарських товариств (30 відсотків), 196 сільськогосподарських виробничих кооперативів (28 відсотків), 86 селянських господарств (12 відсотків), 72 інших агроформувань (10 відсотків) і понад 1700 фермерських господарств. У громадському аграрному секторі працює загалом 71 тис. чоловік, тобто лише 9 відсотків сільського населення Криму. І ця частка продовжує скорочуватися — приблизно на 5 тис. чоловік на рік.

Фахівці кримського АПК вважають: однією з причин падіння виробництва нинішнього року стали погодні умови. Найбільшої шкоди селу завдали весняні заморозки й літня посуха — через неї кримські сільгосппідприємства недоодержали продукції на 429 млн. гривень, а прямі збитки перевищили 145 млн. За розрахунками МінАПК, у Криму в поточному році недоотримано 372 тис. тонн зерна, 10 тис. тонн олійних, 36 тис. тонн овочів, 79 тис. — фруктів і 34 тис. — винограду.

Але причина загальної збитковості — не лише в цьому. Адже й 2001-го благополучнішого за погодними умовами року з прибутком в автономії спрацювали лише два райони — Білогірський і Ленінський. Відповідно — 2,5 млн. і 1 млн. грн.

Багато сільських бід виникають через те, що реформи в галузі уривчасті, не комплексні, тут ще не створено не тільки оптимальну структуру сільськогосподарського виробництва, а й практично немає його ринкової інфраструктури, головним чином — системи реалізації продукції.

До кінця 2002 року Міністерство агропромислового комплексу Криму, приміром, прогнозує падіння обсягу виробництва в сільському господарстві порівняно з минулим роком на 5,7 відсотка, тобто на 113,6 млн. гривень. У цілому річний продукт АПК Криму значно менший, ніж був раніше. Утім, порівнювати з колишніми роками — також не вихід. Ніхто не знає, скільки продукції має давати сільське господарство Криму. Скажімо, і нині ще за радянською традицією господарства в пустельних кримських зонах — Чорноморському, приміром, районі на Тарханкуті — сіють пшеницю, і, хоча вона приносить суцільні збитки, господарники від неї не відмовляються. Тут як звикли в минулі часи сіяти всього потроху, так і сіють. Міністр економіки Криму Арсен Яценюк недавно спантеличив сільських керівників такою ідеєю: а не сіяти не пробували? І справді — чому не робити те, що в конкретних погодних умовах дає вигоду, а не збитки?

Значно, на 22 відсотки, скоротилася реалізація товарної сільськогосподарської продукції. У загальному валовому продукті села питома вага полів і садів становить 221 млн. гривень (51 відсоток), тваринництва — лише 97 млн. (23 відсотки). Від підсобних виробництв аграрії Криму розраховують одержати 64 млн., від реалізації іншої продукції та послуг — ще 49 млн. Ця суха статистика дає нам аж два висновки. По-перше, звідки взятися прибуткам, якщо Крим працює не на ринок, а сам на себе: товарність виробництва залишається низькою. По-друге, якщо раніше рослинництво і тваринництво давали продукції приблизно порівну, то нині тваринництво значно відстає. І зовсім не через більшу трудомісткість, як може видатися на перший погляд. Річ у тому, що для розвитку тваринництва потрібний високий рівень «технологічності» — селекційна робота, механізований і автоматизований догляд за тваринами, переробка. Приватне сільське господарство, яке щойно вилупилося з колгоспної шкаралупи, ще занадто слабке, аби все це забезпечити.

На думку міністра економіки Криму Арсена Яценюка, три проблеми стримують ринковий розвиток села. По-перше, нерозвиненість системи переробки сільськогосподарської продукції на місцях її виробництва. Через це виробники змушені продавати сировину, причому за цінами, які не компенсують виробничі витрати. По-друге, нерозвиненість системи реалізації, відсутність нормальної біржової торгівлі, що не дозволяють сформувати справді ринкову ціну на продукцію полів і ферм і знов-таки знижують дохідність господарств. По-третє, нерозвиненість системи кредитування сільськогосподарського виробництва. Із року в рік врожай продається на пні за низькими цінами, які диктуються волею трейдерів або постачальників пального й техніки.

У економіці продовжує панувати диспаритет цін, і якщо це ринок, то щось він уже занадто доморослий.