Податкові голоблі

Не трать, куме, сили, повертай голоблі! До цього спонукає Закон №6363 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств)» авторів Сергія Касьянова, Валерія Мартиновського, Івана Рішняка та Ігоря Єремєєва, схвалений Верховною Радою 23 грудня ц.р.
З одного боку, члени фракції Народної аграрної партії піднесли селянам нічогенький новорічний подарунок. І не тільки їм. Щедрий жест можна трактувати і як перші дзвінкі монети до партійної скарбнички майбутніх парламентських виборів. Оскільки окремі податкові преференції простягаються не лише до 1 січня 2006 року, а й 2007-го, то, вірогідно, сільські трудівники довго пам’ятатимуть про своїх «благодійників».
А з іншого — чи повнішатимуть місцеві бюджети від запропонованої аграрно-фіскальної системи? Чи допоможе паліатив товаровиробникам, котрі жадають не преференцій, а реальних коштів?
24 червня 2004 року ВР прийняла Закон №1878-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» народних депутатів Сергія Терьо­хіна й Олега Юхновського. Що він передбачав? Аграрні формування уже із січня наступного року мали перейти на прозорішу, зрозумілішу систему оподаткування. Плід змін і доповнень до законів «Про податок на додану вартість», «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про фіксований сіль­ськогосподарський податок» і «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» назвали прогресивним, альтернативою діючій податковій політиці. Про підрив аграрного сектора тоді ніхто навіть не заїкнувся. Будьте певні: якби в законі помітили «міну», сесійний зал миттю вигвинтив би «детонатор».
За законом, юридична чи фізична особа, яка займається підприємництвом у сільському, лісовому господарстві, рибництві, переробкою чи надає послуги, може вибрати спеціаль­ний режим оподаткування ПДВ. Ставки невисокі: 9% від вартості проданих товарів сільського господарства і 6 — лісового господарства та рибництва. Сума податку є цілковитою власністю сільськогосподарського підприємства і використовується на відшкодування сум податків на додану вартість, сплачених (нарахованих) таким суб’єктом на ціну виробничих факторів, а також на інші видатки. Якщо ж сума податку менша за суму, нараховану на ціну виробничих факторів, то різниця не підлягає бюджетному відшкодуванню і не включається до складу валових витрат з метою обкладення податком на прибуток підприємств. Агроформування, що вибрали спеціальний режим оподаткування, мають також право одержувати відшкодування з бюджету за експорт сільськогосподарської продукції.
Жорсткішими у новому законі стали й вимоги до реєстрації власне платників фіксованого сільськогосподарського податку. Виробив і продав власну сільгосппродукцію, частка якої не нижче 75% загальної вартості робіт за рік, — підпадаєш під цю категорію. Якщо ж інший бізнес, відмінний від сільськогосподарського, перевищує 25%, тоді, прошу пана, сплачуй податки на загальних підставах.
Але з червня збігло чимало води. Бюджетне «шумовиння» змусило авторів закону вдатися до коректив. У законопроекті №6165 «Про внесення змін до деяких законів України щодо системи оподаткування» Сергій Терьохін з Олегом Юхновським запропонували зміни до цілого ряду законів, у тому числі і про фіксований податок, оскільки сільгоспвиробники з 2005 року переходять на відрахування до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування від фонду оплати праці за спе­ціальною ставкою. Такої домовленості було досягнуто з Міністерством фінансів, Пенсійним фондом і профільними комітетами Верховної Ради. У результаті чого в проекті держбюджету з’явився цільовий рядок — 1,2 млрд. грн., що мають компенсувати внески сільгоспвиробників до Пенсійного фонду.
Розробляючи закон №1878-IV, що ми його надалі умовно називатимемо червневим, автори сподівалися на кардинальні законодавчі зміни в царині ПДВ. Та оскільки закон №4000-1 був заветований президентом, довелося коригувати окремі цифри, на які посилалися розробники червневого закону. Скоригований показник — 300 тис. грн. (замість 61,2 тис.) — чітко окреслює коло платників, які можуть застосовувати спеціальний режим оподаткування ПДВ. Тобто для того, аби перейти на спецрежим у царині ПДВ, товаровиробник має вкластися в 300 тис. грн. реалізації упродовж року товарів, робіт та послуг, які належать, власне, до сільськогосподарського виробництва.
Цифра, звісна річ, узята не зі стелі, а викристалізувалася на підставі економічної діяльності багатьох агроформувань. Зокрема, за такою шкалою жодному із 17 господарств Ставищенського району Київської області преференції не стали б обтяжливими. Лише одній сільгоспартілі з більш ніж мільйонними статками довелося б сплачувати податки на загальних підставах, а два інші ТОВ балансують на цій межі. Власне, їм обирати — який вид податку вигідніший?
…Майже одночасно із законопроектом №6165 народився №6363 «Про внесення змін до деяких законів України (щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств)» Сергія Касьянова, Валерія Мартиновського, Івана Рішняка й Ігоря Єремєєва. Багато в чому компілятивний, з кількома очевидними юридичними вадами, документ після тестування у комітеті з питань фінансів і банківської діяльності дістав настанову: доопрацювати з урахуванням пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи і внести на розгляд Верховної Ради у другому читанні.
У сесійному залі на нього спершу позирали скоса. Двічі цей законопроект намагалися «вмонтувати» у порядок денний, але він набирав 135 і 185 голосів. Компромісу досягли 21 грудня, коли закони — №6165, 6165-1 і 6363 — у пакеті були внесені на розгляд. Оскільки №6165-1 автори зняли, то в першому читанні за № 6165 проголосували 345 депутатів, а № 6363 — 298.
Під час обговорення останнього виникла плутанина, бо в залі нашвидкуруч роздали на заміну старого варіанта «поліп­шений». Зійшлися на тому, що обидва треба доопрацювати, по можливості об’єднати в один і, бажано, прийняти після бюджетних дискусій, знаючи напевно про «аграрну» фінансову пайку на 2005 рік. Зауваження цілком слушне: за повного бюджетного фінансування АПК набрати сили міг закон №6165, а за урізаного — симбіоз остан­нього і №6363.
Одначе аграрії взяли хитрістю. У четвер, 23 грудня, перед розглядом бюджету, спікер Володимир Литвин ошелешив багатьох, винісши на розгляд проект закону №6363. Після полум’яного виступу Катерини Ващук закон у другому читанні й у цілому підтримали 313 депутатів. «Альтернативникам» же дісталося право на... репліку. Олег Юхновський саркастично мовив із трибуни:
— Я не розумію, як можна приймати закони у другому читанні без порівняльної таблиці, без підготовки, без рішення комітету... Думаю, якщо ми проголосуємо ще й бюджет у такому самому режимі, то рік для сільського господарства ви­дасться справді «роком села».
До того воно й іде. Бюджет-05 у частині АПК навряд чи кого вдовольнив. Можливо, у цьому контексті закон №6363 і є тією протестною нотою аграріїв? І не варто вішати на нього ярлик ортодоксального чи ретроградного? Але, за ретельнішого аналізу, виявляється, що поламано власне фіс­кальну ідеологію.
До 1 січня 2006 року червневий закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сіль­ськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» «заморожується». Ще довше, до січня 2007 року, продовжують діяти норми Закону України «Про податок на додану вартість» у частині нульової ставки ПДВ з операцій постачання переробним підприємствам молока і м’яса у живій вазі сільгосптоваровиробниками, а також інших особливостей сплати ПДВ. Зменшуються ставки фіксованого сільськогосподарського податку... І не на соті-десяті відсотка, а більш як утричі. І це притому, що суми фіксованого сільгоспподатку повинні надходити до місцевих бюджетів. І вже враховані в головному фінансовому кошторисі країни.
Відповідно до вимог Бюджетного кодексу, закони України, що впливають на формування дохідної і видаткової частин бюджетів, мають бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. Інакше їхні норми застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.
Не зайве буде згадати і про висновок науково-експертного управління Верховної Ради: «На наш погляд, стаття 6 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» (Сергія Терьохіна й Олега Юхновського. — В.Ч.)... більш докладно визначає порядок зарахування фіксованого сільськогосподарського податку, ніж запропонована проектом (тобто членами НАПУ. — В.Ч.)»
Утім, закон №6363 ухвалювали не потойбічні сили. Його появі передувала відповідна «артпідготовка». У деяких областях на зборах сіль­госпактиву закон Терьохіна і Юхновського добряче шпетили і називали шкодочинним. Виходило, всі бджоли прилітають з медом, а дві — з дьогтем. Зрозуміло одне: закон №3064 «Про державну під­тримку сільського господарства України» разом із внесеними ВР у червні змінами до деяких законів України щодо оподаткування сільсько­господарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників — це нова ідеологія. Як із точки зору розподілу бюджетних коштів на потреби АПК, так і оподаткування галузі. Ідеологія, неприйнятна для частини аграрної еліти, яку найпотужнішим тягачем не відірвеш від корита.
Мене втішають: Президент не підпише цього закону, бо він звужує базу оподаткування... По-перше, який саме президент? По-друге, чи варто було квапитися із податковими пільгами, якщо одразу ж після прийняття дефективного бюджету-05 керівник аграрної фракції Ігор Єремєєв заявив, що партійці обстоюватимуть фінансування аграрного сектора на рівні 10% доходів держбюджету, — близько 10 млрд. грн.? На це ми мастаки: гроші — в пісок і волати «село гине!»