Майбутній урожай поза законом?

На сьогодні міцне "здоров'я" українського сільського господарства - ключова умова економічного зростання та один із реальних шансів для нашої країни стати урівень зі світовими лідерами галузі вже в найближчому майбутньому. За оцінками експертів, Україна потенційно може прогодувати близько мільярда чоловік.

Є в нашій країні й своя програма економічних реформ в аграрній промисловості на 2010–2014 рр., основним завданням якої є підвищення ефективності держуправління галуззю та створення "теплого" інвестиційного клімату в аграрному секторі.

Мозковим центром здійснення цих реформ мало стати Міністерство аграрної політики та продовольства. Але вже нині очевидно, що воно таким не є й у найближчому майбутньому вже не стане. Принаймні доти, доки працюватиме за правилами та канонами нинішнього міністра Миколи Присяжнюка.

При нинішньому міністрі, судячи з численних публікацій у ЗМІ, відомство перетворилося на розсадник тотальної корупції, що призводить до постійного викачування з галузі, отже, і з державної кишені величезних коштів. Про різні схеми, які працюють практично в кожному із секторів сільського господарства - на зерновому ринку, у тваринництві, молочній промисловості тощо, уже опубліковано чимало скандальних розслідувань, за результатами яких давно мали б відбутися масштабні розгляди. Однак не тільки міністр, а й заступники, які курирують сільгоспсектори продовжують зберігати свої посади.

Внаслідок усіх цих процесів агропромисловий комплекс країни зазнав величенних збитків - і матеріальних, й іміджевих. Україна поступово сповзає вниз за всіма позиціями, а іноземні інвестори потихеньку згортають свою діяльність у нашій країні, не в силах упоратися із корупційним спрутом, що засів у Мінагрополітики.

Фактично міністерство, всупереч своїм реальним завданням, стало головним чинником, що дестабілізує та гальмує розвиток галузі. Важко не погодитися, що аграрний бізнес в Україні став би успішним тільки за умови рівних і зрозумілих для всіх правил. Але на даний момент міністерство повністю переключило управління галуззю в ручний режим - регулює рівень рентабельності та рівень цін, сівозміни сільгоспкультур, обмежує площу орендованих сільгоспземель, адмініструє експорт шляхом запровадження квот, мит і т.ін.

Зрозуміло, такі підходи повністю суперечать не тільки загальноприйнятим міжнародним нормам, а й економічним законам ринку. Причому така політика "залізних кліщів" чудово уживається з безгосподарністю, непрофесіоналізмом і невмінням мислити стратегічно, якщо це, звичайно, не стосується стану власних рахунків верхівки міністерства.

Взяти, наприклад, ситуацію, яка нині склалася навколо посівної. Річ у тім, що де-юре посівна цього року може виявитися... поза законом, а отже, і отриманий урожай не пройде сертифікації для продажу. Як таке взагалі могло статися?

Реорганізаторський хаос

30 грудня 2011 р. вийшов наказ №807 за підписом глави Мінагрополітики Миколи Присяжнюка про реорганізацію державних сортовипробувальних станцій. Відповідно до документа, 68 таких станцій з усіх регіонів країни було приєднано до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і посадкового матеріалу".

Тим самим наказом було доручено створити комісію, завданням якої було прийняти акти передачі майна та майнових прав ліквідованих станцій у Мінагрополітики. Відповідальність за переоформлення всіх земельних ділянок, які належать сортовипробувальним станціям, була покладена на голову "Центру сертифікації..." Олексія Палієнка. Юридичне ж оформлення припинення діяльності станцій доручили контролювати тодішньому голові департаменту правової та законопроектної роботи М.Вашешникову (нині - голова Державної сільськогосподарської інспекції). Контроль над усім процесом було покладено на заступника міністра агрополітики О.Сеня.

Відповідно до указу президента №2071, в якому описано порядок заходів, пов'язаних із реорганізацією або ліквідацією тих чи інших органів влади, майнові права та обов'язки переходять правонаступнику. Питання тільки в тому, хто одержить таке право. Присяжнюк вирішив питання своєрідно. Одним розчерком пера він, усупереч вимогам закону, вивів із-під контролю ліквідованої Державної служби з охорони прав на сорти рослин, а, відповідно, і з-під повного контролю держави всі сортовипробувальні станції та перепідпорядкував їх згаданому вище держпідприємству.

Справа в тому, що відповідно до українського законодавства при реорганізації відомств усі права контролю та розпорядження їхнім майном переходять безпосередньо до Кабінету міністрів. Відповідно, будь-які рухи, пов'язані з передачею майна, мають бути розглянуті та завізовані прем'єр-міністром. Але Присяжнюк, порушуючи закон і перевищуючи службові повноваження, продовжив діяти за власним планом.

19 квітня 2012 р. глава Мінагрополітики підписує наказ №210 "Про реорганізацію державних центрів експертизи сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти рослин". Відповідно до цього документа, 25 регіональних державних центрів експертизи сортів рослин з держінспекціями з охорони прав на сорти рослин примушують передати своє майно на баланс того ж таки "Центру сертифікації та експертизи насіння і посадкового матеріалу" та Українського інституту експертизи сортів рослин.

Передати цілісні майнові комплекси (нерухомість і землю) у такій ситуації було неможливо без схвалення Кабміну, який має, відповідно до законодавства, щодо кожного конкретного випадку видати розпорядження. Саме тому керівництво Мінагрополітики скористалося лазівкою: оскільки за наказом міністра можна майно розділити, його почали передавати частинами. Таким чином, і земля, і нерухомість перейшли до ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і посадкового матеріалу" окремо.

Що вийшло в результаті? Всі експертні установи залишилися без бюджетного фінансування в розмірі 40 млн грн на рік (адже, перебуваючи в складі держпідприємства, вони тепер повинні самі заробляти гроші), а близько 3 тис. співробітників - без гарантованої зарплати, адже держпідприємства не можуть фінансуватися з державного бюджету. Для співробітників на місцях склалася взагалі безвихідна ситуація, а невдовзі з'ясувалося, що їм просто нічим платити зарплату.

Загалом цілком зрозуміло, що система державних центрів і сортовипробувальних станцій могла вижити лише при бюджетному фінансуванні. Це все ж таки наукова сфера, яка в принципі і не могла приносити якийсь величезний прибуток, адже в ній багато ручної праці, а продукції мало. Хоча, звісно, такий спосіб виведення майна і землі з-під контролю держави вказує на те, що робилося це з прицілом на подальшу приватизацію. І не слід забувати, що на землях, які належать сортовипробувальним станціям, а це близько 20 тис. га, на момент реорганізації за бюджетні гроші вже було посіяно озимі. Урожай, звичайно, швидко продали, а гроші за нього одержав уже не держбюджет, а "правонаступна" структура.

Ряд контрольних функцій, раніше виконуваних ліквідованою Держслужбою з охорони прав на сорти рослин, було передано Державній ветеринарній і фітосанітарній службі з реалізації держполітики у сфері охорони прав на сорти рослин. Але в цьому відомстві, як невдовзі з'ясувалося, з радістю позбулися б такого тягаря, адже в результаті одержали лише нові обов'язки, тоді як усе майно і ресурси залишилися в руках держпідприємства. До того ж "ветеринари" елементарно не могли платити співробітникам установ експертизи зарплату, бо самі перебувають на бюджетному фінансуванні. Таким чином, уся структура, яка довгі роки виконувала вкрай важливі функції в галузі, виявилася непотрібною.

Наслідки "ефективного менеджменту"

До чого в результаті призвела така плутанина, викликана "управлінською сверблячкою" міністра Присяжнюка? По-перше, держава втратила право контролю над селекцією, реєстрацією, якістю сортів рослин і, по суті, втратила функції арбітражу в цій сфері. Адже державне підприємство, основна мета якого - отримувати прибуток у цій сфері, не повинне оцінювати власних конкурентів на ринку.

По-друге, втрачено можливість експертизи нових сортів рослин, що, у свою чергу, уже сьогодні зриває посівну, а, відповідно, і весь урожай. За законодавством України, для посівної повинні використовуватися виключно насіння тих сортів і гібридів, які внесені до державного реєстру, затвердження якого має відбуватися щороку.

І хоча зміни до Закону "Про насіння і посадковий матеріал" набутили чинності ще на початку грудня 2012 р., станом на початок березня необхідні підзаконні акти так і не було прийнято через те, що не зрозуміло, який саме державний орган має сертифікувати сорти рослин. І це фактично робить нинішню посівну де-юре незаконною.

Є в цій ситуації й міжнародний аспект. Україна з 1995 р. є членом Міжнародного союзу з охорони нових сортів рослин (UPOV). Ця організація займається в тому числі й охороною інтелектуальної власності на нові сорти. Лише в останні півтора року українська сторона змогла домогтися того, що в Європі висловили готовність прийняти систему сертифікації насіння в Україні. Це дозволило б продавати на європейському ринку насіння за українськими сертифікатами.

Такий бізнес є досить прибутковим, адже товар серйозно відрізняється за вартістю від того ж фуражного зерна. Таким чином, Україна могла б реінвестувати сама себе, продаючи власну продукцію і вкладаючи виручені кошти в подальший розвиток галузі. Для цього не потрібні ні кредити, ні імпорт насіння, який нині значно перевищує внутрішнє виробництво.

Україні довелося 12 років домагатися того, щоб відкрити Європу для вітчизняного насіння. Інтеграція українського і європейського законодавства в цьому напрямі дала б можливість спростити взаємний обмін сортами між Україною та Європою, отже, дозволила б нашим виробникам вийти на великий європейський ринок.

Сьогодні, коли держава позбавлена можливості сертифікувати таку продукцію, а в галузі склалася ситуація, коли зовсім незрозуміло, хто і що дозволяє, і хто має право сертифікувати сорти, Україна може й не дочекатися прийняття цього важливого рішення з боку профільних європейських інституцій. А наступна можливість вступити до європейського клубу може з'явитися не раніше як через п'ять років.

Тож, мабуть, настав час поставити запитання Присяжнюку і його команді "ефективних менеджерів" не тільки з приводу шкідництва у вітчизняному агропромисловому комплексі. Зараз вони вже вийшли на по-справжньому міжнародний рівень знищення економічних перспектив, а разом із ними - і репутації України. У вищих ешелонах влади мають добре замислитися, чого коштуватиме країні подальше перебування такої команди на керівних посадах в аграрному міністерстві.