ЛІС КОЛГОСПНИЙ — ЛІС БЕЗГОСПНИЙ

Що робити з лісовими масивами, які були в користуванні учорашніх КСП? Нині це питання зависло в повітрі. Ліси досі перебувають на балансі колгоспів, а механізм їх вилучення не розроблений. У березні минулого року сесія Тернопільської обласної ради прийняла рішення, згідно з яким на сільські і селищні ради покладено завдання забезпечити охорону лісів, що вже на той час стали, так би мовити, безгоспними. Однак за незавершеної правової бази таке зобов’язання виглядало як напівзахід. А Президент тільки 6 лютого цього року доручив тоді ще віце-прем’єру Михайлові Гладію, головам облдержадміністрацій «забезпечити розробку та механізм передачі земельних ділянок лісового та водного фонду, що перебувають у користуванні зреформованих КСП, їх правонаступникам…» Доручення ще не вийшло зі стадії виконання…

Тим часом летять великі тріски. Бо непоодинокі випадки, коли ліс, який залишився без господаря, нещадно вирубують. Тільки впродовж минулого року Державною лісовою охороною підприємств об”єднання «Тернопільліс» при здійсненні держконтролю за використанням лісового фонду виявлено 1950,8 кубометра самовільних рубок, якими лісовому господарству завдано збитків майже на 1,2 млн. гривень.

Заліснення великих земельних масивів можна без перебільшення назвати епохальною роботою, яка почалася ще після війни. Головний лісничий об’єднання«Тернопільліс» Михайло Онищук розповів: «Починаючи з 50-х років, лісівники брали у місцевих рад у тимчасове користування на п’ять-шість років малопродуктивні та еродовані землі, в основному — схили понад 7 градусів, засаджували їх, а відтак передавали колгоспам у користування (адже лісовий фонд є державною власністю). А вже колгоспи здійснювали охорону і догляд цих лісів».

Завдяки зусиллям багаторічного керівника лісового господарства області Миколи Зубанюка заліснювали навіть до 500—1000 гектарів щорічно. Полезахисні лісосмуги до початку 90-х років практично зупинили вітрову ерозію, зменшили рівень ерозії водної. А підраховано, що доти щороку в області змивалося близько 20 млн. тонн грунту, в тому числі понад 700 тисяч тонн гумусу. Отак за післявоєнний період дістали якісно нове і безпечне життя 35,2 тисячі гектарів.

Зараз вони, так би мовити, безгоспні. Автори кількох варіантів проекту нового Земельного кодексу пропонують учорашнім колгоспним лісам різних користувачів: то, кажуть, треба віддати їх державним лісгоспам та комунальним господарствам місцевих рад, то новоутвореним приватним сільгосппідприємствам.

Більше половини колгоспних лісів готові взяти в користування теперішні підприємства «Тернопільлісу». Решта — під знаком питання. До 13 тисяч гектарів лісів КСП перебуває в користуванні лісогосподарських підприємств, які тривалий час діють у п’яти районах області. Проте їм необхідно пройти перереєстрацію, оформити передачу лісів згідно з вимогами чинного законодавства та забезпечити фінансову основу для ведення лісового господарства.

Невеликі лісові масиви — до п’яти гектарів — без особливих проблем можуть бути взяті в користування селянськими (фермерськими) господарствами чи навіть приватними підприємствами. Новим власникам не потрібне тривале навчання — досить пройти курсову підготовку з охорони і догляду лісу. Складніше визначати подальшу долю великих лісових угідь. Щоб взяти ліс у користування, новоутворене сільськогосподарське підприємство, за законом, повинно мати спеціалізований лісогосподарський підрозділ, в якому постійно працювали б щонайменше два фахівці — лісник і майстер дільниці. А чи багато приватних сільгосппідприємств зможуть утримувати їх та регулярно платити зарплату?

У Чернівецькій області вихід для «нічийних» лісів знайшли, створивши 10 спеціалізованих лісгоспів системи АПК. Фактично з’явилася структура, альтернативна держлісгоспу. Але шукати порушень законодавства у цьому не слід. Важливіше, щоб з’явився ефективний господар, який би дотримувався норм використання і охорони лісів.

У принципі, безгоспні ліси могли б бути передані й у комунальну власність обласних органів влади. Львівська облрада, наприклад, для цього створила спеціалізоване лісогосподарське підприємство комунальної власності. На Тернопільщині піти таким шляхом набагато важче. Бо сам процес передачі лісів в єдину комунальну власність (оформлення матеріалів та виготовлення Державних актів на користування лісами і т.п.) обійшлося б у золоту копійку— понад 200 тисяч гривень. Зважте, що на 2001 рік з державного бюджету на ведення лісового господарства в цих лісах виділено лише 107 тисяч гривень, або менше чверті від потреби. А у місцевих скарбницях гроші на такі цілі не передбачені. Доки узгодженого законодавчого рішення в масштабах держави не вироблено, область чекає. І доля близько 13 тисяч гектарів лісових насаджень залишається невизначеною.

Зараз лісистість в області закріпилася на рівні 13,9 відсотка і для досягнення оптимальної (25 відсотків усіх угідь) потрібно заліснити ще близько 150 тисяч гектарів. У такі обсяги майже не віриться. Після розпаювання землі виникла гостра проблема, якою раніше мало хто переймався. А потенційні власники рідко коли погоджуються отримати частину паю у вигляді не ріллі, а саме лісу. Тому не дивно, що торік в області заліснено лише 35 гектарів. Навіть постанова Кабміну від 28 лютого 2001 року, яка передбачає протягом найближчих чотирьох років заліснити на Тернопіллі майже 1 тисячу гектарів, скоріш за все, залишиться добрим побажанням. Прояснити перспективу і зберегти ті колгоспні ліси, які вже виросли, — справа, мабуть, варта більшої уваги.