Ліквідація без мотивації

У публікації «Кишенькова» Держземінспекція» («ДТ», №15 від 22 квітня 2006 року) розповів, як уряди затято намагалися позбутися Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, виплоджуючи протизаконні накази про реорганізацію та ліквідацію її територіальних органів. І все ж таки вона спромоглася вискочити з «кишені», організуватися в юридичні особи в областях, Києві та Севастополі, міжрайонні відділи, незалежні від місцевого начальства, стати зубастішою за йоржа і не лише покусувати, а й трощити щелепами різнорангових чиновників земельних управлінь, на чию долю припадає мінімум 60% порушень і зловживань у царині земельного законодавства.

Проте «найпрацьовитішим» виявився уряд Юлії Тимошенко. Він не намагався приструнити каральний земельний орган, не манив чимось апетитнішим, аніж морквина для віслюка. Голова Держкомзему Олег Кулініч 7 вересня ц.р. підписав наказ №487, в якому першим пунктом остаточно умертвив Держземінспекцію: припинити діяльність Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель (далі — Держземінспекція) як урядового органу та її територіальних органів шляхом ліквідації.

Ліквідація без будь-якої мотивації остаточно розв’яже руки земельним ділкам, зробить безконтрольною видачу майже 6 млн. державних актів, якими уряд намірився безоплатно ощасливити до президентських виборів власників присадибних ділянок, особистих селянських господарств і садівничих ділянок.

Знаєте, скільки в середньому на одного земельного інспектора припадає землекористувачів? 23 тисячі! А в таких областях, як Київська, Харківська та Хмельницька, — понад 30 тис. І кожного треба перевірити бодай раз на 5—10 років, з’ясувати, чи має землекористувач правовстановлюючі документи, як він використовує землю.

Та навіть за обмеженої кількості інспекторського складу — 1117 чоловік по Україні — фахівці цієї інституції примудряються заактувати найпоширеніші порушення земельного законодавства: самовільне зайняття земельних ділянок, експлуатація їх без правовстановлюючих документів, нераціональне використання земельних ресурсів, безконтрольність в охороні земель.

До відповідальності притягують не лише рядових порушників, а й голів райдержадміністрацій, районних рад. Автоматично припис лягає на стіл і голови Держкомзему, чиї підрозділи сприяють незаконним оборудкам. І це при тому, що голова Держкомзему, за юридичним алогізмом, — головний земінспектор України!

До початку 2008 року постанови про накладання адміністративних стягнень підписували лише начальники районних земвідділів; розгляд найгучніших справ зумисне затягували, і вони тихенько вмирали. Однак після внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення право підпису у них відібрали земінспектори: приписів побільшало, оштрафованих — теж, і сплачені суми за заподіяну шкоду також зросли.

У службових записках Держземінспекції «маяком» у незаконних оборудках із паями та землями колишніх колективних сільськогосподарських підприємств є Київська область. Зрозуміло, що такий запал інспекторів не до вподоби кільком народним депутатам із БЮТ — земельним магнатам, котрі вважають столичну область своєю вотчиною. Тут діє вивірена схема: за розпорядженнями райдержадміністрацій землі колишніх КСП, попри те, що вони перебувають у колективній власності, передають компаніям і фірмам.

Управління земельних ресурсів у Макарівському районі разом із Головним управлінням у Київській області безпідставно погодили технічну документацію з оформлення державних актів на право власності на більш як 600 гектарів та присвоїли кадастрові номери. У результаті цього ПП «Пашківське окреме сільськогосподарське підприємство «Перемога» зайняло землі колишнього КСП «Пашківське». Ошукані селяни три роки не можуть повернути відібрані наділи.

У такий же спосіб «підживилася» і Бориспільська райдержадміністрація, незаконно надавши і продавши юридичним особам… людські паї. Справа в тому, що землі колишнього радгоспу «Племінний завод «Бортничі» свого часу передали ВАТ «Племінний завод «Бортничі» у колективне та постійне користування. Згодом ці землі розпаювали.

Однак ВАТ «Племінний завод «Бортничі», заплющивши очі на чинне законодавство, розпродало тисячу гектарів фірмам «Спарк фінанс», «Екоінтерком», «Баланс», «Дека», фермерським господарствам «Вишеньки», «Журавушка», «Росинка», іншим як землі під господарськими будівлями і дворами. Між тим на кадастрових планах зазначених земельних ділянок, що є невіддільною частиною договорів купівлі-продажу, немає жодних будівель і споруд. Тобто фактично ВАТ продало орні масиви, залишивши селян-акціонерів з носом.

Безкарними залишаються і дії Вишгородської райдержадміністрації, яка зазіхнула на 70 гектарів землі в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради.

Стільки ж гектарів, але лісового масиву, що межує з м. Українка Обухівського району, Київська обласна держадміністрації розподілила між привілейованими забудовниками. Обласні чиновники знали, що Українська міськрада затвердила проект землеустрою щодо зміни меж міста, розробила Генеральний план забудови, і ці земельні ділянки планували надати іншим громадянам. Знали, але вчинили по-своєму.

Назву конфліктні ситуації, позитивно розв’язати які змогли лише за безпосередньої участі земінспекторів. Звісно, облаштовувати Державний кордон із Росією треба. Та коли від території Кумачівської сільської ради Старобешівського району на Донеччині на ці потреби відкраюють
9 га землі (а це — паї сельчан), то громада хоч-не-хоч бунтує. Представники Держземінспекції у Донецькій області організували виїзне засідання у Кумачовому за участі громадян, сільського голови, представників районної влади, Донецького прикордонного загону і колегіально зійшлися на тому, що нашим кордонам нічого не загрожуватиме, якщо смуга займе лише 4,2 гектара. Згідно з вимогами законодавства та без порушення прав громадян на землю.

А в самому Донецьку голова міської ради згідно з рішенням від 23 січня 2009 року передав ТОВ «Флорія» в оренду земельну ділянку площею 2,5 гектара для будівництва готелю, а не обслуговування існуючої майстерні — власності «Флорії», розташованої на наділі меншої площі. Фахівці Держземінспекції докопалися: виділена ділянка входить до земель житлової та громадської забудови, але фактично обліковується як земля рекреаційного призначення, на якій ростуть насадження. То ж чи розумно, враховуючи екологічний стан Донецька, його техногенне забруднення, знищувати зелені шати заради якогось готелю? Тим більше що з ним сусідуватиме Будинок дитячої та юнацької творчості.

І ще один мінус: земельна ділянка дісталася ТОВ «Флорія» в оренду одним розчерком пера, а не на земельних торгах, як того вимагає стаття 134 Земельного кодексу України. Оці аргументи земінспектори і виклали у клопотанні до Донецької міської ради з припискою: приведіть прийняте рішення у відповідність до вимог законодавства. Факт: освоєння земельної ділянки зупинено.

Я далекий від того, аби ідеалізувати роботу Держземінспекції. На підвищенні її ролі та ефективності неодноразово наголошували президент, прем’єр. Але замість того, щоб збільшити штат власне інспекторів бодай на 350 чоловік, задля мобільності забезпечити автотранспортом та хоча б забезпечувати вповні бюджетними видатками, а головне — реорганізувати Держземінспекцію із урядового органу державного управління в центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабміном, останній вирішив позбутися її взагалі.

Над майбутньою долею Держземінспекції мудрували всі, не радячись з «іменинницею». Якщо дотримуватися хронології, то першою була постанова Кабінету міністрів №844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році» від
5 серпня, яка передбачає до 12 січня 2010-го надати фінансовий звіт про використання бюджетних коштів на видачу державних актів. Держкомзем підкинув рацпропозицію: цей процес можна прискорити, оптимізувавши структуру Держземінспекції…

Відтак, у постанові №901 «Про додаткові заходи щодо врегулювання земельних відносин» від 26 серпня з’явилися зміни-доповнення, за якими Державний комітет із земельних ресурсів мусив «утворити в центральному апараті та в територіальних органах структурні підрозділи на базі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель та її територіальних органів, що ліквідовуються, і забезпечити відповідно до законодавства здійснення заходів, пов’язаних із їх ліквідацією». Власне, цим самим земінспекцію заганяли у відомчу кошару, з якої вона, починаючи з 2002 року, поступово виборсалася.

Якщо говорити про правове поле, то позбавлення Держземінспекції та її територіальних органів статусу юридичних осіб та перепідпорядкування їх Держкомзему суперечить вимогам частини першої статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Законодавець визначив: державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель та її територіальні органи, а не підрозділи у складі територіальних органів Держкомзему, як того забаглося уряду.

Дії Кабміну принаймні алогічні. У квітні нинішнього року затверджує Комплексний план заходів щодо реформування земельних відносин, дерегуляції та подолання корупції у цій сфері на 2009 рік, у якому гарантує поліпшити матеріально-технічне забезпечення діяльності Держземінспекції. А тут бац — і ліквідація!

А що таке «структурний підрозділ центрального апарату Держкомзему»? Це не лише нижчий ранг, менша зарплата, що також не останнє для державного службовця. Це — гавкнути ще можеш, а от вкусити — зась! Бо замість державного контролю інспектор здійснюватиме контроль відомчий. За тим, чи правомірно видають державні акти на землю, як укладають договори оренди, наскільки достовірні дані державного земельного кадастру, який розмір плати за розробку землевпорядної документації, як видають правовстановлюючі документи на землю, реєструють їх, як використовують кошти із державного бюджету на розробку і реалізацію загальнодержавних та регіональних програм з охорони земель, чи відповідають проекти землеустрою вимогам земельного законодавства… Словом, інспектувати ті організації, які входять до сфери управління Держкомзему і які генерують більшість правопорушень.

Зрештою, навіть при ліквідації-реорганізації можна було обійтися малою кров’ю. Ну, не влаштовує вас верхівка Держземінспекції — то введіть її керівників до складу Держкомзему (із конкурсом на новостворені посади), а територіальні органи зі статусом юридичної особи не ліквідовуйте, а просто підпорядкуйте земвідділам. Менше людського плачу, стресів, бюджетних коштів на процедуру ліквідації…

Однак Держкомзем, окрилений успіхом у підпорядкуванні самостійної Держземінспекції собі, вирішив піти далі. І наказом №487 «Про здійснення заходів, пов’язаних з ліквідацією Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель та її територіальних органів» від 7 вересня узагалі поклав на ній хрест. Не вказавши навіть, а хто ж правонаступник цих органів, чого вимагає стаття 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»: юридична особа припиняється у результаті передавання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам.

Якщо ж урахувати, що ліквідація тягнеться від трьох місяців до півроку, то Юлії Тимошенко із Держкомземом тепер справді ніхто не заважатиме витрачати бюджетні кошти на цілинного розмаху проект — безоплатну видачу громадянам майже 6 млн. державних актів. Про його велич свідчать цифри, що фігурують у постанові №844: на три місяці до територіальних органів Держкомзему мобілізують додатково 4 тис. чоловік, а заходи вберуться у 6 млрд. грн. «за рахунок нерозподілених коштів стабілізаційного фонду на безповоротній основі».

Щоправда, «інкасатори» із секретаріату президента констатували: у бездонному фонді — лише 65,5 млн. грн. Після розсекречення статків «держактові» апетити підупали, і в кабмінівській постанові від 9 вересня №951 «Зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 р. №844» загальні видатки змаліли на порядок — до півмільярда гривень. Зате незмінними залишилися строки «активізації» — до президентських виборів.

Отже, 6 млн. державних актів за три місяці. Реально? Виходячи з технічних і фізичних можливостей, до кінця року можна видати від сили 1,5 млн. актів. Це при тому, що у кожному населеному пункті днюватиме й ночуватиме уповноважений (як і планувалося у постанові №844) і без передиху прийматиме заяви від людей, а через місяць їм урочисто вручить документ на право власності на земельну ділянку.

У Баришівці Київської області цю послугу надає ТОВ «Радіан ЛТН», що має ліцензію Держкомзему. 19 листопада 2008 року до ТОВ звернувся громадянин К. із проханням виготовити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. У договорі на створення (передачу) науково-технічної продукції роботу оцінено у 2 тис. грн., хоча замовник заплатив того ж дня за квитанцією 7 тис. Та навіть переплативши, громадянин К. і досі не отримав належних документів. Це я про темпи виконання замовлень «під ключ» — із моменту подання заяви і до задокументованого права на володіння землею.

Звісно, є і прудкі фірми. Якби всі вони підключилися до Тимошенкової акції, строки видачі державних актів можна було би значно скоротити. Але… Витрачатимуть бюджетні кошти виключно державні підприємства — «Центр державного земельного кадастру», інші, що входять до сфери управління Держкомзему. Зрозуміло, за такої «вибраності» одні комерційні структури з ліцензіями на руках оспорюватимуть рівність доступу на ринок послуг в Антимонопольному комітеті, другі — у Держпідприємництва, а треті, спритніші, набиватимуться до державних у субпідрядники за гарні «преміальні».

Розрахунок Юлії Тимошенко простий: видавши безоплатно державні акти 6 млн. осіб, вона сподівається приголубити, включаючи членів сім’ї, майже 18-мільйонний електорат. Суто арифметично… А з іншого боку — і налаштувати проти себе.

По-перше, через зрив кампанії, що цілком вірогідно. З початку вересня нетерплячі кинулися за «Юлиними актами», а на місцях ні сном ні духом не відають про урядові новації і посилають, як і раніше, до «Радіанів», «Фабіанів», «Фіміамів»… По-друге, якщо мої сусіди зліва і справа оформили документи на хату і город за 2—7 тис. грн., а мені їх видадуть задарма, то як ставитимуться вони до мене і до «благодійниці» Юлі?

А тепер помізкуймо із суто державницької позиції. Даровизна даровизною, але, витрачаючи бюджетні кошти, передусім слід думати і про фіскальний момент — як їх поповнити. Якби півмільярда гривень витратили, приміром, на розподіл земель державної та комунальної власності, то зиск був би втричі-вчетверо вищий. За рахунок зрослого статусу земельних ділянок, їх ринкової привабливості, а відповідно, і більших податків.

І насамкінець: а чи є наразі нагальна потреба втягувати суспільство у затяжний процес видачі державних актів? Аніякої! Так, проблема задавнена, але не смертельна. Раніше відсутність правовстановлюючих документів вважалася порушенням. Та після внесення відповідних змін до Земельного кодексу і тлумачення цього процесу Конституційним судом достатньо рішення виконкому сільської ради — і ви спокійнісінько можете використовувати земельну ділянку і сплачувати за неї податок.

У знищенні Держземінспекції дехто вбачає і банальне «квартирне» питання. Починаючи з ранньої весни, відомство почали активно готувати до переселення у приміщення на вул. Горького, 180, у районі станції метро «Либідська». Це питання двічі заслуховували на засіданні Кабміну, і стільки ж разів Мінфін відмовляв ініціаторам, оскільки ремонт нового помешкання Держземінспекції і власне переїзд потребував мінімум 400 тис. грн.

Проте найближче оточення прем’єра не зводило очей з апартаментів на третьому поверсі будинку по Музейному провулку, 12, загальною площею 619 кв. метрів. Від нього до Кабміну — недалеко ходити. Якщо передбачення справдяться і в цьому офісі, навіть попри те, що поверхом нижче функціонував лиховісний підпільний сервер, отабориться виборчий штаб імовірної президентші, тоді стане зрозуміло: у ліквідації Держземінспекції — глибока мотивація.