І знову про «Клуб Сиру»

«ДТ» уже писало про неоднозначну ситуацію, що склалася після придбання інвестиційно-банківською групою «Ренесанс Капітал» 100% холдингової компанії, яка володіє акціями підприємств, що працюють під торговою маркою «Клуб Сиру». Нагадаємо, вона володіє пакетами від 61 до 100% акцій 15 підприємств молокопереробної галузі України, зокрема й Канівським маслосирзаводом. Власне, відкликання колишнього голови правління Віктора Ніколенка зборами акціонерів ВАТ «Канівський маслосирзавод», де «Клубу Сиру» належать 95,7% голосів, і стало приводом для конфлікту між колишнім господарем групи «Клуб Сиру» Олександром Петровим і новими власниками. А може, конфлікт виник раніше, коли «Ренесанс Капітал» недоплатив Олександру Петрову частину суми, зазначеної в контракті щодо придбання холдингової компанії групи «Клуб Сиру».

У №32 за 1 вересня ц.р. газета відобразила позицію однієї зі сторін конфлікту — колишнього власника групи «Клуб Сиру» Олександра Петрова й колишнього голови правління ВАТ «Канівський маслосирзавод» Віктора Ніколенка. Тепер публікуємо коментар іншої сторони. На наші запитання відповідає Григорій ГУРТОВИЙ — голова офісу «Ренесанс Капітал» в Україні.

— Григорію Аркадійовичу, спочатку дещо несподіване запитання. В опублікованому газетою матеріалі дуже критично оцінено роботу управляючого директора групи «Клуб Сиру» пана Джеймса Двайєра. Чи не збирається пан Двайєр подати у відставку з посади, яку обіймає, й чи не змінять свого ставлення до нього акціонери групи «Клуб Сиру»?

— По-перше, хотів би подякувати вашому виданню за можливість висловити позицію групи «Ренесанс Капітал», яка володіє 100% холдингової компанії групи «Клуб Сиру». Це принципово важливо, щоб читачі однієї газети мали можливість ознайомитися з думкою обох сторін конфлікту. Хотілося б зазначити, що попередній матеріал, природно, не викликав захоплення ні в Джеймса Двайєра, ні в акціонерів. Джеймс Двайєр із цього приводу гірко пожартував: «Добре, що моя мама не читає російською! Як багато нового вона дізналася б про мене!»

Можу сказати, що публікація у вашій газеті не єдина. У місцевій пресі, черкаській і канівській, було розміщено низку статей, які закликали боротися з «американським захопленням» Канівського маслосирзаводу.

Проте Джеймс — бізнесмен досить затятий. Він уміє тримати удар. Але, чесно кажучи, я вперше стикаюся з ситуацією, коли голова правління, очевидно, за підтримки колишнього господаря підприємства, намагався не допустити свого переобрання акціонерами, на руках у котрих понад 95% акцій. При цьому ця людина дозволяє собі називати акціонерів рейдерами.

Про рівень розуміння ситуації паном Ніколенком свідчить лише один його пасаж, опублікований у черкаській пресі. Цитую: «Нині всі кредитні лінії закриються для них... Тому що розгорівся скандал». Або інший пасаж у статті у вашій газеті, явно записаний зі слів Ніколенка. «Повз машину, з якої Ніколенко щойно розмовляв із Києвом, випадково проходив заступник начальника СБУ в Черкаській області, і вони поїхали в управління писати відповідну заяву». Смішно!

— Облишмо емоції й перейдімо до суті. За інформацією Петрова й Ніколенка, існують різні рішення судів із приводу законності проведення зборів акціонерів ВАТ «Канівський маслосирзавод»...

— Була ухвала Канівського міськрайсуду про заборону проводити збори 6 серпня 2007 року. Гадаю, ваші читачі знають відмінність рішення і ухвали. А також розуміють (із цього приводу неодноразово озвучувалася позиція Верховного суду України), що суди не можуть у порядку забезпечення позову приймати рішення, які забороняють роботу органів управління акціонерного товариства. Ухвалу було винесено в справі за позовом Ніколенка, який він подав до підприємства, котрим сам же в той момент і керував. Дивним чином той же Канівський міськрайсуд уже 10 серпня 2007 року припинив провадження за позовом Ніколенка й скасував свою ухвалу — у зв’язку з тим, що справа від самого початку була йому непідсудна й мала розглядатися в господарських судах! Тож рішення зборів про звільнення Ніколенка та призначення нового голови правління має повну юридичну силу.

Канівський маслосирзавод і його основний акціонер уже подали скарги на дії судді Семеняки, котрий виніс сумнівну ухвалу, до кількох правоохоронних і наглядових органів.

— Розкажіть, будь ласка, про суть угоди між групою «Ренесанс Капітал» і Олександром Петровим. Наскільки обгрунтовані претензії Петрова?

— Суть угоди дуже проста. Група «Ренесанс Капітал» викупила в пана Петрова спочатку 50% його акцій холдингової компанії групи «Клуб Сиру», згодом — ще 50%.

— Але Петров заявляє, що йому недоплатили 5 млн. дол. США...

— Справді, після придбання 50% акцій компанії було проведено аудит її діяльності. У результаті з’ясувалося, що показники групи «Клуб Сиру» не відповідають тому, що показували її власники на стадії попередніх переговорів. Та й сам пан Петров апріорі визнає це. За його словами, перші 50% було викуплено групою «Ренесанс Капітал» за 87 млн. дол. США, але при цьому оперативне управління залишалося в руках Петрова. А решта — 50% — лише за 20 млн.

Навіть необізнаний у бізнесі читач зрозуміє, що Петров щось недоговорює. У світовій практиці досить часті випадки, коли остаточна сума контракту при купівлі підприємств визначається після оцінки результатів його господарської діяльності. А подання неправильних даних при укладанні таких угод може розглядатися як недобросовісність контрагента. У «Ренесанс Капіталу» були підстави недоплачувати панові Петрову ці 5 млн. Як мінімум — до остаточного розгляду. Хоч за столом переговорів, хоч у Лондонському арбітражному суді.

Загалом же, мені вкрай неприємно, що пан Петров розголошує комерційну інформацію. У бізнесі це не прийнято.

— Що ще було обумовлено контрактом щодо продажу групи «Клуб Сиру»? І чи правда, що зарплатня пана Джеймса Двайєра перевищує 3 млн. дол. на рік?

— Із приводу заробітної плати Джеймса Двайєра коментар лише один. Група «Ренесанс Капітал» запрошує на роботу на топ-посади лише досвідчених менеджерів, які показали себе в цьому сегменті бізнесу. Пан Двайєр продемонстрував свої можливості, за п’ять років роботи на посаді представника «Данон» у Росії збільшивши частку цієї компанії на російському внутрішньому ринку з 3 до 32%. Це й послужило підставою для його запрошення керуючим директором групи «Клуб Сиру».

Щодо заробітної плати 3 млн., то можу сказати, що для світового бізнесу це нормальна ціна послуг досвідченого управлінця. Але підтверджувати чи спростовувати цю цифру не стану. На відміну від деяких панів, я добре розумію, що таке комерційна таємниця. Також можу сказати, що акціонери групи «Клуб Сиру» на сьогодні задоволені діяльністю пана Двайєра. За минулий рік АТ «Клуб Сиру» дало збитків майже на 15 млн. дол. США. А за станом на червень, після півроку роботи Двайєра, вже вийшло в прибуток.

Стосовно ж додаткових умов контракту з Петровим, лише одне уточнення. За умовою про неконкуренцію, пан Петров не має права займатися бізнесом, пов’язаним із виробництвом і продажем сиру. Отже, якщо стане відомо, що пан Петров цю умову контракту порушить, група «Ренесанс Капітал» буде змушена звернутися з позовом до судових ін­станцій. При цьому сума позову буде дуже значною.

— Але Петров заявляє, що сам збирається подати чи вже подав позов до Лондонського арбітражного суду...

— На сьогодні, за моїми даними, такого позову в Лондонському арбітражі немає. А панові Петрову я порадив би тричі зважити всі «проти», перш ніж він такий позов подасть. Новітня історія України вже знає прецеденти, коли Лондонський арбітражний суд приймав рішення не на користь позивача. І останній при цьому мав виплатити дуже великі суми судових витрат.

Якщо хочете знати мою думку, ця справа не має з погляду Петрова судової перспективи. Тому я запропонував би Олександрові Леонідовичу трохи заспокоїтися. Він справді непоганий бізнесмен. І його новий проект, пов’язаний із розвитком тваринництва, про який він розповів вашій газеті, цілком може стати успішним. Мине трохи часу — і, можливо, пан Петров стане головним постачальником молока для заводів групи «Клуб Сиру»!