Гроші — вранці, озимі — увечері?

Стаття про погектарні дотації сільгоспкультур державним коштом з’явилася у бюджеті-06 вже на завершальному етапі. Це — крім бюджетної підтримки рослинництва в обсязі 1,2 млрд. грн. Оптимальними дотаційними компенсаторами визнали: 100 грн. — на гектар озимих, 65 — ярини, 380 — льону і конопель, за вирощування сільгоспкультур на зрошуваних землях — 53 грн. на гектар.

На початку березня МінАП звинуватило Мінфін у гальмуванні виплати дотацій сільгосппідприємствам на гектар посівів озимих, передбачених постановою Кабміну від 2 березня ц.р. У прес-релізі аграрне відомство неоднозначно резюмує: «... рішення Верховної Ради України і рішення уряду розбивається об банальну дурість чиновників Мінфіну. Саме через це відомство селяни не можуть отримати кошти, потрібні на закупівлю пального, добрив, та й взагалі на весняно-польові роботи». Що ж не сподобалося аграрним «розумникам» у діях Мінфіну?

По суті, ми сліпо скопіювали дотаційний механізм у західних країн. Якщо там переважно потерпають від перевиробництва продукції і через субсидії, включаючи й експортні, намагаються утримувати фермерів на прибутковому рівні, то в Україні така підтримка покликана наростити вал. Дотації на гектар слугують приманкою для вітчизняних аграріїв, котрі через спорадичну урядову політику у зерновому сегменті з кожним роком урізають хлібні площі.

Про ефективність цієї підойми докладніше поговоримо восени, коли підсумовуватимуть результати жнив. Сьогодні ж дотаційний механізм — у стадії запуску, і годилося б радіти. Та МінАП уже на старті вбачає у діях Мінфіну підніжки «європейській новації».

Постанову Кабінету міністрів №239 із довгою назвою «Про затвердження Порядку використання у 2006 році коштів державного бюджету, що виділяються на фінансову підтримку виробництва продукції рослинництва шляхом дотування» прийняли 2 березня ц.р. Із часу підписання президентом бюджету-06 минуло два місяці. Тобто урядовим документом практично не порушено термінів, визначених законом.

Чи можна було видати його на-гора швидше, зважаючи на гаряче дихання в потилицю весняно-польових робіт? Безперечно! Якби розробники старанніше попрацювали над проектом. А так довелося включати колегіальний розум і з «каламутного» варіанта робити «просвітлений».

Який же механізм виплат закладено у постанові №239? Відповідно до пункту 3, для визначення переліку сільськогосподарських підприємств, що мають право на дотацію, управління агропромислового розвитку районних держадміністрацій утворюють комісії у складі начальника цього управління (голова комісії) та представників державної насіннєвої інспекції, управління водного господарства, районних органів державної статистики, управління економіки райдержадміністрації, районної енергопостачальної організації, ради сільськогосподарських товаровиробників, асоціації фермерів. Уперше до складу робочих груп включено й працівників державної контрольно-ревізійної служби.

Щоб одержати жадані сто гривень на гектар озимих: пшениці, жита, тритикале, ячменю чи ріпаку, керівник сільгосппідприємства будь-якої організаційно-правової форми і форми власності мусить написати до комісії заяву довільної форми. І долучити до неї такі документи: форму №7-сг «Звіт про хід збирання урожаю, наявність насіння озимих культур та проведення інших польових робіт» станом на 1 грудня 2005 року, спеціалізовані бухгалтерські форми первинного обліку №118 «Акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів» та №119 «Акт витрати насіння і садивного матеріалу». Для пересічних читачів зауважу: нехай вас не лякає цей перелік. Зібрати три документи — хвилинна справа, оскільки вони в аграріїв — під руками.

На підставі цього пакета представницька комісія спершу встановлює достовірність даних, потім обстежує посіви на місці із відповідним складанням акта. За результатами двох перевірних етапів робоча група приймає рішення про включення заявника до реєстру сільськогосподарських підприємств, що мають право на дотацію. Ну а далі, як кажуть, справа техніки. Надійшов «озимий» реєстр увечері до Держказначейства — гроші вранці в регіоні. Вибирай згідно з розподілом асигнувань!

Що незрозуміло? Як співав Висоцький, «я популярно объясняю для невежд»: членство працівників КРУ у комісіях законне! У їхній компетенції — перевіряти задокументовані дані і виїжджати на поля, аби переконатися, чи збігаються цифри із реально засіяними гектарами.

Не помилюся, коли скажу: вперше в АПК задіяний прозорий, адресний механізм розподілу бюджетних коштів, який убезпечує від приписок, вибіркового розподілу і відвертого розтринькування державних видатків. Чому ж проти цього повстало МінАП? Відомство, яке, згідно з дорученням Кабміну, є... головним розробником згадуваної постанови №239 і апріорі знає про засади урядового документа!

Відповідь слід шукати у політичній та економічній площинах. Виграшно «прокукурікати» з трибуни: партія виконала своє завдання — «вибила» гроші, і вони вже пішли в регіони. А те, що кошти часто-густо «вмирають» на рівні обласних центрів, так і не дійшовши до низових агроформувань через недолугий порядок розподілу, урядники замовчують. Скільки пам’ятаю, МінАП «товчуть» за неефективні механізми бюджетної підтримки, що породжують відверті зловживання. Не позбулося їх і нинішнє керівництво аграрного відомства.

Прем’єр Юрій Єхануров неспроста доручив міністру аграрної політики Олександру Баранівському і головам облдержадміністрацій особисто контролювати розподіл бюджетних коштів для підтримки села. Аналізуючи їх використання у 2005 році, Рахункова палата констатувала, що, всупереч Закону «Про державну підтримку сільського господарства України», МінАП не забезпечило підтримку саме тих напрямків діяльності, що мають найбільший вплив на економіку підприємств. А саме — селекції та виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

При розподілі коштів державного бюджету, виділених на підтримку сільськогосподарських товаровиробників у розрізі областей, Мінагрополітики не витримало принцип справедливості й неупередженості. І це, зрештою, призвело до порушень у їх витрачанні. Приміром, фінансова допомога, виділена на одне фермерське господарство, у розрізі регіонів різниться... у 13 разів! Крім того, розпорошення коштів у незначних обсягах на велику кількість програм, про що «ДТ» неодноразово писало, не рятує жодну галузь. Та навіть за цих умов аграрне відомство умудрилося включити, порушуючи п.2 ст. 42 Бюджетного кодексу України, до Державного бюджету України видатки на три додаткові програми, без обґрунтувань їх необхідності та відповідних розрахунків на загальну суму 100 млн. гривень.

«Безгрішне» керівництво МінАП до подібних «повчань» звикло, тому укотре — при розподілі дотацій на озимину — вирішило діяти за давніми схемами. Тим більше, сума у більш як півмільярда гривень заохочувала до цього. Але руки вкоротили «наглядачі» в особі державних контрольно-ревізійних управлінь! Тут аграрне відомство запручалося, Баранівський поскаржився президентові на надуману й необґрунтовану вимогу Мінфіну щодо обов’язкового підписання реєстрів начальниками контрольно-ревізійних управлінь, на безглузду перевірку посівів озимини, для чого необхідно розгрібати сніг.

Та я на місці міністра руками у снігу порпався б, аби на ділі довести декларовану тезу щодо прозорості у розподілі бюджетних видатків! Зрозуміло, якщо ти — не тимчасовий керівник відомства і дбаєш про його добру репутацію. Міністру належить знати, що раніше, за снігового покриву і без нього, з подачі МінАП держава компенсувала збитки за нібито вимерзлу озимину навіть тим господарствам, які її і не сіяли. І за приписані площі, щедро всаджені чортополохом…

— Задовго до виходу постанови №239, 20 лютого, наше відомство розіслало листа низовим контрольно-ревізійним управлінням, робота яких координується Мінфіном, із вимогою забезпечити активну участь працівників у комісіях, — посвячує у колізію Анатолій Данилишин, директор департаменту фінансів АПК і природоохоронних заходів Міністерства фінансів. — І вони щоденно подають інформацію. Уже перевірили документи у 21,3 тис. сільгосппідприємств, із яких у 19190 заяви підтверджені статистичною звітністю: вони засіяли озиминою 5 млн. 353 тис. гектарів.

Після обстеження посівів на місцях було підтверджено повне право на одержання доплат на суму 343,3 млн. грн. Станом на 27 березня ми профінансували ці заходи на 201 млн. Жодних проблем із фінансуванням дотаційного механізму немає. На відміну від інших програм АПК, реальні потреби яких (щоправда, іноді й завищені у два-п’ять разів) не можемо сповна задовольнити через обмеженість бюджету. Повторюю: дефіциту коштів на субсидії немає, але на документально підтверджені, а не паперові, надумані.

І саме наша принципова позиція, жорсткий контроль попередили зловживання на 24,8 млн. грн. По суті, це — майже п’ята частина суми, уже виплаченої господарствам (114 млн.). Перша причина — банальні приписки. У заяві написали, скажімо, 2,5 тис. гектарів під озимою пшеницею, а фактично, за звітністю, — 1,5. Друга — невідповідність власне звітності первинним документам обліку. І третя складова порушень — розбіжності у документально підтверджених гектарах із наявністю їх у натурі. Не виключаю, що після двох перевірних етапів сума у «чорній» графі стане ще більшою.

А тепер щодо поспіху МінАП у видачі дотацій, без яких, за словами цього ж відомства, весняно-польові роботи приречені. Ну, погодьтеся, зі ста субсидованими гривнями на гектар у кишені, без додаткових джерел фінансування, їх і не варто починати. Якщо ви господарюєте на 1,5 тис. гектарів, то «озимих» дотацій вистачить хіба що на третину площі, щоби заправити соляркою трактор і підживити знесилені посіви.

І все ж таки... Із перерахованих раніше за фактом повного підтвердження 152,5 млн. грн. на рахунках обласних і районних казначейств «знеособленими» залишалося 37,8 млн. Чому? Затримки виникають через певний непрофесіоналізм обласних і районних сільгоспуправлінь. З одного боку, кричимо: давай гроші! А з іншого — часом не вміємо ними розпорядитися. То ж чи так нагально українські аграрії потребували коштів?! Якщо так, то МінАП і мало би скоротити відстань до них, усунувши перешкоди, що виникли через неповороткість низових підрозділів цього відомства.

Мінфін поінформував прем’єра, що кошти тижнями лежать без руху, і попросив зобов’язати МінАП бути більш проворним.

Не можу оминути пасаж в агроміністерському прес-релізі: «Саме через це відомство (Мінфін — В.Ч.) селяни не можуть отримати кошти...» Тут би чиновникам слід внести ясність: якщо навіть і отримають, то не всі селяни. Бо дотаційні субсидії, а саме про них міністерство нині натуркує вуха, поширюються виключно на сільгосппідприємства, фермерські господарства — юридичні особи, котрі періодично звітують перед статистичними органами. Мені ж, теж селянинові, котрий земельний пай розміром у 3,4 гектара засіяв озимою пшеницею, таке благо і не сниться. І це при тому, що особисті селянські господарства вирощують на власних наділах майже шосту частину озимих і чверть усього зерна в країні.

От вам і захист одноосібників! Чим пояснить «сільський» міністр такий зневажливий, дискримінаційний підхід до нас? Тим, що держава намагається відродити великотоварне виробництво і дрібних продуцентів просто викреслила зі списків? Що за членства у СОТ до України висуватимуть жорсткі вимоги щодо фітосанітарних норм збіжжя, а на городі відповідних якісних параметрів не дотримати? Тоді навіщо ж дрібнили колгоспні гектари, вділяючи кожному селянинові по стьожці? Щоб знову збивати їх докупи, але вже без нас, старих і немічних?

Думаю, навіть зібравшись докупи, аграрним лідерам непросто буде відповісти на ці запитання. Набагато легше звинуватити у кволому поступі АПК педантичне Міністерство фінансів, при цьому грубо перешкоджаючи його повпредам на місцях виконувати свої функціональні обов’язки.

Безпідставно ображені чиновники відомства, до слова, люб’язно надали мені інформацію про фінансування програм державної підтримки розвитку села у 2006 році. Згідно з помісячним розписом, на перший квартал передбачено 387,7 млн. грн. Уже 21 березня Держказначейство виділило цю суму, з якої у регіони надійшло 362,2 млн., що на 306,5 млн. грн. більше проти відповідного періоду минулого року. Передбачені вони і на виплату дотацій за вирощену і здану на забій худобу та птицю, і на здешевлення кредитів, і на селекцію у рослинництві, і на державне пільгове кредитування індивідуальних сільських забудовників...

Крім того, за рахунок коштів спеціального фонду одержали підтримку садівники і виноградарі. Із цього ж таки джерела Аграрному фонду перераховано 112,3 млн. грн. на формування державного продовольчого резерву і проведення заставних та інтервенційних операцій.

Зрозуміло, що Мінфін активізувався аж ніяк не після «наїзду» на нього аграрного міністра. А щодо дотацій на озимі, то МінАП, за старою звичкою, намагалося придумати неіснуючий тринадцятий стілець, за який вимагало гроші наперед.