Шляхом реорганізації Держкомзему у Державне агентство земельних ресурсів уряд звузив його повноваження та фактично підпорядкував Міністерству охорони навколишнього природного середовища. Таким чином, чи не єдиний виконавчий орган в земельній сфері став кишеньковим підрозділом Мінприроди.
По-перше, згідно з положенням про Держземагенство, акти Кабміну та накази Мінприроди мають особливий статус для діяльності агентства. Зокрема, нормативні акти Верховної Ради та Президента, якими у своїй діяльності повинно користуватися новостворене земельне відомство, повинні відповідати Конституції та законам України, а щодо актів Кабміну та наказів Мінприроди – про їхню відповідність Основному закону документ замовчує.
По-друге, згідно з положенням, агентство подає міністрові пропозиції щодо регулювання земельних відносин. Проте ці функції не кореспондуються з повноваженнями Мінприроди, виписаними у положенні про це відомство і затвердженими урядом.
По-третє, положення визначає, що будь-яке питання щодо розподілу обов’язків між заступниками голови агентства, призначення керівників структурних підрозділів, створення, реорганізації, ліквідації підприємств, установ, організацій, видання спільних актів разом з іншими органами тощо не може бути вирішене без згоди міністра Мінприроди.
Водночас інші інституції з подібним статусом, наприклад Держкомітет рибного господарства, Держкомітет статистики, Держкомітет з питань регуляторної політики тощо, мають досить широкі повноваження у порівнянні з новоствореним Держземагенством.
Експерти негативно оцінюють структурне перетворення Держкомзему у Держземагенство та вважать, що поряд з відхиленням закону «Про земельний кадастр» та невизначеність із законом «Про ринок земель» воно негативно відіб’ється на скасуванні мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, запланованого на 1 січня 2008 року.
Детальніше про це читайте у статті Володимира Чопенка «Подзвін по Держкомзему» у свіжому номері «ДТ».