Німецьке видання Die Welt оприлюднило інформацію про мирну угоду, яку Україна та Росія мали намір підписати на початку «великої війни», після звільнення Київщини та Харківщини. Зокрема вона передбачала відмову від вступу в НАТО та значне скорочення армії та кількості зброї.
Документ, що містить умови угоди, знаходиться у розпорядженні видання.
Згідно з опублікованими даними, через кілька тижнів після початку російського вторгнення сторони розробили проєкт мирної угоди. Цей документ на 17 сторінок містив умови припинення війни, які узгодили 15 квітня 2022 року. Зокрема, Росія вимагала від України нейтралітету та обмеження кількості військового озброєння.
Зазначається, що лише декілька пунктів залишилося неузгодженими і їх мали обговорити особисто президенти Росії та України на зустрічі, яка так і не відбувся.
Угода передбачала зобов'язання України дотримуватися «постійного нейтралітету», відмову від членства у військових союзах, включаючи НАТО, а також відмову від «виробництва, отримання та купівлі» ядерної зброї. Крім того, Київ зобов'язувався не допускати іноземної військової присутності на своїй території та не брати участі у зовнішніх навчаннях та військових конфліктах.
Водночас у документі не було норми, яка прямо заважала би Україні стати членом Європейського Союзу.
Зі свого боку Росія обіцяла не нападати на Україну. Для реалізації цього зобов'язання п'ять постійних членів Ради Безпеки ООН (США, Велика Британія, Франція, Китай, Росія) мали би надати Україні комплексні гарантії безпеки. Якби стався напад, то ці держави повинні були би протягом трьох днів «підтримати право України на самооборону». Ця допомога могла надаватися «спільними зусиллями» або окремими гарантами. Договір повинна була ратифікувати кожна держава, яка поставила свій підпис під ним.
Журналісти вказують, що цей договір нібито суттєво відрізняється від Будапештського меморандуму 1994 року, коли Росія та інші західні держави надали Україні гарантії територіальної цілісності, але не гарантували військової допомоги в разі нападу.
Одним з основних питань, що стояли перед учасниками переговорів, були гарантії безпеки. Їх мали би схвалити ці п’ять країн. Росія прагнула додати у список Білорусь, а Україна хотіла бачити там ще Туреччину.
За документом, Крим та Севастополь мали бути виключені з гарантій безпеки, що фактично передбачало передачу контролю над ними Росії.
Також залишалося незрозумілим, які саме території України ще треба було прибрати з гарантій безпеки. Під час перемовин у Стамбулі Україна начебто дала згоду виключити частини Донецької і Луганської областей, які вже були окуповані Росією до 24 лютого 2022 року. Проте росіяни хотіли, аби Зеленський і Путін визначили межі під час особистої розмови. Представники української делегації відкинули цей варіант.
Невирішеним залишалося і питання про кількість військових і техніки. Росія наполягала на різкому зменшенні ЗСУ. Україна виступала за менші обмеження.
Розбіжності у пропозиціях Росії та України у питаннях чисельності армії та озброєння:
- Росія вимагала, щоб чисельність ЗСУ складала 85 тисяч військових ‒ представники України могли погодитися на 250 тисяч,
- танки: 342 проти 800,
- бронетехніка: 1029 проти 2400,
- артилерійські установки: 519 проти 1900,
- реактивні системи залпового вогню: 96 із максимальною дальністю 40 км проти 600 на 280 км,
- міномети: 147 проти 1080,
- протитанкові ракети: 333 проти 2000,
- авіація: 102 винищувачі та 35 гелікоптерів проти 160 літаків та 144 вертольотів,
- військові кораблі: два проти восьми.
Німецькі журналісти вважають, що попередня угода показує, настільки Україна та Росія були близькі до підписання мирного договору у квітні 2022 року. Проте згодом Кремль висунув додаткові вимоги, на які Київ начебто відповів відмовою.
Зокрема РФ хотіла закріпити за російською мовою статус державної в Україні, припинення санкцій та судових позовів, а також законодавчої заборони «фашизму, нацизму та агресивного націоналізму».
Також видання наводить слова неназваного представника делегації від України, який сказав, що «це була найкраща угода, яку ми могли мати». Журналісти вказують, що навіть після двох років повномасштабної війни вони вважають цей договір «вигідним у ретроспективі».
«Україна вже кілька місяців тримає оборону і зазнає втрат. Озираючись назад, можна сказати, що тоді Україна була в сильнішій переговорній позиції, ніж зараз. Якби війна була закінчена приблизно через два місяці після її початку, це врятувало б незліченну кількість людських життів», ‒ йдеться у тексті.
За прогнозами учасників переговорів, Володимир Зеленський та Владімір Путін мали підписати угоду у квітні 2022 року.
Також Die Welt зазначає, що депутат від фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, який був у делегації на перемовинах, заявив, чому зустріч президентів України та Росії не відбулася. Усе начебто через тодішнього прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, який під час приїзду у Київ 9 квітня 2022 року говорив, що Лондон «нічого не буде підписувати» з Путіним і Україна повинна боротися. Згодом британський політик спростував цю тезу. Однак у матеріалі вказується, що пропозиція надання безпекових гарантій за участі Росії провалилася на цьому етапі.
Зазначимо, напередодні «великої війни» Арахамія говорив, що США та Захід сіють паніку своїми заявами щодо ймовірного повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він назвав це недружніми кроками по відношенню до нашої держави.
А 15 лютого 2022 року (за 9 днів до вторгнення) Арахамія заявляв, що у Росії на українських кордонах немає необхідної кількості техніки та військових для широкомасштабного наступу і що 16 лютого (прогнозована дата нападу) вторгнення Росії не буде з ймовірністю 99,9%.
Україна наголошує, що переговори з РФ можливі лише після повної деокупації усіх тимчасово захоплених територій. Але у світових залаштунках уже обговорюють, якими можуть бути компроміси на переговорах. ZN.UA поцікавилося думкою українців на цю тему, провівши разом із Центром Разумкова соціологічне дослідження. Про деякі його результати писала редакторка міжнародного відділу ZN.UA Тетяна Силіна в статті «Україну готують до переговорів із Росією? Що про це думають українці».