У той час як Київ продовжує контрнаступ, завдаючи ударів по таких цілях, як Керченський міст, Росія бомбардує українські портові міста, попереджаючи, що розглядатиме судна з зерном як військові цілі. Мої друзі, які працюють з українськими військами в таких місцях, як Запоріжжя, зараз готуються до довгих і жорстоких боїв. Західні союзники теж, судячи з настроїв на Аспенському безпековому форумі минулого тижня, пише головний редактор американського відділення Financial Times Джилліан Тетт.
Очевидно, що це має великі наслідки для геополітики. Але менш відомо, що ці битви мають величезне значення і для зелених технологій. Україна сидить на величезних запасах вуглеводнів. Але вона також знаходиться на одному з найбільших в Європі родовищ критично важливих мінералів, необхідних для електромобілів та інших застосувань чистої енергії.
Минулого року дослідники Національної академії наук України заявили, що країна має приблизно 500 тисяч тонн літію. За цим показником Україна випереджає Португалію як найбільший ресурс літію в Європі. Але наразі літій в Україні не видобувається, зазначають дослідники.
У більш широкому сенсі, журнал Foreign Policy минулого року заявив, посилаючись на українські урядові документи та іноземних аналітиків, що країна має «комерційно значущі родовища 117 з 120 найбільш використовуваних промислових мінералів у більш ніж 8700 досліджених родовищах». Загальна вартість цих родовищ, включаючи титан, залізо, неон, нікель і літій, оцінюється в 11,5 трлн доларів. Існують також запаси інших мінералів, які Міжнародне енергетичне агенство вважає критично важливими, таких як берилій, ніобій, тантал, титан і кобальт, а також некритичних елементів, таких як уран і польовий шпат – і це лише деякі з них.
До московського вторгнення Україна розробляла плани розробки цих ресурсів, пропонуючи зовнішнім інвесторам податкові пільги та інвестиційні права. На жаль, ці плани не зайшли дуже далеко.
«Це неймовірно важливе питання війни, яке люди не розуміють», – сказав мені нещодавно один високопоставлений американський чиновник. І що робить його вдвічі важливішим, так це те, що західні союзники відчайдушно шукають способи розірвати свою залежність від китайських ланцюгів постачання цих корисних копалин.
Повернемося до літію: Китай є третім за величиною виробником літію у світі, а також бере участь у «бліц-покупках» літієвих проектів по всьому світу. За даними Morgan Stanley, на Китай все ще припадає близько 50% усіх батарей, встановлених в електромобілях у всьому світі – більше, ніж на Європу і США разом узяті.
Хоча західні автовиробники і підприємці, такі як Ілон Маск, намагаються розробити альтернативні джерела літію, це навряд чи дасть швидкі результати найближчим часом, не в останню чергу тому, що в США і Європі важко отримати дозволи на брудну роботу з видобутку і переробки літію. Звідси – спокуслива перспектива спробувати розробити критично важливі корисні копалини в такій країні, як Україна, яка буде відчайдушно потребувати нових джерел зростання, якщо (або коли) війна закінчиться.
На жаль, російська влада також добре усвідомлює геополітичне значення цих корисних копалин, і багато запасів знаходяться на підконтрольній Росії території. Західні дипломати підозрюють, що саме розташування цих багатств стало однією з причин, чому режим Путіна анексував чотири території на сході України минулого року. За моїми даними, група найманців «Вагнера» особливо зацікавлена в комерційній вигоді від цих корисних копалин. Титан, зокрема, є ключовим об'єктом їхньої уваги.
Але ніхто не повинен недооцінювати рішучість західних лідерів розірвати свою залежність від Китаю – і здатність розвідки корисних копалин підносити сюрпризи. Візьміть до уваги, наприклад, те, що щойно сталося в Норвегії: кілька тижнів тому англо-норвезька група Norge Mining оголосила, що виявила величезні запаси фосфатних порід у Рогаланді, які, вочевидь, становлять щонайменше 70 мільярдів тонн, що майже дорівнює раніше відомим світовим запасам фосфатів.
Оскільки фосфат є ключовим мінералом, який використовується в основній формі літій-іонних акумуляторів, відомих як LFP, це відкриття є «дуже важливою подією», сказав Гевін Харпер, геолог з Бірмінгемського університету.
«До цього відкриття лише п'ять країн контролювали 85% світових запасів, з яких 70% припадало на Марокко. Китай видобуває найбільше фосфоритів, видобувши 85 млн тонн у 2021 році, а Марокко – 38 млн тонн», – зазначає він.
Норвегія не планує продавати фосфати з цього родовища до 2028 року через складний і тривалий процес отримання дозволів та інвестування в Європі. У США ситуація з отриманням дозволів, можливо, ще гірша, але в міру того, як підприємці розвідують західні землі в пошуках інших родовищ, Україна, ймовірно, здаватиметься їм дедалі привабливішою. Що, звичайно, є ще однією причиною сподіватися, що західний альянс може допомогти Києву незабаром виграти війну.
Нагадаємо, у серпні 2022 року The Washington Post, із посиланням на аналіз SecDev, заявило, що загальна вартість покладів корисних копалин на тимчасово окупованих російськими військовими територіях України сягає щонайменше 12,4 трильйона доларів.
Раніше заступники міністра енергетики України Фарід Сафаров та Микола Колісник під час онлайн-виступів на Lugano Business Forum заявили, що в Україні зосереджені поклади корисних копалин, які входять до переліку критичних для ЄС, США та Канади.
Нагадаємо, величезні запаси енергоносіїв України досі залишаються переважно невикористаними. Читайте про це в матеріалі «Забутий потенціал енергетичних резервів України» на ZN.UA.