В ніч, коли почалося російське вторгнення в Україну, лідери РФ розраховували швидко здобути успіх. Російська армія, яка стала впевненішою після кампаній в Україні і Сирії, а впродовж останнього десятиліття модернізувалася, була готовою застосовувати грубу силу за кордоном. Москва відправила майже 200 тисяч солдатів, ракетні установки і бойову авіацію. Багато хто боявся найгіршого.
Але російська перемога так і не наступила. Натомість армія Росії зазнала приголомшливих невдач. Американські високопосадовці оцінюють російські втрати у більш ніж 100 тисяч солдатів. Крім того, були знищені тисячі одиниць бронетехніки і кілька ескадралій винищувачів і гелікоптерів. Також Росія витратила велику частину своїх високоточних боєприпасів і артилерійських снарядів.
«Будь-яка витонченість чи оперативне мистецтво у доктрині поступилися місцем грубій силі і повторюваним атакам. В армії Росії важко впізнати ту, якою вона була рік тому. Але це не зупиняє її», - пише в статті для New York Times старший політичний дослідник аналітичного центру RAND Corporation Дара Массікот, яка в минулому обіймала посаду аналітика з питань російських військових можливостей в Департаменті оборони США.
Вона зауважує, що російське керівництво готується до затяжного конфлікту. Щоб поповнити втрачений особовий склад, Росія мобілізувала 300 тисяч чоловіків минулого вересня. А втрачену техніку замінюють старими зразками зі стратегічних резервів. Кремль, у свою чергу, збільшив оборонні бюджети і наказав пришвидшити виробництво оборонної техніки. Російська армія побита і в синцях, але Росія все ще збирається воювати далі.
Массікот пише, що небезпека такої рішучості очевидна. На сході України російські сили ведуть виснажливі бої в рамках нового наступу, який, можливо, буде тривати всю весну чи й навіть на початку літа. Через українську волю до боротьби і західну підтримку російські здобутки були мінімальними, а втрати великими. Але атаки не припиняються. Все змінилося минулої осені. Після відступу з Херсона і Харківської області Росія зайняла оборонну позицію на місцях, але в цей же час почала проводити ракетні удари по українській критичній інфраструктурі і намагатися виснажити українську ППО. Така стратегія повинна була дати російським силам час на перегрупування і відновлення, водночас ускладнюючи українські контрнаступи.
Але Владімір Путін незадоволений. Минулого місяця Кремль усунув генерала Сєргєя Суровікіна, який командував переходом до оборони. Його замінили генералом Валєрієм Герасімовим, який вже давно обіймає посаду начальника Генерального штабу Збройних сил РФ. Він же керував вторгненням рік тому. Зробивши такий крок, Кремль, очевидно, вирішив, що наступальний підхід більш бажаний, ніж оборонний. Навіть якщо сили хиткі, а запаси техніки виснажені.
«І це проблема: російські сили зараз погано забезпечені для наступу і їм потрібен час для підготовки. Але генерал Гєрасімов так не вважає. За лічені тижні після його призначення він наказав почати локальні атаки в Донецькій і Луганській областях, щоб взяти їх під повну російську окупацію і зв’язати українські сили в на інших ділянках», - пише експерт RAND.
Це груба тактика. Росія використовує повторювані механізовані атаки на одних напрямках і наступи «людськими хвилями» на інших. Іншими словами, російська армія використовує піхоту, щоб викликати вогонь українських сил в обороні і таким чином викрити українські позиції, по яким потім б’є російська артилерія. Результат - рівень російських втрат, яких не було з початку вторгнення. Нещодавно мобілізовані російські солдати, знаючи, що їх використовують як гарматне м’ясо, навіть почали публічно звертатися до чиновників, благаючи пощади.
Попри рудиментарність, російський підхід приніс певні успіхи. Деякі українські позиції, наприклад, в Бахмуті, опинилися під серйозним і дедалі більшим тиском. Російські сили також атакують Кремінну в Луганській області, де, за словами українських чиновників, зберігається важка ситуація. На півні російська сторона будує оборонні позиції вздовж фронту, особливо в Запорізькій області, боячись українського контрнаступу. Ракетні удари російських ВПС, тим часом, продовжують виснажувати українську ППО.
У Росії все ще є невикористана жива сила і вона може провести нову мобілізацію цього року. Проте результати такого підходу скоротяться. Техніка в різному ступені занепаду. А солдатів доведеться тренувати кілька місяців.
«Без мобілізації ще більшої кількості чоловіків і виведення з резерву техніки для цілих батальйонів провести нову атаку на північному сході України, наприклад, в Харківській області, буде дуже важко. Нова атака на Київ здається зараз за межами російських можливостей», - пише Массікот.
Не зважаючи на таке скорочення можливостей, російське командування демонструє високу толерантність до втрат і продовжує відправляти війська вперед незалежно від того, готові вони чи ні. Коли поточний наступ закінчиться, для російського керівництва може стати очевидним, що військові не можуть подолати відсутність підготовлених команд, сержантів, молодших офіцерів, логістиків і інших спеціалістів, які стали жертвами війни в перші дні.
«Трансмісія двигуна російської армії зламана. Витискання педалі газу за допомогою ледве тренованих чоловіків і старих танків не дасть можливості перемкнутися на вищу передачу», - пояснює експерт.
Однак, Путін не демонструє жодних ознак готовності відмовитися від війни. Він, здається, готовий принести в жертву життя російських чоловіків і занапастити російське майбутнє, щоб добитися хоча б чогось. Для України, якій потрібна невідкладна і вагома підтримка, це смертельна впертість.