Коли президент Росії Владімір Путін відправив танки на Київ у лютому 2022 року, він зробив ставку на те, що західні суспільства – і особливо Європа, настільки залежна від російських енергоносіїв – не матимуть витримки, щоб протистояти його нападу, і врешті-решт погодяться на розчленування України або її повне зникнення.
«Два роки по тому Україна довела, що вона є грізним ворогом, повернувши собі половину території, спочатку окупованої Росією, і завдавши приголомшливих втрат набагато потужнішим російським військам. Європа також пережила економічний шок від припинення поставок російського природного газу і збільшує свої військові витрати і зобов'язання перед Україною… Однак саме в США ставка Путіна, схоже, приносить свої плоди, принаймні поки що, оскільки Москва успішно втрутилася в американські культурні війни», – зазначає The Wall Street Journal.
Два роки тому підтримку України багато хто вважав самоочевидним національним інтересом США, а у рік президентських виборів вона стала питанням, що викликає розбіжності між Демократичною та Республіканською партіями. Помітна частина правих республіканців почала висловлювати захоплення Путіним і навіть красою московського метро та якістю російських супермаркетів, водночас виливаючи презирство на український уряд і армію, що перебувають у стані війни.
Протягом декількох місяців республіканське керівництво Палати представників блокувало законодавство, яке дозволило б надати нову військову допомогу Україні, включаючи останній двопартійний законопроект, ухвалений Сенатом. Таке блокування вже призвело до гострої нестачі артилерійських снарядів в українських підрозділах. За словами президента США Джо Байдена та українського командування, це головна причина, чому Росія змогла захопити українське місто Авдіївку.
Раптове припинення постачання – яке відбулося після місяців двопартійних запевнень, що так чи інакше американська зброя продовжуватиме надходити – поставило Україну в особливо вразливе становище. Росія перегрупувалася і веде новий наступ по всій лінії фронту, який підживлюється масованими поставками артилерійських снарядів і балістичних ракет від новоспеченого союзника Москви – Північної Кореї.
«Справа не лише в тому, що американська допомога була скорочена, але й у тому, що вона була скорочена без попередження і без надання нам часу на адаптацію. І зрозуміло, що Росія може взяти гору, якщо Україна не матиме того, що їй потрібно, щоб захистити себе. Якщо ця криза не буде вирішена, і Україна не отримає допомоги, це стане величезним подарунком для Путіна», – сказав колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк, який консультує адміністрацію президента Володимира Зеленського.
Перспектива того, що в найближчі місяці Україна втратить набагато більше позицій, а також нові сумніви щодо готовності Америки захищати своїх союзників, якщо Дональд Трамп повернеться до Білого дому наступного року, дедалі більше непокоїть демократичні держави в Європі та за її межами. Це особливо актуально зараз, коли Путін створив фактичний військовий альянс з режимами-ізгоями Північної Кореї та Ірану, а також дедалі більше зближується з авторитарним Китаєм.
Хоча на Європу та інших союзників вже припадає більше половини західної підтримки України, лише США володіють запасами боєприпасів та інших видів озброєнь, таких як ракети-перехоплювачі для ППО, які можуть суттєво допомогти українським військам у найближчому майбутньому. На думку військових аналітиків, європейське виробництво боєприпасів, хоча і зростає, не буде достатнім для забезпечення української армії до 2025 року, або навіть пізніше. Деякі ключові види військової техніки можуть бути отримані лише зі складів США.
Адміністрація Байдена та лідери обох партій у Конгресі запевняють українських посадовців, що припинення американських поставок, які зараз є визначальним фактором на полі бою, ніколи не станеться. Але у нинішньому стані Палата представників навряд чи розглядатиме питання допомоги Україні принаймні до середини березня, і цілком можливо, що жодне додаткове фінансування для України взагалі не буде схвалене нинішнім Конгресом, над яким нависає перспектива перемоги Дональда Трампа на виборах у листопаді.
Відповідаючи на запитання, чому так багато республіканців зараз виступають проти фінансування України, сенатор Мітч МакКоннелл вказав на ізоляціоністський дух, який довгий час був силою в американській політиці, особливо перед Другою світовою війною, і на вплив Трампа. «Наш ймовірний кандидат у президенти не сповнений ентузіазму щодо допомоги Україні», констатував МакКоннелл.
Триваюча самовпевненість Москви у можливості захопити Україну викликала шквал застережень з боку американських союзників в Європі і Азії про потенційний ефект доміно, якщо дозволити Росії перемогти в Україні. Ставки, на відміну від початку війни два роки тому, сьогодні набагато вищі через сотні мільярдів доларів, які західні союзники витратили на Україну з того часу, і через їхні часті публічні зобов'язання підтримувати Україну «стільки, скільки буде потрібно».
«Рівень американських інвестицій у проект незалежності України збільшився, а отже, зросла і ступінь довіри до США, яка оцінюється на основі здатності Росії досягти або не досягти своїх цілей в Україні. Якби стався різкий поворот долі в Україні, то з'явилося б набагато більше довіри до нового псевдоблоку Росії, Китаю, Північної Кореї та Ірану», – сказав старший політолог аналітичного центру RAND Семюел Чарап.
Зараз Європа, безумовно, активізується, розширюючи виробництво боєприпасів і схвалюючи нове фінансування для України. Німеччина, Франція та Велика Британія нещодавно підписали угоди про оборонну співпрацю з Україною. Цього місяця канцлер Німеччини Олаф Шольц і його данська колега, прем'єр-міністр Метте Фредеріксен, відкрили будівництво нового заводу з виробництва боєприпасів у Нижній Саксонії, який, як очікується, буде виробляти 200 тисяч артилерійських снарядів на рік.
Минулого року ЄС пообіцяв поставити Україні мільйон снарядів, але зміг надати лише близько третини від цієї кількості. Одна лише Північна Корея, навпаки, за американськими оцінками, поставила до Росії близько мільйона снарядів.
Деякі європейські країни – зокрема, Польща і країни Балтії – зробили значні інвестиції у свої збройні сили, значно перевищивши встановлений НАТО 2%-й поріг військових витрат, зазначив Торстен Беннер, директор Інституту глобальної публічної політики в Берліні. «Але, звичайно, цього буде недостатньо, якщо Німеччина, Франція і багато інших європейських країн-членів серйозно не наслідуватимуть їхній приклад», вважає він.
Дебати, що розгортаються в Німеччині про потенційне поширення британської та французької ядерної парасольки на їхніх європейських союзників, показують, наскільки європейці налякані тим, що Америка може відмовитися як від України, так і від інших своїх європейських зобов'язань, додав Беннер. «Це говорить про рівень сумнівів і страху перед світом, в який ми вступаємо – світом, в якому США не підтримують нас і в якому ворожі наддержави, такі як Росія і Китай, потенційно вишикуються проти нас», додав Беннер.
Попри всі свої нещодавні перемоги в Авдіївці, російські військові також є виснаженою силою, яка втрачає більше танків, гаубиць та іншої військової техніки від українських сил, ніж здатна виробляти чи ремонтувати. За словами Франца-Штефана Гаді, ад'юнкт-старшого наукового співробітника Центру нової американської безпеки, який часто бував на українській лінії фронту, виснаження наразі працює на користь України, хоча це сприятливе співвідношення поступово зменшується через те, що доводиться економити боєприпаси, сказав Гаді. За його словами, з часом ця фаза виснаження дозволить українським військам відновити наступальні операції, якщо західна допомога продовжиться.
«Російська армія не є непереможною», – вважає Гаді.
В останні місяці європейські країни почали більш серйозно ставитися до можливості того, що в разі перемоги над Україною у Росії виникне спокуса випробувати обороноздатність нинішніх членів НАТО і ЄС, вважає Каміль Гранд, науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин, який до 2022 року обіймав посаду помічника генерального секретаря НАТО.
«Існує нове усвідомлення того, що російські амбіції не обмежуються пострадянським простором. Те, що поставлено на карту в Україні, виходить далеко за межі майбутнього самої України», – сказав Гранд.
Нагадаємо, редактори Bloomberg вважають, що Путін блефує, коли намагається переконати Захід, що має достатньо коштів, щоб «продовжувати війну в Україні до нескінченності».
На Мюнхенській конференції Україна була в центрі безпекової проблематики. Це добре. Погано для України те, що політика США змінюється незалежно від результатів виборів президента. Трампізм у США – це більше, ніж сам Дональд Трамп. Про що ще говорили в Мюнхені та якими є висновки з цих дискусій для України пише Олексій Їжак у статті «Війна з Росією: Україну будуть підтримувати, але не так, як ми розраховували» на ZN.UA.