Завтра 24 лютого буде друга річниця вторгнення Росії в Україну. Багато дружин стали вдовами, батьки сумують за полоненими синами, класні кімнати порожні, а фермери не можуть знайти робочих рук, щоб обробляти землю. Навіть у селі Лозуватка, що за 100 км від лінії фронту (Дніпропетровська область), всюди є ознаки дворічної війни, яка безповоротно змінила обличчя України, зазначає Reuters.
Альона Онищук та її п'ятирічна донька Ангеліна відвідали Лозуватське кладовище одного зимового дня. Чоловік і батько Сергій Альошкін, який був її колегою та загинув наприкінці 2022 року поблизу Бахмута, лежить там разом з 10 іншими солдатами на новій ділянці під назвою "Алея Героїв". Подібні поховання з'явилися по всій країні, що є гірким свідченням війни з Росією, яка триває вже третій рік.
Бойові дії на східному та південному фронтах України відбуваються далеко від цього селища зі скромними будинками, але його населення, що налічує близько 6800 осіб, серйозно постраждало. Окрім людських жертв, війна впливає майже на всі аспекти життя українців. Онищук звільнилася з роботи в продуктовому магазині, коли завагітніла Ангеліною, а пошук нової роботи ускладнився тим, що місцевий дитячий садок закрився.
Школи в Лозуватці також закриті. Їхні бомбосховища недостатньо великі, щоб вмістити всіх учнів у разі повітряної атаки Росії. Хоча прямі російські ракетні та безпілотні атаки на село відбуваються рідко, воно розташоване поруч із Кривим Рогом, місто яке часто зазнає ударів.
Місцева вчителька розповіла, що село дуже змінилося з початку війни. Вона сказала, що розлучилася з багатьма друзями, тому що деякі з них були менш готові допомагати військовим, ніж інші.
Власник великої місцевої ферми Олександр Васильченко втратив важливих працівників через участь у бойових діях і побоюється, що незабаром ще більше працівників залишать його ферму. Він також побоюється, що техніка, необхідна для збору врожаю соняшнику, пшениці та ячменю, вийде з ладу.
За даними місцевої влади, більше третини кваліфікованих сільськогосподарських робітників у Лозуватці були мобілізовані до армії, що підкреслює вплив війни на сільське господарство, яке є основою економіки України. На підготовку нового персоналу потрібен час. Бізнес Васильченка більше не приносить прибутку, і він фінансує свою діяльність частково за рахунок заощаджень.
"Ці виклики створюють глибоку дилему для Києва, який прагне мобілізувати ще 400 або 500 тисяч українців: якщо він спробує набрати занадто багато людей, це може завдати шкоди економіці, вже зруйнованій війною", — повідомляє видання Reuters.
Видання також повідомляє, що українські сім'ї не поспішають народжувати дітей в умовах війни. Адже, вони хвилюються за їхнє майбутнє.
"Коли ти не знаєш, що буде з тобою завтра, дуже важко навіть думати про життя з дитиною", — каже 23-річна Анастасія. мешканка села Лозуватка.
Анастасія також вважає, як і більшість українців, що за українську територію, тимчасово окуповану Росією, потрібно боротися до кінця. Українці налаштовані оптимістично, навіть попри те, що українські військові зазнають атак з боку Росії та затримок у військовій допомозі від союзників.