Україна опинилася перед складним вибором через фінансування зростаючих оборонних витрат. Дискусія, яка розгорнулася навколо цього питання в останні дні, зосередилася на двох основних варіантах: збільшення військового збору та запровадження податку з обороту юридичних осіб і ФОПів або ж підвищення ставки ПДВ. Кожен із цих підходів має свої особливості та потенційні негативні наслідки для економіки країни. Тим часом інші альтернативи, які за умови рішучих дій могли б забезпечити аналогічні податкові надходження, залишаються практично поза увагою.
Запропонований 18 липня урядовий законопроєкт №11416, який планується розглянути в парламенті до 1 вересня, пропонує збільшити до 5% військовий збір і запровадити новий податок у 1% з обороту для юридичних осіб. Також планується запровадити військовий збір для ФОПів першої, другої та четвертої груп; підвищити військовий збір для ФОПів третьої групи до 1% від доходу; запровадити додаткові збори з окремих операцій, такі як 5% від вартості банківських металів, 30% від вартості ювелірних виробів, 15% від вартості легкових автомобілів, 5% від доходу з продажу нерухомості, 5% від тарифу за користування мобільним зв'язком. Прихильники цього підходу аргументують свою позицію можливістю швидко наповнити бюджет і цільовим спрямуванням коштів на оборонні потреби. Однак критики застерігають, що такий крок може призвести до значного збільшення податкового тягаря на бізнес і посилення тінізації економіки, що своєю чергою спровокує сповільнення економічного відновлення.
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук висунув альтернативну пропозицію щодо підвищення ставки ПДВ на кілька відсоткових пунктів. Ідея зі збільшенням ПДВ має раціональне зерно через те, що значна частина міжнародної фінансової допомоги, яку Україна отримує від західних партнерів, спрямовується на соціальні виплати та не може бути безпосередньо використана для військових потреб. Та коли ці кошти витрачаються населенням на товари та послуги, вони оподатковуються ПДВ, створюючи додаткові надходження до бюджету, які вже можуть бути спрямовані на оборонні цілі.
Проте пропозиція з підвищення ПДВ також не позбавлена недоліків, головним з яких є зростання цін на товари і послуги та розкручування інфляції. Залишаються невирішеними ключові проблеми, пов’язані з адмініструванням цього податку. У разі підвищення ставки ПДВ сумнозвісні схеми «скруток ПДВ» можуть стати ще привабливішими для недобросовісних підприємців. Крім того, підвищення ПДВ може негативно вплинути на конкурентоспроможність українських виробників на міжнародних ринках. Хоча експорт оподатковується за нульовою ставкою, вищий ПДВ збільшить витрати на виробництво, що може зробити українські товари менш привабливими для зовнішніх покупців.
Важливо розуміти, що обидва варіанти неминуче призведуть до зростання інфляції. Відмінність полягає в механізмах впливу на економіку. Збільшення військового збору та запровадження податку з обороту матимуть більш безпосередній вплив на бізнес-середовище, потенційно призводячи до скорочення інвестицій і робочих місць. З іншого боку, підвищення ПДВ вплине на всіх споживачів, вдаривши насамперед по найменш захищених верствах населення.
У будь-якому разі шлях, запропонований урядом, ймовірно, призведе до розширення тіньового сектору економіки, оскільки підприємці шукатимуть способи ухилитися від оподаткування. Як наслідок, це може спричинити зниження податкових надходжень уже у короткостроковій перспективі.
Понад те, зростання податкового тягаря може підірвати інвестиційну привабливість України. В реаліях глобальної економіки, де капітал вільно перетікає між країнами, надмірне оподаткування ризикує спровокувати відплив інвестицій і загальмувати економічний розвиток.
Саме тому варто розглянути альтернативні шляхи фінансування видатків на Сили оборони, які не потребують негайного підвищення податкового навантаження на бізнес і громадян. Зокрема, спеціальна представниця США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер під час пресбрифінгу в Києві 29 липня наголосила: «Хоча уряду України самому вирішувати, звідки брати доходи, я з послом США Бріджит Брінк пропонувала зосередитися не на підвищенні податків, а на реформі митниці та боротьбі із сірими ринками».
Пенні Пріцкер особливо підкреслила потенціал цифровізації митних процедур як ефективного інструменту для запобігання корупції. Ця пропозиція відображає глибоке розуміння структурних проблем української економіки та порушує серйозні питання до українського уряду щодо вибору стратегії наповнення бюджету. Замість того, щоб зосередитися на викоріненні корупційних схем та оптимізації існуючих механізмів збору податків, уряд віддає перевагу збільшенню податкового тягаря для легального бізнесу і звичайних громадян. Такий підхід, окрім припущення про існування зацікавленості у збереженні наявних схем на високому урядовому рівні, навряд чи буде зрозумілим для наших міжнародних партнерів, особливо в контексті майбутнього членства в Європейському Союзі.
Варто зазначити, що за умови одночасного реформування, окрім Державної митної служби, також і Державної податкової служби можна очікувати значного покращення ефективності збору податків і зменшення тіньового сектору економіки. Для цього необхідно провести повну діджиталізацію податкових процесів, змінити підхід до оцінки ефективності роботи податкової служби та здійснити кадрове оновлення служби. Реалізація цих заходів може привести до суттєвого збільшення податкових надходжень вже за кілька місяців.
Інший варіант, який дискутується в експертному середовищі, — використання близько 500 млрд грн, які українські банки тримають у депозитних сертифікатах Національного банку України.
Пропонована стратегія передбачає збільшення емісії облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) подібно до практики 2022 року. Ключовим елементом цього підходу є створення умов, за яких інвестування в ОВДП стане більш привабливим для банків. Цього можна досягнути, поступово знижуючи відсоткову ставку за депозитними сертифікатами НБУ з поточних 15%. Така політика матиме подвійний ефект. По-перше, вона стимулюватиме банки переорієнтувати свої інвестиції з депозитних сертифікатів на державні облігації. По-друге, це дасть можливість уряду залучати необхідне фінансування за нижчими відсотковими ставками, що зменшить вартість обслуговування державного боргу в довгостроковій перспективі. Ба більше, цей підхід може мати позитивний вплив на реальний сектор економіки. Зменшення привабливості депозитних сертифікатів НБУ може спонукати банки активніше шукати альтернативні напрями для інвестицій, включаючи кредитування бізнесу та населення, що стимулюватиме економічне зростання.
Третім альтернативним підходом може стати впровадження прогресивної шкали оподаткування доходів громадян і прибутків підприємств. Важливо зазначити, що ці кошти надходитимуть переважно від найбільш заможних верств населення та великих корпорацій, які мають більшу фінансову спроможність для сплати підвищених податків.
Найважливішим аспектом будь-якої дискусії щодо підвищення податків є питання стимулювання економічного відновлення. Замість простого підвищення податків уряд повинен зосередитися на створенні умов для розвитку бізнесу та залучення інвестицій. Це могло б сприяти розширенню податкової бази та збільшенню надходжень до бюджету у середньостроковій перспективі.
Однак більше схоже на те, що замість обговорення таких альтернатив ми в результаті отримаємо не тільки збільшення військового збору, а й одночасно підвищення ПДВ, що поставить хрест на перспективах відновлення української економіки. Саме тому необхідне широке громадське обговорення будь-яких змін у податковій системі. Лише через відкритий діалог між владою, бізнесом і громадянським суспільством можна знайти оптимальне рішення, яке враховуватиме інтереси всіх сторін і працюватиме на благо країни в цілому, забезпечуючи не лише короткострокове наповнення бюджету, а й довгострокове економічне зростання.
Зрештою, хоч би яким було рішення, воно повинно бути прозорим, обґрунтованим та мати чіткі часові рамки. Громадяни мають право знати, на що витрачаються їхні податки, і бачити конкретні результати цих витрат у вигляді посилення обороноздатності країни.