UA / RU
Підтримати ZN.ua

І знову будьте здорові, "любі друзі"!

Український уряд усіляко демонструє готовність виконувати вимоги МВФ, а відповідні плани скорочення держвидатків видаються на гора в найкращих стахановських традиціях. Та чи означатиме це, що принципово зміниться й політика, яка сповідується на Печерських пагорбах?

Автор: Юрій Сколотяний

Обіцянки іноземних урядів і міжнародних фінансових організацій щодо їхньої готовності підтримати Київ у боротьбі з економічною кризою служать своєрідними заспокійливими пігулками на тлі новин із Криму та південно-східних регіонів України, а також московських заяв. Поки що ці обіцянки залишаються лише обіцянками, як і погрози приструнити путінський режим серйозними санкціями.

Український уряд усіляко демонструє готовність виконувати вимоги МВФ, а відповідні плани скорочення держвидатків видаються на гора в найкращих стахановських традиціях.

Та чи означатиме це, що принципово зміниться й політика, яка сповідується на Печерських пагорбах, а оздоровлення системи державних фінансів виявиться таким серйозним, що статусу "пацієнта МВФ" удасться в недалекому майбутньому позбутися? У цьому доводиться дедалі більше сумніватися, тому що дедалі частіше дії (як і бездіяльність) нової-старої влади викликають дедалі серйозніші питання. Особливо це стосується кадрової політики, здивування стосовно якої в міру розподілу "хлібних" посад тільки зростає.

На всіх парах

Однак очевидна прихильність, з якою главу українського уряду зустрічають під час його нинішніх численних візитів, вселяє надію, що Києву цього разу таки вдасться домовитися з МВФ про нову угоду stand-by, яка є умовою виділення решти пакетів і пакетиків зовнішнього фінансування. Директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард за підсумками зустрічі з прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком у середу, 12 березня, підтвердила зацікавленість фонду в наданні допомоги Україні. Місія МВФ ще продовжує свою роботу в Києві (її було подовжено ще на тиждень, до 21 березня, з метою "проведення переговорів для розробки програми економічних реформ"), але вже пролунала ціла серія запевнень (в основному з українських трибун), що сторони "не будуть затягувати переговори про нову програму співробітництва та завершать діалог якнайшвидше". Обсягів допомоги поки що не називають - їх визначать після завершення роботи експертів МВФ у Києві.

Місія Світового банку, який також анонсував виділення Україні 3-мільярдного фінансування, за даними джерел DT.UA, збирається прибути в Київ уже в понеділок, 17 березня. Схоже, що розмова з іноземними емісарами справді проходить нині однією мовою, "з тієї простої причини, що в нас немає іншого вибору".

Поки що інформації про основні положення меморандуму про співробітництво із МВФ, що готується, надходить дуже мало. І це частково визначено умовами кредиторів, які не хочуть завчасно політизувати процес обговорення дуже болючих норм. Але, з іншого боку, якщо цього разу Київ усе-таки серйозно налаштований виконувати взяті зобов'язання (фактично це програма макрофінансової стабілізації економіки), то країні доведеться жити відповідно до цих умов мінімум три найближчі роки. І оскільки ці умови тією чи іншою мірою стосуються практично кожного українця, оприлюднити основні норми меморандуму до підписання, мабуть, не завадило б, інакше суспільство в результаті одержить щось на кшталт кота в мішку.

Як повідомив у понеділок міністр фінансів Олександр Шлапак, інтенсивні переговори з місією МВФ, а також робота уряду зі скорочення державних видатків дадуть можливість очікувати надходження першого траншу фінансування вже у квітні 2014 р. Однак виділенню коштів має передувати рішення парламенту про секвестр держбюджету.

Секвестр, до речі, міг би знадобитися не такий уже й жорсткий, якби державі нарешті вдалося навести хоч відносний порядок у сфері держзакупівель - гігантське джерело економії на видатках. При цьому очевидно, що тільки розробки та ухвалення навіть найдосконалішого закону буде недостатньо - подальша "окопна" боротьба з відкотами та хабарами буде "важкою й виснажливою" (якщо вона буде).

Пошуки джерел економії тривають повним ходом. Зокрема, уже було оголошено, наприклад, про намір уряду скоротити 42 держпрограми та переглянути 82 рішення попереднього уряду щодо окремих держпроектів. І хоча багато які з них і так фактично не фінансувалися, це нібито має допомогти державі заощадити 48 млрд грн (та невже?!).

Вражає оперативністю появи мінфінівський проект плану заходів з реалізації кабмінівської програми діяльності - уже на четвертий день після затвердження парламентом складу уряду й самої програми. Причому на 46 сторінках вміщено десятки дуже серйозних завдань, які необхідно буде виконати в неймовірному поспіху - уже до кінця травня поточного року.

Оголошений паном Яценюком намір скоротити видатки вітчизняного держбюджету на 65–80 млрд грн, опрацювавши це питання вже до кінця березня, хвилює уяву. І нехай Олександр Шлапак уже трохи підкоригував цю суму у бік зменшення (до 50 млрд грн, у які було визначено прихований дефіцит держскарбниці у 2014-му), досить цікаво буде подивитися на список "жертв" цього секвестру, який і стане ключовим індикатором реальних намірів нової влади.

Кому поріжуть?

Одними з перших у цьому списку опинилися працюючі пенсіонери, яких пригрозили позбавити 50% пенсійних виплат. І хоча цю інформацію у вівторок спростувала міністр соцполітики Людмила Денисова, урізувати соціалку все ж таки доведеться, інакше навіщо тоді було оголошувати, що на Україну чекають "жорсткі реформи соціальної сфери"? Таких реформ країна вже потребує давно, як і кардинального перегляду системи соціальних виплат, левову частку яких виділяють в явній невідповідності з принципами соціальної справедливості. Досить згадати пам'ятну заяву Тігіпка, що тільки 23% усіх соціальних пільг отримують справді незаможні громадяни. Гризе сумнів, що оголошені наміри скоротити надбавки та додаткові виплати для медпрацівників "невідкладної допомоги", одноразову виплату в десять мінзарплат і надання житла молодим фахівцям, які погодилися працювати в селі, та ін. допоможуть принципово вирішити цю проблему.

Очевидно, що для хоча б часткового усунення величезного соціального "нариву" на системі держфінансів (коли вже й тут випав унікальний історичний шанс) потрібні значно більш сміливі й, головне, системні кроки. Тим паче, що згідно з результатами останніх опитувань соціологів, майже дві третини населення України (59,8%) поки що готові до непопулярних реформ, підтримують запровадження жорсткої економії та скорочення витрат бюджетних коштів.

Анонсований міністром фінансів план зі скорочення держвидатків на фінансування міліції, прокуратури та Служби безпеки України ще потрібно побачити. А от місцеві органі влади вже опинилися в списку потерпілих. Хоча насправді постанова про припинення капітальних і "будь-яких інших витрат" муніципалітетів до погашення їхніх боргів по енергоносіях і зарплатах тільки констатує поточний стан справ, при якому вони (капвитрати) і так практично перебували в розряді фантомів.

До категорії "ефемерних субстанцій" ризикує потрапити й передбачена планом урядових заходів боротьба з "конвертами" і "податковими ямами", а також тіньовим оборотом спирту та лікеро-горілчаних виробів. Точніше, боротьба й розбірки обов'язково будуть (причому справжні та серйозні), але їх реальною метою може в черговий раз із високою ймовірністю виявитися не ліквідація явищ як таких, а лише їх перехід під нові "дахи".

Чиновницьку братію, для якої оголошена тотальна економія та скорочення видатків на держапарат (що прем'єр уже встиг продемонструвати особисто показовими перельотами в економ-класі та переїздами в американських поїздах), теж навряд чи слід усерйоз брати до уваги в жертовному контексті. Адже дотепер кожний із "хрестових походів" проти інтересів бюрократії, який регулярно оголошувався новоприбулими президентами та урядами, завжди обертався профанацією з обернено пропорційною гучності озвучених декларацій результативністю.

Результати всіх ініційованих раніше "системних" адмінреформ або окремих епізодичних нововведень у боротьбі з корупцією та бюрократією зводилися, як відомо, тільки до збільшення кількості бюрократів і зростання корупції.

І якщо всі дії влади при Януковичі звелися до централізації та концентрації всього та вся (повноважень, функцій, грошових потоків тощо), то її змінники, які наочно з трибуни Майдану бачили, у що вилився явний перебір у цьому напрямі, вже оголосили головною своєю мантрою тотальну децентралізацію.

Анонсований намір переглянути податкові пільги оголошувався ще минулим Кабміном. Із цією ідеєю активно носився колишній міністр доходів і зборів Клименко, і відповідний пункт навіть було записано у чорновому проекті меморандуму із МВФ зразка травня 2013-го. Однак змусити поступитися інтересами представників аграрного, металургійного, фармацевтичного та інших лобі у Верховній Раді та за її межами не вдалося навіть при "слухняному" парламенті часів Януковича. Цікаво, як швидко остаточно розвалиться гармонія в парламенті, котра вже почала хитатися, щойно під загрозою відлучення від бюджетного пирога опиняться "сильні світу українського"? Чи не тому так тихо й незрозуміло звучить інформація про намір підвищити рентні платежі за розробку національних надр і корисних копалин?

Традиційно оголошувані новими урядами плани повернути з Кіпру та інших офшорних юрисдикцій капітали, виведені з України з порушенням закону, з допомогою звернень до компетентних органів іноземних держав із клопотанням про їхній арешт напевно викликають криву посмішку сумніву не тільки в "невіруючих противсіхів", а й у самих авторів цієї декларації. Бо стільки з цього приводу вже паперу пописано, а що реально повернули? Прізвище хоча б одного великого політика, олігарха чи їм подібних суб'єктів, чиї гроші повернулися у Вітчизну, нагадаєте?

Та й Бог з ним, із поверненням, поставити б хоч більш-менш надійний заслін існуючому відпливу капіталів. Однак пункт з мінфінівського проекту "впровадження інструментів контролю над трансфертним ціноутворенням" сформульовано підозріло розпливчасто, якщо врахувати, що відповідний закон торік уже був прийнятий з ініціативи ліквідованого Міндоходів, і зараз мало би йтися про прискорення імплементації його (закону) норм. Серед них - вимога про подання нового формату звітності великого бізнесу вже до 1 травня ц.р. Спроби перенести ці строки вже були, і підозріле мовчання уряду з трансфертної теми вселяє побоювання щодо можливості спускання процесу імплементації підзаконної нормативки на гальмах. Точно так сам, як це вже раніше було з багатьма непопулярними у великого бізнесу законами. Отже, нове перенесення стане ще одним червоним сигнальним маячком для суспільства, що антиофшорні декларації вкотре так і залишаться деклараціями.

Ліс рубають…

Посприяти цьому може плутанина, яка вже виникла в ході "дуже доречно" затіяного поділу митної та податкової служб у рамках оголошеної ліквідації Міністерства доходів і зборів. Це дуже сумнівне з погляду своєчасності (та й логіки) рішення було явно націлене на отримання іміджевих очок серед підприємців, які так не люблять фіскалів ("Мінздох таки здох!"), та й виглядає цілком у модному нині децентралізаційному дусі. Утім, справа, ймовірно, не тільки в підступах популізму.

Кожен, хто "у темі" і не кривить душею (а не просто ненавидить фіскалів через наявний життєвий досвід), як мінімум, засумнівається в доцільності такого кроку та здивується його поспішності. І нехай існування окремого від Мінфіну фіскального міністерства - справді питання дискусійне, та от мотивація відкоту назад у вигляді поділу відомства на два держоргани так виразно й не була озвучена. Виходячи з пояснювальної записки, що супроводжувала рішення КМУ, необхідність реформування Міндоходів виникла через "недосконалість, некерованість і можливість використання корупційних складових". Проте як новий поділ служб дозволить усунути всі вищевказані недоліки, якими податкова та митниця "славилися" і порізно, поки що жодного слова. Отже, "реформування" ризикує звестися виключно до розформування - і на тому все.

До речі, найкращі світові практики (серед прикладів - США та Великобританія) свідчать про ефективність, навпаки, злиття фіскальних відомств під одним дахом. Тут вам і об'єднання баз даних, і впровадження єдиних інформаційних систем, і можливість впровадження постмитного аудиту та інших видів аналізу, спрощення процедур, і скорочення чиновницьких штатів. Усі ці процеси, слід визнати, після створення МДЗУ у відомстві тривали, причому досить швидкими темпами - централізація та автоматизація процедур при панові Клименку опрацьовувалася ефективно. Проблема тільки в тому, що всі ці процеси були заточені й працювали на благо в основному лише однієї української Сім'ї. Тепер же слід було просто поміняти завдання й жорстко припинити корупцію у відомстві та над ним.

Тим часом нова "децентралізація процесу адміністрування податків і зборів" загрожує для бізнесу збільшенням кількості письмових запитів із знову розділених відомств, їх перехресними перевірками, відсутністю єдиних стандартів процедур контролю тощо.

Та це, очевидно, слабкі аргументи, якщо для формування стійкої парламентської коаліції знадобилася поява посади, яку не потрібно узгоджувати з Майданом, але можна використовувати "корисніше" від п'яти міністерських. Тим більше що й ще одна посада - глави Мінсоцполітики - після ініційованого повернення туди ряду адміністративних функцій стає значно більш "вагомою" і цікавішою. І оскільки саме переділ функцій виявився прерогативою для бютівки Людмили Денисової, яка повернулася на цю посаду, то виходить, що цього міністра-"камікадзе" більше цікавлять не обіцяні Яценюком давно перезрілі непопулярні реформи соціалки, а пов'язані з адмініструванням ЄСВ і соціальних фондів грошові потоки. Воно, може, і правильно - чому б не "повернути взад" функції, які стали нічиїми після ліквідації Міндоходів? Але, пам'ятаючи про корупційні скандали, в які були втягнуті і саме Мінсоцполітики, і його новий-старий керівник, наполегливо напрошується висновок, що від банальної перестановки чиновницьких повноважень сума бюджетних втрат не зміниться.

До слова, про бюджетні втрати. Цікаво, чи прораховував хтось практично неминучий негативний ефект від витівки з новою пертурбацією в податковій і на митниці на надходження до держбюджету, який тріщить по швах? Адже якщо судити з пафосності заяв про катастрофічність нинішнього стану держфінансів ("державна скарбниця порожня, тому що виконання плану Державною митною службою становить 50%", а надходження в державний бюджет за системою державної податкової адміністрації "не вище 65%, фактично масові неплатежі"), їх стан має нині критичну державну важливість. Однак практично неминуча як мінімум часткова втрата "працездатності" основних відповідальних за наповнення держскарбниці служб у процесі нової реорганізації, очевидно, нікого особливо не бентежить. Як і їхня тривала "безголовість". Тож невідомо поки що й те, хто в остаточному підсумку відповістить за мільярди гривень, які пропливають повз держскарбницю.

Кадри вирішують

Чи то попереджаючи непрості запитання на свою адресу, чи то переживаючи про власний політичний імідж, "головний камікадзе" країни і тут примудрився зіграти на публіку. Під час зустрічі з Європейською бізнес-асоціацією, яка відбулася минулого понеділка, він запропонував аудиторії терміново (за один день) висунути зі своїх лав кандидатури головних податківця й митника. При цьому він пообіцяв зробити відповідні призначення вже через день (минулої середи, 5 березня ц.р. - Ю.С.), "тому що ми перебуваємо у вкрай складній ситуації".

У результаті рішення було оприлюднене із запізненням на тиждень. Головою податкової став інвестбанкір Сергій Білоус, котрий працював не тільки в західних, а й у російських компаніях. На посади заступників міністра доходів і зборів і голови ліквідаційної комісії МДЗУ були призначені Віталій Науменко і Володимир Хоменко. Перший займатиметься митною службою, другий - створенням Служби фінансових розслідувань (!). Остання, за словами міністра Кабінету міністрів Остапа Семерака, буде створена "на базі різних підрозділів, які були розкидані по інших центральних органах влади і здійснювали розслідування в економічній сфері". У цьому разі рух на противагу принципу децентралізації пояснюється, звичайно, "благими мотивами" - "уряд прагне змінити ситуацію, при якій підприємцю доводиться звітувати перед представниками різних органів" (логіка, зворотна поділу Міндоходів).

Такий от постфактум: виявляється, торішні скандали навколо створення подібної служби не змусили нову владу подбати про необхідність зробити ініціативу прозорою. Бо не те що плану, а навіть якоїсь чергової концепції реорганізації фіскальних служб ніхто поки що не спромігся оприлюднити. До слова, на цікаві висновки в цьому контексті наштовхує більш рання спроба влаштуватися у висотці на Львівській площі одного з ідеологів створення "фінполу" Андрія Головача (який уже навіть почав було проводити співбесіди з претендентами на посаду в податковій).

Примітно і те, що в процесі відбору кандидатур керівників податкової і митної служб (вести відповідні переговори, за інформацією ЗМІ, прем'єр Яценюк уповноважив колишнього члена Партії регіонів і голову парламентського комітету з питань податкової та митної політики Віталія Хомутинніка) багато претендентів на посаду з найбільших аудиторських компаній відмовилися від цієї пропозиції. Однією з головних причин називалася недостатність делегованих повноважень для реальної і глибинної реорганізації відомств.

Тим часом порядок там наводити необхідно в найкоротші терміни, тому що за останні кілька тижнів, мабуть, не тільки наблизилися мрії мільйонів українців про європейське майбутнє, а й реалізувалися мрії окремо взятих митників про одержання "хоча б метра кордону в тимчасово-постійне безконтрольне користування".

Або чого варта поява в ЗМІ інформації про те, що діями податкової як мінімум до самого останнього часу керували невідомо ким уповноважені і не обтяжені якоюсь зустрічною відповідальністю "громадські контролери".

Перевірки і вилучення документів, що проводилися не зрозуміло на якій підставі, тема окремої розмови і розгляду, але відповідно до власних же заяв громадських контролерів ними було зупинено злочинне відшкодування ПДВ на суму, ні багато ні мало, близько 5 млрд грн (згодом О.Шлапак назвав дещо іншу цифру - 3,5 млрд, але підтримав тезу про незаконність виділення відшкодування, повідомивши про зростання заборгованості з повернення податку до 17 млрд грн).

Щоправда, ні в першому, ні в другому випадку не було названо конкретних причин його віднесення до категорії злочинного, хоча левова частка коштів начебто мала бути виділена в так званому автоматичному режимі для компаній, що відповідають критеріям "благонадійності". У підсумку серед потерпілих опинилися, наприклад, "АрселорМіттал", "Індустріальний союз Донбасу", "Мотор Січ", Полтавський ГЗК, "Кернел", "Каргілл" і багато інших, які не дорахувалися десятків і сотень мільйонів гривень тих самих обігових коштів, які нині у такому дефіциті в бізнесу і дорожнечі - у банків. Виходить, що відтепер навіть не 50%, а все відшкодування ПДВ розподілятиметься в ручному режимі? І до кого тепер треба ходити на уклін домовлятися?

За даними джерел DT.UA, станом на 13 березня ц.р. невідшкодований залишок ПДВ становить 33 млрд грн, з яких у рахунок майбутніх платежів передбачено 16 млрд, а до надходження на розрахункові рахунки платників - 17 млрд. Із цих 17 млрд активні до відшкодування майже 10 млрд, решта перебувають у судах або на перевірці.

Тим часом за ініціативою працюючих в Україні іноземних компаній проблема відшкодування ПДВ уже давно стала важливим пунктом переговорів офіційного Києва з іноземними інституціональними кредиторами. Так, необхідність налагодити повернення ПДВ в автоматичному режимі (що дає змогу усунути в цьому питанні "ручне" свавілля, упередженість і корупцію) уже не перший рік значиться серед вимог про виділення фінансування все того ж МВФ. При цьому (обов'язкова умова!) мають бути чітко визначені прозорі й зрозумілі нормативно-правові вимоги-критерії для компаній, які на цей режим можуть претендувати, а їх список - бути відкритим і публічним. Цю вимогу українською стороною, до речі, уже було раніше виконано (хоча до самих критеріїв і виникали обґрунтовані запитання). У вже згаданому вище торішньому варіанті проекту меморандуму з фондом значилося зобов'язання української сторони не накопичувати простроченої заборгованості з повернення ПДВ і в найкоротший термін довести до 70% частку відшкодування, яке повертатиметься компаніям протягом не більш як 30 днів (тобто фактично в автоматичному режимі).

Саме цю цифру (70%) назвав Арсеній Яценюк під час своєї зустрічі з підприємцями в ЄБА, пообіцявши таке зобов'язання виконати. Якщо торік частка автоматичного відшкодування становила в середньому 50%, а в січні поточного року досягла 77% (з відшкодованих 5,2 млрд), то минулого місяця в результаті дій "зацікавленої" громадськості ця частка стала мізерною - лише 226 млн з відшкодованих 1,4 млрд (16%). Тож поки що, виходить, слова розходяться зі справою.

Слідом за цілою низкою дуже суперечливих міністерських призначень підійшла черга "другої хвилі". Одержання посад президента "Енергоатому" Юрієм Недашковським, а голови "Укртрансгазу" - покупцем сумнозвісних "вишок Бойка" Валерієм Ясюком пояснюється їхнім зв'язком з "любими друзями" позаминулого президента Віктора Ющенка - Миколою Мартиненком і Давидом Жванією (першого з них, як відомо, нині називають "сірим кардиналом" діючого прем'єр-міністра).

І от уже в банківських колах циркулюють активні чутки, що одним з головних претендентів на посаду першого заступника голови в НБУ ладять… скарбника асоційованого з цими самими панами проблемного банку... Ех, дрібніють відомства, хоч і зростають апетити!

І чи зможе громадськість ці апетити вгамувати - теж питання. Адже якщо у Львові протести громадськості поки що дозволили лише зірвати урочисте представлення на посаду прокурора області Володимира Гураля (але не саме призначення), то в більшості інших подібних випадків про інтереси громадськості говорити не доводиться.

Очевидно, що сьогодні, як і 2004-го, слова дедалі частіше розходяться зі справами в одному з ключових пунктів, які мають стояти на порядку денному нової влади, - реальної, а не лише декларативної боротьби з корупцією (якщо, звичайно, відновлення країни та її економіки - це всерйоз).

А якщо ні, то всі програми, і ті, що підписуються, і ті, що очікують підписання, неминуче очікує чергова профанація, безліч яких країна побачила в останні десять років. Ключові посади у владі вже й так "завоювали" люди, які мають до Майдану тільки декларативно-трибунний стосунок. Тепер настала черга розподілу основних "плодів" цих "завоювань". Кому вони дістануться?

Країна вже має повчальний постреволюційний досвід зразка 2005-го, коли на хвилі боротьби зі спадщиною "злочинного кучмівського режиму" сповідувався революційний підхід - "зруйнувати старе до основ". У результаті багато державних структур через реорганізації, перетруски і втрату кваліфікованих кадрів на тривалий час втратили нормальну працездатність. У виниклому ющенківському бардаку розпочалася затяжна боротьба за повноваження при повній відсутності охочих брати на себе відповідальність. Сумний підсумок - повне розчарування безладною демократією і різкий крен суспільних настроїв на користь покликаної навести порядок сильної руки і, як результат, реванш Януковича. Навряд чи подібні сценарії відповідають думкам і сподіванням не лише українського суспільства, а й його сьогоднішньої політичної верхівки. І це - збіг інтересів, що вселяє надію на успішність подальших трансформаційних процесів у суспільстві.

Втім, це - відсторонені високі матерії, а поки що поверненці у владу думають, мабуть, про матерії значно більш приземлені…