Президент Швейцарії Ігнаціо Кассіс належить до нових політичних друзів з кола перших осіб, що їх подарувала Україні війна. Не таких відчайдушних, як прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, якого в Києві тепер знає кожен захисник і захисниця. Не таких сумнівних, як федеральний канцлер Німеччини Шольц, який починає щось робити лише після демаршів українських дипломатів чи тиску союзників. Не таких легковажних, як президент Франції Макрон, з ким по телефону Путін обговорює мирні ініціативи перед хокеєм.
Ігнаціо Кассіс презентує на міжнародній арені не просто країну брендових годинників, сиру та шоколаду, Альп, бездоганних доріг і транспорту. Він представляє країну багатовікового невтручання та нейтралітету. Згадаймо ганебний факт: ще під час Другої світової війни місцеві прикордонники розвертали євреїв на кордоні, незважаючи на їхні благання притулку. А вже сьогодні Конфедерація за лічені тижні відчинила двері для понад 50 тисяч біженців з України. Ця підтримка для неї — національний вчинок.
У березневому зверненні до нації президент США Джо Байден із батьківським схваленням перелічив країни антиросійського фронту та «навіть Швейцарію». Двозначний комплімент. Допомога Україні цілком може коштувати швейцарцям національного референдуму про межі нейтралітету.
Критики згадують про незаморожені активи російських та українських олігархів у швейцарських банках. Про недоотримані податки для української економіки на рахунках у кантонах. Про заборону на реекспорт боєприпасів і бронемашин вітчизняного виробництва навіть через треті країни.
Але Кассіс не всесильний. Він не може експропріювати заморожені активи олігархів без доказів вини. Йому не під силу провести дерегуляцію та децентралізацію в Україні, поліпшивши її інвестиційний клімат. Він не має права засумніватися у святая святих — нейтралітеті.
На початку наступного тижня у швейцарському італомовному курортному містечку Лугано відбудеться перша велика міжнародна конференція, присвячена післявоєнному відновленню України. Її відкриють Володимир Зеленський та Ігнаціо Кассіс, завершиться вона ухваленням «Луганської декларації».
Президент Швейцарії пропонуватиме послуги своєї країни як провідної сили, завдяки економічній стабільності, політичному нейтралітетові, зразковій поміркованості та потужній фінансовій системі якої можна запускати процес відновлення України. З претензією на цю саму роль від імені ЄС також виступила Єврокомісія. Колізія, що виникла між двома центрами ухвалення рішень, створює певний виклик для антиросійської коаліції. Про цю та інші дилеми спецкореспондент ZN.UA Василь Зоря поспілкувався з президентом Ігнаціо Кассісом.
— Пане президенте, погодьтеся, ще зовсім недавно більшість швейцарців навіть гадки не мала, де розміщена Україна. Хоча з початком війни наші біженці, на відміну від сирійських чи боснійських, на диво швидко отримали право на перебування з дозволом на роботу, соціальною допомогою, можливістю освіти. Але чому українці? Що особливого було в них для Швейцарії?
— Уже через кілька днів після вторгнення Росії в Україну всім стало зрозуміло, що чимало ваших людей буде змушена залишити Батьківщину. Щоб допомогти їм оперативно, уряд Швейцарcької Конфедерації активував так званий статус S.
Це особливе право для перебування на території Конфедерації розроблене після воєн у колишній Югославії. Його першочерговою метою було швидке та без бюрократичних зволікань прийняття великої кількості переміщених осіб, щоб не перевантажувати систему надання притулку.
Час показав, що це було правильне рішення. Тепер українські біженці можуть прибувати до нас, водночас еміграційні органи мають змогу також розглядати заяви про надання притулку від людей з інших країн походження.
— Скільки коштує федеральному бюджету українська програма, яка частина видатків лягає на кантони? Біженці стурбовані, чи не планує Швейцарія зменшити фінансову підтримку на майбутнє, як деякі інші країни, куди переїжджають наші співвітчизники.
— Щомісяця уряд Швейцарії перераховує кантонам 1500 швейцарських франків на особу зі статусом S. Ці гроші використовують на проживання, медичне обслуговування та інші послуги. Уряд Швейцарії бере на себе витрати на транспорт до федерального центру надання притулку, а також витрати на проїзд із залишених домівок до виділеного житла.
Надзвичайно важливо, щоби прибулі якомога швидше вивчили одну з наших національних мов, аби могли тут орієнтуватися. З цією метою кантони отримали одноразову виплату з федерального бюджету в сумі три тисячі швейцарських франків на організацію мовних курсів для українських біженців.
— Історична філософія Швейцарії — нейтралітет, хоча чи не вперше за багато років уряд відверто підтримав одну зі сторін у війні. Росія навіть включила Швейцарію до списку недружніх до неї країн. Ваше суспільство сколихнули дискусії про межі нейтралітету. Наскільки доречні такі дебати тоді, коли всі ознаки злочину наявні?
— Насправді ці дебати дуже важливі, особливо для такої країни прямої демократії, якою є Швейцарія. Нейтральність — частина нашої ДНК. Це провідний принцип нашої зовнішньої політики.
Однак наш нейтралітет не означає байдужість. Грати на руку агресорові, нічого не роблячи, — це не нейтральна поведінка. Саме тому Швейцарія приєдналася до санкцій ЄС проти Росії. Відповідно, зазначене рішення породило дискусії у Швейцарії з приводу тлумачення концепції нейтралітету.
Все правильно: під час такої історичної події країна має бути готовою до обговорення та, якщо потрібно, оновлення концепції нейтралітету.
— Маю на увазі, що позиція швейцарського уряду рано чи пізно може привести й до національного референдуму про нейтралітет. Із внесенням змін до конституції, який саме нейтралітет ви сповідуєте. Чи готові ви до такого референдуму?
— В історії Швейцарії це питання обговорювалося неодноразово. Яким чином і де краще закарбувати це поняття — в конституції чи деінде, як розуміти нейтралітет, що це за особливий шлях.
Однак такі обговорення, як правило, завершувалися нічим. На мою думку, з поважної причини. З кодифікацією або чітким формулюванням ми втратили б свободу, необхідну для використання нейтралітету як інструменту. Він потрібен нам для захисту національних інтересів таким, щоб його можна було адаптувати до конкретної міжнародної ситуації. Нейтралітет як позицію завжди слід розглядати в поточному контексті.
— Зараз у Швейцарії почали обговорювати можливість зближення з НАТО. Її переговори з Альянсом поки що не привели до домовленостей про поставки зброї та боєприпасів швейцарського виробництва в Україну. Однак коли, принаймні, можна сподіватися на скасування заборони на реекспорт зброї через інші країни, якщо ви самі визнаєте факт агресії?
— Швейцарія одразу засудила порушення Росією міжнародного гуманітарного права. Однак важливо розуміти, що прийняття санкцій ЄС проти Росії жодним чином не змінило нейтралітету Швейцарії.
Ми продовжуємо дотримуватися нашого нейтралітету, у вузькому сенсі закону про нейтралітет, який стверджує, що Швейцарія не може віддавати перевагу жодній воюючій стороні.
Цього місяця уряд Швейцарії переглянув передачу швейцарських військових матеріалів третіми країнами в Україну, а також експорт військових матеріалів у вигляді технічних вузлів та окремих деталей європейським оборонним компаніям.
Однак, виходячи з експортних критеріїв Закону про військові матеріали та принципу рівного ставлення за законом про нейтралітет, ми не можемо затвердити заявку на передачу Україні військових матеріалів швейцарського походження.
— Після того, як НАТО не підтримало нас зброєю від початку війни, багато українців були дуже розчаровані. У суспільства постає запитання: як саме інші країни дають собі раду без тісної співпраці з Альянсом? Яким чином Швейцарії вдається тримати самооборону високого рівня без оборонних альянсів?
— Швейцарія має два основних активи — автономну оборону та співпрацю з іншими державами, особливо з сусідніми. Ми дотримуємося угод із багатьма країнами та організаціями про обмін і взаємний захист секретної військової інформації. Посилюємо наше міжнародне співробітництво у сфері безпеки. Це — важлива мета нашої політики безпеки.
І, безумовно, якщо Швейцарія стане об’єктом збройного нападу, вона не вважатиме себе зв’язаною нейтралітетом. Це вже давно наш курс, тому здатність співпрацювати не лише політично чи економічно, а й у військовому плані має велике значення.
— Яку роль може зіграти Швейцарія в цій війні, щоб зменшити її негативні наслідки? Як політична переговорна платформа чи організатор щорічних зборів коштів?
— Швейцарія підтримувала Україну задовго до війни, ще з 1990-х років, у 1999-му ми відкрили офіс співпраці і продовжуємо цю підтримку досі. Всі розуміють, що після війни обов’язково прийде час відбудови. Просто ніхто не знає, коли це станеться.
На мою думку, вкрай важливо почати обговорення перспектив уже сьогодні. 4–5 липня в місті Лугано у Швейцарії відбудеться перше зібрання, на порядок денний винесено єдиний пріоритет такого плану. П’яту конференцію з тих, котрі традиційно аналізували перебіг реформ в Україні, ми спільно вирішили присвятити післявоєнному відновленню. Це було логічним і єдино можливим.
Ми пропонуємо свої напрацювання, досвід і особливу позицію як нейтральної країни для використання Україною та партнерами з європейського континенту.
З іншого боку — хочу наголосити на цьому, — велика зустріч у Лугано не буде конференцією порожніх обіцянок. Звісно, ми очікуємо, що під час конференції виникнуть нові фінансові зобов’язання, але сам захід не є суто донорським збором коштів.
— Беручи участь у відбудові України, Швейцарія надаватиме фінансову підтримку. До війни Україну вважали однією з найбільш корумпованих країн Європи. Чи думали ви про те, як у такому разі Швейцарія зможе контролювати свої інвестиції?
— Стійкість України у війні справді можна частково пояснити успіхом антикорупційних довоєнних реформ. Ми сподіваємося, що надалі вже докладені зусилля будуть розвинені з не меншою наполегливістю.
Міжнародна підтримка має бути довгостроковою. Відповідно, буде залучено широкомасштабні ресурси, щоб відродити країну після колосальних руйнувань, спричинених війною.
Для отримання допомоги мають бути сформовані принципи політичного процесу, які ми викладемо в декларації, ухваленій за підсумками конференції в Лугано. Їх безумовне виконання має зберегти бажання працювати з Україною в довгостроковій перспективі. Відповідна наша підтримка буде поєднана з контролем, що слугуватиме зміцненню довіри.
— Незаморожені мільярди російських активів у Швейцарії викликали неоднозначну реакцію в Україні. Що відбувається?
— Внаслідок санкцій проти Росії ми заморозили активи на суму 6,3 мільярда швейцарських франків. Цей обсяг заблокованих активів дуже високий, якщо співставити з попередніми режимами санкцій. Ви можете переконатися в цьому самі, порівнюючи його з обсягами активів, заморожених іншими країнами, котрі приєдналися до санкцій.
Якщо загальна сума заморожених активів не збігається з цифрами, опублікованими в ЗМІ, це частково пов’язано з тим, що заморожування жодним чином не стосується всіх російських активів. Потрібно заморожувати лише активи компаній, фізичних і юридичних осіб, включених до санкційних переліків. Швейцарія користується списками, складеними ЄС. І, звісно, наші органи влади розслідують будь-які звинувачення в неможливості заморожування та повідомляють про це. Процедури добре відпрацьовані й відомі відповідним суб’єктам.
— Через Швейцарію проплачується 36,5% українського експорту. Ми говоримо про товарообіг у 16–18 мільярдів доларів на рік. Окрім заморожених активів російських олігархів, чи зможе Швейцарія, і коли, заарештувати нарешті мільйони доларів, украдені українськими олігархами? Чи є законні підстави, законодавчі проєкти й інструменти для моніторингу бенефіціарів прихованих активів?
— Швейцарія має надійну правову базу для боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму, а також діє відповідно до міжнародних стандартів Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ФАТФ).
Окрім того, Швейцарія постійно стежить за прозорістю та ідентифікацією бенефіціарних власників юридичних осіб. У травні цього року уряд Швейцарської Конфедерації ухвалив рішення про відкриття провадження щодо конфіскації активів, заморожених у Швейцарії після Революції Гідності в лютому 2014 року.
Провадження стосується активів Юрія Іванющенка та його родини на суму понад 100 мільйонів швейцарських франків. Наразі ми перевіряємо, чи можна розпочати провадження щодо конфіскації активів інших осіб, які були суб’єктами кримінального провадження в Україні, та процесу взаємодопомоги після революції 2014 року.
— Недавно Україна отримала статус кандидата у члени ЄС. Чи не шкодують швейцарці про свою відмову почати процес вступу до Євросоюзу, що було вирішено під час референдуму 1992 року?
— Не думаю, що в цьому контексті можна порівнювати Україну та Швейцарію. У 1992 році швейцарці під час публічного голосування вирішили, що наша країна не буде приєднуватися до Європейської економічної зони (ЄЕЗ).
Швейцарія уособлює пряму демократію. Ми звикли, що нас регулярно запитують про нашу думку, зокрема звикли до участі в політичних рішеннях. Ухвалені сувереном — швейцарським народом, — вони тішать тих, хто виграє під час голосування. Решті, хто програє, можна лише поспівчувати. Однак потім ці рішення набувають широкого визнання.
— Спочатку багато країн-членів ЄС були проти надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. Потім навіть найпослідовніші критики в Євросоюзі висловилися на користь її кандидатства. На вашу думку як представника родини європейських народів, що це — просто зміна риторики в ЄС і символічне заспокоєння України чи готовність спростити умови вступу та підтримати Україну не лише на словах?
— Швейцарія не може коментувати заяви й рішення ЄС щодо третіх країн. Я вірю, що напад Росії на Україну — вільну та незалежну країну в Європі — вразив усіх нас як членів європейської спільноти в самісіньке серце.
Йдеться про наші основні цінності — свободу, верховенство права, демократію. Ці цінності стосуються всіх і кожного. Україна є частиною Європи та важливим наріжним каменем безпеки і стабільності на нашому континенті.
— І останнє запитання, суто особисте. Що б ви робили на місці президента Володимира Зеленського? Скажімо, маючи альтернативу: битися до останнього ворожого солдата на своїй території за будь-яку ціну військовими засобами — чи намагатися знайти мирне рішення для виведення російських військ.
— Важке запитання. Сподіваюся, я ніколи не опинюся в такому становищі. Я глибоко поважаю і співчуваю президенту Зеленському. Ми вражені його лідерськими якостями, силою та рішучістю. Я неодноразово з початку війни казав про це йому самому. Якщо останні події нам щось однозначно показали, то це не лише стійкий дух президента, а й незламність усього українського народу.
Однак історія вчить нас, що рішення у війні приходять не тільки на полі бою, а й за столом переговорів. Швейцарія готова зробити свій внесок у мирне та стабільне рішення завдяки своїй дипломатії. Ми ведемо діалог і докладаємо дипломатичних зусиль на двосторонньому та багатосторонньому рівнях, аби забезпечити прогрес на цьому напрямі.
Швейцарія пропонує свої добрі послуги і має давні традиції та великий досвід роботи в ролі посередника. Це ядро нашої зовнішньої політики, і в цьому ми бачимо свій плюс для миру. Не тільки для себе, а й для людей в Україні та всій Європі.