У пошуках миру…

Після тижневого мовчання президент почав намацувати дорогу, якою планує вести країну. Поки що запитань більше, ніж відповідей. І час на пошуки обмежений. За ним - життя і непрощення. Мирний план Порошенка, деталі якого стали відомими після зустрічі президента з мерами та бізнес-елітою Сходу, розбивається об одне-єдине запитання: що робити з бойовиками, які перетинають російський кордон і прийшли сюди воювати за гроші? Що апріорі не передбачає ні переговорів, ні складання зброї, ні людяності їх замовника, який сидить у Кремлі. Хоч би скільки йому телефонував наш президент…

Жоден пункт плану Порошенка не дає відповіді на це запитання. Тому тиждень без вогню вже порушений повноцінними боями під Ямполем та Красним Лиманом. Розгромом бойовиків. І втратами серед наших солдатів. Тому продовжують залишати будинки й гинути мирні жителі. Тому зростає безодня взаємних обвинувачень та непрощення між нами. Тими, хто вирішив боротися за Батьківщину, якою б вона не була і хто б нею сьогодні не керував. І тими, хто в Батьківщині розчарувався й під прицільним керівництвом "брата" справами чи словами живить формування бойовиків. Тому мирний план президента поки що залишається паперовою піар-ініціативою, не підкріплений реальними експертними дослідженнями та відповідями на головний виклик - що нам взагалі робити з Донбасом?

І все ж сьогодні не можна заперечувати важливості хоч якихось творчих ініціатив з боку як центральної влади, так і представників місцевих еліт. У цьому контексті варто відзначити два моменти, які свідчать про наявність таких ініціатив.

Мери і президент

Зустріч Петра Порошенка з представниками легітимної влади Сходу - так анонсувала її АП - відбулася в четвер. Початковий тест - кількісний. "Хто приїде, той з Україною" - щось на кшталт цього. Те саме стосується й запрошених представників бізнесу та громадських організацій Сходу. З ними президент розмовляв під час другої частини зустрічі. На жаль, нам не вдалося отримати повний список учасників. Як повідомив DT.UA прес-секретар президента Святослав Цеголко, "багато прибулих зі зрозумілих причин не хотіли б афішувати свої прізвища та підприємства". Тому довелося обмежитися цифрами. Так, на зустрічі з бізнесом і громадськими лідерами були присутні близько 60 осіб. Мерів із Донецької області приїхало - 20. З Луганської - два. Тоді як у Донецькій області 28 міст обласного значення, а в Луганській - 14. Також довелося взяти на замітку інформацію про те, що багато керівників підприємств (рівня того ж директора Алчевського металургійного комбінату), зідзвонювалися між собою, дивуючись, чому їх не запросили.

Що стосується якості діалогу, то й тут маса нюансів. З огляду на колабораціоністську позицію місцевої влади, еліт і бізнесу в Донецькій та Луганській областях на початку подій на Сході. Де вимушену, де цілком усвідомлену. З цим ще доведеться розбиратися. Після війни.

Сьогодні ж варто визнати, що мери - справді єдина легітимна влада в містах, представники яких на власній шкірі вже встигли оцінити всю, так би мовити, красу гри своєї ж партії в регіоні. Важелі впливу на Київ, які ПР та її спонсори формували шляхом підтримки ДНР і ЛНР, давно вирвалися з рук, і ситуація пішла врознос.

Безумовно, певна мужність є у тих міських голів, котрі не залишили своїх посад, не полетіли в Крим або Відень на ПМП, а приїхали в Київ розмовляти з президентом. Розмовляти про те (якщо прибрати військову складову мирного плану), що їхня партія обіцяла країні та Донбасу всі десять років свого існування. І чотири роки правління Януковича. Йдеться про децентралізацію, передачу повноважень у регіони, формування виконавчої влади обласними радами. За бездіяльність і зраду своїх еліт Донбас сьогодні платить кров'ю.

Нам вдалося зв'язатися з мером Донецька Олександром ЛУК'ЯНЧЕНКОМ, коли він уже був у поїзді дорогою додому:

- Олександре Олексійовичу, про що думаєте зараз?

- Про надію. Президент запропонував низку мирних ініціатив, які ми будемо розглядати. Суспільство мусить прийняти ці ініціативи. Інакше нічого не вийде. Ми ж усі хочемо, щоб повернувся мир. Хоч як було важко, а кримського сценарію все-таки не вийшло. Позитивне те, що президент налаштований на мир. В односторонньому порядку на тиждень припинено АТО.

- Але бої, на жаль, ідуть…

- Треба закривати і зміцнювати кордон. Не тільки на землі, а й у головах. Адже ми програли інформаційну війну. Сьогодні на зустрічі були присутні ваші колеги. Країні потрібна дуже серйозна глибока інформаційна кампанія. Людям на Сході потрібно роз'яснювати, чому склалася така ситуація, хто в ній винен, і як допомогти державі припинити війну.

- Шанс є?

- Завжди є шанс переконати людей, що Київ не ворог. Владі - турботою і розумінням стосовно людей. Біженців. Журналістам - відмовою від дешевих сенсацій. Треба говорити правду. Хоч би якою гіркою вона була. Бо напівправда з екранів телевізорів про події в гарячих точках, про втрати й причини того, що відбувається, збільшує кількість тих, хто не довіряє Києву. Нам усім треба націлюватися на творення. Миру вам і добра, - завершив Лук'янченко. І в цьому побажанні навряд чи вже була фальш...

У кожному разі, як було сказано вище, мирний план президента впирається у поки що не вирішені питання, що стосуються геополітики: Україна стала полем, де міряються м'язами світові наддержави. Де Росія зробила ставку на знищення України шляхом прихованої агресії та брехливої пропаганди. Однак цей перший крок президента до діалогу з мерами - дорогого вартий. Оскільки наслідки руйнувань на цьому полі, як виявилося, виключно наша проблема. Як, втім, і необхідність пошуку рішень для їх мінімізації. Що стоїть за цією сухою констатацією, думаю, нікому зайвий раз пояснювати не треба. Занадто боляче.

Влада і збирач земель Коломойський

Тоді як Донбас переживає трагічні наслідки колись прийнятих елітами необачних рішень, Дніпропетровська область продовжує продукувати рятівні ідеї. Цього разу новий поштовх отримала квітнева ініціатива губернатора Ігоря Коломойського, що стосується референдуму про приєднання ряду територій Донбасу до Дніпропетровської області.

- Сьогодні наш губернатор вийшов із пропозицією до центральної влади, зокрема до прем'єр-міністра Арсенія Яценюка і глави Держказначейства Тетяни Слюз, про те, що частину територій Донбасу було б логічно підпорядкувати Дніпропетровській області, - повідомив DT.UA заступник губернатора Дніпропетровської ОДА Геннадій КОРБАН. - Ідеться про тимчасовий захід, і стосується він прилеглих до нашої області районів, де вже не ведуться бойові дії і які контролюють наші війська. Маються на увазі Олександрівський, Великоновосілківський і Красноармійський райони Донецької області.

Сьогодні ми у змозі технічно й фізично налагодити життя на цих територіях. Забезпечити соціальні виплати і всю фінансову складову. Ми реально проробили це питання з казначейством і готові через свої канали та свою мережу забезпечити й налагодити всі бюджетні виплати. Для цього, звісно, казначейству слід зробити певні субвенції на наші рахунки. Ми ж готові через них спрямувати виплати людям, котрі зобов'язані отримувати соціальну допомогу. Інакше може бути повний розвал соціальної системи в цих районах. Оскільки там багато шахтарів, що сидять на дотаціях і регресі. А це інваліди, які можуть залишитися без кусня хліба.

Ба більше, ми готові налагодити там функціонування державних органів. Для цього, природно, потрібні певні повноваження. Що не до душі багатьом чиновникам із Києва. Ми офіційно звернулися до Арсенія Яценюка, однак поки що не отримали відповіді, - сказав Геннадій Корбан.

Мовчання Яценюка - ще не свідчення відмови Кабміну розглядати пропозицію Дніпропетровська як один із варіантів збереження територій стабільності та безпеки за Україною. Якщо ситуація на Донбасі остаточно вийде з-під контролю. DT.UA стало відомо, що Харківський губернатор Ігор Балута зустрічався з мером Святогорська стосовно можливого приєднання міста до Харківської області. В основу чого нібито може лягти прийнятий цього тижня ВР закон про співробітництво територіальних громад. Про що ми прямо в Ігоря Мироновича й запитали.

- Так, я справді їздив у Святогорськ. За дорученням прем'єр-міністра України і віце-прем'єра Гройсмана, - пояснив свою позицію губернатор Ігор БАЛУТА. - Мета? Організувати й надати допомогу Святогорську, де наразі перебуває багато біженців. Близько 20 тис. осіб. Тоді як місто може вмістити не більше 4,5 тис. 60% приїжджих - жителі Слов'янська. Є люди з Донецька й Луганська. Це моя четверта поїздка в місто спільно з нашими фахівцями - директором департаменту охорони здоров'я, представниками Пенсійного фонду і Центру зайнятості. Тепер ми вже починаємо розуміти, як працюватимемо з банками і Пенсійним фондом. (Докладний репортаж про ситуацію у Святогорську читайте в матеріалі власного кореспондента DT.UA в Донецькій області Євгена Шибалова. - І.В.).

Слід мати на увазі, що Святогорськ не в змозі сам упоратися з великою кількістю людей. Ба більше, людям треба не тільки їсти, пити й спати. Вони бояться майбутнього, і з ними треба спілкуватися. Треба показати, що держава про них дбає. І це тепер - найголовніше. Зрозуміло, що сьогодні люди, які залишили свої домівки, налякані й трохи агресивні. Але душа відтає.

Люди там в основному літні. Їм потрібні ліки. Ми обладнаємо медичні пункти. Пошлемо туди з Харкова дві "швидкі". Добре, що не встигли ліквідувати лікарню в місті й перевести її в Слов'янськ. Тепер ми її просто доукомплектовуємо. Передаємо гуманітарні вантажі й харчування. Крім Святогорська, я курирую ще й Красний Лиман. Однак проїхати туди поки що не можна - обстрілюється дорога. Але ми доїдемо. Там переважно комунальні питання.

- Ігоре Мироновичу, а що стосується вашої ініціативи перепідпорядкування Святогорська Харківській області? Адже ухвалений ВР закон про співробітництво громад не передбачає адміністративного об'єднання територій. Ідеться тільки про об'єднання ресурсів для розвитку економічних та соціальних проектів. Звідки вітер віє?

- По-перше, це не моя ініціатива. По-друге, згаданий вами закон тут ні до чого. По-третє, ми відпрацьовуємо з нашими спеціалістами механізм проекту постанови Кабміну про тимчасове перепідпорядкування таких територій. Але як це буде й коли, ми самі не знаємо. Проте розуміємо, що людям потрібно допомагати, і ми їм допомагаємо. Працюємо, моніторимо повний зріз можливих проблем, щоб потім урахувати всі нюанси в постанові Кабміну, яка готується.

І все ж віце-прем'єр міністр Володимир ГРОЙСМАН не став розкривати подробиці процесів, давши зрозуміти, що Кабмін ще не прийняв остаточного рішення стосовно цього:

- Ми ще не отримали лист Ігоря Валерійовича, - уточнив Гройсман. - Звісно, розглядатимемо ефективність такої пропозиції. Хоча тепер ми досить успішно переводимо рахунки й вирішуємо проблеми зайнятих терористами міст у рамках їхніх областей. Отож поки що коментувати нічого.

Після розмови з віце-прем'єром авторові зателефонував помічник Ігоря Балути й попросив уточнити, що постанови Кабміну, швидше за все, не буде, а уряд просто виділить додаткові кошти. Уточнюємо.

…За даними DT.UA, Путін у першій телефонній розмові з Порошенком заявив про небажання визнавати "референдуми" ДНР і ЛНР, а також приєднувати Донбас до РФ, уточнивши при цьому, що на випадок продовження АТО російським танкам допоможе авіація...

У кожному разі, зрозуміло: українська влада розглядає нині різні варіанти збереження в Україні територій стабільності та безпеки. Враховуючи різні сценарії розвитку подій на Донбасі. І вагається з "обрізанням" областей, імовірно, тільки тому, що багато хто вбачає в такому рішенні якийсь корисливий намір Ігоря Коломойського. "Олігарх при владі наразі активно посилює свій вплив у політиці, та ще й побажав прирости територіями". Але тут, як кажуть, совість у кожного своя. А яка може бути плата за її відсутність, українська історія демонструє прямо тепер. Не шкодуючи барв.

Що ж стосується раціональності ініціативи Коломойського, то, зі свого боку, уточню, що віце-прем'єр Володимир Гройсман ознайомлений із уже готовим законопроектом свого провідного радника з децентралізації Анатолія Ткачука про Слобожанщину. (Текст читайте на сайті DT.UA.) Де експерт пропонує, з огляду на критичність ситуації на Донбасі, передати в підпорядкування Харківської області 11 районів Луганщини. Тим самим відновивши історичну справедливість. І зберігши ті ж таки території безпеки за Україною.

Важливо, що, за даними в.о. губернатора Луганської області Ірини Веригіної, 9 (!) районів, які Ткачук пропонує передати Харкову, і тепер під контролем Української держави. Частково ми контролюємо Новий Айдар. І тільки Станично-Луганське відійшло до ЛНР. Можливо, це і є певний вихід?

ПРОЕКТ

Закон України "Про окремі питання адміністративно-територіального устрою Донецької, Луганської та Харківської областей"

Зважаючи на загрози життю й здоров'ю громадян і проблеми з реалізацією повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які стали наслідком діяльності диверсійних груп і терористичних організацій на окремих територіях Донецької та Луганської областей, включаючи міста – адміністративні центри цих областей; керуючись п. 13 статті 92, статтями 132 і 133 Конституції України, Верховна Рада України постановляє:

1. Передати до складу Харківської області України райони, які історично були частиною Слобідської України, а відтак економічно та культурно відрізняються від решти частин Донецької та Луганської областей, в складі яких перебувають.

2. Виключити зі складу Донецької області і включити до складу Харківської області Краснолиманський район, площею 1,2 тис. кв. км., включаючи місто обласного значення Красний Лиман.

3. Виключити зі складу Луганської області і включити до складу Харківської області:

1. Біловодський район, площею 1,6 тис. кв. км.;
2. Білокуракинський район, площею 1,4 тис. кв. км.;
3. Кремінський район, площею 1,6 тис. кв. км.;
4. Марківський район, площею 1,2 тис. кв. км.;
5. Міловський район, площею 1,0 тис. кв. км.;
6. Новоайдарський район, площею 1,5 тис. кв. км.;
7. Новопсковський район, площею 1,6 тис. кв. км.;
8. Сватівський район, площею 1,7 тис. кв. км.;
9. Станично-Луганський район, площею 1,9 тис. кв. км.;
10. Старобільський район, площею 1,6 тис. кв. км.;
11. Троїцький район, площею 1,6 тис. кв. км.

4. Утворити у складі Харківської області дванадцять нових районів:

1. Біловодський район, центр – сел. Біловодськ;
2. Білокуракинський район, центр – сел. Білокуракине;
3. Краснолиманський район, центр – м. Красний Лиман;
4. Кремінський район, центр – м. Кремінна;
5. Марківський район, центр – сел. Марківка;
6. Міловський район, центр – сел. Мілове;
7. Новоайдарський район, центр – сел. Новоайдар;
8. Новопсковський район, центр – сел. Новопсков;
9. Сватівський район, центр – м. Сватове;
10. Станично-Луганський район, центр – сел. Станиця Луганська;
11. Старобільський район, центр – м. Старобільськ;
12. Троїцький район, центр – сел. Троїцьке.

5. Прикінцеві та перехідні положення:

1. Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування впродовж одного місяця після набрання чинності цим Законом внести зміни до своїх актів з урахуванням підпорядкування Харківській області відповідних районів, що належали до складу Донецької та Луганської областей.

Голова Верховної Ради України