13 грудня Верховна Рада підтримала скандальну реформу містобудування, ухваливши законопроєкт №5655. За повної мовчазної згоди Національного агентства з питань запобігання корупції, від якого вся прогресивна спільнота чекала правдивої заяви. Оскільки НАЗК, по суті, не зробила повторної антикорупційної експертизи на 80 відсотків переписаного до другого читання законопроекту. Реакція суспільства перевершила всі очікування, — ще до кінця дня петиція до президента України з вимогою накласти вето набрала необхідні для розгляду 25 тисяч голосів.
«Дзеркало Тижня» вже з моменту реєстрації законопроєкту 5655 влітку минулого року привертало увагу читачів до проблем хаотичної забудови міст і позбавленням громадськості прав протистояти цьому на випадок його прийняття. Внаслідок широкомасштабного вторгнення РФ наслідки (не)прийняття цього проєкту стали ще вагомішими — тепер ідеться і про правила, за якими на гроші, надані іноземними партнерами, після перемоги буде відбудовуватися зруйноване. Власне, ці гроші можуть і не надійти, якщо Україна не забезпечить необхідних антикорупційних механізмів їх використання.
Саме антикорупційна риторика голови партії «Слуга народу» Олени Шуляк дала змогу назбирати критично необхідні голоси однопартійців, — без цього прийняти закон в інтересах будівельного лобі не виходило навіть завдяки активній допомозі нардепів від ОПЗЖ.
Щойно 30 листопада з’явився лист Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) із зауваженнями — зникли такі потрібні голоси частини монобільшості і проєкт вирушив на доопрацювання. Пізніше було заявлено, що всі зауваження враховано і НАЗК підтримує проєкт, — закон зі скрипом, але набрав необхідні голоси в залі.
До речі, віцепрем’єр-міністр з відновлення України Олександр Кубраков, проводячи 9 грудня, напередодні голосування, робочу зустріч із представниками посольств країн G7 та Євроделегації, акцентував саме на врахуванні всіх зауважень НАЗК і підкреслив важливість того, що «ключовий антикорупційний орган підтримує цю реформу».
Саме ж НАЗК до прийняття закону свою позицію не коментувало, підтверджуючи мовчанням згоду з твердженнями політиків і чиновників. Лише наступного дня голова НАЗК Олександр Новіков в інтерв’ю НВ вже прямо заявив таке.
- Усі висновки антикорупційної експертизи та рекомендації НАЗК було повністю враховано.
- З погляду антикорупційних механізмів, НАЗК не бачить статей, які би створювали корупційні ризики.
- НАЗК не має питань до закону в тому обсязі, який аналізувало на антикорекспертизі.
Але наскільки це відповідає реаліям?
Чи проходив прийнятий ВР 13 грудня закон антикорупційну експертизу НАЗК?
Як свідчать дані на сайті ВР, розмір законопроєкту в першій редакції, що 2021 року проходив антикорупційну експертизу НАЗК, — трохи більше 500 тис. знаків, і передбачав внесення змін до 27 Кодексів та законів.
Обсяг прийнятої ВР фінальної редакції — близько 845 тис. знаків, і передбачає внесення змін до 42 Кодексів та законів.
Збільшення тексту закону майже на 70% та зміни додатково у 15 законів, яких раніше не зачіпали, вже свідчить про принципову трансформацію законопроєкту, але це ще не все. Комітет на засіданні 28 листопада підтримав 223 правки загальним обсягом понад 750 тис. символів, — лише внесені правки в півтора разу перевершують за обсягом редакцію, що раніше проходила антикорекспертизу. Законопроєкт не просто істотно збільшився, у ньому ще й було переписано не менше 80% первинного тексту.
І цей прийнятий ВР законопроєкт, близько 90% тексту якого додано й переписано після першого читання, антикорупційної експертизи не проходив, у чому легко переконатися за переліком на сайті НАЗК.
Тому заяви політиків і чиновників, включно із заявами голови НАЗК Олександра Новікова, що НАЗК підтвердило відсутність корупціогенних факторів у прийнятому законі, — звичайна маніпуляція, адже НАЗК навіть не проводило експертизу, потрібну для виявлення таких факторів.
Чи було зобов’язане НАЗК провести антикорупційну експертизу нової редакції законопроєкту?
«Дзеркало Тижня» раніше вже писало, що, відповідно до ст. 55 ЗУ «Про запобігання корупції», НАЗК може з власної ініціативи взяти переписаний законопроєкт на антикорекспертизу, що є підставою для зупинення процедури його розгляду або прийняття на термін до десяти днів.
Порядок проведення антикорупційної експертизи затверджено Наказом НАЗК №325/20 від 29.07.2020 (зареєстровано в Мін’юсті під №787/35070 14.08.2020). Доречно зазначити, що пунктом 4 Наказу контроль над його виконанням голова НАЗК Олександр Новіков залишив за собою.
Відповідно до п. 5 Порядку, у разі виявлення за результатами моніторингу проєктів законів корупціогенних норм, Національне агентство проводить антикорупційну експертизу таких проєктів.
НАЗК моніторинг провело і корупціогенні норми виявило — свідченням чого є Додаток до листа НАЗК від 30 листопада в Комітет з описом виявлених недоліків і заяви пана Новікова як у вже згаданому вище інтерв’ю НВ, так і в інтерв’ю Цензор.НЕТ.
Якщо НАЗК виявило корупціогенні норми, воно було зобов’язане провести антикорупційну експертизу законопроєкту. І особисто голова НАЗК мав це проконтролювати. Але антикорупційну експертизу проводити не стали, щоб не поламати чужу корупційну «іграшку».
А лист, відправлений НАЗК у ВР, хоч і призвів до затримки прийняття закону, але грає в інтересах корупційного законопроєкту, — цим листом НАЗК де-юре підтверджує, що його перевірка не виявила жодних корупціогенних норм і тому немає потреби у проведенні антикорупційної експертизи.
Порушення, свідомо скоєні в даному випадку керівництвом антикорупційного органу, в цивілізованих країнах називають корупцією.
Чи враховані зауваження НАЗК щодо корупційних ризиків, виявлених під час моніторингу?
За результатами проведеного моніторингу, НАЗК 30 листопада подало у профільний комітет перелік із 10 зауважень (скан документа є в публікації «Дзеркала тижня»). Аналіз фінальної редакції свідчить, що повністю врахованими можна вважати лише два зауваження (4 та 6), частково враховані п’ять зауважень (2, 3, 7, 8 та 9), інші три — взагалі не враховані.
Щоб не перевантажувати статтю, розглянемо лише найбільш показовий і очевидний приклад ігнорування рекомендації.
Перше зауваження в листі — законопроєкт узагалі не передбачає усунення порушень, виявлених при здійсненні державного містобудівного нагляду. Покарали винного чиновника, проєктувальника, експерта тощо, а незаконне будівництво як ішло, так і триває.
Уявіть собі, що в разі ухиляння від сплати податків буде передбачено штраф для бухгалтера, а компанія — залишатиметься вільна від сплати податкових боргів у бюджет. Компанії від цього почнуть чесно платити всі податки — чи навпаки платитимуть бонуси на потенційний штраф бухгалтерам за ще більші махінації? Відповідь досить очевидна.
Закладена в законопроект №5655 схема не лише легалізує все будівництво із уже отриманими за корупційними схемами дозволами, а й значно підвищує корупційні ризики в майбутньому: забудовники будуть згодні платити великі хабарі, бо отримують «індульгенції» на порушення законодавства.
НАЗК рекомендувало передбачити процедуру припинення права на будівництво та анулювання дозвільних документів у разі встановлення органом нагляду правопорушень, як це передбачено чинним законодавством.
Але цю рекомендацію було проігноровано, хоча певні зміни до законопроєкту під виглядом її виконання внесли.
Розглянемо на прикладі найпоширенішого порушення в будівництві з боку органів місцевого самоврядування — видачі містобудівних умов та обмежень (МУО) з порушенням вимог містобудівної документації.
Зараз процес виглядає так.
Орган державного архітектурно-будівельного нагляду (ДІАМ) проводить перевірку і в разі виявлення порушень подає до суду позов для скасування незаконно виданих МУО. Якщо позов задовільнять, то винний чиновник несе відповідальність, а дозвіл на будівництво, отриманий із використанням цих МУО, скасовується.
Якщо ДІАМ якісно виконуватиме свою роботу, то корупція в органах місцевого самоврядування з наданням МУО на незаконне будівництво зникне, — забудовнику немає сенсу платити хабар за незаконні МУО, якщо порушення будуть виявлені, а будівництво — зупинене.
Згідно із законопроєктом №5655, після «врахування» рекомендацій НАЗК усе виглядатиме так.
Орган державного містобудівного нагляду (Мінінфраструктури) проводить перевірку і в разі виявлення порушення… нічого не робить.
Пунктом 4 ч. 18 нової ст. 43 в ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що орган державного містобудівного нагляду звертається до суду з позовом про скасування незаконного рішення після набрання чинності рішенням про притягнення до відповідальності об’єкта нагляду.
Тимчасом ч. 25 ст. 29 цього закону встановлюється, що у разі скасування за рішенням суду реєстрації МУО винні чиновники несуть відповідальність згідно із законом.
Ідеальне замкнене коло: в суд на скасування МУО мають право подати лише після притягнення винного до відповідальності, а винний несе відповідальність лише після скасування МУО за рішенням суду.
Ані корумпованого чиновника не покарати, ані виданого ним документа не скасувати. Якщо чиновникові за корупцію не загрожує покарання, а забудовникові не загрожують жодні негативні наслідки у разі виявлення порушень чиновника, то в результаті настане зникнення корупції чи «золота ера» корупції?
І це «замкнене коло» закладене в законопроєкт саме під виглядом врахування зауважень НАЗК. Невиконання зазначеної рекомендації занадто очевидне, як і посилення корупційних ризиків внаслідок чергової зміни проєкту, щоб НАЗК цього не помітило. Але особисто голова НАЗК заявив, що всі рекомендації повністю враховано і НАЗК не бачить жодних корупційних ризиків у проєкті.
Тож маємо таке:
- НАЗК під час проведення моніторингу виявило корупційні ризики в новій редакції законопроєкту №5655, але порушило власні порядки і не провело антикорупційної експертизи, подавши у ВР лише перелік поверхово виявлених вад під виглядом простих зауважень.
- Навіть ці зауваження НАЗК не було повністю враховано, і корупційні ризики залишилися у фінальній редакції законопроєкту.
- Голова НАЗК Олександр Новіков публічно поширив завідомо недостовірну інформацію про відсутність корупційних ризиків у законопроєкті і врахування всіх зауважень НАЗК.
- Західних партнерів вводять в оману щодо законопроєкту, користуючись їхньою довірою до НАЗК як ключового в таких питаннях антикорупційного органу.
Спочатку розколоти суспільство, позбавляючи громадськість права впливати на забудову власних міст, потім використати антикорупційний орган, підриваючи довіру західних партнерів як до НАЗК, так і до України загалом.
Чи не зависоку ціну хтось згоден платити під час війни за протягування цієї «реформи» містобудування?
Більше статей Георгія Могильного читайте за посиланням.