Анатолій Федорук — незмінний мер Бучі майже стільки ж років, скільки Олександр Лукашенко — президент Білорусі. Федорук — типовий мер-феодал, який паразитує на дерибані рекреаційних зон громади і роками підкуповує виборців бюджетною гречкою.
На жаль, на нинішньому етапі децентралізація, що дає додаткові повноваження і ресурси, робить таких мерів довічними монархами в їхніх громадах. Ця ключова для держуправління реформа без запуску очищеної правоохоронної системи і судів гратиме на руку місцевим феодалам, які давно вписалися в політичний і бізнесовий контекст чинної системи влади. Для росту й перемоги опозиції шансів майже не залишається. Тим більше що протистояння відбувається не просто на ідейному рівні. Погрози, побиття, бої з тітушками під парканами забудовників, підпали машин — те, з чим доводиться зіштовхуватися активістам за кілька кілометрів від столиці. Земля тут дуже дорога.
Федорук значно спритніший, ніж інші мери-фігуранти антикорупційних розслідувань. Коли в парламенті обговорювали, де на Київщині будуть райцентри, в цьому районі розглядали тільки Ірпінь чи Бородянку. Буча, за методикою Кабміну, в обговоренні навіть не фігурувала. Але мер Бучі за кілька місяців зумів зробити так, щоб Ірпінь не отримав статусу райцентру і він дістався саме Бучі. Причому якщо його кум — екс-мер Ірпеня Володимир Карплюк — пікетував Кабмін, то Федорук усе зробив підкилимно. Статус райцентру має значення, коли йдеться про ціни на квартири в новобудовах. Тому це питання не лише іміджеве. Це бізнес.
Майже десять років тому Федорук разом із тогочасним мером Ірпеня Володимиром Карплюком налагоджували спільний сімейний бізнес. Фірму «Будрегіонінвест», яка зводить будинки в регіоні, оформили на дружин. Але якщо Карплюк не зміг будувати політичну кар’єру далі й відійшов у тінь, посадивши в Ірпені весільного генерала, то його кум Федорук знає, як залишатися при посаді й надалі.
Він утримувався в кріслі за часів майже всіх президентів України. У Федорука є проста формула успіху. Він звик співпрацювати й ділитися з усіма — від комуністів до радикалів, Звісно, за таких умов правоохоронці та суди у справах проти Федорука та справах щодо побиття активістів не дуже результативні.
(До прикладу, у справі щодо побиття активіста Віктора Бархоленка, який боровся проти влади Федорука і добивався збереження зелених зон, за понад шість років так і не знайшли винних. Аналогічно, немає результатів і у справі щодо побиття іншого активіста — Олександра Кулібабчука. Його дружина брала участь у програмі «Схеми», де журналістка досліджувала питання можливої несплати податків під час продажу політиками квартир).
Через дерибани зелених зон, про які знає вся країна, Федоруку все ж таки вручили кілька підозр. Суди тривають роками. І що більше мер Бучі зближується з центральною владою, то менш ефективними стають судова і правоохоронна системи. А з центральною владою Федорук завжди міг знайти спільну мову, уособлювала її «Партія регіонів», БПП чи «Слуга народу».
З огляду на те, що партосередок «Слуги народу» на Київщині очолював нардеп Олександр Дубінський, токсичність і наявність готових сіток виборців для партії не просто не стала на заваді, а була стратегічною перевагою. Федорук балотувався в мери цього разу від «Слуги народу».
Дубінський, який отримав від Зеленського розпорядження дати найкращий результат по Україні на виборах до облради, досягав його саме завдяки таким інструментам, як Федорук. І в цьому немає нічого нового. У період президентських виборів Федорук був на зборах БПП. Їх теж цікавив «кошик голосів», який є в мера Бучі.
Навіть після того, як «Слуга народу» позбулася Дубінського, у Федорука все стабільно: керівник партії народний депутат Олександр Корнієнко відкрив у місті свою приймальню.
Але це все політичний аспект. Реально ж Буча — місто, в якому можна побачити, як ліс громади загороджують десятиметровим парканом. Тут без розвитку інфраструктури, як і в Ірпені, будують висотки, бракує шкіл і діти навчаються в коридорах. У місті навіть ввели поняття «мобільний клас». Навчання відбувається у три зміни. «Слуги народу» обіцяли мораторій на забудову, але будівництво і далі йде повним ходом.
Рух ЧЕСНО для спецпроєкту із ZN.UA аналізує перші 100 днів роботи мера Бучі і те, як йому та його команді вдається виконувати передвиборні обіцянки.
У своїй програмі «Слуга народу» обіцяла бучанцям «недопущення збереження впливу місцевих псевдоеліт, які вважають міста і села Київщини власними вотчинами». Ця обіцянка не просто популістична, вона суперечить самій суті того, хто представляє партію президента в Бучі.
Анатолій Федорук, який уже є, по суті, монархом-феодалом місцевого самоврядування, утворив коаліцію з партією «За майбутнє». Список цієї партії вела до ради його рідна сестра Лариса Федорук, яка була селищним головою Ворзеля. Так тут зберігається династійний принцип. Окрім цього, голоси дає й партія «Сила і честь», список якої очолив лояльний до мера Бучі політик Василь Олексюк, що був за його головування секретарем ради. Отже, більшість у Федорука для виконання обіцянок є. Бюджет збалансований — 664,5 млн грн.
Медицина
Оскільки програма «Слуги народу» для Бучі Ірпеня та інших міст Київщини написана наче під копірку, жодних вимірюваних обіцянок щодо будь-якої сфери, зокрема медицини, громаді офіційно не надали. Але у ЗМІ Федорук повідомляв, що планує спільно з Siemens побудувати медмістечко.
У бюджеті міста поки що про медмістечко інформації немає. Є лише 600 тис. грн на проєктну документацію двох амбулаторій. Гроші порівну підуть на виготовлення проєктів для Бабинців та Ворзеля. Це дві з 14 громад, які після укрупнення приєднала до себе Буча. Окрім того, у співфінансуванні передбачено 9 млн на амбулаторію у Ворзелі.
Тоді коли всі громади намагаються залучити якомога більше коштів на медицину і максимально заощаджують на інших витратах, Буча відзначилася тим, що на Новий рік дозволила собі витратити рекордну для містян суму.
Кілька років тому Буча вже витрачала півмільйона на гірлянди.
Нового будівництва медзакладів у бюджеті Бучі на цей рік не передбачено. Є лише видатки споживання і немає серйозного розвитку. Це при тому, що зараз уже вдруге країна переживає жорсткий локдаун і лікарні переповнені.
Транспорт
Хоч у програмі «Слуги народу» немає конкретики, мер Бучі озвучував у ЗМІ досить конкретні обіцянки. Робив він це і як мер, і як свого часу кандидат у народні депутати.
Проблема із залізничним переїздом знайома кожному бучанцю. Через його перекриття під час руху поїздів виникають численні затори, простояти в яких можна дуже довго. Тож у місті кілька років тому обіцяли зробити два тунелі попід коліями, але їх немає й досі.
Окремого переходу потребують і пішоходи. Проєктно-кошторисна документація була готова 2018 року. В цьогорічному бюджеті запланували ще 1,5 млн на ту ж таки проєктну документацію.
Коли «Укрзалізниця» запустила нові електрички, зокрема, й через Бучу, Федорук не забув на цьому пропіаритися і запостив відео з кабіни машиніста. Бучанці вирішили нагадати йому передвиборну нараду й показали, як виглядає туалет на вокзалі, що його тоді обіцяли відремонтувати.
Цю проблему обіцяли вирішити ще влітку.
А коли Федорук 2014 року йшов у народні депутати, то давав обіцянку спорудити в Бучі дворівневу розв’язку через залізничні колії. І виконання цієї обіцянки не потребує повноважень народного депутата, який є законотворцем.
Ще один проєкт міської ради — під’їзна дорога від траси Київ—Ковель—Ягодин у напрямку Мироцького. Вона має сполучити Ворзель із Варшавським шосе. Телефоном у раді нам повідомили, що це коштуватиме понад 36 млн грн і фінансуватиметься у другому півріччі 2021 року за рахунок державного фонду розвитку.
Наступний проєкт — продовження автодороги Ворзель—Забуччя, що сполучатиме Житомирську та Варшавську траси і буде виведена на автошлях Гостомель—Демидів. Дорога будуватиметься на приватній території інвесторів. Фактично траса дасть можливість створити під’їзний коридор до аеропорту «Антонов» (як об'їзна навколо Бучі), а також сполучить старостинські округи. На останній сесії, як повідомив телефоном секретар ради, депутати ухвалили питання виготовлення містобудівної документації. Наразі планується охопити приблизно 600 га прилеглої землі.
На проєктну документацію трьох доріг заклали загалом 5,7 млн.
Перед самими виборами Федорук повідомляв, що почав роботу у напрямі створення транспортно-логістичного хабу в рамках програми президента «Велике будівництво». Хаб — це центр, який стимулюватиме розвиток вантажних перевезень, авіаперевезень, транспортної логістики.
Але доки обіцянка логістичного хабу залишається далекою перспективою, у транспортній сфері є більш приземлені речі, що можуть бути вирішені, — регулярні перевезення, які обіцяли «взяти під контроль». Наразі в Бучі немає комунального транспорту, і жителів обслуговують ірпінські монополісти, що істотно впливає на цінову політику. На початку року підвищили вартість проїзду для школярів з однієї до п’яти гривень. Для дорослих вартість проїзду теж зросла на кілька гривень.
До речі, перевезення — родинний бізнес депутата Бучанської міської ради від ВО «Батьківщина» Олега Сотнікова. Його батько, Леонід Сотніков, основний бенефіціар АТП 13250.
Освіта
Через стихійну забудову місту бракує садків та шкіл. Раніше діти навчалися в три зміни і були так звані мобільні класи, які займалися в коридорі. Про це навіть знімали сюжети загальнонаціональні телеканали. Тому побудова шкіл і садків — традиційна обіцянка Федорука. Її виконання в Бучі має свою особливість.
Відкриття освітніх закладів, які під ці осінні вибори відчинили двері перед школярами, насправді обіцяли громаді дуже давно. Так, Бучанську українську гімназію мали відкрити понад 10 років тому. Якщо рахувати виборчі цикли — то Федорук тричі встиг обратися мером.
Оскільки ж виконання обіцянки забарилося, то в новому приміщенні розмістили не тільки гімназію, а й школу №9. Однак, щоб діти «сіли за парту» в новому навчальному закладі, їх батькам у місті, яке сильно приросло населенням, очікувано довелося пройти кілька кіл пекла. Ранкові черги по 200 людей в умовах карантину, неорганізованість у поданні заяв та проведенні співбесід для майбутніх учнів — це не все, з чим зіштовхнулися батьки майбутніх гімназистів. Слід зазначити, що гімназія зі старого в нове приміщення переїжджала теж із коліс, що логічно призвело до організаційних проблем. Народ нервував, бо місць апріорі не могло вистачити всім охочим. Висотки ростуть швидше, ніж соціальна інфраструктура.
Проблема з дитсадками має схожу природу. Щоб зареєструвати малечу до дошкільного навчального закладу, в чергу дітей потрібно записувати з перших днів життя.
Тож підприємці відкривають приватні садочки, однак за їхні послуги потрібно платити від 6 до 11 тис. грн. Відповідно, 2–3 місяці перебування в такому садочку коштуватиме стільки ж, скільки й 1 кв. м житла. Тому ті, хто їхав до Бучі купувати дешевше житло, натомість тепер мають платити за приватний сервіс. Тут слід зазначити, що саме Ірпінь і Буча стали місцем, де оселилося багато «переселенців» із окупованих територій Донецької та Луганської областей. З одного боку, саме вони активно купували не дуже якісне житло за викидними цінами, яке штовхають на ринку «фірмочки» і компанії місцевих депутатів. З іншого — стали заручниками гонки зрощеного з владою бізнесу за надприбутками. Мами банально не можуть піти працювати, щоб допомагати чоловікам утримувати родини: нікуди подіти дітей.
Дитячий садочок будують на вул. Лесі Українки, поблизу нових ЖК, але цілком зрозуміло, що, зважаючи на чергу з мешканців уже споруджених висоток, коли заселять будинки поряд — місць знову не вистачатиме. За останні п’ять років було введено в експлуатацію понад 280 тис. кв. м житла. Такі дані дає Держстат по Київщині. Якщо рахувати середню площу двокімнатної квартири у 65 кв. м, то здали понад 4300 квартир. При цьому відкрили тільки два садки та одну школу.
Що стосується садочка в Бабинцях, який будують на умовах співфінансування, то, згідно з програмою, його мали б здати вже нинішнього року, але бюджет дає готовність на 25%.
У Синяківському старостинському окрузі тривають ремонтні роботи в дошкільному навчальному закладі, які обіцяють завершити цього року, а на капремонт НВК Синяківського ліцею у бюджеті заплановано 4 млн грн.
На реконструкцію з добудовою загальноосвітньої школи №1 у співфінансуванні міська рада виділяє 26 млн грн.
Загалом, на освіту в Бучанській ОТГ передбачено понад 220 млн грн, які будуть розподілені на функціонування дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти, на забезпечення діяльності інших закладів і заходів у цій сфері, а також на інклюзивно-ресурсні центри. Але для забезпечення потреб громади цього недостатньо.
У лісовій частині Бучі, на вул. Котляревського і Стефаника, було передбачено будівництво дитячих садочків. Однак новообрані депутати за дві сесії у грудні та січні вирішили передати у власність громадянам 27 земельних ділянок під житлову забудову.
Велика РОЗбудова чи ЗАбудова?
Федоруку вручили дві підозри за зловживання службовим становищем. Це сталося кілька років тому. Мер навіть перебував під домашнім арештом. Прокуратура звинувачує його в дерибані так званого «Бучанського Межигір’я», проти чого виступає громада.
Хоча значну територію міста забудовники освоїли, не будуючи належної інфраструктури, Буча, що сусідить зі столицею, залишається й надалі ласим шматком для забудовників.
Програмна обіцянка ввести мораторій на вирубку лісів та зелених насаджень виявилася традиційним популізмом. Так, на вул. Шевченка безжально вирубували живі дерева для чергової забудови. Це сталося наприкінці лютого. Площа вирубок становила майже 60 соток.
Представник власника земельної ділянки запевнив, що ця територія перебуває у приватній власності й за неї нібито сплатили відновну вартість зелених насаджень — 410 тис грн.
Депутатка Бучанської міської ради Наталія Єфимович звернулася до Анатолія Федорука, адже продаж земельних ділянок у Лісовій Бучі потребує особливої уваги.
Як запевнив секретар міської ради Тарас Шаправський, територію площею 58 га продали на аукціоні ще торік. Переможець заплатив до бюджету приблизно 5 млн грн.
Кілька років місцева влада організовувала аукціон з продажу цієї земельної ділянки під будівництво та обслуговування приміщень торгівлі. Рубки на інших територіях не припинялися навіть узимку.
За перші сто днів Анатолій Федорук вирішив «проблему» чергового супермаркету АТБ на вул. Тарасівській. Для цього довелося знести громадський сквер, який заважав будівництву.
До речі, в цьому мікрорайоні Бучі вже працюють три супермаркети, один із яких — теж АТБ.
Будівництво викликало обурення громади, а міський голова на презентації передвиборної програми виправдовувався тим, що Генплан міста ще 2013 року передбачав його на тій території, а 2019-го вирішили, що це буде саме супермаркет АТБ. Громадяни своєю чергою, попри прийняте рішення, висадили берізки і назвали площу під ними сквером.
Містяни улітку 2020 року навіть створили петицію. Вона набрала потрібну кількість голосів, однак на засіданні Бучанської міськради її не підтримали.
Начальник відділу обласної прокуратури Іван Дутчин розповів, що землю під супермаркет видали незаконно. Комунальне підприємство як постійний землекористувач отримало цю земельну ділянку без наміру і без мети будівництва, адже в нього не було ліцензії та техніки для будівельних робіт.
Для міської ради будівництво супермаркетів дуже вигідне, адже вони платять кошти до бюджету. Так, АТБ щомісяця сплачує 220 тис. грн, а «Новус» — майже 600 тис.
Крім того, 10 листопада минулого року розпочалося будівництво нового торговельного центру в межах вулиць Депутатська і Нове Шосе та АЗС. Новий комплекс розміститься на орієнтовній площі 3,7 га.
А ще — в Бучі з’явився McDomald’s. Серед міст-сателітів Києва ця мережа є лише в Броварах і Борисполі.
«Я живу поряд, і спершу ділянку обгородили парканом. Я завжди цікавлюся, що будують. Тут же не було паспорта об’єкта — жодної інформації. Ми лише потім зрозуміли, що тут буде McDomald’s», — розповідає мешканка Бучі Дар’я.
Депутат Ірпінської міськради Максим Плешко з партії «Нові обличчя» поквапився запевнити всіх, що в цьому немає заслуги Федорука. «Реверанси на адресу влади Бучі з приводу відкриття McDonald’s нагадують мені подяки Прилипку (селищний голова Гостомельської ОТГ) за освітлення Варшавки», — додав Максим Плешко.
McDomald’s просто вирішив звести свій заклад поблизу Варшавської траси, яка дає потік клієнтів. Але тут річ не в McDonald’s. Кілька років тому ірпінська команда Карплюка «Нові обличчя» посварилася з командою Федорука. Це сталося після того, як і в Карплюка, і у Федорука провели обшуки.
Хтось із правоохоронців попередив Карплюка про обшук, і він утік, не сказавши нічого своєму куму — Анатолію Федоруку. Відтоді стосунки між кумами стали досить напруженими. Коли ексмера Ірпеня запитали про кума Федорука, він наголосив, що не може бути кумом будь-кому: «Я в Бога не вірю».
Після чого на парламентських виборах, коли Карплюк балотувався в народні депутати, дійшло до того, що Федорук публічно назвав свого кума, з яким разом забудовував регіон висотками, негідною людиною. За версією ж Карплюка, Федорук не міг йому вибачити «швидкого успіху» в Ірпені. Хай там як, протистояння між Ірпенем і Бучею, що отримала статус райцентру, після виборів лише загострилося.
За прикладом Бучі, Карплюк для якіснішого продажу житла почав ребрендинг міста і на бордах писав «Ірпінь — місто парків». До речі, бучанський міський парк було відкрито 2011 року, на 110-ту річницю заснування міста. Він займає 52 гектари. Торік побудували нові локації.
І тут Федорук усе-таки взяв гору, подарувавши місту реально масштабну зону відпочинку. Місцеві жителі, які люблять гуляти в парку, поблажливо кажуть: «Не тільки собі бере, а й для міста щось робить». Як на наші часи — позитивна оцінка для місцевої влади. На жаль.
Ще одне будівництво ландшафтного парку козацького побуту міська рада обіцяла розпочати до кінця 2020 року. Виконувати роботи має ТОВ «Бруковка» на замовлення місцевого КП «Бучазеленбуд». За роботи підряднику заплатять 1,4 млн гривень. Рішення рада прийняла ще 2006 року.
Якість повітря і води
Повітря в Бучі, яка вважалася зоною для рекреації, шкідливе для чутливих груп населення. У додатку радять відкласти тривалу прогулянку містом.
Безліч обіцянок стосувалося і чистої води в Бучанській ОТГ.
Ще у вересні рада Бучанської громади обіцяла розробити комплексну програму співфінансування для встановлення у місті локальних станцій очищення, заміни насосного обладнання та труб, які вже давно віджили своє. Однак проблеми не вирішили досі.
«Ірпіньводоканал» постачає в домівки мешканців Бучі брудну воду, з величезною кількістю механічних решток, піску та мулу. Вона має характерний запах, коли на магістралі трапляється аварія й відбувається перепідключення на подачу води з резервних джерел. Бруд також вимивається з труб при зміні тиску подачі води.
Загалом, цю проблему в Бучі порушували ще 2016 року. Тоді місцеві жителі замовили аналіз води на вул. Польовій в центрі міста. Висновок: вода не відповідає нормі. Однак бучанці на цьому не зупинились і провели власне хімічне дослідження. Вміст фосфатів перевищував допустимий увосьмеро.
Нинішнього року міська рада виділила кошти у співфінансуванні тільки на будівництво водогону на вулицях Миру, Кооперативна, Козацька, Нова в смт Бабинці в розмірі 7,3 млн грн, однак це не вирішує проблему з брудною водою.
Спорт і культура
У спорті тактика передвиборного піару Федорука дуже схожа на те, що відбувається у сфері освіти. У Бучі торік планували добудувати спортивний комплекс, що поруч зі школою на вул. Шевченка. Для цього було залучено понад 36 млн грн.
Але перед виборами це зробити не вдалося. Тепер дедлайн переносять на найближчий День Незалежності. Для цього обласна рада виділила 29 млн грн, при співфінансуванні з місцевою.
Загалом, у бюджеті на 2021–2023 роки в Бучанській міській територіальній громаді передбачено на розвиток фізичної культури та спорту і сприяння національно-патріотичному вихованню трохи більше 6 млн грн. Ці кошти призначаються на проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з олімпійських та неолімпійських видів спорту і утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також на місцеву програму підтримки молоді.
На будівництво футбольного поля у школі на Соборній передбачили 3,6 млн грн.
Нинішнього року на культуру заклали понад 17 млн грн. На реконструкцію будинку культури, що в с. Синяк, передбачили 6 млн. Це не єдиний будинок культури, який потребує ремонту. Так, у Луб’янці аналогічний заклад потребує капремонту.
…Загалом, історії Бучі та сусіднього Ірпеня свідчать, що тривале перебування при владі політиків, зокрема пов’язаних із будівельним бізнесом, виростає в серйозні корупційні ризики. А це своєю чергою негативно позначається на рівні життя громади.
Після реформи децентралізації місцеві феодали, такі як Федорук, отримали більше повноважень і можливість розпоряджатися відновлюваним ресурсом інших громад — землею. Механізмів контролю досі не запущено. Як із боку правоохоронної системи, так і з боку державної влади. Впровадження інституту префектів зависнуло десь у парламенті. Тому навіть коли громада обере на голову міста іншого політика, він може отримати громаду, всі можливі зони якої забудовані висотками і не розвинена належним чином інфраструктура. Не виключено, що для управління залишиться лише бюджет міста, якого завжди бракує для надання містянам якісного сервісу.
Рух ЧЕСНО для спецпроєкту із ZN.UA «100 днів роботи мера» також проаналізував, як виконували обіцянки мер Києва Віталій Кличко, мер Херсона Ігор Колихаєв, мер Івано-Франківська Руслан Марцінків, мер Дніпра Борис Філатов, в.о. мера Харкова Ігор Терехов та мер Ірпеня Олександр Маркушин.