Для певного виду лібералів 2016 рік був докірливим. Для всіх, хто вірить у відкриту світову економіку і суспільство, в якому вільний рух товарів, капіталів, людей і ідей заохочується, в якому універсальні свободи захищені від зловживань держави верховенством закону, для таких людей цей рік був провальним.
Не лише через Brexit, перемогу Дональда Трампа на виборах в США, а й через трагедію в Сирії, яку покинули саму страждати, а також через поширення "неліберальної демократії" в Угорщині, Польщі і інших країнах. Про це сьогодні пише The Economist, нагадуючи, що за останній рік "глобалізація" стала лайливим словом, а націоналізм і навіть авторитаризм знову розквітли.
В Туреччині після провальної спроби перевороту почалися жорстокі і популярні репресії. На Філіппінах виборці обрали президента, який не лише створив загони смерті, а й хвалився тим, що сам натискав на гачок. А тим часом, Росія, яка втрутилася у західну демократію, і Китай, який лише тиждень тому створив напругу у відносинах з США, захопивши американський безпілотник, наполягають, що ліберальність - це лише жалюгідне прикриття для західної експансії.
Поставши перед такою риторикою, багато лібералів втратили свої нерви. Деякі написали епітафії для ліберального світового порядку і висловили застереження про загрози для демократії. Інші наполягали, що завдяки невеликим змінам у законодавстві щодо імміграції чи запровадженні певних додаткових податків можна повернутися до нормального життя. Але цього не достатньо.
"Гіркі наслідки 2016 року не зруйнували повністю претензію лібералізму на роль найкращого способу захистити гідність і забезпечити процвітання і рівність. Замість того, щоб занурюватися у боротьбу ідей, лібералам варто насолоджуватися всім цим", - йдеться в статті.
Впродовж останніх 25 років лібералізму отримував всі блага занадто легко. Його домінування після розпаду СРСР призвело до розростання ліні і самовдоволення. Попри зростання нерівності, лідери суспільств виправдовувалися перед собою, що вони живуть ув умовах меритократії і тому їхній успіх заслужений. Експерти, найняті допомогти управляти значною частиною економіки були зачаровані власним блиском. Але прості люди часто вбачати у багатстві прикриту привілейованість, а в експертних оцінках - завуальовану корисливість.
Будучи при владі так довго, лібералам усіх народів варто визнати, що реакція на це вже на підході. Видання нагадує, як в 19-му столітті ліберальні погляди з'явилися як альтернатива деспотизму абсолютної монархії і терору революції. В їхньому корені лежало переконання, що тривала безперервна влада розбещує. Привілей стає інструментом самозбереження. Консенсус придушує творчість і ініціативність. У динамічному світі суперечки і диспути не лише неминучі, вони вітаються, оскільки призводять до оновлення.
Лібералам є що запропонувати суспільствам, які намагаються впоратися зі змінами. В 19-му столітті, як і сьогодні, старі методи були замінені безжальними технологічними, економічними, соціальними і політичними силами. Люди жадали порядку. Неліберальни консерватори запропонували б призначити когось з надмірною владою для запровадженння кращих методів з призупинки змін, а революціонери закликали б повалити владу. Відлуння цих ідей можна розчути в нинішніх закликах "повернути контроль", а також у словах автократів, які паразитують на агресивному націоналізмі і обіцяють стримати космополітичну хвилю.
Ліберали ж пропонували і пропонують інші відповіді. Замість концентрації владу потрібно розділити, використовуючи верховенство права, політичні партії і конкурентні ринки. Замість того, щоб змусити громадян служити могутнім і захищати державу, лібералізм вважає, що кожен індивід може сам обирати свій шлях для себе. Замість воєн і чвар країнам варто торгувати і укладати угоди.
Ці ідеї закарбувалися на Заході, і, не зважаючи на загравання Трампа з протекціонізмом, вони, вірогідно, зможуть витримати і залешитися в силі. Але лише в тому випадку, якщо лібералізм зможе впоратися зі своєю іншою проблемою: втратою віри в прогрес. Ліберали вірять, що зміни - це добре, тому що в цілому вони приводять до покращення.
"Вони можуть цілком справедливо вказати на скорочення рівня глобальної бідності, зростання тривалості життя, а також можливостей і миру, навіть попри криваві події на Близькому Сході. Насправді люди в усьому світі ще ніколи не жили краще, ніж сьогдні", - пише видання.
Але значна частина Заходу сьогодні не бачить цього. В очах багатьох суспільств прогрес відбувається з іншими. Багатство не розповсюджується рівномірно, а новітні технології безповоротно нищать робочі місця. Заради власного процвітання лібералізму потрібно знайти відповідь і для песимістів. Зрештою, впродовж десятиліть ліберали втілили неймовірні рішення. В 19-му столітті реформатори створили систему загальної освіти, широкі програми громадських робіт і перші закони про права робітників. Пізніше громадяни отримали право голосу, систему охорони здоров'я і безпеки. Після Другої світової війни США збудували глобальний ліберальний порядок, використовуючи такі органи як ООН і МВФ для висловлення своїх поглядів. Сьогодні Захід не робить нічого навіть приблизно настільки амбітного. І це потрібно змінити. Ліберали повинні вивчити шляхи, які відкриють технології і соціальні потреби. Влада може бути делегована від держави до громадян, які будуть функціонувати як лабораторія свіжих політик. Політики повинні уникнути стерильного партнерства за допомогою нових форм локальної демократії. Лабіринт оподаткування і регулювання можна перебудувати раціональніше.
"Чи можливе втілення цієї мрії після 2016 року? Деякі перспективи в порядку. Ця газета (The Economist - ред.) переконана, що Brexit і президенство Трампа, вірогідно, виявляються дорогими і шкідливими. Ми хвилюємося через суміш націоналізму, корпоративізму і народного невдоволення. Але 2016 рік також представляє попит на зміни. Не варто забувати здатність лібералів до оновлення. Не варто недооцінювати здатність людей включно з адміністрацією Трампа і Британії після Brexit до мислення і винахідливості у пошуках виходу з проблем", - йдеться в статті.
Раніше видання The Economist в статті "Ліга націоналістів" писало, про те, чому радикали стають популярними. В багатих країнах песимізм відіграє важливу роль. А сповільнення економічного зростання зменшує і підтримку глобалізації. Нерівність також шкодить. У освічених людей справи йдуть добре, але робітничий клас часто страждає. Трамп зміг схилити на свій бік білих роботяг в США. А одним з головним аргументів для Brexit і посилення популярності Ле Пен стало переконання, що "колись було краще".
Детальніше про перемогу республіканця Дональда Трампа на виборах у США та пріоритети його політики на посаді глави держави читайте в статті Богдана Яременка та Олега Белоколоса "Вибори президента США: як сталося неймовірне, і чого очікувати Україні?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".