Захід зрадив свої ж цінності, допустивши бійню в Алеппо – The Economist

Деякі міста увійшли в історію тому, що їх зруйнували: Грозний, Дрезден, Герніка. Алеппо, яке колись було одним з найбільших метрополій Сирії, скоро приєднається до їхніх лав.

Його тисячолітня мусульманська спадщина перетворилася на прах. Російська авіація знищила його лікарні і школи. Мешканців міста обстрілювали, скидали на них бомби, морили голодом і труїли газом. Ніхто не може сказати напевне скільки з десятків тисяч тих, хто лишився у останньому сунітському анклаві, загине серед руїн, в яких вони ховаються.

Але навіть якщо вони і отримають безпечний коридор, який їм пообіцяли, їхнє чотирирічне важке випробування в Алеппо підірве сам принцип, який говорить, що невинні люди повинні бути захищені від кошмарів руйнівних війн. Замість нього прийде нова брутальна реальність, яка загрожує тим, що світ стане більш небезпечним і нестабільним.

Про це сьогодні пише The Economist. Для того, щоб оцінити глибину трагедії Алеппо, варто пригадати перший протест проти режиму Бажара Асада в 2011 році, коли сунніти завзято стояли пліч-о-пліч з шиїтами, християнами і курдами. Від самого початку, при всебічній підтримці Ірану, Асад націлився на те, щоб знищити всі можливості мирного спротиву, використовуючи насильство, щоб радикалізувати свій народ. На ранньому етапі його заяви, що всі опозиціонери – "терористи", були обурливими. Сьогодні деякі з них такими дійсно стали. Був переломний момент, коли Захід міг втрутитися, перекрити небо над Сирією, створити захищену територію, де мирні мешканці були б у безпеці чи почати широкомасштабну програму озброєння опозиціонерів. Але, паралізований досвідом в Іраку і Афганістані, Захід утримався від дій.

Бої почали розгоратися, а необхідність втрутитися зростала з кожним кривавим місяцем. Але ризики і складність інтервенції зростали швидше. Коли Асад був близький до повалення, Росія безсовісно вступила в конфлікт, що мало нищівний ефект. Падіння Алеппо стане доказом перемоги Асада і впливовості Ірану. Але справжня перемога дісталася Росії, до якої на Близькому Сході знову прислухаються.

Також поразка стане крахом не лише для опонентів Асада, а й для західного переконання, що в зовнішній політиці цінності мають значення не менше, ніж інтереси. Після геноциду в Руанді в 1994 році, коли народ тутсі знищували за спиною у всього світу, країни визнали, що у них є зобов'язання стримувати грубу силу. Коли члени ООН взяли на себе відповідальність за захист жертв військових злочинів, де б вони не були, конвенції проти застосування хімічної зброї і безрозсудного вбивства цивільних осіб набули нового значення. Бажання просувати свободу і демократію не відставало.

Ці ідеали ліберального втручання зазнали серйозного удару. Кампанії США у Афганістані і Іраку продемонстрували, що навіть наймогутніша країна в історії не може нав'язувати демократію силою.

"Урок трагедії в Алеппо менш очевидний, але не менш важливий. У своєму виступі проти звірств Асада Захід не пішов далі стандартних дипломатичних фраз. Відмовившись відстояти те, у що він нібито вірить, він показав, що його цінності – це лише слова, які можна безкарно ігнорувати", - йдеться в статті.

Багато людей несуть відповідальність за це. Коли Асад почав труїти своїх людей нервово-паралітичним газом, перетнувши "червону лінію" Америки, британський парламент проголосував проти навіть обмеженого військового втручання. Коли мільйони людей почали тікати з Сирії в сусідні Ліван і Йорданію, більшість європейських країн почали відгороджуватися від біженців і шукати способи, як перекрити їм шлях на континент.

"Особливу відповідальність несе президент Барак Обама. Американський президент ставився до Сирії як до пастки, яку треба оминути. Його самовдоволені прогнози, що Росія погрузне в "болоті" війни, стали історичним прорахунком", - пише видання.

Впродовж усього свого президентства Обама намагався позбавити світ системи, в якій Америка часто самотужки захищала свої цінності. І замінити її такою, в якій би всі країни повинні були б захищати міжнародні норми, оскільки всім вигідні ці правила. Алеппо стало доказом провалу цієї політики. Коли Америка відступила, вакуум заповнили не відповідальні країни, прихильні до статус-кво, а такі, як Росія і Іран, які вбачають у поширенні західних цінностей загрозу для режимів у Москві і Тегерані.

Теоретично новий президент США міг би змінити ситуацію. Але Дональд Трамп втілює ідею, що "ліберальні інтервенції для невдах". А призначення Рекса Тіллерсона на посаду Держсекретаря лише підтверджує, що наступний американський президент не хоче ні укладати угоди, ні захищати цінності.

Генеральна Асамблея ООН у п'ятницю, 9 грудня, більшістю голосів підтримала підготовлений Канадою проект резолюції щодо негайного припинення вогню в Сирії.

Представники сирійської армії заявили про те, що операція по поверненню контролю над Алеппознаходиться в завершальній стадії. Східна частина міста Алеппо перебувала під контролем повстанців сирійської опозиції впродовж чотирьох років.

Тим не менш сирійська опозиція готова продовжувати боротьбу проти Асада навіть після втрати Алеппо. Опозиціонери зазначають факт важливості Алеппо, але визнають, що в разі втрати міста у них є й інші не менш важливі населені пункти.

Раніше у зв'язку з бойовими діями, східні райони міста покинули тисячі мирних жителів. У східній частині Алеппо розбомблені всі лікарні, дефіцит їжі, питної води і медикаментів.

Про учасників та основні події сирійського конфлікту читайте у спецпроекті DT.UA "Що важливо знати про конфлікт у Сирії".