Уряд США запровадив жорсткі правила, щоб не дозволити Росії і Китаю використовувати американське обладнання для посилення свого оборонного сектору. Але дотримання цих правил не завжди ефективне. Тому інструменти американського виробництва продовжують з'являтися на російських ракетних заводах і в ланцюжку поставок Huawei.
Зважаючи на війну в Україні і загрози з боку Китаю, таких заходів не достатньо, - пише в статті для New York Times професор Школи Флетчера при Університеті Тафтса і науковий співробітник American Enterprise Institute Кріс Міллер.
США і їхні союзники виробляють найсучасніші інструменти як для точної металообробки, так і для виробництва напівпровідників. В умовах зростання міжнародної напруженості Захід робить правильно, коли намагається заборонити супротивникам використовувати ці інструменти для виробництва зброї, яка підриває військову перевагу Америки. У жовтні 2022 року США наклали обмеження на американські фірми, що продають і обслуговують обладнання для виробництва мікросхем нижче 14-нанометрового рівня. Таким чином обмеження охоплює мікросхеми, необхідні для побудови суперкомп'ютерів і навчання передових моделей штучного інтелекту. Так Вашингтон хоче обмежити доступ Китаю до технології виробництва мікросхем, що використовуються в системах штучного інтелекту, які у свою чергу можна використати для військових цілей. А коли Росія вторглася в Україну у 2022 році, Сполучені Штати і їхні союзники обмежили продажі найсучасніших верстатів до Росії, щоб запобігти їхньому використанню у військових цілях.
Але жорсткі на папері обмеження не завадили російським і китайським заводам закупити обладнання американського виробництва. Галузеві аналітики вважають, що китайським виробникам мікросхем вдалося ефективно використати імпортне обладнання у виробництві більш досконалих мікросхем. Багато західних і японських металообробних верстатів було виявлено на російських оборонних заводах, які виробляють зброю для ударів по містах України.
Компанії зазначають, що їхні інструменти можуть бути законно продані одному клієнту, а потім перепродані російському або китайському оборонному виробнику без їхнього відома. Вони стверджують, що після того, як машина потрапляє до рук покупця, вони не можуть контролювати, як вона використовується.
Наразі Міністерство торгівлі намагається забезпечити експортний контроль, стукаючи у двері компаній, щоб дізнатися, чи не порушили вони якісь правила. Однак угода, підписана між США і Китаєм у 2004 році, дозволяє лише двом американським офіцерам з експортного контролю працювати в Китаї. Ці два офіцери в середньому відвідують 55 об'єктів на рік, перевіряючи приблизно 1% усіх ліцензій. Навіть на тих об'єктах, які вони відвідують, компанії часто мають більше 100 днів між подачею запиту і наданням доступу, що дає фірмам достатньо часу для приховування фактів. Більшість союзників США мають ще менш ефективні режими верифікації, тому непропорційно велика частка забороненого обладнання, яке сьогодні потрапляє до Росії, перенаправляється через них.
«Ми не можемо очікувати, що лисиці, навіть інкорпоровані США, охоронятимуть курник. Ми вважаємо, що деякі західні фірми можуть вважати за краще не знати занадто багато про своїх клієнтів, щоб їм не було складніше заплющувати очі. Більше того, компанії стимулюють, щоб гарантувати конфіденційність клієнтів. Через це самоконтроль виявився невдалим», - пояснює Міллер.
Тож як Захід може посилити дотримання запроваджених обмежень щодо експорту технологій? Компанії, що виробляють контрольовані інструменти, повинні бути зобов'язані встановлювати в них чіпи геолокації, захищені від несанкціонованого втручання.
«Мітка Apple AirTag коштує менше 30 доларів. Виробники інструментів вартістю в мільйони доларів, безсумнівно, можуть знайти економічно ефективний спосіб включити затверджену урядом геолокацію в свої пристрої подвійного призначення і надати Міністерству торгівлі можливість перевірки в реальному часі. В ідеалі заборонений інструмент варто було б автоматично вимкнути в разі потрапляння в Росію чи на заборонений китайський завод», - пише Міллер, додаючи, що геолокація, принаймні, дасть слідчим інформацію про те, де такий інструмент був.
Втім, таке відстеження має бути лише початком. Найскладніші виробничі інструменти покладаються на програмне забезпечення так само, як і на високоточні свердла. Металообробні інструменти, що використовуються для виробництва літаків і артилерійських установок, мають складні комп'ютерні системи управління. Технічно можливо не лише знати, де знаходяться інструменти, але й для чого вони використовуються.
США потрібна підтримка ключових індустріальних союзників, таких як Японія і Німеччина, щоб виступити єдиним фронтом. Зрештою, в одному з телерепортажів був помічений інструмент японського виробництва на території китайського ядерного дослідницького центру. Адміністрація Джо Байдена має наполягати на інтернаціоналізації цих жорсткіших правил з ключовими союзниками в Європі та Азії.
Посилення вимог до компаній буде далеко не безпрецедентним. Міністерство фінансів США наклало на банки мільярдні штрафи за сприяння грошовим переказам терористичним угрупованням і наркокартелям. Зіткнувшись з великими штрафами, банки доклали вражаючі зусилля, щоб налагодити операції з перевірки.
«В якості першої лінії захисту деякі банки сьогодні забороняють використання VPN на своїх веб-сайтах саме для того, щоб мати можливість геолокувати запити і запобігати транзакціям в країнах, на які накладено санкції. Не буде великим стрибком вимагати від західних розробників подібних засобів контролю», - вважає автор.
Під час Холодної війни Захід запровадив розширений контроль над металообробними інструментами, щоб не дозволити СРСР використовувати їх у військових цілях. Серйозне ставлення до контролю за експортом товарів машинобудування сьогодні було б одним з найбільш економічно ефективних способів суттєво обмежити можливості ворожих армій. Зіткнувшись з реваншистською Росією і ворожим Китаєм, Заходу потрібно відродити старі методи, інакше його інструменти і надалі використовуватимуться для розбудови чужих армій.