Білорусь, Бразилія, Ватикан, Індонезія, Китай, Мексика, Туреччина, Південна Африка… Кількість країн, які пропонують своє посередництво в припиненні російсько-української війни, постійно зростає: лідери багатьох держав намагаються попіаритися на цій війні, надягнувши на себе вінок миротворця.
От і делегація країн Африки (до якої ввійшли президенти Південно-Африканської Республіки, Коморських Островів, Сенегалу й Замбії, прем'єр Єгипту, а також спецпредставники президентів Конго й Уганди), яка побувала наприкінці минулого тижня в Києві й Санкт-Петербурзі, ставила амбітне завдання: припинити війну між Україною і Росією та спонукати Москву почати переговори з українським керівництвом. Приїхали вони в нашу країну тоді, коли українські сили оборони розпочали наступальну операцію.
Враховуючи, що ні Київ, ні Москва на цьому етапі не досягли своїх воєнних і політичних цілей, шанси на успіх ініціативи лідерів африканських країн від самого початку виглядали мізерними.
Через кілька годин після ракетного обстрілу Києва президент ПАР Сиріл Рамафоса озвучив в українській столиці основні складові позиції країн Африканського Союзу з десяти пунктів. Вони такі.
По-перше, війну потрібно врегулювати.
По-друге, миру слід досягнути з допомогою переговорів.
По-третє, деескалація конфлікту від обох сторін.
По-четверте, повага до суверенітету держав і народів відповідно до Статуту ООН.
По-п'яте, гарантії безпеки для всіх країн.
По-шосте, Україна і Росія повинні забезпечити експорт зернових і добрив.
По-сьоме, гуманітарна підтримка тих, хто став жертвами війни.
По-восьме, обов'язковий обмін полоненими, включаючи повернення дітей.
По-дев'яте, забезпечення післявоєнного відновлення України й допомога постраждалим від війни.
По-десяте, тісніша співпраця з країнами Африки.
Із плюсів зазначеного рамкового документа: заклик надати гуманітарну підтримку жертвам війни, провести обмін полоненими й повернути дітей, забезпечити післявоєнне відновлення нашої країни.
Із мінусів «африканської мирної ініціативи»: прямо не згаданий принцип територіальної цілісності, який розмито у формулюванні «повага суверенітету держав і народів відповідно до Статуту ООН». Немає жодного слова про виплату Росією репарацій за завдану Україні шкоду і про притягнення винних до відповідальності. Крім того, немає однієї з ключових вимог Києва — вивести російські війська з території України.
За кілька днів до візиту делегації в Київ агентство Reuters оприлюднило низку заходів, що їх можуть запропонувати африканські лідери в рамках першого етапу їхньої взаємодії з воюючими сторонами. Серед іншого ці заходи можуть включати відвід російських військ, виведення з Білорусі тактичної ядерної зброї, призупинення дії ордера Міжнародного кримінального суду (МКС) на арешт Путіна й ослаблення санкцій проти Росії.
У документі, який цитує Reuters, говориться, що «згадані вище заходи мають бути спрямовані на сприяння створенню умов, сприятливих для припинення вогню». Передбачається, що за цим може відбутися угода про припинення бойових дій, яка має супроводжуватися переговорами між Росією та Заходом. Ці переговори повинні стосуватися таких питань, як розгортання систем озброєнь середньої дальності, тактичної ядерної зброї і систем біологічної зброї.
Відмінності між варіантами, оприлюдненими Reuters і озвученими Рамафосою, вражаючі. Цілком можливо, що президент ПАР свідомо не озвучив привселюдно в Києві всіх деталей ініціативи напередодні зустрічі з Путіним у Санкт-Петербурзі. Не виключено, що базовий для будь-яких переговорів Києва з Москвою пункт про відвід російських військ африканські дипломати просто викреслили після того, як Reuters його оприлюднило: очевидно, що цей крок неприйнятний для Путіна, який розглядає анексію українських земель як частину своєї політичної спадщини.
Однак на пресконференції Володимир Зеленський ще раз повторив: мирні переговори з Росією можливі тільки після повного виводу російських військ з окупованих територій, інакше це означає заморозити війну. Зеленський також повідомив, що він представив лідерам африканських країн українську формулу миру. Нагадаємо, що базова позиція Києва така: Україна зацікавлена в ініціативах інших держав щодо мирного врегулювання, але винятково на базі української формули миру.
Своєю чергою офіційний представник зовнішньополітичної служби ЄС Петер Стано в день візиту африканської делегації в Київ заявив, що Євросоюз не підтримуватиме мирного плану, запропонованого країнами Африки, у разі, якщо він передбачає заморожування конфлікту.
Втім, запропонований главами африканських держав план не влаштовує і Москву.
«Африканська ініціатива по Україні складна в реалізації», — заявив прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков. А з посиланням на джерела в Кремлі один із російських телеграм-каналів написав, що там не вважають цей план успішним і таким, що відповідає російським інтересам. Незадоволення Кремля викликають його «розмиті формулювання». Зокрема, вони ніяк не враховують цілей «СВО». А пункт про післявоєнне відновлення економік учасників конфлікту можна тлумачити як крок до виплати «репарацій».
Водночас джерела «Таємної канцелярії» у Кремлі зазначають, що в плані «багато й корисних, вигідних для Росії речей на кшталт гарантій безпеки та заклику до переговорів. Ці пункти грають на руку Москві. Тож їх точно буде використано для тиску на Київ». Своєю чергою і Інститут вивчення війни (ISW) зазначає, що Кремль, імовірно, використовуватиме пропозиції лідерів африканських країн про мирні переговори з Україною для інформаційного тиску, спрямованого на вповільнення західної допомоги Києву.
Власне кажучи, так і сталося. На переговорах із Путіним лідери африканських держав говорили про те, що настав час розпочати переговори Росії з Україною і припинити цю війну. На що президент РФ відповів, що Москва «з повагою» ставиться до позиції Африки на користь мирного врегулювання і «відкрита до діалогу» з усіма, хто враховуватиме російські інтереси, а будь-який мирний план повинен враховувати «нові реалії», тобто приєднання до Росії п'яти українських областей.
«Але не ми, а керівництво України оголосило про те, що воно не вестиме жодних переговорів. Ба більше, чинний президент України підписав відповідний декрет, що забороняє вести ці переговори», — сказав президент РФ, демонструючи підготовлений навесні минулого року в Стамбулі українською і російською делегаціями проєкт «Договору про нейтралітет України», який українська сторона в результаті відмовилася підписати.
Своїм жестом Путін хотів досягнути подвійної мети. По-перше, демонструючи документ (і в цьому разі байдуже, справжній він чи ні), російський президент кинув камінь розбрату всередину українського суспільства, прагнучи в очах українців дискредитувати українську владу, викликати до неї недовіру. По-друге, напередодні Вільнюського саміту НАТО Путін має намір підкреслити в очах міжнародного співтовариства «недоговороспроможність» України, те, що Київ не в змозі виконувати взятих на себе зобов'язань.
Як повідомляє Reuters, Володимир Путін відхилив кілька пропозицій африканських лідерів. При цьому заявив, що всі дії Росії щодо визнання «незалежності» «ЛДНР» відповідали Статуту ООН, оскільки, «керуючись статтями ООН, ці території мали право оголосити про свою незалежність», а РФ — «надати їм допомогу». Крім того, він переконував, що українських дітей вивозили на легальних підставах.
Хоча в Україні й Росії не очікували суттєвих результатів за підсумками візиту делегації лідерів африканських країн, і Київ, і Москва не могли собі дозволити проігнорувати ініціативу представників Африки: йде боротьба за Глобальний Південь.
Для Росії важливо зміцнити свої економічні й політичні позиції на Глобальному Півдні. Кремль, граючи на струнах колективної пам'яті африканців про колоніальне минуле, маніпулює антиамериканськими настроями й агресивно просуває меседж про «війну проти західного неоколоніалізму». І ці наративи доволі популярні в жителів африканських країн. Нині багато африканських держав займають або нейтральну, або проросійську позицію і відмовляються приєднуватися до санкцій проти Росії.
Така позиція країн Африканського континенту не може не хвилювати Київ, який в останній рік намагається заручитися підтримкою країн Глобального Півдня в протистоянні з Росією і залучити лідерів цих держав до участі в Глобальному саміті миру.
Один зі способів привернути ці країни на наш бік — під час особистих зустрічей Зеленського з лідерами африканських держав переконати їх у тому, що саме агресія Росії проти України призвела до того, що населення Африки відчуває нестачу пшениці й добрив. А це, своєю чергою, вплинуло на соціальну стабільність і цінову передбачуваність на продовольчому ринку. Адже Путін обвинувачує саме Захід у тому, що той відповідальний за глобальне зростання цін на продовольство.
Пшениця та добрива і були однією з основних причин, які привели лідерів африканських держав у Київ і Санкт-Петербург. Невипадково серед ключових пунктів плану — угода щодо зерна й добрив.
На зустрічі з африканською делегацією Путін стверджував, що в Москві не вважають, «що поставки українського зерна на світові ринки вирішують проблему бідності й голоду», а криза на продовольчому ринку — «аж ніяк не наслідок спеціальної воєнної операції». Але зацікавленість африканських країн у стабільному подовженні зернової угоди дає підстави стверджувати, що, попри гучні погрози, Кремль усе-таки подовжить угоду, враховуючи інтереси держав Африки.
Хоча місія лідерів африканських держав і не дала результатів, вона не принесла нам і лиха. А обстріл росіянами Києва під час перебування в ньому африканської делегації показав представникам Африканського Союзу, хто насправді є агресором.