Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR), у співпраці з проектом Оксфордського університету «Європа в мінливому світі», перед зустріччю лідерів США Джо Байдена та Китаю Сі Цзіньпіна, оприлюднила результати нового багатонаціонального опитування, яке виявило разючі розбіжності у ставленні до майбутнього світового порядку.
Дослідження показує, що геополітичні альянси стають все більш роздробленими і складними, і більше не вписуються в біполярні рамки і позиціонування, які приписуються країнам під час дискусій про події у світі. Опитування показує, що Європа і Америка сприймаються у світі як більш привабливі і такі, що мають більше цінностей, ніж Китай і Росія, але це сприйняття не обов'язково трансформується у політичну орієнтацію, йдеться у доповіді ECFR.
Війна в Україні
Злам біполярного порядку відображається у ставленні громадськості до війни в Україні. Дані ECFR показують, що цей конфлікт є визначальним і навіть екзистенційним для Заходу: в середньому 33% в Європі і 42% в США підтримують думку, що Україна повинна повернути собі всю свою територію, навіть якщо це означає більш тривалу війну і більші людські жертви. Для порівняння – менше людей на Заході дотримуються альтернативної точки зору, що війна повинна закінчитися якомога швидше, навіть якщо це означає, що Україна втратить частину своєї території.
За межами Заходу не спостерігається великого бажання підтримувати Україну в довгостроковій перспективі. Серед респондентів у Китаї (48%), Росії (46%), Саудівській Аравії (46%), Південній Африці (46%), Індії (45%), Туреччині (43%), Індонезії (34%) та Бразилії (31%) переважає думка, що конфлікт має завершитися якомога швидше, навіть якщо це означатиме, що Україна буде змушена віддати контроль над деякими територіями Росії.
Аналогічно, у розриві із Заходом, серед опитаних за межами США та Європи багато хто висловлює думку, що США вже перебувають у стані війни з Росією, так, ніби війна в Україні є проксі-конфліктом між двома державами часів Холодної війни. Більшість у Росії (63%), Китаї (57%), Саудівській Аравії (54%) і Туреччині (51%) вважають, що США «вже перебувають у стані війни» з Росією; ця думка також переважає в Індонезії (43%) і Південній Африці (50%). Жителі Європи (в середньому 36%) і США (20%), а також Індії (24%) і Бразилії (28%) менш схильні поділяти цю точку зору – серед них переважає думка, що США не перебувають у стані війни з Росією.
У більшості країн світу Захід розглядається як більша перешкода на шляху до миру в цьому конфлікті, ніж Росія. Переважна більшість у Китаї (82%), Росії (71%) та Саудівській Аравії (57%), а також значна частина в Індонезії (46%), Туреччині (49%) та Індії (39%) вважають США, ЄС або Україну найбільшою перешкодою на шляху до миру між Росією та Україною. За межами США і Європи лише жителі Південної Кореї (67%) і Бразилії (37%) переважно вважають Росію найбільшою перешкодою, що також є думкою більшості серед американців (58%) і європейців (56%).
Багато хто за межами Європи і США вважає, що Росія виграє війну. Більшість у Росії (86%), Китаї (74%), Саудівській Аравії (70%), Індії (63%), Індонезії (60%), Південній Африці (59%), Туреччині (55%) вважають ймовірним, що Росія переможе у конфлікті у наступні 5 років. США (52%), Європа (46%) і Південна Корея (43%) – єдині країни, де переважає протилежна думка – хоча США є єдиною країною, де більшість (50%) вважає перемогу України ймовірною протягом цього часу.
Велика кількість громадян за межами Європи вважають, що доступ до ядерної зброї є найнадійнішим способом захистити свою країну. Більшість у Китаї (86%), Саудівській Аравії (62%), Південній Кореї (56%), США (55%), Індії (54%) та більшість у Туреччині (48%) підтримують наявність ядерної зброї у своїх країнах. Європейці ставляться до цього прохолодніше: в середньому лише 16% згодні з такою пропозицією, а 63% – проти. Жителі Бразилії та Індонезії також переважно проти того, щоб їхні країни мали доступ до ядерної зброї.
Китай чи США?
Отримані дані свідчать про те, що домінування Заходу в міжнародній системі та біполярне формування основної зовнішньої політики з Вашингтона та Брюсселя не втримається на тлі зростаючої багатополярності. Про це свідчить той факт, що не тільки велика кількість громадян так званого західного блоку країн відчувають «песимізм» щодо свого майбутнього, і багато людей у всьому світі вважають, що ЄС може розпастися, а США можуть перестати бути демократією впродовж наступних 20 років.
Це, на думку авторів звіту, вказує на розкол усталених силових альянсів. Опитування також показує, що багато хто – а в деяких випадках більшість громадян – готові до співпраці з Китаєм і його партнерами в міжнародних питаннях, включаючи торгівлю, і в цілому позитивно ставляться до китайської економічної присутності в їхніх країнах.
ECFR виявив, що в середньому лише 5% громадян незахідних країн обрали б Китай, якби їм випала така можливість, порівняно з 56%, які обрали б США або країну в межах ЄС. Дослідження також показало, що респонденти майже в кожній з опитаних країн (окрім Росії) воліли б співпрацювати з блоком на чолі з США, а не з блоком на чолі з Китаєм, і що залишається сильна орієнтація на Захід у питаннях прав людини – більшість у Південній Кореї (75%), Індії (64%), Бразилії (62%), Південній Африці (54%) і Туреччині (51%) відзначають, що вони ближчі до Вашингтона в цьому питанні, ніж до Пекіна; ця думка також переважає в Саудівській Аравії (47%).
Ключові висновки
З огляду на значні розбіжності в думках між країнами, включеними до набору даних ECFR, дослідники припускають, що ми, можливо, вступаємо у світ, де країни воліють змішувати і поєднувати своїх партнерів з різних питань, а «не підписувати єдиний квиток вірності» тій чи іншій стороні.
За межами Європи 41% громадян вважають, що ЄС може «розпастися» протягом наступних 20 років, причому багато хто пов'язує його долю з результатом російсько-української війни. Відчуття, що ЄС може розпастися протягом наступних двох десятиліть, найбільш виражене в Китаї (67%), Саудівській Аравії (62%) і Росії (54%), але його також поділяє майже половина опитаних в Туреччині, Індії та Південній Африці (45%, 41% і 40% відповідно). У США (34%) та Європі (в середньому 33%) ця думка також мала значну підтримку. Думки щодо майбутнього ЄС також частково корелюють з тим, як люди бачать ймовірний результат російсько-української війни. За межами Європи 73% тих, хто вважає, що ЄС може розпастися, також очікують перемоги Росії, тоді як останню думку поділяють 53% тих, хто вважає розпад ЄС малоймовірним.
Захід занепадає, на думку тих, хто живе в країнах, що належать до цього силового альянсу. Опитування ECFR показало, що 47% респондентів у США і 40% у Південній Кореї песимістично налаштовані щодо майбутнього своїх країн. На противагу цьому, 86% опитаних в Індії, 74% в Індонезії, 69% в Китаї та 54% в Росії налаштовані оптимістично, і ця думка також переважає в Бразилії (40%).
У глобальному масштабі статус Заходу все ще зберігає свій блиск. У більшості опитаних країн респонденти вважають Європу та США місцями, куди в гіпотетичній ситуації вони найбільше хотіли б переїхати і почати жити. Переважна більшість у Південній Кореї (75%), Саудівській Аравії (62%), Бразилії (68%), Туреччині (71%), Південній Африці (65%) та Саудівській Аравії (62%) висловили бажання жити або в США, або в країні ЄС. Найсильніша перевага жити в Росії або Китаї, разом узятих, була висловлена в Південній Африці, де меншість, 16%, висловила таку думку (проти 65%, які обрали б ЄС або США).
Сполучені Штати та їхні партнери також позитивно оцінюються за їхнє геополітичне лідерство. Якби респондентам довелося обирати, вони майже скрізь віддали б перевагу входженню до американського блоку, а не співпраці з Китаєм та його партнерами, якби їм довелося вибирати. Так вважає більшість у Південній Кореї (82%), Індії (80%), Бразилії (66%), Південній Африці (54%), Туреччині (51%) та Саудівській Аравії (50%). Росія – єдиний виняток у цьому питанні, де більшість вказала на Китай, тоді як в Індонезії думки розділилися, і жодна з цих двох відповідей не набрала більшості голосів.
Західні цінності популярні в усьому світі. Щодо прав людини, більшість у Південній Кореї (75%), Індії (64%), Бразилії (62%), Південній Африці (54%) і Туреччині (51%) відповіли, що вважають за краще, щоб їхня країна була ближчою у цьому питанні до США та їхніх партнерів, а не до Китаю та його партнерів; ця думка також переважає в Саудівській Аравії (47%). Що стосується співпраці у сфері безпеки, то у Південній Кореї (80%), Індії (70%), Бразилії (59%), Південній Африці (48%), Саудівській Аравії (48%), Туреччині (43%) та Індонезії (38%) висловили бажання бути ближчими до США, аніж до Китаю.
Сила Китаю в глобальному масштабі найбільше проявляється в економічних питаннях. Відповідаючи на запитання, з ким вони відчувають себе ближче до США чи Китаю у сфері торгівлі, більшість у Росії (74%), Саудівській Аравії (60%), Південній Африці (60%), Індонезії (53%) і Туреччині (50%) обрали Китай. Лише в Індії (65%) та Бразилії (50%) більшість респондентів вказали на більшу близькість до США, ніж до Китаю в цьому питанні. Тим часом, думки респондентів у Південній Кореї сильно розділилися – 42% вказали на США та їхніх партнерів, а 37% обрали Китай та його партнерів.
Громадяни низки середніх держав сприйнятливі до китайської економічної присутності в їхніх країнах. Більшість у Саудівській Аравії (64%), Південній Африці (58%), Бразилії (52%) і Туреччині (52%) висловили середню підтримку п'яти видів китайської економічної присутності в їхніх країнах, зокрема, якщо китайським компаніям буде дозволено купувати провідну спортивну команду, газету, технологічну компанію або інфраструктуру в їхній країні, і якщо їм буде дозволено будувати цю інфраструктуру. Тим часом, згідно з результатами попереднього опитування ECFR, цей показник помітно знизився до 29% для Європи. Цікаво, що серед тих, хто найбільш стримано ставиться до китайської економічної активності, є не лише Південна Корея, але й Росія, тоді як в Індонезії люди сильно розділилися в думках щодо того, чи повинна вона бути прийнятною чи ні.
Коментарі дослідників ECFR
Співавтори звіту, експерти з питань зовнішньої політики Тімоті Гартон Еш, Іван Крастев і Марк Леонард, вказують на разючі зміни в тому, як люди сприймають нинішню боротьбу за владу між Китаєм, Росією і Заходом. Вони відзначають, що багато громадян по всьому світу тепер вірять, що їхня країна може поєднати переваги європейських цінностей з американськими гарантіями безпеки, зберігаючи при цьому Китай в якості економічного партнера. Про це свідчить той факт, що багато респондентів опитування ECFR у країнах, які не входять до західноєвропейської групи держав, розкидані у своєму міжнародному позиціонуванні.
Гартон Еш, Крастев і Леонард вважають, що ЄС повинен прийняти політику «стратегічної взаємозалежності», щоб охопити цей новий ландшафт, і створити широку коаліцію партнерів з різних питань, засновану на повазі до суверенних бажань інших середніх держав, одночасно зміцнюючи власну геополітичну позицію і суверенітет Європи.
Співавтор і директор Європейської ради з міжнародних відносин Марк Леонард сказав: «Результати нашого опитування свідчать про те, що замість того, щоб чіплятися за вчорашній світ, ЄС повинен зрозуміти нові правила гри в міжнародних відносинах і шукати нових партнерів у вирішенні ключових питань, що стоять перед нашим зруйнованим війною світом».
Іван Крастєв, співавтор та голова Центру ліберальних стратегій, додав: «Світ змінюється – і не на користь Європи. Будь-який підхід до стратегії повинен починатися з аналізу цього світу таким, яким він є, а не таким, яким ми хотіли б його бачити. Дивлячись на те, як впевнено поводяться на світовій арені такі середні держави, як Туреччина, Індія, Бразилія, Південна Африка і Саудівська Аравія, ЄС повинен взяти це до відома і прагнути розширити сферу своїх альянсів».
Тімоті Гартон Еш, співавтор, професор європейських студій в Оксфордському університеті та старший науковий співробітник Гуверівського інституту, сказав: «Урок очевидний: «м'яка сила» Європи повинна доповнюватися більшими інвестиціями у військові та безпекові аспекти «жорсткої сили». Подальше розширення ЄС на схід, включно з Україною, зробить Європу більш потужним і авторитетним глобальним гравцем у світі дедалі жорсткішої геополітичної та геоекономічної конкуренції».
Звіт ECFR «Життя у світі à la carte: Чого європейські політики повинні навчитися від глобальної громадської думки», авторами якого є експерти з питань зовнішньої політики Тімоті Гартон Еш, Іван Крастев і Марк Леонард, спирається на дані опитувань Міжнародної асоціації Геллапа в США, Китаї, Індії, Росії, Туреччині, Бразилії, Південній Африці, Саудівській Аравії, Індонезії, Південній Кореї, а також на дані Datapraxis, YouGov і Norstat в одинадцяти європейських країнах.
Нагадаємо, на думку аналітиків The Economist, з наближенням затяжної війни з Росією на американську підтримку більше не можна покладатися, а тому Європа має посилити допомогу Україні.