Загибель в авіатрощі президента Ірану Ібрагіма Раїсі та міністра закордонних справ Хусейна Аміра Абдуллахіана посилила невизначеність у традиційно нестабільному Близькосхідному регіоні. Але українцям, які одинадцятий рік поспіль протистоять російській агресії, важливо розуміти, чи призведе трагедія до зміни політики Тегерана стосовно Москви та Києва.
Іран є військовим і політичним союзником Росії. За допомогою Тегерана росіяни, які відчувають нестачу сучасного озброєння, воюють проти українців: українські міста, інфраструктуру майже щодня атакують іранські «шахеди». Раїсі ж, так само, як і Абдуллахіан, був одним із тих, хто обстоював особливі відносини Ісламської республіки з Російською Федерацією, що передбачають і постачання зброї, й допомогу в обхід санкцій, і створення транспортних коридорів. Тому Київ учинив правильно, не висловивши співчуття через загибель представників вищого іранського керівництва.
Президент — не головна постать в іранській політичній системі: його владу обмежує верховний лідер, яким нині є 85-річний аятола Алі Хаменеї. Саме він визначає загальну політику держави й призначає командувачів Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), збройних сил тощо.
І все-таки загибель Раїсі є стресом для системи, оскільки створює для теократичного режиму серйозні проблеми, пов’язані як із переформатуванням балансів у міжелітній конфігурації, що супроводжується загостренням політичної боротьби, так і зі збільшенням ризику масових акцій протесту. Хоча 2022 року виступи, спричинені загибеллю активістки Махси Аміні, й було придушено, невдоволення режимом в іранців нікуди не зникло. Це невдоволення зростає з погіршенням справ у економіці.
Хоч як Тегеран хитрував із обходом санкцій, політика Заходу дає результат. Попри багаті нафтогазові родовища іранці біднішають, а в країні наростають економічні проблеми, що ілюструє висока інфляція й падіння курсу ріала. Як зазначає «Німецька хвиля», оскільки Іран сам не може повністю забезпечити себе продовольством, падіння курсу національної валюти й висока інфляція призводять до ще більшого зростання й без того високих цін на продовольчі товари.
Нині одне з пріоритетних завдань іранської влади — не допустити заворушень і проведення дострокових президентських виборів. Іранська влада оголосила, що вони відбудуться 28 червня. Кандидати в президенти мають пройти крізь сито Ради вартових Конституції — спеціального надпарламентського органу влади, основна функція якого — перевіряти закони й чиновників на відповідність Конституції. Рада також затверджує кандидатів на посаду президента й небажаних людей до виборів не допускає.
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у коментарі ZN.UA припустив, що жодної інтриги з результатами президентських виборів не буде: представників поміркованих груп, які виступають за посилення економічного співробітництва із Заходом, до виборчої кампанії не допустять. Тому наступний президент буде таким самим ультраконсерватором і прихильником жорсткої лінії, як Хаменеї та Раїсі.
Загибель президента загострює міжелітні суперечності ще й із тієї причини, що на порядку денному стоїть питання про наступника верховного лідера — рахбара: аятола Алі Хаменеї має дуже поважний вік.
У Тегерані вже давно розмірковують над транзитом влади, який не допустив би запеклої боротьби різних угруповань, запобіг дестабілізації країни та зберіг теократичний режим. Раїсі якраз і був одним із претендентів на посаду рахбара. Іншим претендентом є син Хаменеї — Моджтаб. Але після загибелі Раїсі як основного суперника Моджтаба Хаменеї розглядають спікера парламенту Мохаммада Багера Галібафа.
В очікуванні транзиту влади не дивно, що катастрофа президентського гелікоптера супроводжується теоріями про внутрішньоелітну змову. Звісно ж, не забули й про руку «Моссаду». («Бригади Аль-Касам» — частина ХАМАС — пишуть, що пілотом був ізраїльський агент на ім’я «Елі Коптер», що співзвучно зі словом «гелікоптер».) Але якщо авіапарк застарів, не варто дивуватися тому, що президентські машини потрапляють в аварію в погану погоду.
У самому Тегерані причиною катастрофи називають технічну несправність гелікоптера й американські санкції, через які не можна замінити деталі. Ці заяви хоч і є агресивними, проте не призводять до ескалації в регіоні.
Як зазначають експерти, з якими консультувалося ZN.UA, хоча загибель Раїсі й може позначитися на політичних розкладах в Ісламській республіці, вона не вплине на ситуацію на Близькому Сході та Південному Кавказі. Втім, ізраїльське видання Haaretz оптимістично припускає, що загибель президента завдасть серйозного удару по режиму в Ірані, який відтепер буде більше зайнятий собою та знизить тиск на «Хезболлу» в спробах активізувати її воєнні дії проти ЦАХАЛ.
Не варто очікувати змін і у відносинах Тегерана й Москви, для яких основними напрямами співробітництва є військове постачання та взаємодія з геополітичних і регіональних питань. В.о. президента віцепрезидент Мохаммад Мохбер уже запевнив Путіна, що має намір розвивати відносини з РФ. Нагадаємо, що Мохбер разом з іншими високопоставленими чиновниками в жовтні 2022 року відвідував Москву для переговорів про постачання до Росії іранських безпілотників.
«Окрім військово-технічного співробітництва, для іранського керівництва важливою є політична підтримка Ірану Росією, оскільки так вони долають міжнародну ізоляцію Ісламської республіки», — зазначив Ігор Семиволос. Але попри активне військово-технічне співробітництво відносини Ірану та Росії важко назвати стратегічними й безпроблемними. Це радше партнери, в яких збіглися тактичні інтереси.
Показово, що товарообіг Ірану з Росією 2023 року становив трохи більш як 4 млрд дол. і знизився на 17,3% проти 2022-го. Водночас торгівля Ісламської республіки з Євросоюзом, із яким іранський режим перебуває в конфронтації різного ступеню, дорівнювала 4,732 млрд євро (близько 5,16 млрд дол.). А от із ким в Ірану справді стратегічні відносини, то це з ОАЕ (товарообіг двох країн торік сягнув 27 млрд дол.) і Китаєм (збільшився до 14,65 млрд дол.).
З огляду на специфіку відносин Тегерана й Москви також не слід очікувати значущої зміни політики теократичного Ірану стосовно Заходу й України: іранці й далі постачатимуть «шахеди» в обмін на гроші, технології та політичну підтримку Росії. Й навіть якщо наступним президентом стане представник поміркованих груп іранського істеблішменту, він не зможе провадити радикально інший курс в умовах, коли всю політику визначає рахбар.
Якщо в політиці Ірану й відбудуться якісь зміни, то лише в разі зміни режиму мулл.