Вища рада правосуддя просить Міністерство закордонних справ підтвердити, чи справді посли G7 надсилали рекомендації, які повинні відновити довіру громадськості до української судової влади та антикорупційної інфраструктури.
Як повідомили у ВСП, пропозиції від G7 бачили тільки в Twitter.
Також в раді цікавляться, чи планується, в разі отримання цих пропозицій по офіційних каналах, інформувати відповідні органи влади, в тому числі ВСП.
У раді пояснюють, що зі ЗМІ дізналися, що посли G7 оприлюднили пропозиції на своїй сторінці в Twitter.
Нагадаємо, що, зокрема, щодо Вищої ради правосуддя посли дали наступні рекомендації:
- терміново провести реформування ВСП як необхідну передумову для ефективної судової реформи;
- створити незалежну комісію з питань етики, яка має повноваження перевіряти діючих членів ВСП і подавати при необхідності
- уявлення про їх звільнення в органи, що приймають остаточне рішення;
- ввести новий прозорий процес відбору членів ВСП, який забезпечить високі стандарти вимог до професійної етики і чесноти, з ефективним змістовним залученням міжнародних представників в цей процес.
27 жовтня КСУ скасував кримінальну відповідальність за недостовірне декларування суддів, чиновників і депутатів, а також позбавив НАЗК багатьох повноважень.
9 грудня Венеціанська комісія опублікувала терміновий висновок про законодавчу ситуацію щодо механізмів протидії корупції відповідно до рішення Конституційного суду України. Наступного дня Венеціанка опублікувала другий терміновий висновок щодо реформи Конституційного суду.
30 грудня набув чинності закон “Про запобігання корупції" щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції". Документ дозволив відновити повноцінну роботу НАЗК, яка фактично була заблокована рішенням КСУ. Зазначимо, що після голосування за цей закон у Верховній Раді НАЗК виділило три грубі помилки, які допустили його автори.
Можновладці, яким адресувалися поради та висновки Венеціанської комісії, зрозуміли їх кожен по своєму. Детальніше про те, що порадила Венеціанська комісія, читайте у статті Геннадія Друзенка “Українські бешкетники та Венеційка”.