Боротьба з корупцією стала однією з найбільш позитивних речей в Україні після подій 2014 року. Однак, нещодавні невдачі на цьому фронті є суворим попередженням про те, що прогрес не є постійним і він може бути втрачений з гнітючою легкістю, про що свідчить скандальне рішення КСУ, пише у своїй статті для The National Interest головний редактор блогу UkraineAlert, Atlantic Council та старший науковий співробітник в Інституті дослідження міжнародної політики Мелінда Харінг.
Вже протягом кількох місяців Україна рухається у зворотному напрямку, відступаючи від досягнутого прогресу у боротьбі з корупцією. Країна фактично балансує на межі великої конституційної кризи, яка може знищити проєкт реформ в Україні та зруйнувати її статус хоч і проблемної, але надійної держави, яка заслуговує на увагу та підтримку Заходу.
27 жовтня Конституційний Суд України фактично «розгромив» повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції, одного з антикорупційних інститутів країни, створеного після Євромайдану 2014 року.
Ідея агенції була досить простою: чиновники повинні щороку декларувати свої офіційні доходи та активи, щоб поліцейські, громадяни та відповідні органи могли перевіряти їх. Відтепер ніхто фактично нічого не повинен декларувати. Корупціонери будуть у захваті. Без електронних декларацій їм більше не загрожує кримінальне обвинувачення. Для кількох обраних повернулись «старі добрі часи».
Це скандальне рішення стало справжнім смертельним ударом для всіх зусиль, спрямованих на боротьбу з корупцією в країні. Україні так і не вдалося повністю вирішити проблему корупції, а рішення КСУ ще й ставить під загрозу безвізовий статус держави з Європейським Союзом та отримання п’яти мільярдів доларів міжнародної допомоги від Світового банку, Міжнародного валютного фонду та Європейського Союзу.
Українці теж не задоволені рішенням суду. Протестувальники провели мітинги перед Конституційним судом України після прийняття рішення. Судове рішення також «додало проблем» для українського парламенту.
Намагання президента Володимира Зеленського вирішити проблему були неефективними. Він розкритикував Конституційний суд, звинувативши у причетності до цієї ситуації проросійські сили і запропонував законопроєкт, який фактично передбачав звільнення суддів. Критики назвали його план невдалим та «неконституційним». Венеціанська комісія погодилася, зазначивши, що план президента порушує Конституцію та принцип розподілу влади. Таким чином, законопроєкт Зеленського фактично нічого не вирішив.
Спікер парламенту Дмитро Разумков запропонував альтернативний законопроєкт, який би відновив електронне декларування майна. Законодавці заявляють, що Разумков відіграє конструктивну роль у спробі знайти рішення, але навіть цей законопроєкт ризикує нічого не вирішити, і знову може бути скасований судом. Однак, такий план вирішення дозволить «знизити температуру» і уникнути «ядерного варіанту знищення» Конституційного суду.
Законопроєкт Разумкова виглядав досить «перспективним», але один із законодавців, наближений до олігарха Ігоря Коломойського, фактично саботував процес голосування, запропонувавши альтернативний законопроєкт в останню хвилину. Правила вимагають розгляду альтернативного законопроєкту, а це означає, що проєкт Разумкова не може бути підтриманий до 16 листопада. Тож залишається тільки чекати.
Конституційна криза в Україні ризикує з’явитися на вершині політичної кризи. Партія Володимира Зеленського «Слуга народу» технічно має парламентську більшість (246 місць з 450 можливих у Верховній Раді), але лише 190–200 депутатів зазвичай слідують «партійним рішенням».
Після місцевих виборів в Україні партія «Слуга народу» не показала себе так успішно, як розраховувала. Схоже, що Зеленський починає втрачати підтримку народу.
Законодавці, найімовірніше, придумають вихід із нинішньої кризи в Україні, але реальне рішення є очевидним, але досить болісним, саме тому Зеленський та його попередник Петро Порошенко уникали його прийняття.
Країна повинна прийняти радикальну судову реформу і, нарешті, очистити свої правоохоронні органи, особливо «нереформовану» Службу безпеки України (СБУ).
Посол Німеччини в Україні Анка Фельдгузен в недавньому інтерв’ю зазначила, що німецькі інвестори вважають, що основною проблемою в Україні є судова система та тиск правоохоронних органів, а не корупція.
Однак, боротьба з корупцією залишається необхідним кроком у загальному процесі реформ в Україні, резюмує видання.
Нагадаємо, 27 жовтня Конституційний суд ухвалив рішення за конституційним поданням членів парламентської фракції проросійської «Опозиційної платформи - За життя» щодо відповідності Основному Закону низки положень антикорупційної реформи.
КСУ скасував кримінальну відповідальність за недостовірне декларування суддів, чиновників і депутатів, а також позбавив НАЗК багатьох повноважень
Суддя КСУ Сергій Головатий назвав рішення колег юридично необґрунтованим. Його підтримав суддя Василь Лемак.
Виконуючи рішення КСУ, НАЗК закрило доступ до реєстру е-декларацій, а НАБУ буде змушене закрити 110 кримінальних справ про недостовірне декларування.
На екстреному засіданні РНБО, яке скликав президент Володимир Зеленський, були прийняті рішення знову відкрити реєстр е-декларацій, а також внести в Раду невідкладний законопроект «Про відновлення доброчесності конституційного судочинства».
Крім того, суддя Конституційного суду Сергій Сас звернувся до українців і показав через ZN.UA проект рішення щодо тлумачення земельних статей Конституції.
Також 5 листопада стало відомо, що з судді Конституційного суду, які голосували проти скандального рішення про скасування частини антикорупційного законодавства, тимчасово не братимуть участі в роботі суду через публікацію в ЗМІ проектів його рішень.
З урахуванням подання про тлумачення статей Конституції, на розгляді в КСУ перебувають три документи, що стосуються земельної реформи. При цьому, колишній народний депутат Сергій Лещенко зазначив, що розгляд подання щодо конституційності закону про ринок землі, а також трактування ст. 13 Конституції України, дозволить скасувати земельну реформу.
Українська конституційна архітектура вкрай розбалансована, а внутрішні дисбаланси загрожують державності не менш, ніж зовнішня агресія. Детальніше про це читайте у статті Генадія Друзенка «Судократія: чи потрібен Україні Конституційний суд?»