Суддя КСУ через ZN.UA звернувся до українців та показав проект рішення щодо тлумачення земельных статей Конституції

Конституційний суд 2 листопада у закритому режимі розглянув депутатське подання про роз'яснення декількох статей 13 та 14 Конституції України, які стосуються землі. До ZN.UA звернувся суддя КСУ Сергій Сас із проханням опублікувати його заяву і проект рішення, взятий судом за основу в рамках справи про тлумачення статей Конституції. Редакція ZN.UA значною мірою не поділяє політичну позицію судді, проте ми не бачимо причин відмовити доповідачу в доведенні його позиції, а також у можливості громадськості ознайомитися з проектом, який судом прийнято за основу, і, очевидно, стане рішенням.

Так, на думку судді, причиною ситуації, яка склалася навколо КСУ, є не стільки його рішення щодо антикорупційної реформи, а “бажання дискредитувати Суд та заблокувати його роботу”.  У зверненні Сас заявив про те, що ЗМІ розповсюдили позицію президента щодо цього рішення ще до його оприлюднення, а “пікетувальники з шашками  та фаєрами три години відпрацьовували під стінами Суду свій заслужений заробіток у 100 гривень за годину (прошу вибачення перед тими, хто прийшов на мітинг за волею серця)”.

“Хоча, на моє переконання, проблему, якщо вона й виникла у зв’язку з визнанням неконституційними окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" та статті 366-1 Кримінального кодексу України, можна було вирішити шляхом виконання рішення Конституційного Суду України, яке є обов’язковим і оскарженню не підлягає, упродовж одного чи максимум двох пленарних тижнів через внесення змін до законів, як це зробив парламент після прийняття Судом рішення у справі про незаконне збагачення”, - заявив суддя.

Сас зазначив, що пов’язує останні події навколо КСУ з рішенням, яке він підготував щодо подання про роз’яснення земельних статей Конституції України. За словами судді, “спостерігачі від влади у Суді доповіли по інстанціях, а там зрозуміли, що прийняття такого рішення Судом є реальною загрозою для так званої земельної реформи”. Однак, як стверджує Сас, офіційне тлумачення зазначених положень Конституції забезпечить повернення земельної реформи у конституційне русло і не дозволить позбавити українців “національного багатства, створення великих землевласників і латифундій, а також не допустить позбавлення права власності громадян України на землю”.

“Упродовж останніх трьох місяців почався безпрецедентний тиск з боку представників Президента України та Верховної Ради України у Конституційному Суді України "руками" НАЗК, НАБУ, деяких засобів масової інформації на Суд в цілому з метою його дискредитації, та окремих суддів, щоб дестабілізувати роботу Суду, зробити його недієздатним, унеможливити прийняття важливих рішень, у тому числі, рішення щодо офіційного тлумачення окремих положень статей 13, 14 Конституції України”, - заявив суддя.

Сас заявив про те, що КСУ діяв як незалежний орган і в межах Конституції України попри погрози й тиск з боку представників інших гілок влади. При цьому суддя назвав апогеєм внесення президентом Зеленським  законопроекту про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства.

Так, у проекті рішення суду йдеться про те, що “закріплені у преамбулі та статтях 1, 2, 5, частині першій статті 13, частині першій статті 14 Конституції України імперативні положення нормативно виражають суверенну волю Українського народу на створення  України  як унітарної, суверенної і незалежної, демократичної, соціальної  і правової  держави, у якій земля, її надра, атмосферне повітря, водні  та інші природні ресурси у межах її території, природні ресурси виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу були визнані об’єктами права власності й основним національним багатством Українського народу як  носія суверенітету і єдиного джерела влади, наділеного виключним правом визначати і змінювати конституційний лад в Україні”. 

Також, в КСУ вважають, що за змістом першого речення ч. 1 ст. 13, першого речення ч. 1 ст. 14 суб’єктом права власності на землю є виключно громадяни України. Тобто, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території держави законно, не можуть бути суб’єктами права власності на українську землю. Теж саме стосуються й іноземних юросіб, а також юридичних осіб України, заснованих іноземцями, іншими державами. Згідно з проектом рішення, міжнародні організації також не можуть бути суб’єктами права власності на українську землю. 

“Як суб’єкт права власності на землю Український народ здійснює розпорядження землею безпосередньо через всеукраїнський референдум відповідно до статті 73 Конституції України щодо зміни території України. Інших випадків безпосереднього здійснення Українським народом права власності на землю через всеукраїнський референдум у Конституції України не закріплено”, - йдеться у проекті рішення. 

При цьому питання, що охоплюються положеннями статей 13, 14 Конституції , можуть бути вирішенні лише шляхом внесення змін до вказаних положень Конституції України в порядку, визначеному статтею 156 Основного Закону України. 

Також КСУ вважає, що право власності українців на землю є абсолютним, незмінним, постійним і тому не може бути обмежене будь-якими законами України, діями органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. 

У проекті рішення вказано, що згідно з Конституцією, Українська держава зобов’язана забезпечити кожному громадянину України можливість використання землі на праві власності на засадах соціальної справедливості, верховенства права, захисту права власності і господарювання, рівності суб’єктів права власності перед законом. 

При цьому рівність перед законом означає, що в законах мають бути визначені однакові підстави, умови, способи і порядок набуття і реалізації права власності на землю серед однойменних суб’єктів, якими є виключно громадяни України всіх національностей, “які виявляють бажання та мають правоздатність і дієздатність самостійно використовувати землю на праві власності за її функціональним призначенням як головний засіб виробництва у сільському й лісовому господарствах, для ведення фермерського господарства, іншого сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, задоволення особистих майнових і немайнових потреб та охоронюваних законом інтересів”. 

В КСУ також вважають, що держава і територіальні громади не можуть виступати суб’єктами права власності на земну поверхню суші з верхнім родючим шаром ґрунту як об’єкт права власності Українського народу. Вони зобов’язані лише здійснювати права власника на землю від імені громадян, регулювати перехід права власності з додержанням принципу поєднання власника землі і сільськогосподарського товаровиробника у одній особі, а також забезпечувати охорону землі як об’єкта права власності і основного національного багатства Українського народу в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь. 

Крім того, у проекті рішення вказано, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти у передбачених Конституцією і законами України межах повноважень і у спосіб, які б виключали будь-які можливості надмірної концентрації значних площ землі і створення латифундій на праві власності на землю у одних громадян України порівняно з іншими. 

“Передбачене у першому реченні частини першої статті 14 Конституції України поняття “земля”  необхідно розуміти у контексті норми першого речення частини першої статті 13 Конституції України як об’єкт права власності Українського народу”, - йдеться в документі. 

При цьому правова сутність закріплених у цій нормі Конституції України понять „основне“, “національне”, “багатство” полягає в тому, земна поверхня в межах українських кордонів разом з її ґрунтами, надрами, природними ландшафтами і ресурсами екологічних систем суші, природними ресурсами її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони має для Українського народу виключну і надзвичайно важливу економічну, соціальну, екологічну, духовну, історичну цінність порівняно з іншими “багатствами, що належить Українському народу на праві власності і підлягає розподілу через суспільні фонди споживання”. 

Водночас, згідно з рішенням, одним з головних обов’язків держави перед Українським народом є забезпечення підвищення родючості ґрунтів, раціональне використання, збереження, відтворення і охорона природних властивостей землі, її надр, атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів у екологічних системах земної поверхні суші і моря у межах території України. 

“Закріплене у частині першій статті 14 Конституції України словосполучення „перебуває під особливою охороною держави“ передбачає, що держава в особі органів державної влади і органів місцевого самоврядування у визначених Конституцією України межах має забезпечити спеціальний правовий режим доступу до землі – об’єкта права власності Українського народу – та її охорону і захист як територіальної основи суверенітету України”, - вказано у проекті рішення. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Венеціанська комісія запропонувала Україні допомогу у виході з спровокованого КСУ кризи

Нагадаємо, в березні Верховна Рада ухвалила законопроект "Про обіг землі". Згідно з документом, ринок землі відкриють з 1 липня 2021 року. З цього дня фізичні особи зможуть продавати землю. При цьому в одні руки можна буде купити не більше 100 гекатар. З 2024 року купувати землю зможуть юридичні особи. Максимальна концентрація в однієї юрособи - 10 тисяч гектар. Іноземці зможуть купувати землю в тому випадку, якщо відповідне рішення українці ухвалять на всеукраїнському референдумі. 

Після прийняття закону Конституційний суд отримав два депутатські подання щодо відповідності Основному закону земельної реформи. Представники «Батьківщини» і «За майбутнє» оскаржують конституційність окремих положень закону. Водночас переважна більшість депутатів від «Опозиційної платформи-За життя» та деякі колишні й чинні «слуги народу» вважають, що сам закон не відповідає Конституції України. Таким чином, з урахуванням поданя про тлумачення статей Конституції, на розгляді в КСУ перебувають три документи, що стосуються земельної реформи.

При цьому, колишній народний депутат Сергій Лещенко зазначив, що розгляд подання щодо конституційності закону про ринок землі, а також трактування ст. 13 Конституції України, дозволить скасувати земельну реформу.

Мораторій на продаж землі діяв в Україні з 2001 року. Спочатку його продовжили до 2005 року - до того часу в Україні мали розробити закон про обіг сільськогосподарських земель та ввести ринок.