Уявіть Україну в 2030 році, яка перемогла. Це демократична країна, яка готується вступити в ЄС. Відбудова майже завершена. Економіка швидко зростає. Україна стала здатною стримувати корумпованих олігархів. Все це підкріплене сильною українською безпекою.
Захист від нового вторгнення не залежить більше від доброї волі Кремля, а спирається на відчуття, що відновлення російської агресії не здатне досягти успіху, - пише The Economist.
«Попри те, що виснажена російська армія, схоже, відступає з Херсона, кінця кровопролиттю ще не видно. Але те, що Україна і її прихильники почали думати про майбутнє, має сенс. Тому що найближчі місяці визначать, що саме стане можливим до кінця десятиліття», - зауважує видання.
Саме тому потрібно подумати про те, як провести повоєнну відбудову України, а також які гарантії безпеки знадобляться, щоб запобігти второненням у майбутньому. Західні лідери мудро підкреслюють, що Україна сама повинна визначати свої цілі. Українці гинуть у конфлікті за право суверенних країн вирішувати власне майбутнє. Якщо мир їм нав’язати, він навряд чи протриває довго. Однак, у західних партнерів Києва є й власні інтереси, які стоять на кону. Якщо війна посилиться, вона може засмоктати і їх. Якщо Росії вдасться не дозволити Україні перемогти, створивши провальну країну на західних кордонах, Владімір Путін чи його наступник будуть загрожувати всьому Атлантичному альянсу.
В України теж є причини ділитися своїми планами на майбутнє з НАТО. Зараз Захід дозовано виділяє зброю і гроші, щоб війна була керованою. Він пришвидшує поставки передового озброєння, якщо Україні стає важко, але відмовляє їй в поставках літаків і боєприпасів найбільшого радіусу дії, боячись, що це буде вже занадто.
«Україна повинна бути більше партнером і менше прохачем», - пише видання.
Інша причина для України тісно співпрацювати з союзниками, - це прив’язати їх, особливо Америку.
«Ніщо не може гарантувати підтримку наступного президента США. Наприклад, Дональд Трамп не шанувальник України. Але успішний і зважений план для війни і всього, що почнеться після неї, - це найкраща з доступних гарантій збереження підтримки», - пояснює The Economist.
Такий план повинен включати визначення основи для відбудови. Українцям потрібно повернути до норми свої розбиті війною життя. Більше того, якщо українська економіка провалиться, це ж станеться і з демократією країни. В жовтні на зустрічі в Берліні донори спробували окреслити план відбудови України і підрахувати, скільки це буде коштувати. Вони визначили, що спроби «підлатати» країну до завершення боїв, які можуть тривати ще три роки, будуть коштувати десятки мільярдів доларів. Початкова реконструкція, яка займе два роки після війни, буде коштувати 100 мільярдів доларів. А третя фаза - це фактично План Маршалла для України, який буде коштувати ще більше. Його метою буде створити економіку, яка може приєднатися до ЄС.
The Economist підкреслює, що такі плани будуть вимагати великої кількості грошей від інвесторів з приватного сектору. Кілька десятків урядів і міжнародні фінансові організації закладуть фундамент, щоб привабити зовнішні гроші.
«Якщо їхні гранти і позики розкрадуть олігархи, країна зазнає провалу. А отже Україні і її партнерам потрібно використати національну мету, створену війною, щоб зробити антикорупційні групи впливовими для контролю за тим, як гроші витрачаються», - вважає видання.
Щоб Україна процвітала, їй потрібна безпека. Щоб бути життєздатною, країні потрібно зберегти доступ до Чорного моря. Багато людей зосередилися на тому, скільки території українській армії визволяє. Путін повинен зазнати вирішальної поразки, щоб його провал був однозначним. Але українська перемога буде залежати від здоров’я демократії в країні не менше, ніж від того, яку територію Київ контролює.
Коли бої закінчаться, Росія продовжить швидко переозброюватися. Тому уряду в Києві будуть потрібні західні гарантії безпеки, які були б ще більш твердими ніж ті, які не змогли стримати Путіна в 2014 році, а також на початку цього року. Членство в НАТО було б золотим стандартом, згідно з яким будь-яка російська атака проти України вважалася б агресією проти всього альянсу. Але США і багато їхніх союзників не хочуть ризикувати прямим конфліктом з Росією. І Туреччина, яка досі перешкоджає членству Швеції і Фінляндії, може чинити опір.
«Більш вірогідна альтернатива була окреслена українським чиновником і колишнім Генеральним секретарем НАТО і заснована на американських відносинах з Ізраїлем. Київський договір безпеки передбачає створення мережі юридичних і політичних зобов’язань між Україною і її союзниками. Деякі країни будуть зобов’язані надати військову, фінансову і розвідувальну допомогу в разі атаки з боку Росії, а інші - запровадять санкції. План також закликає впродовж десятиліть інвестувати в передачу зброї і в українську оборонну промисловість», - пише видання, зауважуючи, що втілити такий договір буде дуже важко.
По-перше, занепокоєння викликає західна оборонна промисловість, яка сильно скоротилася після розпаду СРСР. Їй буде важко продовжити поставки зброї і боєприпасів Україні, поки бої тривають, не кажучи вже про те, щоб випередити російське переозброєння після війни. Робота над розширенням виробництва зброї потрібно почати вже зараз, готуючи відповідні замовлення і закупки.
По-друге, збереження сили Заходу теж під питанням. Опитування серед республіканців в США і виборців у східній Німеччині, а також антивоєнні протести в Римі і Празі, свідчать, що до підтримки України не можна ставитися, як до належного. В усіх урядів є вичерпний запас грошей і уваги. США мають й інші проблеми, наприклад, поведінка Китаю в Тихому океані. Десятиліттями перекладаючи власну безпеку на США, Європа ледь почала виправляти ситуацію, беручи на себе додаткову відповідальність.
«Захід повинен бачити, що відправка мільярдів доларів в Україну - це не акт доброчинності, а самозбереження. Впродовж останніх десятиліть Росія починала війну на своїх кордонах кожні кілька років. Путін розглядає нинішній конфлікт як битву цивілізацій між Росією і Заходом. Західна підтримка України в півсили не заспокоїть його і не призведе до відбудови відносин з Росією, як дехто в Європі сподівається. Навпаки, це лише переконає його, що Захід декадентський і вразливий», - наголошує видання.
Якщо Путіну вдасться створити провальну державу в Україні, країни НАТО будуть наступною ціллю його агресії. Українська перемога гарантує довготривалий мир для 43 мільйонів мешканців України. І вона також дасть мир набагато більшій кількості людей по всій Європі.