Відносини України з її міжнародними партнерами стають дедалі складнішими. Цілком можливо, що з затягуванням війни, яку розв’язала Росія, виникнення напруги і розбіжностей у поглядах Києва і його союзників було неминучим.
Україна змушена балансувати на тонкій грані у відносинах зі своїми міжнародними друзями. Вона залежить від своїх партнерів у питаннях постачання військової техніки на мільярди доларів, а також інших форм гуманітарної та фінансової допомоги. Українським силам потрібні безперервні і дедалі більші поставки зброї для боротьби з Росією.
Найбільші друзі Києва, такі як США і Велика Британія, пообіцяли підтримувати Україну до кінця. Фраза «стільки, скільки буде потрібно» стала мантрою, яку часто повторюють на публічних зібраннях союзників, оцінюючи війну і військові потреби України.
«Київ неодноразово дякував своїм партнерам за допомогу, але в кулуарах не обійшлося без розчарувань. А поточні потреби і запити України, так само як і військово-політичні міркування її союзників, часом вступали в протиріччя, що призводило до неприємних суперечок», - пише CNBC.
Видання додає, що останнім часом виникла напруга навколо військової стратегії України і її вимог до НАТО. Президент України Володимир Зеленський розлютив деяких союзників напередодні саміту НАТО у Вільнюсі в липні, коли він назвав «абсурдним» відсутність графіка щодо складного питання членства в НАТО, а також чітких «умов», які необхідно виконати для отримання запрошення в Альянс.
Розчарування Вашингтона і Лондона
Для деяких посадовців у Вашингтоні і Лондоні рішення Зеленського сказати своїм відданим прихильникам, що Україна заслуговує на «повагу», коли НАТО зібралося, щоб обговорити додаткову підтримку Києва, було перебором.
Міністр оборони Великої Британії Бен Воллес обурився коментарями Зеленського, заявивши, що Києву слід пам'ятати про втому від війни і скептиків серед союзників, які ставлять під сумнів величезні обсяги подальшого фінансування. За його словами, Велика Британія, наприклад, - це не склад Amazon, який може постачати Києву нескінченну кількість зброї, отримавши лише «список бажаного».
Зрозуміло, що коментарі Зеленського не сподобалися і Вашингтону. Видання Washington Post повідомило про джерела, які зазначили, що американські чиновники були настільки роздратовані, що на короткий час розглядали можливість зменшити кількість обіцянок, які будуть запропоновані Києву на саміті.
«Коментарі, зроблені Зеленським перед останнім самітом, не були сприйняті у Вашингтоні добре... адміністрація США була дуже роздратована», - повідомило CNBC обізнане джерело на умовах анонімності.
Співрозмовник видання додав, що Вашингтон також був роздратований іншими епізодами за час війни, в яких Україна, схоже, ігнорувала американські поради. І напруга на саміті НАТО через це став ще більшим розчаруванням для Білого дому.
«Отже, США наполегливо радять Україні не робити певних речей, але Київ все одно їх робить, відмахуючись або не реагуючи на занепокоєння США. І після цього українська сторона критикує Сполучені Штати, Вашингтон або адміністрацію Байдена, скаржачись на те, що її не запрошують на переговори з НАТО», - сказав співрозмовник CNBC.
Зрештою, НАТО твердо підтримав Київ і наголосив на своїй єдності, не забуваючи про більшу мету: не допустити, щоб Росія «перемогла» у війні проти свого сусіда і наважилася напасти на інші колишні радянські республіки. Водночас, цей епізод підкреслив, що Україна краще дотримуватися тонкого балансу між вимогами до своїх партнерів і повагою до їхніх власних поглядів, пріоритетів і політичних міркувань.
Управління очікуваннями
Спираючись на власний досвід роботи в НАТО, Джеймі Ші сказав в інтерв'ю CNBC, що підтримка України серед її союзників залишається сильною. Але Вільнюський саміт викрив вразливі місця і необхідність дипломатії і компромісу.
«Я думаю, що завжди потрібно розрізняти стратегічний рівень і тактичний рівень, і на стратегічному, геополітичному рівні підтримка України з боку Заходу залишається напрочуд міцною», - сказав Ші, який обіймав посаду заступника помічника Генерального секретаря НАТО з питань нових викликів безпеці, а нині експерт з питань міжнародної оборони і безпеки аналітичного центру Chatham House.
Однак, він додав, що на тактичному рівні неминуче виникнуть проблеми, і вони вже виникли, зокрема, під час саміту НАТО, «в цьому немає жодних сумнівів». Ші сказав, що Зеленський мав би знати, що Альянс не зможе задовольнити вимоги Києва щодо графіку членства або запрошення до членства, поки триває війна. А погрожуючи бойкотувати саміт, Зеленський вдався до ризикованої стратегії, потенційно налаштувавши зустріч на провал. Зрештою, холодний розум переміг.
«Сполучені Штати і союзники по НАТО працювали понаднормово, щоб переконати його, що він повинен вважати склянку наполовину повною, зважаючи на всі речі, які він отримує», - сказав Ші, додавши, що, вочевидь, український президент зрозумів всі сигнали, а його радники могли пояснити, що не варто відштовхувати «єдиних друзів, які допомагають зі зброєю і підтримкою».
На думку експерта, позиція України складна. І неминуче буде існувати розрив між тим, чого хочуть українці, і тим, що Захід може надати, а «іноді це буде переростати у розчарування».
«Становище українців дуже складне. Очевидно, що оскільки вони борються за своє виживання, вони завжди будуть незадоволені. Тому що їм весь час буде потрібно все більше і більше. А Захід завжди буде вважати, що він робить все можливе... Ключова річ - управляти цією невідповідністю і не допустити, щоб вона завдала довготривалої шкоди. Я думаю, що Вільнюський саміт принаймні зумів запобігти цьому», - сказав Ші.
Бахмут
Україна дратує своїх союзників не лише на дипломатичному рівні. Її військова стратегія України, а також символічне значення, яким вона наділяє боротьбу за кожен клаптик української території, іноді конфліктує з військовим баченням і прагматизмом її союзників.
CNBC пише, що Київ роздратував США, коли вирішив продовжити боротьбу за Бахмут, битва за який триває вже більше року. Військові аналітики ставили під сумнів, чи зможе і чи повинна Україна здійснити тактичний відступ з міста, яке не вважалося стратегічно важливим. Однак Київ вирішив боротися далі, і це рішення викликало здивування в США, - розповів фахівець з військової розвідки і президент компанії Rochan Consulting Конрад Музика.
«Американці, м'яко кажучи, заохочували українців не вести певні бої так, як цього хотіла Росія, оскільки це могло мати довгострокові наслідки у вигляді втрат живої сили і витрат артилерійських боєприпасів. Однак для Києва Бахмут був більше, ніж просто місто. Це був символ української непокори, навіть якщо його стратегічна цінність була сумнівною», - сказав Музика в інтерв'ю CNBC.
Він додав, що українська армія втратила багато досвідчених людей, а також витратила велику кількість артилерійських боєприпасів, які б в іншому випадку були використані в контрнаступі. Також Україна «спалила багато стволів для своїх гармат».
Британський генерал у відставці Річард Барронс підтримав підхід України до битви за Бахмут, заявивши в інтерв'ю CNBC, що з внутрішньої точки зору «Бахмут має значення». Колишній командувач Об'єднаного командування Об'єднаних сил Великої Британії зазначив, що оборона міста - це частина ширшої стратегії України «виснажувати, розтягувати і наносити удари», в якій вона прагне знекровити російських окупантів, атакуючи резерви, запаси боєприпасів і логістику.
Зараз очікування від українського контрнаступу зростають ще більше. Оскільки з’явилися припущення, що Україна тільки зараз почала відправляти в бій значні резерви, зокрема підрозділи, які пройшли підготовку в країнах НАТО.
«Ми думаємо, що досить скоро, хоч це і не гарантовано, ми побачимо, як ці не задіяні сили візьмуть участь у спробі прорвати російську окупацію», - сказав Барронс, але додав, що Україна повинна протистояти тиску з боку своїх союзників, які вимагають швидких результатів, і задіяти ці сили лише за відповідних умов.
«Україна відчуває тиск з боку своїх західних прихильників, щоб показати прогрес у цьому контрнаступі, щоб довести собі і всім нам, що цю війну можна виграти на полі бою. Але більш розумний підхід полягає в тому, щоб робити речі тоді, коли для цього настає відповідний час і умови. Найгіршим результатом для України буде те, що вона візьме ці сили і розіб’є їх об крайні російські укріплення. Це було б трагедією для людей, які беруть в участь в цьому, і трагедією цього року для української кампанії», - сказав Барронс.