В той час, коли Україна продовжує свою рішучу оборону проти брутального вторгнення Росії, країни НАТО, схоже, готові на своєму майбутньому саміті у Вільнюсі зробити два важливих кроки для забезпечення довгострокової української безпеки. Очікується, що Альянс підтвердить незмінність своїх зобов'язань щодо надання українській армії допомоги у вигляді зброї, а також підвищить статус Комісії Україна-НАТО до «Ради», забезпечивши таким чином більш упорядкований і ефективний консультативний механізм.
Але терміново потрібен і третій крок. Союзники по НАТО повинні, за словами президента Франції Еммануеля Макрона, визначити «конкретний» шлях для вступу України в НАТО. Інші форми стримування вже двічі підводили Київ з 2014 року. І і лише повноправне членство може запобігти повторенню такого провалу втретє.
«Існують перешкоди, які необхідно подолати, не в останню чергу через те, що Україна перебуває у стані війни, а російські війська окупували частину її міжнародно визнаної суверенної території. Але створення конкретного шляху до майбутнього членства у Вільнюсі має вирішальне значення для зміцнення морального духу України під час її важкого контрнаступу і для посилення її позиції в будь-яких майбутніх переговорах з Росією», - пишуть в статті для Atlantic Council колишній помічник міністра оборони США з питань міжнародної безпеки Франклін Крамер, екс-помічник президента США з питань оборони Ганс Біннендейк і колишній головний директор з питань стратегії та розвитку Збройних сил в Міноборони США Крістофер Скалуба.
Вони переконані, що це дозволить НАТО зміцнити свій авторитет, зробивши запізнілий крок на шляху до українського членства відповідно до заяви 2008 року про те, що Україна, зрештою, приєднається до Альянсу.
До Вільнюського саміту залишилося лише кілька днів, але серед союзників залишаються розбіжності в поглядах на прагнення України, і ці розбіжності необхідно подолати. Однак, на думку авторів, існує шлях вперед, який повинні прийняти всі країни НАТО.
«А саме, на саміті має бути створена Група високого рівня, підзвітна Генеральному секретарю НАТО, яка розробить дорожню карту для прискореного набуття Україною членства в Альянсі. Усі країни НАТО матимуть право голосу в цій групі. Ця дорожня карта має бути представлена не пізніше саміту НАТО у Вашингтоні наступного року», - пропонують автори.
До складу «Групи високого рівня» могли б увійти або посли Північноатлантичної ради, або високопосадовці з країн-членів. Такий підхід НАТО вже застосовував для аналізу і вирішення складних питань. На думку авторів, це б допомогло прискорити запуск скороченого процесу, за яким членство було запропоноване Фінляндії і Швеції. Вони допускають, що у випадку з Україною існує ймовірність виникнення розбіжностей у поглядах серед членів групи. Хоча одностайність, безумовно, бажана, група повинна мати право представляти альтернативні аналізи, якщо згоди не вдасться досягти.
В рамках своїх повноважень група повинна бути поінформована про поточну військову взаємодію між НАТО, її членами і Україною. Враховуючи високі стандарти Альянсу і той факт, що Київ вже їх досяг, такі зусилля будуть безперешкодними, а група не знайде жодних проблем зі стандартизацією, які б перешкоджали українському членству.
Однак, група буде займатися оцінкою двох найбільш проблемних сфер: це, по-перше, питання корупції, незалежності судової влади і захисту прав меншин, а по-друге - стан війни, за якого Київ міг би отримати пропозицію приєднатися до НАТО.
Щодо першої групи питань, на думку авторів, Україна зробила значні кроки. Вона створила Спеціальну антикорупційну прокуратуру, Національне антикорупційне бюро України, Вищий антикорупційний суд та Вищу кваліфікаційну комісію суддів. До цих зусиль були залучені незалежні міжнародні експерти, а також громадянське суспільство. Ці зусилля принесли свої плоди. Наприклад, голові Верховного Суду України пред'явлено звинувачення в корупції через хабар у розмірі 2,7 мільйона доларів. Тим не менш, потрібно ще багато зробити.
Тим часом Венеціанська комісія провела інтенсивний аналіз ситуації з правами меншин в Україні. У своєму звіті за червень 2023 року вона «вітає ухвалення довгоочікуваного нового Закону про національні меншини, який надає низку гарантій відповідно до міжнародних стандартів". У звіті також зазначено, що «для забезпечення повної відповідності таким стандартам слід переглянути низку положень цього Закону».
Оцінюючи прогрес України у вище перелічених питаннях, група матиме змогу скористатися звітом Венеціанської комісії, дискусіями з українською владою та громадянським суспільством, а також консультаціями з ЄС, який включив ці ж питання до розгляду в рамках надання Україні статусу кандидата на вступ.
Важче буде визначити, які умови повинні з’явитися в ході конфлікту, щоб Київ можна було запросити в Альянс. Найбажанішою обставиною, звичайно, була б перемога України, яка б відновила кордони країни до 2014 року, а також врегулювання конфлікту з Росією. Якби це сталося до Вашингтонського саміту, у НАТО з'явилися б вагомі підстави для запрошення до членства. Проте, зважаючи на невизначеність війни, для групи було б також важливо оцінити принаймні дві інші обставини.
«По-перше, може статися так, що Україні вдасться відновити значний контроль над більшою частиною своєї території, але не над усією. Група може розглянути питання про те, чи варто допустити можливість членства з гарантіями, що поширюються лише на цю частину території», - вважають автори.
На їхню думку, це той варіант, який, ймовірно, матиме більший ступінь ясності ближче до Вашингтонського саміту. Звісно, різні країни НАТО можуть мати різні погляди на такий підхід, але Група могла б розробити відповідні рекомендації і запропонувати дорожню карту для кожної з них.
«По-друге, може статися так, що Україна повністю відновить свої кордони, які існували до 2014 року, але Росія продовжить спорадичні або низькорівневі атаки. Інтенсивність конфлікту буде дещо зменшена, але він не завершиться. Знову ж таки, група могла б надати рекомендації щодо того, чи варто надавати пропозицію про членство за таких обставин», - йдеться в статті.
Підсумовуючи, глави держав та урядів повинні створити «Групу високого рівня» у Вільнюсі, яка б мала оцінити ключові питання, що впливають на потенційне членство України і представити конкретні рекомендації на саміті у Вашингтоні. Ці рекомендації окреслять «конкретний» шлях, про який говорив президент Франції. Це було б значним політичним кроком вперед для України, наблизило б НАТО до визначення умов членства, не змінюючи статус-кво просто зараз. Це правильний компроміс між тими, хто хоче негайного надання пропозиції про членство, і тими, хто вважає за краще відкласти все до закінчення війни.