Уже понад рік триває повномасштабна війна, розв'язана Росією проти України. Понад рік українці живуть у постійному стресі, який часом стає екстремальним.
Як змінився спосіб життя співгромадян під час війни? Що їх підбадьорює у складних ситуаціях, а що, навпаки, псує настрій? Ми запитали про це країну. ZN.UA вдячне соціологічній службі Центру Разумкова, яка допомогла нам отримати відповіді.
Чим серце заспокоїться
«Чиє благополуччя для вас найважливіше?» — запитали ми в громадян. І на друге місце, після традиційного благополуччя своєї родини (50,2%), респонденти з великим відривом від інших відповідей поставили благополуччя країни (32,5%). Власне благополуччя виявилося найважливішим лише для 8,8%, а друзів і близьких — для 2,6% (див. рис. 1)
«Країна, що наражається на очевидний ризик знищення, не сприймається як щось умоглядне та окреме від особистого — йдеться про ареал існування. Улюблений, вподобаний — свій», — коментує результати психологиня, директорка громадської організації «Форпост» Олена Подолян.
На запитання «Що вас підбадьорює найбільше?» з наведених варіантів переважна більшість опитаних поставила на перше місце «спілкування з рідними та близькими» (62%). На другому місці серед стимулів, які допомагають триматися на плаву, хоч і з великим відривом, — «спілкування з тими, хто на фронті» (9,5%) (див. рис. 2).
«Нічого дивного, — вважає психолог. — Через більш як рік повномасштабної війни значна кількість цивільних суб'єктивно відчувають себе неефективними, — хоч би скільки зусиль люди докладали для підтримки тилу або ближнього кола, все здається недостатнім. Люди відчувають ірраціональне «почуття провини вцілілих», яке вимагає бути більш ефективними, терплячими, витривалими в обставинах, де складно оцінити результат власних зусиль. З очевидних причин, багато воюючих не мучиться тим, що повинні «старатися краще». Зрозуміло, що вони є джерелом натхнення для цивільних як приклад сили, стійкості та соціальної реалізованості, якщо розуміти під нею те, що викликає у співвітчизників глибоку вдячність і повагу.
А от коли майже така ж кількість респондентів (9,8%), відповідаючи на запитання «Що з наведеного найбільше псує вам настрій?» (див. рис. 3), називають «спілкування з тими, хто на фронті», то тут ідеться про більш приватні речі. Коли про воюючих переживають, дізнаючись, що вони у критичній небезпеці, виснажені чи змушені дбати про питання забезпечення; коли трапляються конфлікти — якщо від воюючих очікують, що вони мають активно долучитися до сімейних питань тощо.
До речі, враховуючи контекст, відповіді «ніщо не підбадьорює», яка посіла третє місце (7,5%), я не розцінювала б негативно. Сюди можна додати і «важко відповісти» (6,1%). Люди загалом справляються із власним життям і викликами. Напевно, українці таки дослухалися поради Подерв'янського, який давно сформулював українську національну ідею «від***біться від нас», суть якої зараз відкрилася в усій своїй повноті. Перш за все має сенс «від***батися від себе». Люди розуміють, що якщо в тебе не «поїхав дах», якщо ти все ще якось функціонуєш, до того ж із наявним набором рефлексій, описаних вище, — це вже достатньо гарний результат.
Те саме можна сказати і про 17%, яким «ніщо не псує настрій». Це високий результат. Тим більше, якщо додати до нього 24,4% тих, кому «важко відповісти», — визнаємо їх тими, хто або не знайшов достатньо поважних причин, або мав такі, про які можна змовчати. Все це характеризує загальну стійкість та ефективно працюючі, нехай і незрілі, механізми захисту від травмуючих факторів — витіснення і заперечення».
Такою ж здоровою реакцією, на думку психолога, є і те, що перше місце серед причин, які вганяють у смуток, посідає перегляд телемарафону «Єдині новини» (19,1%), який багатьма, мабуть, сприймається не як джерело новин, а як канал політагітації. До речі, бадьорить телемарафон лише 5% українців. Це означає, що владі треба замислитись або над формою, або над якістю спілкування з громадянами.
Також можна припустити, що 14,2% респондентів, яким настрій псує «перегляд інших ЗМІ, крім телемарафону», не одержують там якісної аналітики. Їм не дають нової інформації, яка допомагала б орієнтуватися в реальності та прогнозувати своє майбутнє, а лише пережовують відомі факти чи інтерпретують їх на користь інтересів власників Telegram- або YouTube-каналів.
Про це свідчать відповіді на запитання «Що допомагає вам упоратися з невпевненістю в майбутньому?» (див. рис. 4). 22,8% респондентів відповіли: «Слідкую за прогнозами щодо війни від західних аналітиків», а 24,6% — «Слідкую за прогнозами голови ГУР Буданова, інших українських військових та аналітиків». Люди гідно оцінили роль першоджерел. І це позитивний факт. Аби тільки першоджерела інформували, а не маніпулювали...
Майже третина українців (32,3%) обрала відповідь «Я покладаюся на Бога — на все Його воля». На думку Олени Подолян, це говорить про віру у справедливість — «Бог бачить все», і аж ніяк не про фаталізм. Адже 19,6% опитаних, які відповіли: «Мені нічого не потрібно, я упевнений(а) у своєму майбутньому або створюю його сам(а)», вселяють оптимізм, що громадянське суспільство в нас існує, воно доволі численне і почувається спроможним впливати на власне майбутнє та майбутнє країни.
Хоча, додамо, цікавість громадян до мольфарів, екстрасенсів та астрологічних прогнозів також зросла. Про це свідчать рейтинги видань, які їх публікують. Дивлячись на них, СЕО ZN.UA заздрісно, але безнадійно зітхають.
Стиль життя під час війни
«Як через війну змінився час, який ви виділяєте на хобі, заняття спортом, відвідування кінотеатрів, кафе, ресторанів, перегляд серіалів, читання книжок, вивчення іноземної мови, перевірку стану здоров’я та лікування, самоосвіту, перегляд новин, спілкування з дітьми, батьками, колегами, зустрічі з друзями, спілкування в соцмережах і месенджерах, сварки в соцмережах і месенджерах, сон, шопінг, спілкування із психологом, секс?» — запитали ми в українців. І в кожному із перелічених пунктів запропонували обрати одну з відповідей: «Ні до війни, ні зараз не виділяю на це час», «Не змінився», «Збільшився», «Зменшився», «Важко відповісти» (див. рис. 5).
Найбільше респондентів (79,9 %) заявило, що ні до війни, ні зараз не приділяли часу спілкуванню з психологом. «Навряд чи опитування з цього питання у найближчі рік-два будуть достовірними. У наших людей усе ще не сформована культура вільно говорити про ментальне здоров'я та спеціалізовані послуги, — зазначає Олена Подолян. — Тільки 3,1% українців визнали, що збільшили час на роботу з психологом. І це з огляду на обставини або лише частина правди, або явне неусвідомлення проблеми.
Та набагато більше мене турбують відповіді з приводу перевірки стану соматичного здоров'я та лікування. Про це зазвичай говорять відвертіше. Той факт, що у 49,8% цей час не змінився, а у 18,2% навіть зменшився, — це катастрофа. Про це треба кричати. Затяжний стрес, що регулярно доповнюється екстремальним, виснажує, підриває фізичне здоров'я. Українці, особливо ті, що проживають у центральних або наближених до бойових дій регіонах, зобов'язані ретельно та своєчасно перевіряти стан свого здоров'я та своїх близьких. Затяжний екстремальний стрес згодом може призвести до фізіологічних захворювань, бо це виснажує організм.
Хобі, заняття спортом, відвідування кафе, ресторанів, кінотеатрів (за умов безпеки) — це корисно. Як додаткові фактори, що допомагають зменшити стрес, покращити емоційний стан, посилити стійкість. Вони позитивно впливають на ментальне здоров'я і, зрештою, на якість здоров'я фізичного. Якщо за ним стежать, прислухаються до свого тіла та вчасно діагностують захворювання».
44,5% українців через війну скоротили час, який приділяють шопінгу. Це почалося ще з часів ковідного карантину, коли всім нам було достатньо зручного домашнього одягу, і це рекордний показник, якому, мабуть, варто, швидше, радіти, вважає психолог. «Українці нарешті вилікувалися від пострадянської хвороби споживання, яке в цивілізованому світі давно вважається поганим тоном. Це варто культивувати, — зазначає Олена Подолян. — Хоча варто враховувати, що у ці 44,5% також входять респонденти, чий рівень життя суттєво знизився, як і купівельна спроможність.
А ось те, що 59,7% стали більше часу витрачати на перегляд новин (якими вони при цьому страшенно незадоволені), не тішить. Такий спосіб справлятися з тривогою неефективний. Краще зосередитися на вирішенні особистих актуальних питань, наприклад, діагностики чи лікування.
Мене також бентежать 17% респондентів, які не змогли відповісти, як змінився час, що вони приділяють сексу. Можна розгубитися з відповіддю на питання про те, що підбадьорює або, навпаки, псує настрій. Але тут... Або люди соромляться про це говорити, або настільки забули про секс, що у них було з ним погано і до війни. Хоча не варто забувати: серед опитаних багато людей старшого віку. А 14% з різних, зокрема об'єктивних, причин (багато сімей розділені, у когось дружини за кордоном, у когось чоловіки воюють, а хтось, на жаль, під час війни втратив свою пару) стали приділяти сексу менше часу. Проте секс — важливий аспект близькості, і, мабуть, нам необхідно дбати про перспективи репродуктивного здоров'я та репродуктивного потенціалу нації».
Після перегляду новин найбільше зріс час, який українці приділяють спілкуванню з дітьми (34,5%) і батьками (27%). Війна змусила згуртуватися і більше піклуватися про тих, хто найбільше потребує уваги і турботи. Це діти та люди у віці.
Зменшений час на спілкування з друзями (35,1%) українці, схоже, компенсують спілкуванню у соцмережах. У 24,6% витрачений на це час збільшився. «У соцмережах люди отримували та отримують багато інформації, — пояснює Олена. — Вони обмінюються нею з іншими у своїх «інформаційних бульбашках». Це нормальна реакція за умов життя у стресі — звірятись із середовищем, вимірювати середню температуру по палаті. Незважаючи на часті в соцмережах «срачі», про збільшення часу на які говорять 12,2%. І це цілком нормальний показник, з якого, до речі, можна зробити не висновок, але робочу гіпотезу: жорсткі «срачі» в соцмережах здебільшого влаштовують проплачені боти».
Дуже тривожно виглядає ситуація зі сном. Хоча 48% респондентів кажуть, що час, який вони виділяють на сон, не змінився, 40,9% стали спати менше. «Сон — це ваша персональна лікарня, — звертається до читачів психолог. — Сон, їжа, активність — три кити, на яких ґрунтується здоров'я людини. Ми боремося не тільки за виживання, а й за якість життя. Пам'ятайте про це, будь ласка. І почніть нормально спати, їсти, займатися сексом (у кого є можливість), насолоджуватися українським мистецтвом та якісним контентом — у безпечний час та у безпечному місці. Перевіряйте своє здоров'я, вчасно лікуйтесь і подбайте про те, щоб це робили ваші близькі».
Опитування проводилося Центром Разумкова на замовлення ZN.UA з 28 квітня по 3 травня 2023 року методом face-to-face в 22 областях України та м. Києві. Опитано 2020 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.