UA / RU
Підтримати ZN.ua

Справа Шеремета: правник Друзенко хоче бути заручником влади замість Антоненка

Слідство у справі більше нагадує радянське «каральне судочинство», ніж реальний пошук вбивць, переконаний він.

Відомий правник, ветеран російсько-української війни Геннадій Друзенко звернувся до голови МВС Арсена Авакова і генпрокурорки Ірини Венедіктової із заявою, в якій просить взяти під варту себе, натомість звільнити музику та військовослужбовця Андрія Антоненка, який є «підозрюваним» у вбивстві журналіста Павла Шеремета.

Фахівець у сфері конституційного права і захисту прав людини переконаний: судовий процес над Андрієм Антоненком, Юлією Кузьменко та Яною Дугар здійснюється у найгірших традиціях радянського «карального судочинства». Слідство та суд постійно нехтують презумпцією невинуватості, Конституцією України та здоровим глуздом.

Друзенко переконаний, що домогтися справедливості у цій справі суто правовими способами неможливо. Тому змушений вдатись до засобів, які використовували українські дисиденти.

«Досвід підказує, що коли державна репресивна машина бере в заручники власних громадян, єдине, що може спонукати її до справедливості чи милосердя, - це або революція, або заміна заручника відповідно. Оскільки чергова революція в Україні не на часі, я пропоную суду розглянути і задовольнити питання заміни заручника, узявши під варту мене, натомість випустивши Андрія Антоненка», - йдеться у заяві.

Правник вказує на абсурдність доказів у «справі Шеремета» і зазначає, що «відповідає» ним набагато краще за Антоненка.

Зокрема, його зріст такий самий, як у проведеній «експертизі», натомість музика є вищим приблизно на 20 сантиметрів (про що раніше повідомляли адвокати Антоненка – ред.).

До того ж, рівень знань і контактів Друзенка у Збройних силах України, серед ветеранів та волонтерів, дозволяє йому набагато краще підготувати «вбивство з метою дестабілізації суспільно-політичної ситуації в країні».

І, на відміну від Андрія Антоненка, він знав вбитого журналіста, а в 2016 році декілька разів особисто зустрічався з ним.

«Оскільки в мене склалось глибоке переконання, що слідству та суду абсолютно байдуже, кого призначити винуватцями вбивства Павла Шеремета, (…) прошу ласкаво дозволити мені перебувати під вартою замість вказаного вище Антоненка А.С. (…) Прошу вважати це звернення з’явленням із зізнанням (явкою з повинною) та вважати його неспростовним доказом моєї участі у вбивстві Павла Шеремета», - підсумовує Геннадій Друзенко.

4 січня ЗМІ оприлюднили аудіозаписи розмов з кабінету глави КДБ в 2008-2012 роках Вадима Зайцева, з яких випливає, що питання вбивства журналіста Павла Шеремета з 2012 року було «в розробці» спецслужб Білорусі.

Автор розслідування видання EUobserver про можливу причетність КДБ Білорусі до вбивства Шеремета Ендрю Ретман розповів, що записи американським дипломатам ще в 2012 році передав Ігор Макар. Про підготовку вбивства того ж року повідомили й українським спецслужбам.

Адвокати «підозрюваних» стверджують, що «білоруський слід» у справі про вбивство журналіста не вивчався. А у МВС повідомили, що ця інформація не вплине на перебіг розслідування – у відомстві Авакова вважають доведеною вину Антоненка, Кузьменко і Дугар.

В Україні у вбивстві Шеремета підозрюють дитячого кардіохірурга і волонтерку Юлію Кузьменко, рок-музиканта і бійця ССО Андрія Антоненка і військового медика Яну Дугарь. За версією слідства, мотивом вбивства була «дестабілізація суспільно-політичної ситуації». Вірогідних замовників у поліції назвати не змогли.

28 вересня 2020 року справу Шеремета передали до суду, замовників і організаторів за час розслідування так і не встановили. Під час слідства журналісти, правозахисники і громадські активісти неодноразово вказували правоохоронцям на хибність доказової бази, на якій ґрунтуються обвинувачення.

Журналіст Павло Шеремет трагічно загинув 20 липня 2016 року в результаті підриву автомобіля. Вибух стався о 7:45 ранку, коли журналіст виїхав з дому і проїхав кілька десятків метрів, на розі вулиць Богдана Хмельницького та Івана Франка в Києві.